Є знаменитий жарт: "хто тільки не бив Шуфрича". Бити били, у бак зі сміттям кидали, але вперше посадили до в’язниці. Та ще за підозрою у зраді. Питання: чому лише зараз?

За час повномасштабного вторгнення росії в Україну Шуфрич лише одного разу потрапив [2] під гарячу руку, нагадує видання  Depo.ua [3]. Але не правоохоронців, а тероборони. Це сталося 4 березня минулого року. Нардеп, будучи зі своєю охороною, під’їхав до блокпосту і почав фотографуватися.

За це його затримали бійці столичної територіальної оборони. Шуфрич просидів у приміщенні ТрО до ранку. Але на тому його переляк і скінчився, бо поліція та СБУ, які здійснили перевірку, нічого незаконного у депутата не знайшли. Сам політик розповідав, що просто робив селфі, щоб підтвердити своє перебування у Києві.

Відтоді проблем із правоохоронцями та співробітниками спецслужб у Шуфрича не виникало. Він як головував із 29 серпня 2019 року у парламентському комітеті зі свободи слова, так і головує. Попри арешт. Після згаданих подій на блокпосту Нестор Іванович рідко робив заяви на публіку.

Він опинився у досить пікантній ситуації, адже у фракції розпущеної і забороненої ОПЗЖ належав до групи Віктора Медведчука, від якої після початку великої війни відцуралися майже всі колишні колеги. Проте не очевидний зв’язок із кумом путіна привів Шуфрича на лаву підсудних, а зв’язки з Володимиром Сівковичем, який дременув до Москви ще після Революції гідності. І якому підозру у держзраді ДБР повідомило 22 липня 2022 року.

А до Шуфрича хлопці з СБУ завітали 15 вересня цього року. Отже, або розкручування клубка агентури Сівковича в Україні тільки нині привело до голови комітету ВР зі свободи слова і в слідства є беззаперечні докази, або в історії з арештом одіозного нардепа може бути політична доцільність. Або зійшлися обидва "або".

До речі, Шуфрич вину не визнає. Спілкування з Сівковичем до масштабного російського вторгнення не заперечує, а після 24 лютого 2022-го, каже, зв’язок з ним не підтримував. Утім, "до" і "після" жодним чином затриманого нардепа не виправдовує, адже Нестор Іванович добре поінформований, хто такий Сівкович, в якій ролі він перебував всі ці роки в росії, який вплив мав в Україні. То ж СІЗО, де наразі знаходиться Шуфрич, котрий тепер називає себе нациком, - закономірний результат його проросійської орієнтації.

Читайте також:  Народного депутата Нестора Шуфрича заарештували у справі про державну зраду на 2 місяці без права застави [4]

Але повернемося до "або". Не сумніваємося, що у підшефних Василя Малюка було з чим іти до суду, а суддя приймав рішення про арешт депутата мотивуючись не лише почуттям патріотизму. Проте все ж напрошується кілька незручних питань.

Перше: добре відомо про справу колишнього СБУшника-зрадника Олега Кулініча, в якій фігурує Сівкович [5]. То ж чи має історія з Шуфричем стосунок до цієї справи, чи йдеться про іншу? І якщо про іншу, тоді пан Нестор повинен мати спільників. Які працювали на ФСБ чи то свідомо, чи використовувалися в темну. Простіше кажучи, обмеження лише арештом Шуфрича викликає багато запитань.

Друге незручне питання: що буде далі. Тобто, два місяці в слідчому ізоляторі підозрюваний просидить, далі, мабуть, термін перебування під вартою йому продовжать, потім ще продовжать. Але зрештою ж справа має дійти до суду. З огляду на те, що стаття, яка інкримінується нардепу, важка, судитимуть його під пильною увагою медіа, різних правозахисників, і підсудний з його вдачею навряд чи мовчки відсиджуватиметься.

Читайте також: Нардеп Шуфрич став Медведчуком  [6]

Шуфричем заткнули гучні корупційні зашквари?

Ці незручні запитання до фабули справи та її можливих наслідків підживлюють підозру у наявності політичної доцільності в арешт Шуфрича саме зараз. А от у чому ця доцільність, версій може бути кілька. Й усі небездоганні. Перша: протягом останнього часу коридори влади струшуються від неприємних для неї корупційних скандалів. То Міноборони при попередньому міністру Олексію Резнікову гойдало, то тепер Банкову після серії журналістських розслідувань, головним фігурантом яких є заступник Андрія Єрмака Ростислав Шурма [7]. 

Читайте також: Оборудки Шурми за ширмою ОП: як компанії заступника Єрмака ухиляються від податків та виводять гроші за кордон [8]

Зараз владі вигідно переключити увагу суспільства на щось інше. Для таких випадків й існують "погані хлопці", яких ніхто не любить. Шуфрич – ідеальний "поганий хлопець". Спитайте на вулиці будь-кого, чи вважає він чи вона цього політика зрадником, відповідь буде очевидною.

Якщо ця версія правильна, тоді можна припустити, що таких VIP-зрадників ще трохи є, і за наступного гучного корупційного скандалу у вищих владних коридорах з гачка знімуть ще когось. Незалежно від того, наскільки глибокого ця особа співпрацювала з владою. Шуфрич з нею не сварився, а "слуги" його залишали на посаді голови комітету. Хто може бути наступним?

От буквально днями повідомлялося, що до суду передали справу про Харківські угоди 2010 року. Судитимуть Віктора Януковича та Миколу Азарова [9]. Але тут варто згадати, що по цій справі питання у слідства виникало не тільки до "легітимного" і "кровосісі", а й до нині діючих нардепів. До Юрія Бойка, зокрема.

Правда, є кілька нюансів. Перший: перелік "іменитих держзрадників" не безкінечний. Другий: як на їх висмикування реагуватиме парламент. Не секрет, що колишні представники ОПЗЖ зараз часто підголосовують за законопроекти, для проходження яких у "слуг народу" не вистачає голосів. І ось за ґратами опинився Шуфрич.

Далі, можливо, ще хтось. Чи не призведе це до відмови колишніх ОПЗЖешників тиснути на зелені кнопки спільно із "зеленими"? На перший погляд, зовсім навпаки, адже страх опинитися сусідом Шуфрича по камері направлятиме їхні пальці на правильні рухи. Однак дещо дивний коментар віце-спікера Олександра Корнієнка про пошук механізму відкликання з посади арештованого голови комітету зі свободи слова викликає підозру, що якісь домовленості з ОПЗЖ могли існувати, але тепер вони порушені. І як діяти в нових умовах "слуги" не зовсім розуміють.

Шуфрича підозрюють у державній зраді, [10] а Корнієнко, замість взяти під козирок і кинутися знімати з посади підозрюваного, фантазує: мовляв, краще б той сам написав заяву про звільнення. З його слів можна зробити висновок, що з відкликанням Шуфрича не поспішатимуть, хоча в парламенті є кілька проектів постанов стосовно цього. І деякі припадають пилюкою досить давно.

Чому ж не звільнити Шуфрича без зайвих церемоній? Не виключено, ця посада є одним із елементів неписаних домовленостей з ОПЗЖ. Якщо Нестора з неї сколупують, розпущена проросійська фракція втрачає вплив на єдиний комітет Ради. Не отримуючи нічого натомість. Оскільки такої фракції не існує, її колишні представники не можуть отримати посаду голови. І ось тут виникає дилема для влади: цей комітет має очолювати опозиція, інакше наші партнери хмуритимуть брови.

Нехай і формальна опозиція за нинішніх умов. У Шуфрича в комітеті з ним три особи, вони ж заступники, обидва "слуги" Євгеній Брагар [11] і Сергій Швець. Звільняють Шуфрича, і що робити в цій ситуації? Просити, щоб фракції з умовної опозиції делегували людей до комітету, щоб було з кого призначити голову? Уявимо, погодиться, наприклад, "Євросолідарність". Чи влаштує владу голова комітету, який критикуватиме її за єдиний телемарафон? Відповідь очевидна. Наразі ж виходить, що робота комітету фактично підвішена.

Ключове прізвище – не Шуфрич

Цілком можлива й інша версія: історія із Шуфричем – не відведення уваги від внутрішніх корупційних скандалів, які посадкою окремо взятого всенародно нелюбимого депутата не прикриєш, а реверанс нашим партнерам перед візитом Володимира Зеленського до США.

Американські посадовці отримують інформацію з різних джерел, переважну частину яких не афішують. І не виключено, що ці джерела висловлювали певне занепокоєння тим, що недобитки проросійських сил в українському парламенті стали сателітами монобільшості. І досі мають цілого голову парламентського комітету.

Тобто, Шуфрича закрили тільки тому? Ні. Ймовірно, справа не так у ньому, як у Сівковичу. На нього у США ще у січні 2022 року, за місяць до російського вторгнення, наклали санкції за "дестабілізацію ситуації в Україні". Разом із нардепами Тарасом Козаком та Олегом Волошиним.

Читайте також: «Кроти» російського фюрера Путіна в СБУ. Сівкович, Кулініч і «невстановлені особи» яких влада не хоче афішувати [12]

Прізвище Сівковича фігурує в кількох кримінальних розслідуваннях, проте їхній перебіг повільний. І ось СБУ відправляє до в’язниці цілого депутата, на якого накопали давно, але могли витягнути накопане саме зараз. Тобто зійшлися політична доцільність та зібрані докази. Проте все одно лишається запитання: чому Нестора Івановича так затято не хотіли знімати з посади голови комітету, і чому не поспішають знімати зараз…

—

Юрій Васильченко [13], опубліковано у виданні  Depo.ua [3]

---

Читайте також: 

•  Що приховує нардеп Шуфрич? Нерухомість на сотні мільйонів і бізнес під угорським прикриттям [14]
• Виктор Медведчук: во власть — по костям. Агент «Соколовский» [15]
• Виктор Медведчук: к власти по костям. «В криминальном мире таких называют «отморозками» [16]
• ... И безнаказанно глумится Виктор Медведчук [17]
• Виктор Медведчук и Ко: бизнес на жизнях и горе [18]
• Как Медведчук и Ко «впаривают» уголь Украине [19]