Як українці готуються до Великодня та святкують його. Що сьогодні асоціюється в українців із цим святом? Напевно, крашанки та паска, які вночі християни йдуть святити до церкви. Чи не всі усталено готують саме ці страви до свята, та чи задумуються вони про їхню сакральність?

Водночас, коли релігійне значення Великодня більш відоме для нас, то далеко не всі знають, звідки беруться його витоки. У черкаському виданні "18000 [2]" нагадують про давні традиції святкування.

Так, у дохристиянські часи саме після рівнодення починався новий сонячний рік, що символізував нове життя, переродження. А тому до цього часу були приурочені різні обряди. Пізніше ж, після приходу християнства, нові свята та звичаї наклались на старі. Так святкування нового сонячного року замінив Великдень, що відтоді почав символізувати воскресіння (переродження) Христа. Ще далі, за Петра І, змістилися й межі святкувати Нового року: відзначати свято почали взимку.

Нині традиційно Великдень святкують у неділю після першого повного місяця, що слідує за весняним рівноденням. У 2025 році свято припадає на 20 квітня. 

Розберімося ж разом у традиціях святкування Великодня українцями та символіці обрядодій, приурочених до цього дня.

Коли українці починають готуватись до Великодня?

За духовну підготовку до Великодня українці беруться ще за 40 днів до свята. Саме тоді починається Великий піст – час відмови від м’ясної, молочної їжі, яєць, а також час духовного загартування. Так віряни очищують не лише тіло, а й душу. У християнстві піст ознаменований сорокаденними стражданнями Христа в пустелі.

Найсуворішого посту дотримуються в останній, сьомий, тиждень, тобто напередодні Великодня. Тоді ж починають готувати до свята й оселю та страви. Особливо важливими вважаються останні три дні перед воскресінням Христа.

Чистий четвер

Значення цього дня та обряди напряму відображені в його назві. У чистий четвер ще до сходу сонця селяни прибирали у хатах, стайнях, коморах та на подвір’ї. А в саду і на городі господар згрібав у купу листя, бадилля бур’янів й підпалював, щоб очистити землю від морозу, зими, смерті й всякої нечисті. Робилося це зі спеціальним закликанням [3]:

Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!

Підготовка до Великодня в українському селі

Також цього дня, до сходу сонця, “поки ворон дітей не купав”, українці брали освячену напередодні вербу, додавали її до купелі та вмивалися. Дехто запарював її ще звечора.

– Потрібно було гарно вмитися й тоді взяти цю воду та вилити на перехресті, аби віддати всі хвороби туди. Тут ми бачимо накладання старих вірувань на християнські, адже на перехрестях живе нечисть, відьми. Говорили, що в цей час не можна ходити навпростець через перехрестя, бо наберешся чужих негараздів. Ще у чистий четвер стригли дітей, вважалось, якщо цього дня постригтися – голова не болітиме. А жінки, аби голови не боліли, мили волосся, – розповіла професорка ЧНУ ім. Б. Хмельницького Наталія Ярмоленко.

Господині в Чистий четвер готували сіль для великоднього столу. Грудку солі загортали в ганчірку й клали у піч. Коли ганчірка обгорить, сіль збирали і зберігали до свята. Як сідали розговлятися, господар клав сіль на хлібину і все це ставив на покуті під образами. Далі цю сіль давали худобі при шлункових недугах.

Господиня в хаті у Чистий четвер

У четвер господарі кололи кабана, аби на Великдень приготувати ковбас та шинки. Однак куштувати м’яса до свята – заборонено. У додачу до кабана кололи й поросятко, яке запікали та носили святити до церкви разом із хріном. У такій обрядодії спостерігаються дохристиянські традиції своєрідного принесення жертви до дня народження нового сонця.

За християнським же віруванням саме у Чистий четвер відбулась Таємна вечеря, а Іуда зрадив Ісуса Христа. А тому, аби пом’янути земні страждання Спасителя, увечері в церкві відбувається Страсна служба або ж “Страсті”. Раніше, поки йшла служба, у будинках по селах намагались дотримуватись тиші та не сміятися. Вмовкають після Чистого четверга до великодньої служби й дзвони.

Віряни, повертаючись зі служби, намагалися донести додому “страсну” свічку так, щоб вона не погасла. Опісля її полум’ям удома “випалювали” хрест на сволоці. Вірили, що тоді нечисть хату минатиме. Крім того, страсну свічку запалювали перед образами, коли мешканці дому чогось боялися: грози, під час хвороби, тяжких пологів. Давали цю свічку в руки й тим, хто помирає.

Люди йдуть із церкви

У деяких регіонах України Чистий четвер – це ще й Навський Великдень, тобто час, коли мерці можуть ходити по землі. А тому цієї ночі наші предки остерігались ходити вночі.

Навський Великдень

За повір’ями, опівночі мерці встають зі своїх могил та йдуть до церкви на Богослужіння, де каються в гріхах. Опісля – повертаються до могил. Однак цього дня вони не бояться ні хреста, ні молитви, а живих, які зустрінуться на шляху, можуть задушити.

Читайте також: У ПЦУ порадили, як зібрати великодній кошик: паски і яйця замість алкоголю [4]

Страсна п’ятниця

Цього дня у церквах виносять плащаницю, яку тричі обносять довкола храму. Замовкають у Страсну п’ятницю й дзвони, а про службу сповіщають биттям об дерев’яну дощечку, розміщену на дзвіниці.

До виносу плащаниці віряни нічого не їдять. А опісля вечеряють пісними стравами. Заборонена й праця, пов’язана із шиттям, прядінням чи рубанням, адже саме цього дня розіп’яли Ісуса Христа. Єдина дозволена для господинь робота – пекти паски та садити капусту.

Паска

Готували паски лише з білого пшеничного борошна, яке добре просіювали від висівок. На Галичині та в Закарпатті їх пекли у вигляді круглого хліба з орнаментами.

Паска – круглий хліб із орнаментом

На Поліссі, зокрема у Рівненському районі, паски робили [5] не надто великими, здебільшого їх не декорували. Зрідка для прикраси на верхівці додавали хрест із прісного тіста та плетінку по периметру. Випікали разом із паскою в цьому регіоні й “артуси”, що за формою нагадували булки. Замішували їх лише з муки та борошна, а випікали у формах, змащених воском. Це був своєрідний різновид проскурки.

На Чернігівщині та Полтавщині робили сирну паску, в яку додавали багато яєць, цукор та родзинки. Її не випікали, а клали в форму, де затискали й вона вистоювалась до свята.

Господиня садить казанок у піч

У деяких же селах пасок у п’ятницю не пекли. Пов’язували це з тим, що цей день – один із найбільш скорботних для християн. Водночас можна пояснити заборону на випікання пасок й дохристиянськими мотивами, адже П’ятниця вважалась жіночим божеством. Вона могла карати тих, хто вчинив провину. А тому, аби не набратися гріха, утримувались від певних видів роботи. Деякі ж дослідники в образі П’ятниці знаходять відголоски культу богині Мокоші.

Паску та її крихти наділяли магічними властивостями. Наші предки вірили: як западе в печі паска – лихий знак. Куштувати неосвячену паску – також табу.

Після куштування вже свяченої паски її крихти не викидали. Їх могли закопувати разом із подрібненою шкаралупою крашанок на полях для родючості або ж давати курям, аби краще неслися.

Великодня субота

Цього дня українці починають фарбувати крашанки. Роблять це в суботу, бо яйця зроблені у п’ятницю нібито швидко псуються.

Крашанки

Здебільшого для фарбування крашанок використовують червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Жовтий колір добували із торішньої трави чи яблуневої кори, для синього – варили проліски, а для золотистого – купували спеціальні порошки. Добували кольори і з ягід чорної бузини, лушпиння цибулі, кори з чорноклена, буряка, бузини.

Традиційно фарбували 13 яєць, які уособлювали 12 апостолів та Ісуса Христа. Найбільше робили червоних яєць, що символізують кров Спасителя.

Читайте також: Історія писанки. Традиції писанкарства, які зберегли на Полтавщині [6]

– Яйце у дохристиянській вірі можемо пов’язати з богом Мартандою, який один рік в індоєвропейських міфах плавав у світовому океані червоним і круглим. А тоді його виловили брати й викували з нього людину. А вже за християнства бачимо, що червоний – це колір життя й крові Христа, а яйце – символ життя, – зазначає професорка ЧНУ ім. Б. Хмельницького Наталія Ярмоленко.

Цікаво, що віра в яйце як символ життя була поширеною [7] у багатьох народів світу ще до християнства та мала однаковий зміст. Крім цього, символізувало воно й сонце. А тому яйце фігурувало в обрядах, які приурочували до відзначення нового сонячного року, що припадало на день весняного рівнодення. Тобто йдеться про період, коли нині ми святкуємо Великдень.

Сакральність великоднього яйця простежується і в народних іграх із крашанками, зокрема їхнього розбивання чи катання. Ймовірно, це могли бути залишки священних обрядів [7], які існували в давнину.

Поширеними були легенди про крашанки й релігійного змісту. Так, на Уманщині говорили, що “жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: “Що в пелені?”, Христос каже: “Крашене та писане!” Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді – крашанки та писанки“.

На Полтавщині ж переказували, що крашанками Матір Божа забавляла маленького Ісуса, а на гуцульщині – що їх дарувала Пілатові, аби той змилувався над її Сином.

Поширеною є й така грецька легенда про символізм червоних крашанок:

Після того, як Спаситель вознісся на небо, Марія Магдалина прийшла до Риму, щоб там проповідувати Євангелію. У Римі вона стала перед імператором Тіберієм і піднесла йому червоне яйце, сказавши “Христос Воскрес!

Писанка

Писанка

Починали робити у суботу і писанки. Розписували яйця як жінки, так і чоловіки. У центральній Україні – здебільшого жінки. Малюючи писанки, замовляли собі та сім’ї долю на весь наступний рік.

– Яйце бралося “живе”, з-під курки, й оскільки повністю покривається воском, то віск його консервував так, що воно поволі засихало. Пізніше з’явилася традиція видувати яйця. Такими писанками прикрашали ікони, – продовжує Наталія Ярмоленко.

Писачок

Малювали писанки кісточкою (писачком) за допомогою розтопленого воску. Подекуди могли це робити й голівкою шпильки. Фарбували яйця поступово: від світлішого до темнішого кольору, замальовуючи воском місця, в яких мав зберегтися нанесений колір. Коли малюнок закінчений – писанки складали у череп’яну миску й клали до печі, аби стік віск.

Сварга – символ Сонця

Безкінечник – символ води

Зображали на писанках такі ж орнаменти, як і на рушниках. Зауважимо, що геометричні візерунки є більш давніми, у порівнянні з рослинними чи тваринними. Колись вони мали атрибути поганських богів, а з прийняттям християнства набрали іншого змісту.

Риба – символ Ісуса Христа

Берегиня – оберіг, жіноче божество

Символіка орнаментів писанки:

Існували й забобони щодо писанок. Так, хлопці не їли подарованих їм дівчатами писанок, бо боялись, що так їх приворожать. А писанку, отриману від нелюбої дівчини, відразу розбивали об землю. Вірили: якщо відьма вколить шкаралупою від писанки – захворієш і вмреш. Вважалося гріхом і топтати шкаралупу, бо Бог покарає хворобою.

Хрести – християнські символи; символ чотирьох сторін світу, чотирьох пір року

А, щоб побачити чорта в шапці-невидимці, потрібно було, прийшовши на Великдень із церкви додому, піти з крашанкою по закутках двору, котячи її по всіх темних куточках. Забереш шапку у чорта – здобудеш щастя, а якщо чорт забере твою крашанку – задушить.

Коло, Сонце – символи досконалості, безсмертності

Читайте також:  Як церковний спів зробив українців музично грамотними? [8]

Ніч перед Великоднем

Ця ніч для українців мала сакральне значення та віщувала добру вість – воскресіння Христа. Не годилось під час неї спати, бо нечисть присниться. Говорять, що цієї ночі під церквою збирається всяка темна сила, аби під час першого співу “Христос Воскрес” вхопитися за ризу священника. Вірили, що під час церковної служби можна викрити й відьму. Для цього у різних регіонах слугували свої ознаки, за якими її вдасться впізнати. Так, відьма нібито могла залишитись у церкві, коли всі йшли на хресний хід, або ж хапалася за замок церковних дверей, коли всі виходять із храму.

Колись у ніч із суботи на неділю біля церков молодики розпалювали вогнища. Збиралися на великодні вогні юнаки, як тільки починало смеркати. Трактують розпалювання вогню дослідники по-різному: за деякими переказами так робили, аби присвічувати Христу, коли він мав воскреснути, інші говорили, що розводили вогонь, аби віряни могли зігрітися біля нього. Вбачають у цьому обряді дослідники й язичницькі мотиви вогнів на честь бога сонця та богині Лади, біля яких влаштовували ігрища, співали веснянок та гаївок.

Люди йдуть зустрічати Великдень

Мав горіти вогонь – свічка чи лампадка – цієї ночі і в хатах.

Увечері ж українці йшли до церкви, де відстоювали вечірню службу. Опівночі починався хресний хід, після якого служба тривала. Після літургії, під ранок, священики починали освячувати кошики. Ідучи до церкви, дорослі брали із собою кілька крашанок, якими обмінювались із тими, з ким доведеться христосуватись.

Освячення кошиків на Великдень

Поздоровляти зі святами і христосуватися починали після Богослужіння.

Діти під час богослужіння

Великдень

Уранці після церковної служби родини розходились по домівках, де починали “христосуватися” та “розговлятися” освяченим. Подекуди спершу господар обходив хлів, де годував худобу, та господарство, а лише тоді заходив до хати, після чого родина починала “розговлятися”.

Крім цього, приходячи з церкви, усі дівчата клали свячене червоне яєчко в миску з водою й умивалися, щоб бути “красною”, тобто красивою. Могли випити дівчата й сире освячене яйце, аби голос був гарним.

Розпочиналась святкова трапеза з молитви. Стіл накривали рясно: ставили паски, крашанки, печене поросятко та різноманітні м’ясні страви, пиріжки, сир і сметану, настоянки чи горілку. Однак починали розговлятися завжди зі свяченого яєчка. Під час споживання освяченої їжі дивилися, аби крихти не впали на підлогу, щоб не топтатися по них.

На Холмщині та Підляшші великодній сніданок починали з того, що кожен член родини куштував частинку одного свяченого яйця. Воно давало людині силу та здоров’я. Вірили, якщо з’їси яйце зі шкарлупинням, то не боятимешся грому.

Після сімейної трапези молоді дівчата збиралися біля церкви чи кладовища співати гаївок та веснянок. Верховодила на них найвеселіша та найжвавіша дівчина. Також гойдались у цей день на гойдалках, грали в ігри. Якщо у попередні три дні веселощі – гріх, то від сьогодні й увесь наступний тиждень вони дозволялись. Молодь уже починала збиратися на вулиці аж до початку вечорниць.

Молодь святкує Великдень

На Великдень у церкві знову починають вдаряти у дзвони, сповіщаючи про воскресіння Христа. У народі говорили, що кожний селянин старався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити в дзвін, адже це приносило щастя.

Великий світлий тиждень (Світла Седмиця)

Після Великодня настає Великий світлий тиждень, коли нічого не можна було робити. І якщо в звичайний тиждень середа й п’ятниця вважалися пісними, то в тиждень після Великодня – можна було їсти м’ясо щодня.

У церкві у Великодню Седмицю щодня відбуваються богослужіння. Ранкові та вечірні молитви замінюються співом Пасхальних годин, а увесь тиждень після літургії відбуваються хресні ходи біля храму, в яких, носиться хрест Христовий.

– Вважалося, що навіть три дні люди не варили їжі. Відпочивали, – наголошує Наталія Ярмоленко.

Поливаний понеділок

У Великодній (Поливаний) понеділок народ починав ходити один до одного в гості христосуватися й обмінюватися писанками. Ходили з поздоровленнями до рідних, знайомих, священиків. Ходили до кумів і хрещені діти, несучи у подарунок калача та крашанки. При цьому останні виголошували й спеціальні вірші. Натомість хрещені батько та мати давали їм гостинців.

“Христос воскрес, не сам я знес,
А сам з собою душу покою.
Прийняв Христос великі муки,
Взяли Його під Божі руки,
Його мати стояла, такі слова звіщала:
“Ой, синочку мій ясний,
Перед тобою світ красний,
Як будеш ти воскресати
Будуть перед тобою янголи літати,
З святим Воскресінням поздоровляти”.

Великодній понеділок називають ще “поливаним” чи “обливаним”, бо цього дня хлопці обливали дівчат водою. Відкупитися останні могли крашанками.

Традиція обливання

Цікаво, що традиція обливання є стародавньою, спрямованою на весняне очищення. Існував схожий звичай і в інших народів.

Світлий вівторок

У Світлий вівторок починали ходити в гості дівчата, а у середу селяни влаштовували танці й веселощі, збираючись “на музику”. Від Світлого четверга можна було влаштовувати оглядини, а тому молоді люди приглядали собі наречену. Світла п’ятниця вважалась Прощеним днем, а у суботу та неділю в селах знову були гуляння та ігри.

Поминальні дні (гробки)

Закінчувались великодні свята поминанням померлих і ритуальною трапезою на гробках, що зазвичай відбувалось на наступний після Великого світлого тижня понеділок. У цей день померлі предки єднались із живими. Навіть розпочинаючи трапезу на гробках, першу чарку господар родини випивав, звертаючись до померлих родичів “Христос Воскрес, дорогі…”. Існувало вірування, що в цей день аналогічний обід відбувався в померлих і на тому світі, де вони їли те ж, що й їхні живі родичі на землі.

Принесеною на гробки їжею ділилися зі старцями, просячи їх помолитися за рідних.

Повернувшись із кладовища, продовжувати трапезу могли й удома, що нагадує звичай предків-слов’ян розпочинати тризну вже після ритуалу похорон.

—

Анастасія Небога, опубліковано у виданні "18000 [2]"

---

Читайте також: 

• Великдень у Софії Київській: відтворять давні українські традиції святкування [9]
• Придушений Великдень [10]
• Українські Великодні традиції: як створювали писанки в різних регіонах України [11]
• Як наші пращури захищались від ворога та лиха: традиційні обереги українців та прокльони [12]
• День вишиванки. Що означають символи вишивки пояснюють антропологи та етнологи [13]