Розсекречені архіви КДБ: Шпигунська загадка з часв Холодної війни

1.00

Нет

У вересні 1955 року Роберт Ф. Кеннеді прибув до Москви в межах незвичайного для часів Холодної війни автомобільного туру Радянським Союзом. Супутником майбутнього американського сенатора був впливовий суддя Верховного суду США.

Їхнім перекладачем під час двомісячної подорожі закритою для сторонніх країною був колишній офіцер армії США, який володів російською мовою. Його посада в посольстві США в Тегерані слугувала прикриттям для його справжньої ролі агента ЦРУ: Фредеріка Флотта.

Про це стало відомо з неопублікованих російськомовних документів КДБ під назвою «Архів Митрохіна», до витягів з яких отримали доступ журналісти «Радіо Свобода». [2] Ці документи названі на честь Василя Митрохіна, архівіста КДБ, який десятиліттями збирав тисячі сторінок нотаток агентів радянської, а потім російської спецслужби, а потім таємно вивіз їх, втікши до Великої Британії на початку 1990-х років.

Після повернення до Сполучених Штатів ця поїздка привернула значну увагу до Кеннеді, чия політична кар’єра стрімко набирала обертів разом із кар’єрою його старшого брата Джона, майбутнього президента.

Поїздка також привернула увагу до Флотта – з боку КДБ. Радянська спецслужба присвоїла йому кодове ім’я «Дуглас» і протягом наступних двох десятиліть стежила за ним, сподіваючись завербувати його як шпигуна.

На початку 1970-х років спецслужбі, можливо, це вдалося.

Фредерік Флотт (посередині)

Подробиці стеження за Флоттом Москвою приховані в неопублікованому рукописі російською мовою, що зберігається в колекції документів КДБ, відомій як Архів Мітрохіна. Файли названі на честь Василя Мітрохіна, головного архівіста, який роками збирав тисячі сторінок нотаток, а потім таємно вивіз їх, коли на початку 1990-х років утік до Великої Британії.

Читайте також: Це актуально і для України: РПЦ і КДБ - ризька картотека [3]

Василь Мітрохін десятиліттями працював у КДБ, але не досяг успіху як агент, відряджений за кордон.

Василь Мітрохін

Після переведення до Москви йому доручили наглядати за архівами Першого головного управління КДБ, яке керувало закордонними шпигунськими операціями відомства. Коли архіви були перевезені зі сумнозвісної московської штаб-квартири на Луб’янці до передмістя, Мітрохіну доручили каталогізацію та організацію переїзду.

Розчарований радянськими порушеннями прав людини та натхненний дисидентом-письменником Олександром Солженіциним, Мітрохін копіював нотатки з файлів, таємно виносив їх на свою дачу, а потім ретельно передруковував і ховав записи в молочних бідонах, захованих у земляному погребі.

У 1992 році Мітрохін звернувся до посольства США в Ризі, запропонувавши себе та свій величезний архів. Американські посадовці поставилися до цього скептично, тож він звернувся до британців у Вільнюсі, які усвідомили цінність цієї колекції.

Мітрохін утік до Великої Британії у 1992 році та передав свої матеріали британській розвідці MI6, яка проаналізувала й відредагувала їх, а також поінформувала ЦРУ та інші служби про інформаторів КДБ. Про ці файли було опубліковано дві книги, перш ніж відредаговані машинописні нотатки Мітрохіна російською мовою були оприлюднені Кембриджським університетом у 2014 році.

Він помер у 2004 році.

Читайте також: Чорний піар КДБ. Як радянські чекісти дискредитували організації які боролись з режимом [4]

«Дуглас»

На кількох сторінках рукопису докладно описуються контакти КДБ з американцем під кодовим ім’ям «Дуглас» та стеження за ним. У багатьох згадках використовується саме це кодове ім’я, але в документі також згадується прізвище «Флотт» разом із біографічними подробицями, що збігаються з державною кар’єрою Флотта.

Серед найцікавіших тверджень – те, що в червні 1974 року КДБ оплатив поїздку Флотта до Москви з Джакарти, де він працював політичним співробітником посольства, а також виплатив йому 10 000 доларів за рішенням голови КДБ Юрія Андропова. Також стверджується, що в середині 1970-х років Флотт передав співробітникам КДБ у Вашингтоні понад 100 засекречених телеграм Державного департаменту США.

«Ця історія незвична, адже йдеться про шпигунську справу часів Холодної війни, про яку раніше ніхто не чув», – сказав Кевін Ріле, колишній аналітик американської розвідки, який уперше натрапив на опис Флотта в Архіві Мітрохіна та поділився оригінальним документом із Радіо Свобода.

«Це невідомий шпигунський випадок», – зазначив Ріле, який нині працює дослідником і викладачем з питань розвідки та міжнародної безпеки в Університеті Брунеля в Лондоні.

Незрозуміло, чому ім’я Флотта не було засекречене в цій справі, враховуючи, що МІ6 або приховало багато оригінальних документів, або здійснило масштабне редагування.

Флотт залишив державну службу США у 1978 році. Він помер у 2006 році.

Його родичі та друзі стверджують, що ніколи не чули подібних звинувачень. Вони вважають абсурдною думку про те, що він міг бути радянським шпигуном або таємно співпрацювати з КДБ.

Його племінник Роберт Флотт сказав, що якщо «дядько Фред» і спілкувався із КДБ, то, найімовірніше, робив це з дозволу свого керівництва – можливо, навіть у межах кампанії з дезінформації.

«Мені важко повірити, що він передавав справжню засекречену інформацію», – сказав Флотт в інтерв’ю зі свого будинку в Каліфорнії. – Я швидше повірю, що він передавав дезінформацію або відомості, які не завдавали шкоди американським збройним силам чи уряду США».

«Для Фреда було б цілком характерно вважати себе якимось подвійним агентом», – сказав Флотт.

«Фред просто так передавав секрети, не маючи жодного плану? Та ні, чорт забирай. Шансів на це – нуль. Але якщо йшлося про навмисну операцію, щоб нашкодити ворогові? Так», – сказав Джим Маттікс, який після виходу Флотта на пенсію був його бізнес-партнером і близьким другом в останні роки його життя.

«З того, що я знаю про Фреда, він був неймовірним патріотом, і я впевнений, що йому подобалося діяти потайки».

«Кеннеді не знає про зв’язки Флотта»

Народжений у березні 1921 року, Флотт виріс поблизу Чикаго і був найстаршим із трьох братів. Він закінчив коледж Карлтон, гуманітарний університет у Міннесоті, відомий підготовкою дипломатів.

Під час Другої світової війни він служив в Італії, а потім у Франції, де в останні місяці війни співпрацював із французьким Рухом опору, здійснюючи диверсії проти німецьких об’єктів. Згідно із сімейними документами, він дослужився до звання майора.

Під час Другої світової війни Флотт служив у Північній Африці, а згодом у Франції, де співпрацював із французьким Рухом опору, здійснюючи диверсії проти німецьких позицій

Після закінчення Школи передових міжнародних досліджень імені Джонса Гопкінса у Вашингтоні – відомого навчального закладу для підготовки як дипломатів, так і розвідників – його направили до Парижа та Мадрида.

В інтерв’ю, які він давав уже після виходу на пенсію, Флотт розповідав, що, крім французької, вивчав також російську мову. Його призначили політичним співробітником посольства США в Тегерані в перші місяці після підтриманого США та Великою Британією перевороту 1953 року, який усунув від влади прем’єр-міністра Мохаммада Мосаддика.

За його словами, приблизно в той час радянські агенти намагалися дестабілізувати ситуацію в Ірані.

«Мене відправили туди, ймовірно, тому, що я говорив російською, – згадував він. – Вони вирішили, що варто відправити людину, яка, якщо росіяни увійдуть до країни, зможе мати з ними справу».

Згодом він також вивчив німецьку, іспанську, португальську та італійську мови.

Згідно з матеріалами Мітрохіна, Флотт уперше привернув увагу КДБ саме в Тегерані, коли грузинська жінка зв’язалася з американцем і попросила про роботу. Флотт влаштував її на радіостанцію, яку підтримувало ЦРУ і яка транслювала грузиномовні передачі на територію радянської республіки.

Саме тоді йому присвоїли кодове ім’я «Дуглас». Чому було обрано саме це ім’я, невідомо.

У серпні 1955 року посол США доручив Флотту супроводжувати Кеннеді та суддю Верховного суду США Вільяма Дугласа під час автомобільної подорожі Радянським Союзом. Поїздка широко висвітлювалася в американській пресі, а згодом Дуглас написав про неї нарис від першої особи для журналу.

Джон Кеннеді (праворуч) і Роберт Кеннеді (ліворуч) зі своїм батьком Джозефом Кеннеді, 1938 рік

За даними Мітрохіна, КДБ залучив студентку університету, щоб вона спробувала «зблизитися» з Флоттом. Він відкинув її залицяння.

Через кілька місяців після поїздки Кеннеді пройшов опитування в ЦРУ, під час якого його розпитували про речі, що цікавили розвідку: діаметр радянських трубопроводів, висоту нафтових вишок у Баку (Азербайджан). Минулого року протокол цього опитування був розсекречений у складі 64 тисяч документів ЦРУ, оприлюднених за розпорядженням [5] президента США Дональда Трампа.

У документах ЦРУ є службова записка, в якій співробітники агентства рекомендують не повідомляти Кеннеді про справжнє місце роботи Флотта: «Чи можемо ми запропонувати, щоб під час … брифінгу справжня посада Флотта не розкривалася».

«Кеннеді не знає про зв’язки Флотта», – йдеться у рукописній примітці на полях.

Читайте також: Як головнокомандувач УПА обіграв совєтську владу у найбільш чутливому для неї місці [6]

Агентка на ім’я «Діта»

Наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років Флотта направили до американських дипломатичних представництв у Женеві та Бонні. Він знову відвідав Радянський Союз як радник промисловця Луїса Кебота.

«Під час тієї поїздки», згідно з матеріалами Мітрохіна, Флотт «уникав будь-яких критичних зауважень, ставив багато запитань про життя, але не ставив запитань розвідувального характеру, які б давали підстави думати про шпигунство».

У міру того як у 1960-х роках поглиблювалася участь США у війні у В’єтнамі, Флотт відігравав важливу закулісну роль як спеціальний помічник тодішнього посла Генрі Кебота Лоджа.

Під час підтриманого ЦРУ перевороту в листопаді 1963 року, коли президента Південного В’єтнаму усунули від влади й убили, Флотт отримав завдання вивезти з країни на американському військовому літаку дітей невістки президента – жінки, відомої офіційно як мадам Нху, а неофіційно як перша леді В’єтнаму.

У 1965 році, як зазначено в архіві Мітрохіна, Флотт перейшов із ЦРУ до Державного департаменту.

Через рік, у липні 1966-го, коли Флотт перебував у короткостроковому дипломатичному відрядженні в Ізраїлі, КДБ знову спробував познайомити його зі своєю агенткою – цього разу під кодовим ім’ям «Діта».

«Вона високо оцінювала його як шпигуна, але він не прагнув поглиблювати стосунки з нею», – йдеться у документі.

Згідно з некрологом Флотта, його робота у В’єтнамі також включала консультування та переклад для високопосадовців США, зокрема міністра оборони Роберта Макнамари та генерала Максвелла Д. Тейлора, а також він був консультантом президента Ліндона Джонсона.

Рейс «Аерофлоту» до Москви

Одне з найдивовижніших тверджень щодо Флотта полягає в тому, що КДБ оплатив його поїздку до Москви з Джакарти в червні 1974 року.

Роком раніше Флотта відрядили до Індонезії, де він обійняв посаду політичного радника посла США Френсіса Ґелбрейта.

У Джакарті Флотт регулярно контактував із радянськими дипломатами, про що згодом розповідав в інтерв’ю, яке нині зберігається в Бібліотеці Конгресу США.

«Посол Ґелбрейт доручив мені підтримувати контакти, якщо вони виникатимуть, із радянським посольством, – згадував Флотт. – Я витрачав чимало часу на те, щоб розуміти їхні настрої та мати канал зв’язку на випадок, якщо він нам знадобиться. Суто індонезійськими питаннями я майже не займався».

Фредерік Флотт на даху будівлі в Алжирі. Під час Другої світової війни він служив в армії США в Північній Африці

У січні 1974 року Флотт нібито поділився з офіцером КДБ під кодовим ім’ям «Петраков» подробицями розмови між американським послом та міністром закордонних справ Індонезії. Вони обговорювали справу американського дипломата, на якого того ж місяця напали в Ленінграді.

Флотт також нібито передав засекречені телеграми Державного департаменту щодо візиту заступника держсекретаря США. Крім того, згідно з архівом Мітрохіна, він висловлював зацікавленість у поїздці до Радянського Союзу, але вартість авіаквитків була занадто високою.

Того ж січня голова КДБ СРСР Юрій Андропов санкціонував придбання для Флотта квитка «Аерофлоту» з Джакарти до Москви, а потім до Нью-Йорка в червні 1974 року.

Голова КДБ СРСР Юрій Андропов

«Вирішивши, що вербування «Дугласа» має відбутися в СРСР, йому надали безкоштовний авіаквиток з Джакарти до Нью-Йорка і назад», – йдеться в документі.

За даними архіву Мітрохіна, Андропов також дозволив керівникові Першого головного управління КДБ Віктору Чернишову виплатити Флотту 10 тисяч доларів за раніше надану інформацію, а також 600 рублів на витрати під час перебування в Москві.

Згідно з матеріалами Мітрохіна, Флотт перебував у Москві з 17 червня до 10 липня 1974 року. Під час візиту він зустрічався як зі співробітниками посольства США, так і з Чернишовим, а також погодився надалі контактувати з офіцерами КДБ після завершення відрядження до Джакарти й повернення до Вашингтона.

Жодних публічних підтверджень того, що Флотт справді відвідував Москву в червні 1974 року, наразі не виявлено.

Наступного року його перевели назад до Вашингтона, де він працював у Державному департаменті над питаннями міжнародного морського права.

Упродовж наступних кількох років, згідно з архівом Мітрохіна, він передав понад 100 засекречених телеграм Держдепартаменту на різні теми. У березні 1978 року КДБ отримав інформацію, що ФБР, можливо, почало стежити за зустрічами Флотта з радянськими представниками, після чого контакти були припинені.

Читайте також: Об’єкт № 1 для радянських спецслужб. Як діяла перша спецслужба українських націоналістів [7]

«Я б із задоволенням полетів до Москви, але це надто дорого»

Дослідники, які вивчали архів Мітрохіна, знаходили в ньому окремі неточності, однак загалом вважають його надзвичайно надійним джерелом – як через посаду самого Мітрохіна, так і тому, що багато деталей із документів були незалежно підтверджені іншими джерелами.

Отримавши інформацію від МІ6 після того, як та отримала ці файли, ЦРУ та інші західні розвідувальні агентства ідентифікували незліченну кількість інформаторів, шпигунів та «нелегалів», яких КДБ протягом десятиліть вдалося впровадити на західні країни.

«Він робив надзвичайно ретельні нотатки, – сказав директор програми досліджень Холодної війни Гарвардського університету Марк Крамер. – Матеріали Мітрохіна мали величезне значення для контррозвідки. Вони, безумовно, входять до одного-двох найважливіших відкритих зібрань документів КДБ».

«Той факт, що вони так пильно стежили за [Флоттом], дещо дивує, – зазначив Ріле в інтерв’ю. – Радянські куратори, мабуть, вважали, що до нього можна знайти підхід, тому спостерігали за ним два десятиліття, а це довгий час, і потрібно багато терпіння, щоб стежити за кимось, сподіваючись, що він зрештою поступиться».

«Якщо хтось виявляє зацікавленість … і підходить до колеги з радянського посольства в Джакарті, та каже: «Я б із задоволенням полетів до Москви, але це надто дорого» – для КДБ це готова можливість, яку лише треба використати, – сказав Ріле. – Я вважаю, що такий розвиток подій цілком правдоподібний».

На запитання, чи могли засекречені телеграми та інші матеріали, які Флотт передавав КДБ, бути дезінформацією або марною інформацією – наприклад, хибними зачіпками чи вже публічно доступними даними, – Ріле відповів, що для цього Флоттові довелося б проводити масштабну самостійну операцію, при цьому немає жодних ознак того, що Державний департамент був обізнаний про такі дії.

Радіо Свобода подало запити на підставі американського Закону про свободу інформації до Державного департаменту, ФБР і ЦРУ з надією отримати документи про Флотта, його кар’єру та можливе спостереження за ним з боку ФБР.

ЦРУ на момент публікації не відповіло на прохання про коментар.

Некролог Фредеріка Флотта в Chicago Tribune, серпень 2006 року

Сам Ріле також подав запит до ФБР щодо можливих матеріалів про стеження за Флоттом. За його словами, у бюро відповіли, що не змогли знайти жодних таких документів.

Читайте також: Як чекісти намагались впливати на свідомість віруючих: КДБ СРСР та культ «Прозорливих старців» [8]

«Тоді, коли ми робили росіянам жахливі речі»

Після виходу на пенсію у 1978 році Флотт жив у квартирі неподалік від знаменитого вашингтонського комплексу «Вотергейт» і консультував приватні компанії, зокрема саудівського нафтового гіганта Aramco.

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році він консультував Маттікса, намагаючись налагодити програми дистанційного супутникового навчання в Узбекистані та інших нових незалежних державах.

«Одного разу Фред пожартував про «ті часи, коли ми робили росіянам жахливі речі», – сказав Маттікс в інтерв’ю. – Я міг здогадатися, про що саме йшлося, але навіть ломом із нього не витягли б справжніх подробиць».

Флотт ніколи не був одружений і не залишив прямих спадкоємців після своєї смерті у 2006 році. Його племінниця та племінник допомагали розбирати квартиру у Вашингтоні, переглядаючи речі, привезені з десятиліть закордонних відряджень: зброю, самовари, килими.

Родина навіть викликала поліцію Вашингтона, щоб та вилучила колекцію із семи «кулеметів» і боєприпаси, які він зберігав.

Племінниця Флотта Синтія Карпентер розповіла, що серед речей були й сліди його професійних контактів, які він налагодив за ці роки: особистий лист від Роберта Кеннеді з подякою за присутність на похороні його брата Джона після вбивства президента, а також дорогий плащ, який свого часу позичив йому Генрі Кебот Лодж.

Родина також із подивом виявила банківський рахунок у Швейцарії, який довелося закрити для врегулювання спадкових питань.

Карпентер сказала, що була шокована описом діяльності Флотта в документах КДБ.

«Це просто не вкладається в голові, – сказала вона в інтерв’ю зі свого дому в Південній Кароліні. – Він був переконаним антикомуністом. Щось шпигунське в ньому, можливо, завжди було, але я просто не можу уявити, щоб він шпигував на користь росіян».

—

Майк Екел [9], опубліковано у виданні Радіо Свобода [10]

Читайте також: