Двоє людей загинули, а троє отримали поранення внаслідок авіаудару по Олексієво-Дружківці на Донеччині. Російські військові скинули бомбу на житловий будинок, де перебувала сім’я з п’яти людей: батьки та троє дітей. Загинули батько і дорослий син, а мати, 16-річна донька і 11-річний син отримали поранення.

Це сталося на початку лютого цього рокуза видання НУШ [2]. Як повідомив начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін, сімʼю евакуювали до Одеської області в листопаді минулого року, але в грудні родина повернулася до прифронтової Олексієво-Дружківки.

Люди, які залишаються на прифронтових територіях, не можуть влаштувати своє життя в іншому місті, не мають грошей та ресурсу, не можуть знайти роботу, не отримують достатньої допомоги від держави, тож часто взагалі відмовляються від евакуації, переховують своїх дітей від поліції, замикають у підвалах, аби тільки не виїжджати.

В поліції розповідають, що витрачають по декілька годин, а інколи по декілька днів дорогоцінного часу, аби вмовити батьків поїхати. Цей час - дорогоцінний, тому що ситуація на фронті, у прифронтових населених пунктах може змінюватися щогодини. І відносно безпечний виїзд сьогодні наступного дня може бути вже неможливий.

Проте розмовляти і вмовляти, кажуть у спецпідрозділі “Білі янголи” Національної поліції України, який займається евакуацією людей з прифронту, - необхідно, бо до недавнього часу вивозити дітей примусово у поліції права не було.

Правозахисник Володимир Яворський вважає, що це неправильно, і що відповідальність за дітей в країні, яка у війні, держава має нести також. Залишати долі дітей лише на розсуд батьків означає – “умити руки”.

“Відповідно до міжнародних стандартів, це відповідальність держави також. Якщо ви почитаєте навіть наш Сімейний кодекс, то він чітко каже, що держава повинна втручатися в усі ситуації, де є загроза життю або здоров’ю дитини. Є відповідні служби навіть, як органи опіки, які повинні втручатися. Більше того, вони можуть приймати тимчасові рішення про вилучення дитини і, відповідно, потім в судовому процесі вирішувати цю ситуацію”, – каже Яворський у коментарі “Радіо Свобода [3]”.

Читайте також: Обов’язкова евакуація сімей із дітьми розпочалася в двох громадах Дніпропетровщини [4]

Тож відповідаючи на вимоги суспільства, діючи в інтересах українських дітей, Верховна Рада ухвалила Закон № 4779-IX щодо обов’язкової евакуації населення, зокрема дітей, з територій активних та можливих воєнних дій.

Зокрема, військові адміністрації отримали право ухвалювати рішення про примусову евакуацію дітей, якщо район проживання стає небезпечним через війну, навіть якщо дорослі через різні причини зволікають, чи не хочуть або не можуть евакуйовуватися.

“По суті, Закон усуває одну із правових прогалин, адже на законодавчому рівні досі не було визначено чіткого порядку і повноважень органів місцевої влади для проведення примусової евакуації дітей із зон бойових дій, що ускладнювало їхній захист в умовах воєнного стану. Ухвалений Закон має допомогти із вирішенням проблеми, яка виникала ще з 2022 року, коли процес евакуації ускладнювався негативним ставленням батьків чи опікунів до вивезення дітей на підконтрольні Україні території задля їхньої безпеки. Відтепер Закон надає місцевим органам влади інструмент діяти попри це”, - наголосив голова Комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак.

Цей закон трактує дилему між правами батьків залишатися на території, де ведуться чи можуть вестися бойові дії, та правами дитини на безпечне перебування на користь дитини.

“Держава встановила безумовний пріоритет безпеки дитини. Діти не мають бути заручниками війни. Вони мають жити у безпечних умовах та мати вільний доступ до всіх форм освіти. Це ключовий принцип, закладений у цей Закон”, - підкреслив Сергій Бабак.

Вчора, 2 березня, Президент України поставив підпис під законом, тож вже сьогодні він починає діяти.

Проте правозахисні організації виступили з різкою критикою документу. Ще 27 лютого група громадських організацій (ГО “Розуміння кризи”, БФ “Схід SOS”, БФ “Право на захист”, Центр прав людини ZMINA, ГО “Донбас SOS”, БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, Кримська правозахисна група, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, ГО “КРИМ SOS”) написали відкрите звернення до президента і попросили його не підписувати закон.

Читайте також: Звіт ОБСЄ: депортація Росією українських дітей може вважатися злочином проти людяності [5]

Серед критичних зауважень щодо документу були наступні:

• Закон створює умови для необґрунтованого розлучення сімей.
• Закон унормовує непропорційне втручання в право дитини на сімейне виховання та свавільне тлумачення ухилення від забезпечення безпечних умов життя дитини як підстави позбавлення батьківських прав.
• Реалізація Закону призведе до інституціоналізації дітей, що не відповідає державній політиці реформування системи догляду та підтримки дітей і євроінтеграційним зобовʼязанням України.
• Закон передбачає залучення для проведення евакуації Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що є порушенням стандартів захисту цивільного населення під час збройного конфлікту.
• Закон не встановлює критеріїв, які визначають “необхідність” залучення ВСП ЗСУ, не визначає її повноважень щодо цивільних осіб та не містить запобіжників від застосування примусу.
• Під час проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб працівники Нацполіції матимуть право застосовувати передбачені законодавством заходи примусу. Закон не містить визначення поняття “примус”, опису умов та меж його застосування, коло суб’єктів, процесуальних гарантій для осіб, до яких він застосовується, а також механізмів судового контролю й оскарження.
• Закон передбачає запровадження прихованої примусової евакуації за відсутності правової визначеності підстав, порядку та умов її проведення.

Отже, Закон фактично запроваджує примусову евакуацію без її нормативного визначення та без встановлення процесуальних гарантій, а також не визначає критеріїв, за яких встановлюється заборона чи обмеження свободи пересування, що порушує принцип пропорційності втручання держави у права людини, наголошують правозахисники (повний текст звернення читайте за посиланням [6]).

Правозахисні організації не критикують саму ідею евакуації дітей із зони бойових дій, але зазначають: закон написаний так, що виконати його, не порушивши права дитини, - неможливо.

“Іноді так буває: от наче є хороша і важлива ідея про зміни, які давно назріли. Але коли сідаєш розбиратися і виписувати, як ця ідея може бути реалізована, виходить, що не може. Тобто її втілення нанесе більшу шкоду і створить додаткові проблеми до існуючих”, - пояснює очільниця правозахисної організації ZMINA Альона Луньова.

Читайте також: На Сумщині евакуюють населення Білопілля та Ворожби [7]

Вона визнає: закон дійсно важливий, але він - контраверсійний.

“Питання про примусову евакуацію і дорослих, і дітей - це прям надзвичайно тригерно. Як реалізовувати цю норму? Як поліція буде робити таку евакуацію, чи не тільки поліція, а й військові? Який такий “примус” змусить людей, які не хочуть виїжджати, таки виїхати? Чи можуть працівники Нацполіції при проведенні “обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей” застосовувати засоби примусу, передбачені Законом (кийки резинові, кайданки, сльозогінний газ тощо)? Куди дінуться евакуйовані діти (спойлер - в інституції)? Чи можна запровадити примусову по суті евакуацію, але в Законі так не писати?” - ось такі питання ставить правозахисниця.

На жаль, відповідей на них в ухваленому та підписаному президентом Законі немає. Єдине, що станом на зараз зрозуміло, це те, що дітей із родин будуть забирати та розміщувати в інтернати.

Чи стануть вони від того щасливішими? Здається, відповідь на це питання очевидна.

—

Анна Мурликіна, опубліковано у виданні НУШ [2]

Читайте також: 

• На Куп’янщині розпочали обов’язкову евакуацію з 37 населених пунктів [8]
• Розпочалась примусова евакуація з сіл Білозерської та Добропільської громад Донеччини [9]
• З прифронтових регіонів потрібно евакуювати майже 1,1 мільйона людей - Мінрозвитку [10]