2 квітня у Львові вбили військовослужбовця ТЦК. Знову. А реакції від верховного головнокомандувача немає. Знову. Поки у Вінниці фіксують новий напад із ножем на представників центрів комплектування, військова та ветеранська спільноти б’ють на сполох через «мовчазну згоду» верховного головнокомандувача.

Відсутність публічного засудження насильства з боку президента Зеленського багато хто сприймає як спробу дистанціюватися від токсичної теми мобілізації заради збереження високих політичних рейтингів. Проте ціна такого мовчання — життя людей у пікселі, які стали заручниками дегуманізаційних кампаній в інфопросторі. У новому розборі hromadske [2] аналізує, чи є відсутність позиції президента формою легалізації вуличного насильства. Експерти та військові наголошують: мобілізація — це не лише справа Генштабу, а персональна відповідальність очільника держави.

Поки Міністерство оборони під керівництвом Михайла Федорова готує пакет «системних рішень», тил ризикує перетворитися на зону бойових дій проти власних захисників. Чому державна комунікація програла Telegram-каналам, чи допоможе фінансова мотивація повернути повагу до армії та які правові запобіжники мають негайно з’явитися для захисту тих, хто здійснює оповіщення — читайте у матеріалі. 

Мовчання як позиція?

Військова й ветеранська спільноти очікували від президента Зеленського, який не висловлював засудження щодо попередніх нападів на військовослужбовців ТЦК та СП, негайної реакції на нове вбивство у Львові.

«Президент Зеленський жодного разу у своїх щоденних зверненнях не засудив такі напади (поправте, якщо пропустила). І це має вигляд не просто мовчазної згоди! Це має вигляд легалізації!» — написала [3] Анастасія Блищик, яка після народження дитини звільнилася з лав ЗСУ та стала на облік як офіцерка запасу.

Читайте також: Електоральні ігри влади на фоні провалу мобілізації або чому знання історії змушує почуватися фаталістом [4]

Про те, що українська влада уникає цієї теми, як і відповідальності за мобілізацію, пише [5] й ветеранка Аліна Сарнацька, яка служила медикинею роти в ТрО. На її думку, росія могла спровокувати в Україні вбивства військовослужбовців ТЦК і підтримку таких дій у значної частини населення, водночас «передумови для цього створила українська влада».

«От реально, скільки ще часу Зеленський як верховний головнокомандувач буде “морозитись” від теми мобілізації? — йдеться [6] в дописі військовослужбовця й музиканта Святослава Бойка. — Скільки ще військовослужбовців має загинути в глибокому тилу … , щоб говоряща голова нарешті мовила слово напутнє?».

А реакції президента справді не було. Як у день вбивства військовослужбовця ТЦК Олега Авдєєва, так і двома днями пізніше. У вечірньому зверненні президента 2 квітня йшлося [7] про співпрацю України з партнерами задля посилення безпеки. Наступні дописи були присвячені іншим темам. Жодної згадки про напад.

«Я вважаю надзвичайно важливою публічну реакцію на подібні інциденти з боку влади — виважену, але однозначну і ясну за змістом», — сказав hromadske речник ОК «Захід» Олег Домбровський.

Мовляв, на всіх рівнях має чітко звучати, що насильство щодо військовослужбовців, які виконують обов’язки військової служби, є неприпустимим і становить загрозу не лише конкретній людині, а й системі оборони держави загалом.

Такі сигнали важливі не тільки як моральна підтримка для військових, вони важливі і як орієнтир для суспільства щодо меж допустимого. Коли такі речі вчасно й чітко називаються своїми іменами, це працює і на стримування агресії, і на зміцнення довіри до державних інституцій.Олег Домбровський, речник оперативного командування «Захід»

І додав, що на сьогодні вже слід говорити не про одиничні інциденти, а про «тривожні симптоми». Тому реакція держави «має бути одночасно правоохоронною, організаційною й комунікаційною» та з «належними висновками й практичними рішеннями в межах компетенції відповідальних органів».

Спроба зберегти рейтинг?

Згідно з результатами останнього січневого соцопитування [8] КМІС, рівень довіри до Володимира Зеленського в суспільстві залишається високим — 62%. І це найвищий показник серед політиків і громадсько-політичних діячів. Ба більше, якщо порівнювати з попередніми періодами, динаміка підтримки зростає. Саме тому його позиція, зокрема й у питанні мобілізації, є важливою для суспільства.

Динаміка довіри до президента України Володимира Зеленського Скриншот

«На жаль, Володимир Зеленський більше думає про свої політичні прийдешні перспективи, ніж про те, яким буде наповнення Збройних сил України. Це прикро, це погано, це необхідно зупинити. Але вирішити це може тільки він сам. Ну і, звичайно, члени його команди, які йому радять, які формують його образ», — зазначив hromadske політолог Євген Магда. 

І зауважив, що відповідальність за мобілізацію несуть не тільки Сухопутні війська, але й президент країни як верховний головнокомандувач. І він, мовляв, має усвідомлювати, яка кількість військовослужбовців потрібна в лавах Збройних сил.

Я навіть не можу повірити, що нічого не було сказано з приводу цього вбивства й попереднього. Бо мені здається, що тут очевидно, що президент має сказати своє слово. Хоча в нас досудові органи незалежні й розслідування має відбуватися без втручання президента, але він має сказати щось для морально-психологічної ситуації в країні.Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань вважає, що таким мовчанням Володимир Зеленський «уникає непопулярних рішень» і тем, які «можуть бути дражливими для частини суспільства», бо, коли йдеться про мобілізацію, президент «перекидає» ці питання на парламент.

«Я розумію в якомусь сенсі й мовчання з боку офіційних посадових осіб, — сказав hromadske Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив». — А що коментувати? Те, що й так усі розуміють і не можуть вийти з цієї ситуації, тому що нема відповідних інструментаріїв і важелів, щоб це змінити? На жаль».

Справді, у Міністерстві оборони України та Генеральному штабі ЗСУ неодноразово говорили про необхідність реформування та змін щодо мобілізації, зокрема в роботі ТЦК та СП. Однак до конкретних рішень на сьогодні так і не прийшли.

Читайте також: Чому війську бракує людей та як подолати світоглядний конфлікт між фронтом і тилом [9]

Про те, що проблеми мобілізації, доки триває війна, неможливо кардинально розв’язати [10], днями заявив голова Офісу президента України Кирило Буданов. І, на його думку, зміни в роботі ТЦК на це не вплинуть. Мовляв, «люди дивляться телевізор і дивляться інтернет, Telegram і так далі — не сильно хочуть іти воювати».

Ми з вами формуємо нашу думку, спираючись на інформацію, яку ми отримуємо. Переважна більшість інформації сьогодні отримується від ЗМІ, з інтернету та соцмереж. Якщо в них створюється негативний імідж наших військових і ТЦК, то, відповідно, така громадська думка… І спочатку з ТЦК сміялися, зараз починають сміятися з військових, а далі вже починають бити представників ТЦК й уже вбивати… І водночас усі хочуть, щоб на фронті в нас усе було добре, щоб ми контратакували.Олексій Гетьман, військовий експерт, майор запасу та учасник російсько-української війни

Надії на зміни

Після вбивства військового ТЦК у Львові Міністерство оборони України прокоментувало, що система мобілізації потребує змін і вони будуть впроваджені «найближчим часом».

Читайте також: Прикриваючи власні прорахунки з проведення мобілізації, тепер із нас роблять націю ухилянтів [11]

Ще в січні, коли Михайло Федоров обійняв посаду міністра оборони, він отримав від Володимира Зеленського завдання — запропонувати «системні розв'язання проблем, які накопичилися з ТЦК». У березні очільник Міноборони відхилив завісу: буде йтися про «окремі підходи для штурмовиків і піхотинців — щодо термінів служби й грошового забезпечення». Це буде пакет конкретних проєктів, які «мають системно змінити ситуацію».

Фінансова мотивація може значно розв'язати проблему саме з добровільною мобілізацією. Але як розв'язувати проблему із самою мобілізацією в країні після того, як через деякі дії було значно підірвано репутацію військових?Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»

Олексій Гетьман вважає, що під час воєнного стану поліції потрібно надати більше прав, а також більш чітко визначити юридичний статус ТЦК та СП.

«Поліцію і військових ТЦК треба поважати. Цивільна людина має розуміти, що якщо вона просто відкриє свого рота до військовослужбовця, то буде покладена обличчям в асфальт. І це має бути законно. І ця людина, яка поклала його, має бути не покарана чи засуджена, а нагороджена — як військові на фронті за свої операції», — наголосив hromadske Олексій Гетьман.

Питання безпеки військовослужбовців ТЦК та СП більше не можна розглядати як другорядне або суто внутрішнє [12], вважає речник ОК «Захід» Олег Домбровський.

Читайте також: Мобілізаційна криза та прорахунки командування. Чому Україна втрачає позиції на Сході [13]

Перша площина, яку він називає, — організаційна й практична. Мовляв, групи оповіщення мають працювати лише в чітко визначеному складі, за належної участі правоохоронців, з обов’язковою відеофіксацією, з доопрацьованими й нарощеними алгоритмами реагування на загрозу. Також вказав на потребу додаткової підготовки самих військовослужбовців до роботи в конфліктних і нетипових ситуаціях.

Друга — правова. Олег Домбровський зауважує, що на рівні державної політики має бути чітко окреслено, що напад на військовослужбовця ТЦК та СП під час виконання ним службових обов’язків є тяжким злочином проти представника сектору безпеки й оборони.

Такі випадки потребують не лише повного й неупередженого розслідування, а й подальшого вдосконалення правових механізмів захисту військовослужбовців, які залучаються до заходів мобілізаційного оповіщення, якщо саме в цьому буде вбачатися практична необхідність.Олег Домбровський, речник оперативного командування «Захід»

І третя — комунікаційна. Мовляв, частина нинішніх ризиків виникла «не на порожньому місці». Олег Домбровський звертає увагу, що останніми роками в інформаційному просторі «накопичувалися агресія, зневага й дегуманізація» щодо військовослужбовців ТЦК та СП.

«Коли такі прояви довго не отримують належного суспільного й правового реагування, у частини людей виникає хибне відчуття допустимості насильства. Саме тому питання безпеки — це також питання чіткої й публічної державної позиції», — резюмував він.

Того самого дня, коли у Львові прощалися з убитим військовим ТЦК Олегом Авдєєвим, у Вінниці чоловік із ножем напав на двох військових ТЦК. Унаслідок цього один військовий — у реанімації. 

—

Вікторія Коломієць [14], опубліковано у виданні hromadske [2]

Читайте також: 

•  Мобілізаційне решето України: Рівніші за інших і "не народжені для війни" [15]
• Мобілізація: відповіді на найпоширеніші питання [16]
• Михайло Онуфер: Армія – це зріз, показник країни. Якщо в країні відбувається хаос, в армії відбувається те саме [17]
• Правоохоронці відкрили 289 600 справ про СЗЧ і дезертирство з початку широкомасштабної війни [18]
• Командир про причини СЗЧ: безкарність, дикі чутки та погана підготовка [19]
• Донька змусила повернутися в армію. Хотів тікати полем. Історії бійців, що воюють після СЗЧ [20]
• Павло Казарін: "Партія ухилянтів" [21]
• Культурний Шлях на Захід: як 3000 ухилянтів не повернулися з-за кордону за сприяння Мінкульту [22]
• Як (не) карають організаторів схем для ухилянтів які деморалізують армію та населення [23]
• Полювання на військкомів. Як Україна намагалася щось покращити в мобілізації і чому нічого не вийшло [24]
•  Як дозвіл на виїзд за кордон чоловікам 18-22 років позначився на ринку праці та які проблеми можуть виникнути в майбутньому? [25]