24 вересня зʼявилося повідомлення про те, що на псевдореферендуми, які Росія проводить під дулом автоматів на окупованих українських територіях, навіть привезли іноземних спостерігачів. Попередній досвід довів, що зазвичай, це ласі на гроші політичні фріки або депутати аутсайдери.

Однак на ці псевдоволевиявлення навіть такі «політики» не доїхали, зазначає видання "Тиждень [2]". Так, спершу місцеві депутати земель Саксонія-Ангальт та Північний Рейн-Вестфалія від дружньої до Кремля партії «Альтернатива для Німеччини» збиралися поїхати на окуповані РФ українські території для легітимації російських дій там. Однак після лавини критики (зокрема й внутрішньопартійної) відмовилися від такого рішення.

Один «спостерігач» щоправда у Німеччині таки знайшовся – керуючий директор комунального енергетичного підприємства із землі Гессен Штефан Шаллер. Після активної критики у соцмережах та уваги німецьких та українських медіа щодо цих дій менеджера, наглядова рада підприємства підтримала його звільнення із посади. Шаллер ображався і не міг зрозуміти цього рішення: як так? Він же ж просто хотів пересвідчитися, чи все гаразд.

Читайте також: Як Путін купляв Німеччину [3]

Однак його підкріплена грошима «наївність» та бекґраунд менеджера енергетичного підприємства підводять нас до ще одного риторичного запитання: наскільки сильно німецька енергетична сфера просочена російською корупцією? Так, на початку серпня зʼявилася новина щодо початку розслідування щодо двох високопосадовців із федерального міністерства економіки через їхні ймовірно надто «тісні» звʼязки із Росією.

А минулого тижня журналісти-розслідувачі із порталу correctiv.org опублікували велике розслідування про «лобі Газпрому» в німецьких енергетичних компаніях  та урядових і неурядових структурах. Завдяки цьому лобі росіяни прагнула посадити ФРН на свою «енергетичну голку» і, як можемо нині констатувати, таки досягли мети. Процес позбавлення залежності тепер дорого коштує цій країні.

Конференції, концерти, фестивалі дружби

Аби переконати німців, що саме російський газ – це те, чого вони найбільше потребують, Кремль та ті, хто на нього працював, систематично створювали малопомітні організації, які націлювалися на німецьких політиків різного політичного спектру – від СДПН до ХДС/ХСС – просуваючи таким чином ідею «користі» поставок газу зі сходу. «І ця реклама спрацювала», - вважають у correctiv.org.

Читайте також: Як Німеччина через свій дисфункціональний любовний зв'язок з Росією стала заручницею найнебезпечнішої диктатури у світі [4]

Так, йдеться про обʼєднання, які, на перший погляд, лише декларували прагнення підтримувати тісніші двосторонні відносини, але насправді відстоювали корпоративні інтереси Газпрому. Зовні все виглядало безневинно: фестивалі, концерти, виставки, дні дружби, але насправді як колишні, так і чинні високопосадовці ставали лобістами інтересів ворожої країни у своїй власній (опубліковані нещодавно документи щодо зустрічей премʼєр-міністерки землі Мекленбурґ-Нижня Померанія Мануели Швезіґ у Росії в 2018-му та 2019-му роках лише підтверджують це. Поза Ґерхардом Шредером Швезіґ вважають однією із найбільших лобісток «Північного потоку-2»).

Лобістські мережі на службі Кремля

Завдяки мережевому аналізу Correctiv.org прослідкувало, як «Газпром» зумів просочити свою лобістську мережу у двох ключових для постачання газу землях – Саксонії та Мекленбурзі-Передній Померанії. На різноманітних заходах, які фокусувалися на двосторонній співпраці країн, можна було зустріти представників різних організацій, що мали спільну думку щодо постачання сировини із РФ. Усе це створювало ілюзію великої кількості організацій, у яких було безліч відданих спільній меті людей. Насправді за цим стояв чіткий розрахунок, бо на усіх заходах ці «активісти» повторювали єдину мантру – потребу зміцнювати сировинну співпрацю між Росією та ФРН.

Німецьке видання також прослідкувало, що за більшістю таких невеликих лобістських організацій стояла німецька енергетична компанія VNG. Її представники також часто виступали на заходах, які організовували лобістські клуби чи обʼєднання. В одному із фондів компанії VNG працював відомий своїм русофільством німецький політик член СДПН Матіас Платцек.

Сама компанія VNG є одним із найбільших імпортерів газу в Німеччині, однак на відміну від іншої великої німецької енергетичної компанії Uniper, «виступає за власну залежність від Москви», - пише correctiv.org На початку вересня компанія ця компанія подала заявку на отримання мільярдної допомоги, оскільки тепер їй не вистачає газу, який вона раніше отримувала з Росії.

Читайте також: Герхард Шрьодер не шкодує про свою підтримку російського фашизму у минулому і боїться втратитити довіру сучасного Гітлера [5]

«Ще з часів НДР VNG отримує газ з Росії за довгостроковими контрактами на постачання. Багато східнонімецьких муніципалітетів володіють меншими частками. Зв’язок із Росією ще більш очевидний у наглядовій раді VNG: Маттіас Варніґ, керуючий директор «Північного потоку-2» і близька довірена особа Путіна, сидів там п’ять років», - зазначає видання.

Про тісні звʼязки із Газпромом свідчить і той факт, що спільно із ним, компанія володіє газосховищем у Пейсені. А у 2019-му вона підписала новий контракт із російською державною компанією, тому VNG стоїть на захисті російських інтересів, як ніби своїх, і робить це по-різному, зокрема й через вже згадані конференції чи форуми. Correctiv.org згадує про один із таких заходів – «Німецько-російський сировинний форум» (нім. „Deutsch-Russische Rohstoff-Forum“). Його співзасновником є все таж VNG. Такий захід вже відбувався 13 разів.

На ньому завжди були присутні колишній федеральний міністр економіки Зігмар Габріель (СДПН) і прем'єр-міністр Саксонії Міхаель Кречмер (ХДС). Останній і далі продовжує закликати проти накладання санкцій на РФ.  Як пише німецьке видання, партія Кречмера також має вигоду від повʼязаної із РФ енергетичної компанії: «VNG спонсорує заходи ХДС, згідно з її власними заявами, із в середньому чотиризначною сумою на рік. Партійні групи ХДС час від часу збираються у VNG для проведення заходів».

Читайте також: Александр Мотыль: Немецкие социалисты, российский фашизм и гибель украинцев [6]

Німецькі журналісти також зазначають, що проросійська лобістська мережа не зупинялася на політиках і корпораціях, а включала й роботу із неприбутковими організаціями – наприклад, Фондом Конрада Аденауера. Цей фонд у 2008 році започаткував регулярні заходи під назвою «Німецько-російський форум майбутнього». Спонсором цим заходів знову ж таки була компанія VNG.

Менеджер цієї компанії Бернгард Кальтефляйтер на одному із таких заходів у 2012 році зазначив, що його компанія «суттєво підтримала» створення спільного магістерського курсу «Міжнародна енергетична економіка та бізнес-адміністрування» між Лейпцизьким університетом і Московським державним інститутом міжнародних відносин. Метою було подальше зміцнення діалогу між Росією та Німеччиною та «підготовка ґрунту для інтелектуальної співпраці в енергетичному сегменті», наголосив Кальтефляйтер. 

Читайте також: Шредер+Меркель+Путин. Как и кто загнал Германию в энергозависимость от путинского режима [7]

РФ методично, протягом багатьох років, на різних рівнях нарощувала коріння свого впливу у Німеччині. Те, що нині зʼявляється, вочевидь лише вершина цього гігантського айсберга.

—

Ольга Ворожбит,  опубліковано у виданні ТИЖДЕНЬ [2]

В тему:

• Тимоти Снайдер: Историческая ответственность Германии перед Украиной [8]
• Сексизм и бундестаг, или Политика, у которой неженское лицо [9]
• Посол Мельник закликав канцлера ФРН виступити із заявою щодо війни в Україні [10]
• Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці»   [11]
• Путин, синдром геймера и колея, которая ведет к реальной ядерной войне [12]
• Немецкие СМИ: Экс-канцлер ФРГ Герхард Шрёдер стал трофеем Путина [13]
• Куда ведет Европу газопровод из страны — спонсора терроризма? [14]