1 вересня 1939 року без оголошення війни гітлерівська Німеччина підступно напала на Польщу. Німецька агресія проти ІІ Речі Посполитої стала першою кривавою сторінкою Другої світової війни — наймасштабнішого конфлікту в історії, внаслідок якого загинули від 55 до 80 мільйонів людей.

Професор Марек Корнат (ПАН) поділився з Polskie Radio [2] думками про напад гітлерівської Німеччини на Польщу і початок Другої світової війни.

Польща була однією з тих країн, котрі зазнали найбільших руйнувань і людських втрат. В 1939-1945 роках життя втратили близько 6 мільйонів громадян ІІ Речі Посполитої, з них приблизно 3 мільйони євреїв. Інші 3 мільйони — це в абсолютній більшості поляки, але також українці, білоруси та представники інших національностей.

Символом гітлерівського варварства стала, зокрема, Варшава — польська столиця після закінчення війни на 80% була знищена, а 700 тисяч з 1 мільйона 300 тисяч її мешканців загинули в горнилі війни.

Читайте також: В Польщі офіційно відзначили роковини початку ІІ Світової війни [3]

Гітлер напав на Польщу на тлі пасивності її західних союзників, маючи в руках потужний козир — Пакт Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 року. Це була злочинна спілка зі Сталіним про розподіл сфер впливу у Східній Європі. 17 вересня Червона армія вторглася на східні терени ІІ Речі Посполитої, на територію Західної України і Західної  Білорусії під фальшивим гаслом «братньої допомоги» українцям і білорусам та окупувала їх. У Польщі цей злочинний договір називають не інакше як четвертий поділ Польщі.

Чи напав би Гітлер на Польщу без спілки зі Сталіним? Це питання я адресував професору Мареку Корнату з Польської академії наук, якого запросив до розмови на тему початку ІІ світової війни. 

Передовсім мушу сказати, що Пакт Молотова-Ріббентропа чи теж Пакт Гітлера-Сталіна, бо це був договір цих двох диктаторів, не був спільним поділом Європи. Ця спілка у винятковий спосіб призвела до ІІ світової війни. Можна сказати, зрештою про це я писав у своїх книжках, що цей пакт був запрошенням для Гітлера до агресії, він остаточно дозволив йому розв'язати Другу світову війну.

Натомість, чи Гітлер, як диктатор, ображений на Польщу через те, що вона не прийняла його територіальних вимог щодо Ґданська і екстериторіальної залізничної дороги та автостради через польське Помор'я, залишив би от так справу, не починаючи війну, якби йому не вдалося дійти згоди зі Сталіним? На це питання історик однозначно відповісти не може.

На мою думку, тут ми входимо у сферу «що було б, якби?». Водночас, мені здається, що німці мали б велику проблему, якби їм не вдалося укласти такий договір. Тут хоча б треба взяти до уваги те, що їм було дуже вигідним, щоб Совєтський Союз зайняв східні терени тогочасної польської держави, щоб таким чином гарантувати собі мир на сході.

Читайте також: Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив про існування пакту Меркель-Путіна [4]

Завдяки Пакту Ріббентропа-Молотова Гітлер забезпечив собі мир на сході, віддаючи совєтам половину нашої країни в тогочасних кордонах. Гітлер робив це з думкою, що в перспективі неминучою буде розправа з совєтською Росією. Він ані на мить не відкидав думку, що потрібно буде вести війну проти червоної Росії. Про що він і сказав своєму генералітету днем раніше, 22 серпня 1939 року.

Як відомо, 3 вересня 1939 року Франція та Великобританія, союзники і гаранти безпеки Польщі, оголосили війну Німеччині. Проте, крім декларацій, за цим нічого не відбулося Була лише імітація дій, відомих як «дивна війна». Чим була зумовлена така постава французів і британців? Це був надмірний пацифізм і непідготовленість цих країн до ведення реальних бойових дій проти Третього Рейху, чи тут також зіграли роль інші чинники?

Не було жодної концепції, щоби Польщі дійсно допомогти, а реально їй допомогти можна було лише одним шляхом — це наступ на лінію оборонних укріплень, які називалися «лінією Зіґфріда». Чому західні держави на це не пішли? Панувала оборонна концепція ведення війни. Ця доктрина не дозволяла планувати великих наступальних операцій.

Верховне командування союзників на чолі з французьким генералом Морісом Ґамеленом мислило цими категоріями. Можна сказати, що якщо в 1914 році генерали у всіх європейських столицях, особливо в Берліні і Відні, тиснули на політиків, щоб ті пішли на війну, то вже у 1939 році генерали відраджували політиків від ідеї починати війну. На жаль, така була ситуація в Парижі, але також і в Лондоні.

Якщо йдеться про озброєння французької армії, то слід відкрито сказати, що воно було серйозним та у великих кількостях. Цього не можна заперечити. Проте воно, головним чином, служило обороні, а для наступальних дій підходило вже значно гірше.

Проте це не є так, що західні держави нічого не могли зробити для Польщі. Наприклад, можна було провести бомбардування німецьких об'єктів, бомбардування Рурського регіону. На жаль, в цьому питанні британський уряд був під тиском французів, котрі твердили, що якщо почати таку війну, то слід брати до уваги масовану відповідь німецької армії. Слід сказати, що масовані бомбардування в ті часи ще не проводилися. В плані авіації перевага була на боці німців.

Підсумовуючи, 12 вересня на таємній французько-англійській конференції в Аббвіль за участі прем'єрів обидвох країн було прийнято рішення нічого не робити щодо Польщі, правда з єдиним застереженням. Йшлося про те, що в разі якби полякам вдалося якимось чудом зупинити наступ Вермахту, і війна перейшла у фазу позиційних боїв, тоді в такому випадку були б можливі поставки техніки та зброї до Польщі через Румунію.

Читайте також: Чому історія це також зброя [5]

Звичайно це за умови, що Польща не буде відрізана від Румунії. Зрозуміло, це вимагало нейтралітету Совєтського Союзу, а на це не можна було розраховувати. Взагалі для мене дивно, що прем'єр-міністри союзників Даладьє та Чемберлен, а я читав як французький, так і британський протокол зустрічі в Аббвіль, взагалі навіть не торкнулися питання стосовно позиції Совєтського Союзу. Здається там є одне чи два речення про те, що совєти могли продавати зброю полякам, що звучить чудернацько.

Німецький лінкор «Шлезвіґ-Ґольштейн» веде вогонь по позиціях польської армії на півострові Вестерплятте під Ґданськом (1 вересня 1939 року). Саме відкриття вогню «Шлезвіґом- Ґольштейн» по Вестерплятте традиційно вважають початком ІІ світової війни.foto:wikipedia/public domain

Варто додати, що союзники не тільки не запросили представника Польщі на конференцію в Аббвіль, але й навіть не поінформували свого союзника, що жодна допомога не надійде. Це було зроблено з метою не ослаблювати моральний дух поляків, котрі вели нерівну боротьбу з німцями, а в спину їм вже дихав удар з боку Сталіна.

Тим часом оцінюється, що Гітлер кинув на Польщу близько 90% всіх своїх військ. Чи можна допустити, що в разі якби французи та британці тоді б все-таки завдали удару на заході, то війна тривала набагато менше і не зумовила б таких колосальних жертв?

На цю тему точиться довга дискусія істориків. Мені здається, що, ймовірно, західні держави могли провести таку операцію, але для цього потрібно було більше уяви, а також треба було мати конкретний план наступальних дій.

Тим часом, Польщі надано гарантії безпеки, мова про британський уряд, з думкою що вони є не викональними, а тут зіграють політичну роль в плані відлякування агресора. Натомість як могла проходити військова операція, якби було завдано удару по «лінії Зіґфріда», то важко про це говорити з огляду на згадане застереження щодо умовного способу в історії. Історику важко розумувати в категоріях «щоб було б якби».

Тут не можна дати однозначної відповіді. Водночас, не має сумніву, що такий удар мав бути завданий негайно. Треба було максимально використати час. Авіаудари потрібно було проводити одразу ж, а за ними мав йти наступ місцевого значення, а потім вже генеральний удар. Мобілізацію треба було проводити максимально швидко. Слід пам'ятати, що загальну мобілізацію у Франції і в Англії не можна було проводити раніше, ніж почнеться війна, позаяк це був би головний аргумент для розв'язання війни, а там її хотіли уникнути. Загальна мобілізація могла бути оголошена після декларації війни.

Водночас я схиляюся до думки, що тоді було втрачено винятковий в історії шанс перемогти ворога або принаймні завдати йому настільки важких втрат, які б дозволили запобігти Другій світовій війні. Адже після спільної агресії проти Польщі і легкого завоювання Франції стало очевидним, що Друга світова війна могла вестись Гітлером лише шляхом використання людських та природних ресурсів Совєтського Союзу, який стане об'єктом нападу в 1941 році.

Інше питання, чи Другу світову війну можна було виграти без СССР. Тут теж постає питання, чи навіть якщо це було можливим, то чи Совєтський Союз під керівництвом настільки нелюдського диктатора і злочинця чекав би пасивно на розвиток подій. Совєтський Союз міг виступити і піти війною. Те, що в 1941 році СССР мав агресивні плани, є фактом.

Читайте також: РФ повністю контролює Секретаріат ООН, де працюють майже 400 росіян – Єльченко [6]

Це не можна зводити до гітлерівської пропаганди. Як відомо, коли Гітлер нападав на ту чи іншу країну, то завжди заявляв, що ця країна хотіла напасти на Німеччину, що та лише завдала випереджуючого удару і захищається. І коли Гітлер заявляв, що Совєтський Союз хотів напасти на Німеччину, то це звучить невірогідно. Проте в цьому випадку слід сказати, що СССР теж готувався до війни.

Розгляд альтернативних варіантів Другої світової війни є вкрай важким. Проте, певним є те, що у вересні 1939 року було втрачено винятковий шанс, що привело до ослаблення Заходу та закінчилося поділом Європи, символом чого є Ялтинська конференція 1945 року.

Після вибуху повномасштабної війни Росії проти України зараз чимало говориться про різні історичні паралелі, зокрема між подіями 1939 і 2022 років. Чи можна сказати, що одним з головних висновків є те, що політика appeasement, політика умиротворення щодо диктаторів задля уникнення масштабної війни власне веде до неї? В 1930-х роках західні демократії йшли на поступки Гітлеру, а отримали війну. Так само у 2000-х Захід намагався задобрити Путіна і не помічати його імперської політики, а в результаті отримав велику війну в Україні з непередбачуваними геополітичними наслідками.

Так, я абсолютно поділяю цей погляд. Щодо Росії європейські великі держави, але не тільки, бо теж і США, але особливо Німеччина, вели політику заспокоєння в дусі neoappeasement і все закінчилося так, як закінчилося. Це велика помилка, яка повторюється в історії. Прагнеться уникнути війни, бо така була вихідна точка політики щодо Росії, але уникнути її не вдалося, бо все закінчилося тим, що сталося в лютому 2022 року.

Проте, мені здається, ще є й другий історичний урок. Так само як в 1939 році Польща слушно не згодилася на ультиматум, і пішовши на ризик війни, в котрій не можна було перемогти, так само слушно поступила Україна у 2022 році.

Керівництво України на чолі з президентом не пішло на капітуляцію попри диспропорцію сил і переконання всіх на світі, що Росія виграє цю війну. Якби українські лідери на чолі з президентом вирішили поводитися, так би мовити, «реалістично», то глава держави мав би виїхати до Польщі, щоб його не могли вбити чи схопити. В такому випадку країна була б залишена на поталу і стала б жертвою ворога. Це прекрасний історичний урок, коли українські лідери не пішли цим шляхом.

Читайте також: Як Україна переосмислює День перемоги: «Не свято, а трагічна пам’ять» [7]

Як історик можу сказати, що це буде уроком для цілих поколінь, коли це будуть згадувати як доказ того, що не варто падати на коліна перед сильнішим, а треба боронитися до вичерпання всіх засобів, коли мова йде про найвищі цінності — незалежність і цивілізаційну долю країни. У випадку України мова не йшла про Донецьк, а про незалежність і цивілізаційну долю країни.

Мені здається, що це уроки польського вересня 1939 року, й Україна тут вчинила принципово так само. Однак Україна мала тут те щастя, що вона отримала допомогу і не була відрізана від світу. Натомість Польща була відрізана від світу, позаяк після совєтського нападу 17 вересня 1939 року її було відрізано від Румунії, було втрачено будь-який контакт зі зовнішнім світом.

Після цього обіцяні поставки зброї стали неможливими. Коротко кажучи, Україна сьогодні є в кращому геополітичному положенні, ніж Польща була в 39-му році, і завдяки цьому може вести війну без такого фіналу, який, на жаль, ми, поляки, отримали 85 років тому. 

—

Матеріал підготував Назар Олійник, опубліковано у виданні Polskie Radio [2]

Читайте також: 

• Назад до "закону джунглів"? Чим загрожує криза міжнародних організацій [8]
• WSJ: Ця окопна війна, як у Першу світову - щури, бруд і холод [9]
• Українці витримають і цей іспит, бо сьогодні Господь носить форму ЗСУ [10]
• Якою буде головна битва між Україною та росією? [11]
• Ірландія та НАТО: як дії рф змусили ще одну країну зблизитися з Альянсом [12]