Історія писанки. Традиції писанкарства, які зберегли на Полтавщині

Версия для печати

Історія писанки сягає глибин дохристиянських часів, коли наші предки поклонялися сонцю, вірили в силу природи та шанували її багатство. Яйце, з його «трансформацією» з неживого в живе, перетворювалося на символ життя, що вічно оновлюється, родючості та воскресіння. З прийняттям християнства писанка отримала нове трактування. Вона стала символом воскресіння Христа.

Протягом століть писанка не просто зберігала своє символічне значення, але й еволюціонувала. З'являлися нові візерунки, орнаменти, техніки розпису. Кожен регіон України мав свої особливості, свої секрети майстерності. Писанкарство на Полтавщині пережило нове відродження, пише видання ЗМІСТ. Майстри зберегли та відтворили традиційні орнаменти, саме завдяки цьому наше покоління може дізнатися про особливості писанок, які створювали тисячі років тому. У цьому матеріалі ЗМІСТ розповідає про традицію писанкарства Полтавщини та локальну символіку.

Коротка історія писанки

Мистецтво розпису яєць зародилося раніше самого поняття писанкарства, й відоме багатьом народам світу. Наприклад, єгиптяни, індуси, китайці, перси, фінікійці, греки вшановували яйце, а його металеві зображення тримали в храмах.

У книзі «Полтавська писанка», упорядницею якої є Валентина Асадчева, йдеться про, те що перший розквіт писанки припадає на перше тисячоліття до народження Христа. Той період був тісно пов’язаний із релігійними уявленнями предків та сонячно-солярним культом. Після появи християнства в Україні, яке увібрало в себе частину звичаїв солярного культу та інтерпретувала його, розпочався розквіт цього культу.

Вперше крашанка як символ Великодня з’явилася у 34 році, коли Марія Магдалина подарувала її римському імператорові Тіберію зі словами: «Христос Воскрес!». А першу письмову згадку про фарбування яєць до світлого свята, знайшли у рукописі, що датується Х ст. Наприкінці того ж століття в Київській Русі запровадили святкування Великодня. Дослідники стверджують, що на території України налічувалося близько 20 міст, де з прадавніх часів займалися писанкарством.

Про писанкарство, як про вид мистецтва заговорив Федір Вовк на II Археологічному зʼїзді в 1874 році у Києві. Тоді у своїй доповіді він заговорив про це прикладне мистецтво через призму вивчення українського народного орнаменту.

Читайте також: Украинские писанки в разных регионах страны

Активним дослідженням та збиранням писанок займалися різні науковці, колекціонери, які виливали це у збірки чи книги. Наприклад, Катерина Скаржинська зацікавилась народними великодніми яйцями. У 1888 році у Лубнах вона придбала перші 23 писанки. З роками її колексія почала налічувати декілька сотень писанок. Переважна більшість яких була розписана народними майстринями, кілька були зроблені у монастирях. У 1898 році колекція нараховувала 2 тис. 123 одиниці. Окрім писанок Скаржинська збирала і їх зображення. Згодом на основі збірки приватного музею Катерини Скаржинської в Лубнах, Сергій Кульжинський створив альбом «Опис колекції народних писанок».

Про розпис яєць на Полтавщині свідчать результати розкопок археолога Вікентія Хвойки у 80-х роках XIX ст. у селі Бровари Гадяцького повіту. Тоді знайшли керамічні яйця-торохкальця (керамічні яйця, всередину яких клали камінці, які при струшуванні постукували). Також вдалося знайти сім писанок при розкопках княжого міста Вобня на правому березі Сули в селі Воїнська Гребля.

Оскільки писанка була пов’язана з релігійними обрядами, у радянський період цей вид мистецтва Україні піддали тотальному знищенню. Керуючись атеїстичним баченням світу, тодішня влада намагалася вилучити писанку з народного життя. Дослідження припинилися, більше про це не говорили в публічному просторі. Багато напрацювань знищили або вивезли за кордон. Однак подекуди в селах жінки продовжували розписувати яйця на Великдень.

Марія Кармелюк-Слюсар, знаменита писанкарка, за роботою. 1960-і рр. (Джерело – Мистецький історико-етнографічний альбом Івана Гончара «Україна та Українці»)

Уже під час незалежності писанкарство відродили.  У 1992 році відбувся Міжнародний з’їзд писанкарів, який окреслив можливі аспекти наукових досліджень цього феномену. Зʼявилися дослідження Олени Пчілки, Миколи Сумцова, Пелагеї Литвинової, Володимира Шухевича, Вадима Щербаківського та інших.

Відродженням писанкарства на Полтавщині, зокрема у Карлівці, займався заслужений майстер народної творчості України Ігор Ніколаєвський. Він створив близько 500 авторських писанок  та відтворив близько 5 тис. У 1990 році він заснував дитячу студію писанкарства. Ще одним осередком цього прикладного мистецтва є Гадяцьке училище культури імені Котляревського, де писанкарство є однією з дисциплін. До речі, його розвитком опікуються і в полтавських університетах та гуртках у різних громадах області.

Писанки Полтавщини: особливості орнаменту

Писанки залежно від регіону України, де її створили, різняться між собою колірною гамою та орнаментами. Дослідники цього прикладного мистецтва вважають, що існує близько 100 символічних орнаментів.

У книзі «Полтавська писанка» зазначають, що писанки нашої області переважно жовті, яскраво-зелені, червоні. Здебільшого на них зображали зірки, безконечники, драбинки, сонечка, сіточки. Також був геометричний орнамент, в основі якого лежить перехрещення прямих ліній, сполучення їх у вигляді восьмикутної зірки.

Під впливом часу зʼявилися й нові елементи: спіраль, як зображення безперервного руху сонця; трикутники, квадрати та ромби, як ідеограми землі й родючості засіяного поля.

Читайте також: Деокупація Паски. «Пасха», «творог» і «куліч» мають такий же стосунок до Великодня, як і «яєчка» до писанок

Писанки з каталогу Катерини Скаржинської (Джерело – Wikipedia)

Різні дослідники говорять, що одним з найпоширеніших мотивів був поясок-доріжка, який має декілька варіантів. Він символізує шлях, дорогу. На писанках XIX - початку ХХ ст. часто вимальовували солярні знаки. Водночас трапляються писанки з різноманітними рослинними мотивами, де зображали стилізоване, спрощене зображення дубового, калинового, виноградного листя.

Дослідники зазначають, що в альбомі Сергія Кульжинського найбільше зображено розеток, створених вісьмох ромбів. Залежно від розміру, місця, кольору, кількості елементів на виробі, вони називалися «Рожа» («Повна рожа», «Бокова рожа», «Шолудива рожа»), «Зірочки», «Зірка», «Чорнобривець», «Шість квіток», «Пауки».

Кожен символ має своє сакральне значення, яке збереглося крізь роки. Наведемо деякі з них:

Кольори писанок теж мали важливе значення та мали свої сенси.  Раніше використовували натуральні фарбники з кори дерев, плодів, квітів. Наприклад, з кори дикої груші виготовляли темно-коричневу фарбу, з її листя – жовту, світло-жовтий колір отримували з квітів ромашки. Нині надають перевагу фабричним фарбам, які можна придбати в крамниці. 

Читайте також: Що несуть святити українці у великодньому кошику

Притаманними для писанок Полтавщини є червоний, жовтий та зелений кольори, зустрічаються також коричневий і чорний. Вони мали своє трактування, наприклад червоний – барва сонця, вогню, символ життєдайних сил, здоровʼя, любові та влади. Жовтий колір символ стиглих плодів, урожаю та водночас його використовували у значенні місяця чи зірок. Кольором весни, пробудження природи вважається зелений. А уособленням неба є блакитний. Коричневий колір означає плодючість Землі-Матері.

Поєднання кольорів також має своє тлумачення. Поєднання 4-5 кольорів вважалося побажанням родинного щастя, миру, здоров'я. Коли на одній писанці був чорний та білий – це було виявом пошани душ померлих, охорона від злих сил.

Таїнство створення писанок

Традиційно писанки розписували виключно жінки та дівчата. Останні могли це робити гуртом чи наодинці. На Полтавщині вважалося, що жінки повинні це робити виключно самі, коли усі члени родили заснуть. До створення писанки, як і до випікання пасок, підходили відповідально з дотриманням обрядів. Важливо, щоб жінка ні з ким не сварилась, нікому не причинила ніякого зла, нікого не осудила перед писанням. Господиня купалася, одягала чисте вбрання й лише тоді бралася до роботи. 

У деяких джерелах пишуть, що в давнину для створення писанок треба було здобути «живий вогонь». Лише при цьому вогні можна було розписувати писанки. Ще одним важливим атрибутом був бджолиний віск.

У книзі «Полтавська писанка» йдеться, що готову писанку відкладали до Чистого Четверга, щоб після випікання пасок та хліба поставити їх у піч. Віск танув, писанки діставали та витирали чистим рушником. Вони мали сакральне значення, на другий день Великодня не дозволялося членам родини виходити з оселі без писанки.

Читайте також:  Українські Великодні традиції: як створювали писанки в різних регіонах України

Святкування Великодня на Полтавщині, 1910-1917-й роки (Опублікував фото – Pavlo Shtefan)

Великодній стіл на Полтавщині, 1910-ті роки (Фото – hroniky.com)

Наразі в Україні писанкарство вивчають як вид прикладного мистецтва, а розписати писанку можуть всі охочі. Однак це не просто розвага, – це традиції та один з проявів самобутності нашого народу, який зберегли попри заборони та репресії.

—

Обкладинка та графіки Катерини Василенко

Альона Ягольник, опубліковано у виданні ЗМІСТ

В тему:

• Як в Україні святкують Великдень - народні звичаї
• Як святкують Великдень та Проводи на Сумщині: котять яйце в яму, залишають цукерки на могилах та малюють хрестики крейдою 
• Писанки для бійців. Як волонтери Слов’янська готуються до Великодня
• Події Страсного Тижня: коли і в якій послідовності? Про фарисеїв, Понтія Пилата та Страсті Христові
• Фестиваль писанок в Софии Киевской
• ТОП-12 самых интересных музеев Украины
• «Сейчас на въезде в города Украины видишь рекламу водки, а не шедевров из местных музеев»