13 вересня у Владивостоці зустрілися Путін та Кім Чен Ин; попередня їх зустріч була у 2019 році. Саміт готували з дотриманням повної таємності, але зберегти цю таємницю у Москви та Пхеньяна не вийшло: про підготовку стало відомо розвідці США. 

За словами американської сторони, мова на саміті мала піти про російсько-українську війну; у Вашингтоні припускають [2], що КНДР може поділитися з ЗС РФ артилерійськими снарядами та запчастинами для танків, отримавши натомість продовольство та технологічну допомогу.

Москва - Пхеньян: історично суперечливі відносини

Відносини Москви та Пхеньяну з давніх-давен відрізняються досить різким контрастом риторики та їх реального стану. Почалося це ще за хрущовських часів, коли наприкінці 1950-х Північна Корея фактично вийшла з-під контролю Кремля, а у Москви почали стрімко погіршуватися відносини з Китаєм. 

Для того щоб запобігти відходу КНДР до Мао Цзедуна, радянська влада продовжувала підтримувати розмови про «непорушну дружбу» між СРСР і КНДР, заплющуючи очі і на репресивний характер північнокорейського режиму, і на відверто антирадянське переписування історії Другої світової війни разом зі знесенням [3] памʼятників радянським солдатам, про які постійно повідомляло посольство СРСР у Північній Кореї. Щоб утримати КНДР від скочування в орбіту КНР, Радянський Союз продовжував надавати Північній Кореї велику економічну допомогу.

Читайте також: Фэнтези КНДР. Как в Северной Корее описывают Вторую мировую и советскую помощь [4]

Новий етап у відносинах Москви та Пхеньяну настав у 1990 році і багато в чому триває донині. Цього року СРСР визнав Південну Корею, викликавши сплеск запеклого невдоволення у Пхеньяні, і припинив надавати КНДР допомогу. 

З того часу Росія (безуспішно) закликала до розвитку тристороннього співробітництва Москва — Сеул — Пхеньян, а у всіх принципових питаннях, що стосуються Північної Кореї, підтримувала Пекін, цим фактично визнавши КНДР частиною китайської сфери впливу.

Водночас Москва виявила, що її по старій пам'яті сприймають як впливового гравця на Корейському півострові, тому російські дипломати зосередили зусилля над створенням видимості, що це дійсно так. З північнокорейської сторони ця політика отримала схвалення - після того, як сплеск напруженості початку 90-х спав, Пхеньян почав сподіватися, що розмови про особливі відносини призведуть до повернення постачання з Москви.

До цього часу зусилля КНДР закінчувалися нічим: за південнокорейським, тобто незалежним від Москви з Пхеньяном, оцінками, торговий баланс Росії та КНДР у 2022 році дорівнював нулю [5]. Тобто Москва та Пхеньян утримувалися від торговельних відносин взагалі, начебто між двома країнами існував режим жорсткого ембарго.

Читайте також:  Зустріч двох Північних Корей. Про що домовилися і не домовилися два диктатори Путін та Кім [6]

КНДР та війна в Україні

Навіть початок російсько-української війни у ​​лютому 2022 року не призвів до активізації російсько-північнокорейських економічних зв'язків. Незважаючи на чутки, що регулярно з'являються, зараз немає жодних переконливих доказів поставок зброї та боєприпасів з КНДР на фронт, хоча дуже схоже на те, що якусь кількість північнокорейських снарядів отримала ПВК «Вагнер» до заколоту Пригожина. Про це говорить повідомлення [7] в афілійованому з вагнерівцями Telegram-каналі Grey Zone. Водночас, досить висока автономія «Вагнера» від російської влади в пригожинські часи змушує припустити, що ці закупівлі могли проводитися не безпосередньо по лінії Кремля.

Читайте також: Северная Корея: все муки ада. Рассказ единственного беглеца из местного гулага [8]

Цілком можливо, що вся ця ситуація викличе подив у читачів — адже ЗМІ сповнені повідомлень про те, що КНДР висловила повну підтримку черговим діям Путіна, чи то власне напад на Україну, чи то анексію більшої частини захоплених у 2022 році її територій.

Тут потрібно зробити дуже важливе зауваження щодо інформаційної політики КНДР. Там існують ЗМІ трьох типів — лише для внутрішньої аудиторії, для внутрішньої та зовнішньої аудиторії та лише для зовнішньої аудиторії. Пхеньян чудово розуміє специфіку роботи з кожною з цих груп. І підтримку Кремлю КНДР висловлює суворо у ЗМІ лише для зовнішньої аудиторії — матеріалах ЦТАК , на сайті uriminzokkiri.com, заявах дипломатів. У ЗМІ, які читають і всередині країни, на кшталт головної газети КНДР «Нодон синмун», про війну взагалі немає жодного слова — начебто між Україною та Росією нічого значущого не відбувається.

З цього можна дійти невтішного висновку, що інформаційна підтримка КНДР вторгнення та інших дій Кремля перестав бути щирою. Справа не в тому, що Кім Чен Іну подобається те, що робить Путін, — річ у тому, що МЗС КНДР сподівається, що за слова про дружбу з Путіна можна буде отримати реальний економічний гешефт.

Читайте також: Режиссер Виталий Манский: «Там все — фейк» [9]

Москва - Пхеньян сьогодні: контраст слова і справи

Таким чином, ми можемо побачити, що у відносинах Росії та КНДР дуже багато нещирості:

• Пхеньян каже, що він обома руками підтримує війну проти України. А на практиці північнокорейська влада навіть не розповідає громадянам, що така війна є.

• Росія вдає, що вона проводить глибоко самостійну лінію щодо КНДР. А на практиці всі останні роки ця лінія коливалася разом із установками міжнародного відділу ЦК Компартії Китаю.

• Сторони розповідають про велику дружбу. А на практиці торгівлю між ними припинено.

Аналізувати минулий саміт потрібно саме з цих позицій — чітко поділяючи слова та дії Москви та Пхеньяну. Щодо слів все зрозуміло — сторони запевнили один одного у великій дружбі, Путін зробив приємне північнокорейцям, підтримавши вигаданий північнокорейською пропагандою міф [10] про «корейських солдатів», які нібито громили японців у 1945-му, а головна газета КНДР «Нодон синмун» назвала Путіна «товаріщем» і використовувала [11] щодо нього особливі афікси поваги, які зазвичай використовуються лише стосовно членів правлячої династії, але іноді, дуже рідко, і до іноземних глав держав, якими в Пхеньяні дуже задоволені.

Така солідарність на словах має, очевидно, справити враження на Сеул — адже всі інтенсивні контакти між Москвою та Пхеньяном почалися після того, як південнокорейський президент Юн відвідав Київ, а Південна Корея задумалася над постачанням зброї Україні, після чого, до речі, колишній президент Росії Дмитро Медведєв натякнув [12] на можливість контактів із КНДР.

Що ж до реальних результатів саміту, можна розглянути сценарії різного ступеня ймовірності.

Читайте також: Враги России. Полный список [13]

Саміт був суто протокольним заходом

Вся логіка попередніх відносин Росії та КНДР вказує на цей сценарій. Ні геополітичні зміни типу анексії Криму чи початку війни, ні зміна президентів у Росії, ні смерті північнокорейських вождів не призводили до зміни парадигми російсько-північнокорейських відносин, заданої ще за пізнього Горбачова. Перший саміт Путін – Кім 2019 року був суто протокольним заходом; таким самим може стати і другий саміт.

Проти цього сценарію кажуть, по-перше, озвучені побоювання Сполучених Штатів, і по-друге, зміни у ситуації з потенційним попитом та пропозицією у російсько-північнокорейській торгівлі. Росія активно використовує артилерію під час військових дій, а розвинена військова промисловість КНДР виробляє у великій кількості артилерійські боєприпаси. Водночас КНДР потребує продовольства та нафти, які може поставити Росія — ізоляція країни під час пандемії та чіткий курс на контрреформи призвели до тяжких наслідків для економіки.

На саміті були прийняті суттєві рішення з відома та схвалення Китаю

Якщо в результаті саміту Росія та КНДР домовляться про військове співробітництво, то практично напевно це буде зроблено зі схвалення Пекіна. Це означатиме, що КНР не заперечує проти зниження своєї монопольної ролі в торговому балансі КНДР, так і проти посилення путінської армії на фронті. 

Про такий сценарій треба буде пам'ятати і тому, що оскільки співробітництво Москва — Пхеньян буде викликане цинічними інтересами, а не ідеологічною близькістю, то кожна зі сторін прагнутиме виторгувати собі максимально вигідні умови угоди. КНДР має репутацію вкрай ненадійного торгового партнера; Не виключено, що в цьому варіанті Пхеньян теж спробує «розвести» Москву на гроші, постаравшись дати якнайменше, а отримати якнайбільше.

Читайте також: Повний провал: саміт Трампа і Кім Чен Ина завершився достроково і без угоди [14]

На саміті були прийняті суттєві рішення без відома та схвалення КНР

Нарешті, найменш ймовірний сценарій полягає в тому, що Путін і Кім проігнорують позицію Китаю і співпрацюватимуть всупереч бажанням Пекіна. Для КНДР це ідеальний сценарій — повернення до ситуації старого доброго радянсько-китайського розколу, який Пхеньян зможе використати собі на благо. Для Путіна ж особливих бенефітів у такому сценарії немає — Китай для Росії є незрівнянно важливішим партнером, ніж КНДР. Тому, якщо і перший, і другий сценарії цілком можливі, третій слід визнати малоймовірним.

—

Федір Тертицький, провідний науковий співробітник університету Кунмін (Сеул); опубліковано у виданні The Insider [15]

В тему: 

•  Чому з російським воєнним злочинцем Путіним не ведуть переговорів [16]
• Путін просто психопат і садист чи щось гірше і страшніше? [17]
• Психиатр Джеймс Фэллон: Путин — психопат с признаками садиста [18]
• Чи справді Путін психічно хворий? Чи здатен він натиснути «ядерну кнопку»? [19]
• Теперь Путин – Каддафи [20]
• Путинский рейх несет такую же угрозу человеческой цивилизации, какую нес режим Гитлера [21]
• Осмысление немыслимого в Украине. Что произойдет, если Путин нанесет ядерный удар? [22]
• Как Путин хотел уничтожить украинский народ, но в итоге укрепил украинскую идентичность [23]