Країна збирає копійки на дрони, суспільство наївно чекає результатів чергової реформи силовиків, а верхівка правоохоронної системи вже давно створила власний ідеальний бізнес-інкубатор.

Свіжі плівки НАБУ довели: наркокартелі, пів сотні шахрайських кол-центрів, підпільні євродрукарні та розправи над активістами — це не провал державної безпеки, а її комерційний відділ, де генеральські погони слугували лише VIP-абонементом на безкарність за фіксовану таксу в крипті.

Оприлюднення багатоепізодних матеріалів негласних слідчих розшукових дій щодо діяльності транснаціональних угруповань в Україні зазвичай викликає суспільний резонанс, проте свіжі матеріали слідства перевершили найгірші очікування щодо глибини ураження державних органів.

Національне антикорупційне бюро України спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою оприлюднило майже годинний масив оперативних записів та аналітичних викладок, які отримали назву другої частини масштабної спецоперації. Документальні свідчення викривають не просто хабарництво чи локальне пособництво, а фактичне зрощення верхівки правоохоронної системи з міжнародним наркосиндикатом та шахрайськими мережами.

Як продемонструвало Національне антикорупційне бюро України у спеціальному відеорозслідуванні «Операція "Карфаген": продовження» [2], на території України роками безперешкодно функціонувала структурована злочинна організація із чітким розподілом ролей. Її діяльність охоплювала як класичний наркотрафік і торгівлю синтетичними канабіноїдами під брендом U420, так і роботу понад пів сотні шахрайських кол-центрів, підпільне виготовлення фальшивої європейської валюти, викрадення бізнесменів і жорстокі силові розправи над незручними свідками, журналістами та громадськими діячами.

Парадокс і водночас головний жах цієї справи полягає в тому, що всі перелічені напрями кримінального заробітку не ховалися у глибокому підпіллі, а працювали за системного оперативного прикриття посадовців найвищого рангу. Служба безпеки України, Національна поліція та Офіс Генерального прокурора замість ліквідації небезпечного синдикату забезпечували його стабільну роботу за фіксовану щомісячну плату в криптовалюті, інформували організаторів про облави, ділилися даними відомчих баз і системи вуличного відеоспостереження та навіть намагалися підкуповувати профільних міністрів.

Оперативні матеріали деталізують таємні прізвиська, за якими ховалися організатори та перевертні в погонах, проте громадськість майже миттєво зіставила аудіозаписи з реальними посадовими особами. Зокрема, як зазначає у своєму аналізі громадський діяч і ветеран війни Олег Симороз [3], за оперативними псевдонімами слідства криються високопосадовці СБУ, керівники Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції та підрозділів карного розшуку. За цими прізвищами стоїть багатомільйонна індустрія кримінального терору, що живилася прямо під час виснажливої повномасштабної війни проти зовнішнього ворога.

Розкриття такої безпрецедентної кругової поруки ставить руба питання щодо політичної відповідальності кураторів силового блоку держави. Злочинний конвеєр, що діяв за прямої участі генералів і полковників, підривав внутрішню безпеку країни, фінансував транснаціональну мафію та координувався людьми, пов'язаними з російськими спецслужбами. Ця справа вже перестала бути звичайним кримінальним провадженням, перетворившись на інституційний вирок чинній конструкції контролю над правоохоронними органами.

Читайте також: Два фронти виснаження: корупція у владі стала для українців таким самим викликом, як ракетні удари [4]

Картель «Хімпром», авторитет із Коростишева та мільйони в крипті

Фундаментом усього злочинного синдикату став ситуативний союз двох постатей із кримінального світу — кримінального авторитета місцевого розливу та транснаціонального наркоділка із глобальними зв'язками.

Першим бенефіціаром виступив Андрій Осіпов, відомий в оперативних матеріалах під псевдонімом «Кримінал». Маючи за плечима три судимості за грабежі, хуліганство й викрадення автомобілів, цей уродженець Коростишева зумів збудувати неформальні мости з земляками, які одночасно з ним розпочинали кар'єру в силових структурах Житомирщини і згодом піднялися до вищих кабінетів столиці.

Другою, значно потужнішою фігурою схеми був громадянин РФ Єгор Буркін, зафіксований на плівках під красномовним псевдонімом «Мексиканець».

Буркін є засновником сумнозвісного транснаціонального наркосиндикату «Хімпром», який ще до 2014 року розгорнув гігантську мережу виготовлення синтетичних наркотиків у Східній Європі. Після оголошення в розшук російськими правоохоронцями у 2016 році Буркін перебрався в Україну, де згодом також потрапив до списків розшукуваних осіб, однак зумів виїхати за кордон і, за оперативними відомостями, наразі дистанційно керує картелем з території Мексики.

Слідство встановило, що замість згортання операцій після початку повномасштабного вторгнення 2022 року «Хімпром» лише наростив свою присутність на українському ринку. «Мексиканцю» були потрібні надійні канали логістики та гарантії недоторканності на місцях, тоді як Осіпов володів унікальним ресурсом — прямим телефонним контактом із генералами СБУ та можливістю «заходити з ноги» до центральних департаментів спецслужби. Партнери уклали взаємовигідну угоду, розділивши частки у прибутках від наркотрафіку та захисту нелегальних активів.

Особливий цинізм полягає в тому, що Буркін, перебуваючи в повній безпеці за океаном та отримуючи прикриття в Києві, паралельно продовжував регулярну ділову комунікацію зі співробітниками ФСБ Росії. На плівках зафіксовано його власні хизування перед спільниками про те, як він контактував із керівником підрозділу російської спецслужби у справах бандитизму та надавав допомогу його підлеглим. Таким чином, українські високопосадовці у погонах де-факто оберігали бізнес людини, яка перебувала на прямому контакті з ворожою контррозвідкою під час кровопролитної війни.

Фінансові потоки цього союзу обчислювалися астрономічними цифрами. Задокументовано, що лише за період із середини жовтня 2025 року по квітень 2026 року на підконтрольні угрупованню криптогаманці надійшло щонайменше 3,75 мільйона доларів у стейблкоїнах USDT. Ці кошти акумулювалися для виплат щомісячної данини правоохоронним структурам, підкупу суддівських колегій, найму бойовиків для брудної роботи та створення нових філій підпільних виробництв.

Читайте також: БЕБ накрило "конверт" на 23 млрд рівно тоді, коли прокурорський "дах" змився в Париж. Збіг? [5]

Індустрія обману та «абонплата» - як функціонували 52 шахрайські кол-центри

Поряд із торгівлею забороненими речовинами ключовим джерелом готівки для синдикату була розгалужена інфраструктура так званих «дніпровських офісів». Якщо колись телефонне шахрайство виглядало як розрізнені кустарні групи, то на осінь 2025 року під контролем «Мексиканця» та Осіпова функціонувала справжня транснаціональна корпорація обману. Слідчі НАБУ нарахували щонайменше 52 великі кол-центри, розташовані в Києві, Львові, Одесі та Дніпрі, де одночасно працювало понад 2700 найманих операторів, які щодня ошукували громадян України, Європейського Союзу та США.

Безперебійна робота такої машини забезпечувалася чітким механізмом відомчої «підписки». Кожен окремий кол-центр обкладався щомісячним тарифом у розмірі 7000 доларів США, які організатори виплачували у криптовалюті до п'ятого числа кожного місяця. Офіси централізовано вносилися до внутрішніх закритих списків із зазначенням площі приміщень, кількості робочих місць та адрес. Якщо об'єкт був внесений до списку й оплачений, жоден оперативний підрозділ поліції, Служби безпеки чи прокуратури не мав права переступати його поріг.

Координація з підрозділами Національної поліції здійснювалася через високопосадовця Департаменту стратегічних розслідувань Володимира Ценова, який на записах фігурує під позивним «Прайс». Саме йому Осіпов передавав точні координати офісів, як-от «900 квадратних метрів, 140 робочих місць, 100 працівників», після чого Ценов підтверджував зняття претензій та отримання криптопереказів.

Окремий захищений шлюз зв'язку діяв із представниками Офісу Генерального прокурора: зафіксовано листування у месенджерах із використанням паролів на кшталт «Космос» та «Земля», де прокурорські куратори виставляли реквізити та нагадували про строки подання списків на наступний місяць.

Коли ж у системі траплялися збої — наприклад, через помилку в адресі, коли поліція випадково вилучила сервери в одному з одеських офісів, — підключився судовий важіль. «Прайс» негайно надав Осіпову чіткий алгоритм дій: отримати формальну відмову слідчого у поверненні техніки, підготувати п'ять абсолютно однакових скарг до Печерського районного суду міста Києва для маніпуляції системою автоматизованого розподілу на «потрібного» суддю та передати 47 тисяч доларів хабаря (по 10–20 тисяч суду і слідчим плюс власна частка поліцейського посередника). У результаті техніка була повернута, а робота офісу відновлена в лічені дні.

Ця цинічна ідилія тривала аж до кінця липня 2026 року, коли після публічних вимог Банкової активізувати боротьбу з шахрайськими центрами силовики провели нараду в Офісі Генерального прокурора. «Прайс» і його колеги негайно попередили криміналітет про старт кампанії та надіслали вказівку терміново зупинити роботу, вивезти апаратуру й «партизанити по квартирах». Поліцейські куратори прямо попередили бандитів: у разі спроби винести співпрацю в публічну площину всі учасники будуть оголошені особистими ворогами із застосуванням невідкладних заходів знищення.

Читайте також: Безсмертний "Карфаген" на Різницькій: чому антикорупційні блокбастери завершуються мемами замість вироків [6]

Плівки генерала «Акіма», тарифи СБУ, фальшиві євро та розправи молотками

Найвищим рівнем інституційного захисту злочинної організації виступав генерал-майор Служби безпеки України Сергій Дука, який на записах детективів проходив під конспіративним псевдонімом «Акім». Затриманий детективами НАБУ генерал забезпечував повний імунітет картелю від уваги колег по спецслужбі, організовував безперешкодний прохід Осіпова до будівлі Центрального апарату СБУ на Володимирській, погоджував кадрові призначення очільників обласних управлінь у Житомирі та Дніпрі й навіть сприяв закриттю питань щодо військового обліку, видачі автомобільних спецперепусток та виділення відомчої охорони.

Одночасно розслідування зачепило ще кількох топпосадовців спецслужби: невідкладні слідчі дії та обшуки детективи провели в начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Антона Кравчука та першого заступника начальника Головного управління «Д» Департаменту захисту національної державності СБУ Олександра Ковальчука. Зв'язки бандитів на Володимирській були настільки всеосяжними, що картель використовував облікові записи співробітників ДЗНД СБУ для цілодобового відстеження пересування автомобілів потрібних їм людей через столичну систему відеоспостереження «Безпечне місто».

Отримавши повну свободу дій, угруповання диверсифікувало свій злочинний промисел у сферу виготовлення фальшивих грошей. Протягом 2026 року за участі заступника начальника відділу управління карного розшуку поліції Київської області Олександра Дем’янчука (позивний «Консультант») члени організації запустили підпільну друкарню високого класу. У таємному цеху встановили професійне поліграфічне обладнання з голографічними матрицями, де налагодили друк підроблених банкнот номіналом 100, 200 та 500 євро для збуту в країнах Євросоюзу, звітуючи про готовність партій по 300 тисяч фальшивих євро за раз.

Паралельно функціонувала бригада штатної «брудної роботи», керована наближеними до Осіпова виконавцями під позивними «Боксер» та «Паша». Ці особи спеціалізувалися на замовних викраденнях, вибиванні мільйонних викупів у підвалах та показових каліцтвах бізнесменів.

Зокрема, у липні 2026 року троє нападників у тактичному одязі та масках за наводкою з камер СБУ перестріли підприємця біля елітного спортклубу в центрі Києва і забили його залізними трубами до стану коми. Поліцейський «Консультант» після нападу особисто координував безпечну евакуацію бойовиків у Київську область, гарантуючи відсутність плану «Перехоплення» та штучно спрямовуючи слідство за статтею про побутове хуліганство.

Географія насильства угруповання не обмежувалася Україною. Зафіксовано епізоди, коли ті ж самі виконавці виїжджали до Відня, де здійснювали збройні напади на офіси конкурентів та боржників, трощачи жертвам суглоби молотками й надсилаючи відеозвіти замовникам. Безкарність досягла такого рівня, що навіть закриті матеріали нарад європейських правоохоронних органів із фотографіями Осіпова потрапляли на телефон ватажка банди буквально за лічені дні після завершення засідань у столицях ЄС завдяки корумпованим зв'язкам у вітчизняному силовому блоці.

Читайте також: «Красти так мільйон, вибивати так пенсію»: як клан «Канцлера», його «Муза» та паспорти РФ поховали генпрокурора [7]

Полювання на активістів, кислота для журналістів і політичний «дах»

Особливо небезпечний сегмент діяльності синдикату стосувався розповсюдження психоактивних речовин під брендом U420. Аби обійти заборони на збут канабісу, ділки продавали спеціальні рідини для вейпінгу з додаванням хімічних сполук, чиї формули формально не входили до переліку підконтрольних речовин.

Зростання бізнесу до щоденного обороту в 3–5 мільйонів гривень штовхнуло Буркіна та Осіпова на спробу корумпувати найвищі кабінети влади: зафіксовано переговори про готовність передати 500–800 тисяч доларів (а згодом і до 2 мільйонів доларів) міністрам внутрішніх справ та охорони здоров'я або їхнім довіреним особам в обмін на блокування змін до формул заборонених речовин та частку в бізнесі.

Коли ж масштаби мережі U420 привернули увагу розслідувачів журналістського проєкту Bihus.Info [8], синдикат перейшов до планування прямого фізичного терору. Дізнавшись заздалегідь про підготовку викривального матеріалу Дениса Бігуса, керівники угруповання спочатку намагалися підкупити команду, а після провалу почали обговорювати показову розправу. На записах зафіксовано ініціативу Буркіна облити журналіста сірчаною кислотою або виманити його під виглядом конференції до Домінікани, Камбоджі чи Мексики, аби там ліквідувати або закрити у в'язницю за сфабрикованими звинуваченнями.

Згодом у приціл наркомафії потрапили лідери громадської думки та активісти, які вимагали реакції влади на діяльність магазинів U420. На записах обговорюються наміри фізичного нападу на відомого блогера Ігоря Лаченкова (канал «Лачен пише»), паблік «Про Київ» та молодого ветерана 1997 року народження, який пройшов полон після боїв за Маріуполь і намагався блокувати роботу наркошопів. Осіпов та Буркін всерйоз обирали між застосуванням кислоти та ударами молотками, намагаючись через контакти в Департаменті «Т» СБУ з'ясувати кураторів громадських рухів для їхньої нейтралізації.

Ще однією шокуючою деталлю плівок стали докази причетності фігурантів до спроб підриву незалежності самого антикорупційного блоку влітку 2025 року. Бандити спільно з чекістами брали участь у фабрикації кримінальних справ проти детективів НАБУ (так звана «справа Маги»), використовуючи технічні засоби для закачування провокативних матеріалів через контакти в Дагестані та Узбекистані. Коли ж один зі свідків вирішив піти до НАБУ і дати викривальні покази щодо цієї фальсифікації, генерал «Акім» негайно отримав повідомлення від Осіпова з вимогою закрити свідку рота.

Масштаб проникнення злочинної організації в правоохоронні органи не залишає сумнівів у наявності системної політичної парасольки. Як наголошує громадський активіст Олег Симороз [3], конфігурація силовиків, які фігурують на плівках, прямо веде до профільного заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова, який роками курує вертикаль Нацполіції, ДСР та ДБР. Співучасть у таких схемах вимагає негайного процесуального вивчення ролі як Татарова, так і лідера парламентської монобільшості Давида Арахамії, про зв'язки якого з кураторами кол-центрів неодноразово писали в пресі.

Читайте також: Прокурорський консьєрж-сервіс, темна плитка та кругова порука на руїнах корупційного "Карфагена" [9]

Інституційний землетрус: чому операція «Карфаген» вимагає кадрового очищення

Оприлюднені матеріали НАБУ завдають колосального удару по легітимності всього силового блоку держави. У той час як сотні тисяч військовослужбовців ціною власного життя утримують позиції під ворожим вогнем, а суспільство віддає останні заощадження на армійські збори, генерали СБУ та керівники департаментів поліції отримували щомісячну данину за прикриття шахрайства, фальшивомонетництва та наркокартелю громадянина Росії. Зберегти статус-кво після такої публічної фіксації означає визнати капітуляцію держави перед внутрішньою кримінальною мафією.

Реакція політичного керівництва має вийти далеко за рамки арешту генерала Сергія Дуки та обшуків у кабінетах внутрішньої безпеки. Доки ключові посадовці, які призначали, координували та покривали цих силовиків, залишаються у своїх кріслах, жодна правоохоронна реформа не матиме довіри. Необхідне негайне і повне кадрове перезавантаження керівництва Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, Департаменту захисту національної державності СБУ та відповідних профільних підрозділів Офісу Генерального прокурора.

Читайте також: «Карфаген» і «єдине вікно»: підвищили "абонплату" за кришування колцентрів і система розпалася, бо хтось побіг у НАБУ [10]

Питання стоїть значно ширше за межі кримінального процесу: це питання виживання країни в умовах екзистенційної загрози. Мережа кол-центрів та наркоторгівлі роками підривала відносини з західними союзниками, ошукуючи громадян Євросоюзу та підставляючи Україну під звинувачення у безконтрольній злочинності. Той факт, що нитки угруповання тягнулися безпосередньо до офіцерів ФСБ у Москві, свідчить про використання цього бізнесу агресором для корумпування та вербування української еліти.

Справа Осіпова, Буркіна та їхніх покровителів у погонах мусить стати рубежем. Громадянське суспільство та незалежні антикорупційні інституції показали здатність пробивати кругову поруку навіть тоді, коли проти них працює вся державна репресивна машина. Проте фінал цієї боротьби залежатиме від того, чи дійдуть до судових вироків справи щодо реальних архітекторів схеми на Банковій, чи операція «Карфаген» зупиниться на виконавцях середньої ланки, залишивши корупційну систему неушкодженою.

—

Святослав Гринько для «Аргумент»

Читайте також:

• Мережева держава в державі: як операції «Форест Гамп» та «Феміда» розкрили симбіоз Банкової, рейдерів та купленого правосуддя [11]
• «Всюди заїдеш, крім НАБУ»: оприлюднено нові плівки про розцінки у владних корупціонерів на суди, хакерів та жах перед НАБУ [12]
• «Темна плитка» це не доказ участі Шефа: в ОГП обурились нічними обшуками НАБУ [13]
• «Шеф» раптово втомився: зниклого після штурму НАБУ генпрокурора знайшли в елітній лікарні [14]
• НАБУ з драбинами взяло штурмом Офіс генпрокурора заради «даху» кол-центрів [15]
• «Королеву, а не мільйон»: як у Генпрокуратурі будували маленьку тіньову імперію на кол-центрах [16]
• «Чики-бомбоні» з Буковеля: НАБУ оприлюднило прослушку прокурорського «Канцлера» та його кол-центрової імперії [17] 
• Імперські амбіції "Канцлера" - як Офіс генпрокурора будував монархію на шахрайських колцентрах [18]
• Операція «Феміда»: як судова корупція та кулуари Банкової стали інструментом рейдерських атак [19]