Снарядний голод. Ці два слова стали страшною реальністю для українських військ і, без перебільшення, головним болем для всього суспільства. Коли стало ясно, що радянські запаси не безкінечні, а західні партнери, вигрібши власні склади, не можуть миттєво задовольнити апетити повномасштабної війни, єдиним виходом стало власне виробництво.

Україна з дивовижною швидкістю навчилася робити власні артилерійські системи натовського калібру, як-от САУ "Богдана". Залишилася "дрібниця" – налагодити масовий випуск снарядів до них. І ось тут, як з'ясували журналісти з проєкту "Оборонка" видання МЕЖА [2], ми впритул зіткнулися з ворогом не менш небезпечним, ніж той, що на фронті – з власною бюрократичною системою.

Читайте також: Кирило Данильченко: Про виробництво снарядів на Заході й у нас [3]

Проблиски надії: як Україна входить до "вищої ліги" зброярів

Треба віддати належне, українська оборонка не сиділа склавши руки. Входження у "вищу лігу" виробників 155-мм снарядів – це амбітне завдання, і перші кроки вже зроблено. Державні та приватні заводи взялися за роботу. На одному з підприємств до кінця 2024 року навіть відзвітували про перші 10 тисяч снарядів.

За словами голови Агенції оборонних закупівель (АОЗ) Арсена Жумаділова, держава вже законтрактувала кількасот тисяч боєприпасів українського виробництва. Це, безперечно, успіх. Але він міг би бути в рази більшим.

Ця історія сповнена ініціативи та винахідливості. Хтось розробляє власні зразки, хтось – майстерно копіює західні, вирішуючи питання ліцензій вже по ходу справи. Головне – є бажання, є інженери і є потужності, готові працювати на перемогу.

Читайте також: Шахрайства які "не бачить" влада: 4 історії про те, як Україна заплатила за зброю яку не отримала [4]

Ідеальний проєкт, що завис у повітрі

Історія одного, здавалося б, ідеального партнерства слугує тут показовою ілюстрацією всього абсурду ситуації. Приватна компанія "Українська бронетехніка" домовилася з європейським гігантом Czechoslovak Group (CSG) про спільний проєкт, що міг би стати справжнім проривом.

Уявіть собі: чехи, які володіють усім циклом виробництва, від пороху до готового снаряда, безплатно передають нам технології на п'ять видів боєприпасів. Зі свого боку, "Українська бронетехніка" інвестує мільйони євро у власне обладнання, щоб фінальний, найважливіший етап – спорядження снарядів вибухівкою – відбувався в Україні.

Плани були грандіозні: 100 тисяч снарядів у 2025 році, 300 тисяч – у 2026-му. Це не просто цифри, це врятовані життя наших солдатів. Проєкт дозволив би локалізувати до 70% вартості, залишаючи гроші та податки в українській економіці. Але... щось пішло не так.

Держава, в особі Агенції оборонних закупівель, законтрактувала лише імпорт компонентів, а на фінальну збірку в Україні, яка, власне, і робила проєкт українським, грошей не виділила. Проєкт фактично заморозили.

Дорогоцінний час було згаяно – щоб отримати такий обсяг снарядів у 2025-му, контрактувати партнерів треба було ще на початку року.

Читайте також: Чому Європа не витрачала достатньо на оборону: хотіли торгувати, а не воювати [5]

"Дешевше" не означає "краще"

Фото бракованих 120-мм мін з передової

Чому так сталося? Це саботаж? Зрада? Як пояснює сам Арсен Жумаділов, все набагато банальніше і страшніше. Проблема в системі.

За законом, він зобов'язаний обрати найдешевшу пропозицію. Крапка.

"Якщо наш виробник пропонує щось по 1000 євро, а імпортер – за 950 євро, ми будемо змушені контрактувати імпорт", – розводить руками голова АОЗ.

Він каже, що якщо обере дорожчу, але надійнішу й стратегічно важливішу пропозицію від вітчизняного заводу, завтра до нього прийдуть з ДБР і звинуватять у завданні збитків державі.

Тобто система, створена для економії кожної копійки в мирний час, у воєнний час стає гальмом, що ставить під загрозу національну безпеку. Жодних механізмів, щоб віддати перевагу власному виробнику, який створює робочі місця і гарантує поставки тут і зараз, просто не існує. Навіть спеціальна постанова "Зброя перемоги", що мала б це виправити, виявилася мертвонародженою "паперовою" ініціативою.

Читайте також: Стіна дронів проти табунів мотоциклів: чи доб'ється Росія успіху в кампанії 2025 року, якщо перемир'я не відбудеться [6]

Коли одна рука не знає, що робить інша

Цей бюрократичний глухий кут виглядає особливо дико на тлі заяв вищого керівництва. Ще у лютому 2025 року Президент Володимир Зеленський  інтерв’ю [7] Associated Press, коментуючи конфлікт керівництва АОЗ та міністра оборони Рустема Умєрова, заявив, що міністр має право робити все, щоб не було ніякого гальмування в постачанні озброєння для Збройних сил України. 

 "Не дай Боже, я отримаю якусь інформацію, що пакети артзброї, які приходять, якась інституція з вертикалі міністра оборони не підписує контракти... Тут не може бути пауз в термінових рішеннях.", – гримів президент. А в реальності – пауза тривалістю в цілий виробничий рік для стратегічно важливого проєкту.

І найцікавіше, що уряд прекрасно знає, як вирішувати такі проблеми, коли справді хоче. Адже, як зазначається у постанові Кабміну № 280 [8], для виробників військових вантажівок таку перевагу створили! Там чітко прописано: закуповувати у вітчизняних заводів, якщо локалізація перевищує 50%. Чому для вантажівок можна, а для снарядів, від яких напряму залежить ситуація на фронті, – ні? Це питання залишається без відповіді.

Читайте також:  Операція «Павутина»: Як українські дрони сплели кошмар для російської стратегічної авіації [9]

Вибір між економією на папері та виживанням у реальності

Виходить парадоксальна ситуація: гроші є, технології є, готові до співпраці партнери є, а масового виробництва немає. І проблема не в інженерах чи робітниках, а в чиновниках і застарілих правилах, які змушують їх діяти всупереч державним інтересам. Ми намагаємось грати за правилами мирного часу на жорстокому ринку війни, де умови диктує той, хто має зброю.

Як влучно підсумував один зі співрозмовників видання "МЕЖА": "Якщо маєш власне виробництво, то воюєш. Не маєш – стій в черзі й надійся, що виживеш". Сьогодні Україна, маючи всі шанси виробляти і воювати, через власні внутрішні перепони ризикує залишитися в тій самій черзі. І ціна такої "економії" може вимірюватися не гривнями, а життями.

Читайте також: Як у ЗСУ вкрали 8,7 млрд грн. Новий гучний скандал у Міністерстві оборони, тепер із закупівлями озброєнь [10]

—

«Аргумент» [11]

Читайте також: 

• Нові подробиці у найдорожчому скандалі 2024 року в закупівлях зброї: сліди ведуть у корупційну мережу [12]
• Хто саботував постачання зброї для ЗСУ: поплічники держзрадників, шахраї та банальні хапуги [13]
• Тактическое ядерное оружие сверхмалых калибров [14]
• ЄС зіткнувся з труднощами у постачанні боєприпасів Україні через дефіцит вибухових речовин - FT [15]
• Javelin переоцінений, більшість танків рф знищуються на значно дальній відстані, — Forbes [16]
• Зброя для перемоги: яке саме озброєння і скільки отримує Україна від союзників [17]
• Не заглушиш – не вб'єш. F-16 можуть покласти край домінуванню росії в галузі радіоелектронної боротьби [18]
• Як війна перетворила ЗСУ на "віртуозів оборони" [19]
• Спецмародери: як імпортери зброї вкрали у країни мільярди гривень у розпал війни - а куратори "схем" і досі на волі [20]