...Олег Ткаченко виявив труп знайомого і повідомив про це співробітникам міліції. Сам же дочекався їхнього приїзду. Його і «взяли» на місці злочину. У скоєнні якого затриманий «зізнався» до побачення с адвокатом. Результат: людина без жодних доказів провела три роки у СІЗО, в той час як спражнього вбивцю ніхто не шукав...

«Хто вбив Сергія Азарова?». Таке питання три роки турбує Олега Ткаченка. Звинувачений у вбивстві знайомого смілянина (м.Сміла, Черкаської області) Сергія Азарова, він весь цей час чекає справедливого вироку в СІЗО. Основним свідченням причетності пана Ткаченка є його нібито щиросердне зізнання. Написане після тортур на другий день після незаконного затримання, — переконує адвокат обвинуваченого. Справа, каже правник, побудована на припущеннях. А злочин досі не розкрито.

Протягом трьох років слідство так і не встановило фактичний час завдання тілесних ушкоджень та смерті смілянина Азарова...

Міліції трапився зручний підозрюваний — Олег Ткаченко. Саме він виявив труп і повідомив про це співробітникам міліції. Сам же дочекався їхнього приїзду. Його і «взяли» на місці злочину. Не врахували міліціянти відомий факт, що для вбивць така поведінка не характерна. Також, як доведено висновками експертів та юристів, належних доказів вини обвинуваченого у справі нема. За винятком хіба що зізнання у злочині самого Олега Ткаченка. Яке, як вже встановлено судом, отримане поза межами правового поля, з грубим порушенням права на захист, вже другого дня після безпідставного затримання, без залучення до справи адвоката.

Відповідно до чинного законодавства (ст.87 КПК України в редакції 2012 року), докази, отримані із застосуванням недозволених методів слідства та порушенням права людини на захист, не мають законної сили і повинні визнаватись судом недопустимими.

Саме тому, після 2-х скасованих апеляційним судом обвинувальних вироків, суд першої інстанції все ж наважився винести законне і справедливе, на переконання захисника Ткаченка, рішення повернути справу прокуророві для організації додаткового розслідування.

Про що, власне, мотивуючи неповнотою та неправильністю досудового слідства, просив в апеляційній скарзі адвокат Олега Ткаченка. Його підтримав апеляційний суд.

Також захист просив застосувати рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, та змінити підсудному Олегові Ткаченку запобіжний захід взяття під варту на інший, більш м’який.

Колегія суддів ухвалила залишити обвинуваченого під вартою. «На даний час, враховуючи практику Європейського суду і фактичні обставини справи, за яких умов особа була затримана, які були допущені порушення при затриманні, розслідуванні, давали, вважаю, достатні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м’який. До того ж, сам Ткаченко має тяжке захворювання на гіпертонічну хворобу, дедалі все більше втрачає слух. І належне та якісне його лікування в умовах ІТТ та СІЗО, як то визначено протоколами МОЗ, очевидно що є неможливими. Це підтверджується і численними фактами виклику до нього швидкої медичної допомоги, а також формальними відповідями з СІЗО, наданими на мої запити» — зазначає адвокат обвинуваченого Юрій Радько.

Позитивом є лиш те, що під тиском неспростовних фактів, наведених захистом та досліджених судом доказів, справу таки відправлено на додаткове розслідування. Це дає надію, що вбивцю таки встановлять. До цього сам обвинувачений, як міг, в умовах неволі, незважаючи на дію в Україні презумпції невинуватості, доводив власну непричетність до смерті свого знайомого, виконуючи, по суті, обов’язок міліції та прокуратури.

На думку адвоката обвинуваченого, орган досудового слідства не може, порушуючи закон, перекладати свої функції на органи суду. Це хибна практика, яка на даний час, очевидно, що викорінюється. Це є проявом одного з позитивних досягнень Майдану. А також принципового відношення до цього, правильного сприйняття завдань та вибору методів реалізації правоохоронних функцій новим керівництвом прокуратури Черкаської області.

Щодо подальшого тримання під вартою Олега Ткаченка, рішення Апеляційного суду області не зовсім виважене, вважає захисник. Саме на волі обвинувачений міг би у законний спосіб довести свою непричетність до особливо тяжкого злочину. А також переконливість своїх заяв як потерпілий від недозволених методів слідства в іншому кримінальному провадженні, що було поспішно у минулому році закрито прокуратурою, проте нещодавно поновлено рішенням Феміди.

«На даний час, враховуючи практику Європейського суду і фактичні обставини справи: за яких умов особа була затримана, які були допущені порушення при затриманні, розслідуванні, давали, вважаю, достатні підстави для зміни запобіжного заходу», — каже адвокат пана Ткаченка Юрій Радько.

Навіть якщо Олег повернеться на волю, ніщо не компенсує три втрачених роки життя.

«Трирічний термін перебування в місцях позбавлення волі є критичним із точки зору можливої ресоціалізації особи після звільнення. Тобто, перебування протягом трьох років і більше в місцях позбавлення волі спричиняє незворотні деструктивні зміни у світосприйнятті особи. Згубно впливають на психіку людини не лише жорсткі умови утримання, а й кримінальна субкультура. Людина набуває стійких кліше в поведінці, змінюються пріоритети та загальна картина світу. Уже на волі така людина вибудовує свої стосунки, зв’язки та життя як таке, за тими законами, що підсвідомо сприйняла в місцях позбавлення волі.» — стверджує кандидат юридичних наук, експерт-кримінолог Ганна Маляр [2].

Більше трьох років чекає справедливого рішення Феміди і наречена Олега Ткаченка Наталія Базилинська. Вона не вірить у його вину. Вважає, що чоловік не здатен на убивство — надто спокійний, врівноважений, виріс у родині вчителів та має вищу освіту. Майбутнє подружжя вже склало плани на спільне завтра, де знайдеться місце двом неповнолітнім синам жінки та хворій матері Олега. Те що чоловіка затримали, вважає небажанням компетентних органів провести повноцінне розслідування.

Якби прокуратура та органи досудового слідства керувалися законом та дотримувались його вимог, Олег Ткаченко не сидів би на лаві підсудних, кажуть юристи.

На переконання адвокатки Оксани Томчук, відомої за гучною справою «дніпропетровських терористів», 50 відсотків сьогоднішніх бранців усіх без винятку українських СІЗО та ІТТ перебувають там безпідставно. Тож від справедливого рішення Феміди залежить і їхня доля.

—

Мирослава Станкевич, Черкаська область; спеціально для видання «Аргумент» [3]

В тему:

• Суды по новому УПК оправдывают людей еще реже, нежели по старому, — СМИ [4]
• Украинские судьи: если их не убивать, то как выжить тем, кого убивают они? [5]
• Какую милицию мы ненавидим [6]
• Милиция — враг общества номер один в Украине, а ее зверства наибольшая преграда на пути реформ [7]
• Правоохранительную систему Украины реформировать невозможно — ее нужно ликвидировать [8]