Трамп підписує ліцензію на російську солярку, а українські дрони вже обіцяють вилетіти коригувати її собівартість. Дизель може й буде, але з димком

Коли до вирішальних виборів залишається якихось три тижні, а ціни на пальне впевнено штурмують історичні рекорди, політичний цинізм скидає будь-які залишки маскувальної сітки. Якщо власний виборець у Небрасці чи Айові заглядає у порожній гаманець біля колонки з позначкою понад шість доларів за галон, стає абсолютно неважливо, чиї це ракети б'ють по мирних містах на іншому кінці планети. Найпростіший рецепт порятунку рейтингу — оголосити грандіозну «перемогу», навіть якщо вона фізично неможлива і шита білими нитками геополітичної капітуляції.

Читайте також: Трамп оголосив торгівельну війну усьому світу, але не РФ та Білорусі та іншим диктаторським режимам. Чому і які будуть наслідки [2]

Саме такий спектакль абсурду розгорнувся у Вашингтоні, коли президент США заявив про досягнення надзвичайної домовленості з кремлівським керманичем щодо термінового постачання мільйонів тонн російського дизельного пального на американський та глобальний ринки.

Радісні реляції про те, що ціни «падають наче камінь», супроводжувалися неприхованими подяками «президенту Путіну» прямо з галявини Білого дому. Проте за фасадом тріумфального пафосу криється банальна передвиборча істерія, яка ризикує поховати під собою всю західну санкційну архітектуру.

Як зазначає у своєму матеріалі впливове американське видання The New York Times [3], ця угода фактично підриває зусилля Сполучених Штатів із фінансового знекровлення російської воєнної машини, які вибудовувалися роками. Поки Міністерство фінансів США поспіхом виписує генеральні ліцензії на імпорт російського пального аж до квітня 2027 року, галузеві аналітики хапаються за голови. Адже весь цей карколомний розворот не просто межує з фарсом — він спирається на обсяги, яких у Кремля фізично не існує.

Уся комбінація виглядає як класичний сеанс взаємного порятунку двох авторитарних егоїзмів. Вашингтону конче потрібно прикрити власні провали на Близькому Сході та заспокоїти розлючених далекобійників і фермерів, а Москві — пробити дірку в блокаді та отримати індульгенцію на продовження війни. Жертвами ж цього геополітичного бартеру традиційно намагаються зробити українців, чиї влучні удари по ворожих тилах раптом оголосили головною загрозою світовій стабільності.

Читайте також: «Трамп не вміє домовлятися — він вміє продавати фейки» - чому президент США втрачає вплив [4]

Арифметика абсурду

Згідно з урочистими заявами Дональда Трампа, Москва зобов'язалася негайно викинути на світовий ринок 300 тисяч тонн дизелю, додати ще пів мільйона тонн у листопаді, мільйон — одразу після цього, а згодом довести постачання до фантастичних трьох мільйонів тонн. Російський віцепрем'єр Олександр Новак миттєво підхопив пас, бадьоро пообіцявши зняти експортне ембарго та наповнити американські резервуари. Звучить масштабно й вагомо, особливо для пересічного американського обивателя, який не звик міряти нафтопродукти тоннами замість барелів.

Читайте також: Трамп проти Трампа: чому стратегія поступок президента США Путіну може дорого йому обійтися [5]

Проте мова сухої математики перетворює цей популізм на попіл. Як підкреслює телеканал CNN [6] із посиланням на Управління енергетичної інформації США, перші транші обсягом у 300 та 500 тисяч тонн разом еквівалентні приблизно 6 мільйонам барелів — цифрі, яка покриває потреби американської економіки заледве на півтори доби. У масштабах світової морської торгівлі дизелем перша партія у 300 тисяч тонн — це буквально шість-сім годин споживання або три-чотири танкери класу LR2. Навіть повний обіцяний пакет на 1,8 мільйона тонн закриває приблизно тиждень поточного глобального дефіциту, не здатного системно переламати біржові тренди.

Головний парадокс ситуації полягає в тому, що в самої Росії цього пального просто немає у вільному розпорядженні. Попередня заборона на експорт дизелю була запроваджена Москвою не від гарного життя, а через систематичну роботу українських далекобійних дронів, які методично вибивали російську первинну переробку протягом усього року. Навіть на заправках у самій Москві та в регіонах спалахували дефіцитні кризи, а осіння посівна й збиральна кампанії доїдали останні залишки. Фізично віддати ці обсяги «негайно» Кремль може лише ціною власного внутрішнього колапсу або спустошення стратегічних запасів.

Читайте також: США могли б задушити росію. Чому вони цього не роблять? [7]

Саме тому заяви про прийдешній паливний рай викликають у фахівців лише гіркий скепсис. Використання мір ваги замість об'єму було свідомим маніпулятивним трюком, покликаним створити враження неймовірного прориву. Проте нафтовий ринок — це не телевізійне шоу: танкери, які, можливо, просто змінять маршрут із Бразилії чи Туреччини на порти США, не збільшать фізичну кількість нафтопродуктів на планеті. Це намагання наклеїти крихітний пластир на відкриту артеріальну кровотечу, сподіваючись, що виборець не помітить обману до дня голосування.

Дипломатичний ляпас і переговори заради ширми

Особливого цинізму цій паливній афері додає час її оприлюднення. Телефонні домовленості між Білим домом і Кремлем, де сторони розсипалися в компліментах і передавали привіти від перших леді, спалахнули рівно в той момент, коли офіційна українська делегація прибула до Флориди на переговори зі спецпосланцями Трампа — Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером. Поки українські дипломати готувалися до обговорення кроків до справедливого миру, за їхніми спинами господар кабінету підписував фактичне помилування російському експорту.

Реакція Києва була миттєвою та гранично жорсткою. Президент України Володимир Зеленський прямо охарактеризував дії Вашингтона як слабке рішення сильних партнерів, наголосивши, що українську команду відверто використали як інформаційну декорацію для легітимізації сепаратного контакту з агресором. Надання Москві права продавати дизель на преміальні західні ринки — це не крок до деескалації, а пряме вливання мільярдів доларів у російський воєнний бюджет саме в той час, коли цивільні квартали українських міст зазнають щоденних кривавих ударів.

Читайте також: Очільниця всіх розвідок США понад 15 років залишалася маріонеткою тоталітарної секти [8]

У самому Вашингтоні цей крок викликав обурення навіть серед ветеранів зовнішньополітичного відомства. Зняття обмежень з енергетики держави-агресора заради ситуативного внутрішнього інтересу множить на нуль моральне право США вимагати дотримання санкцій від європейських союзників чи азійських партнерів. Тепер будь-яка країна Глобального Півдня отримала залізобетонний аргумент: якщо Вашингтону дозволено купувати пальне в Москви через внутрішні ціни, чому це мають забороняти решті світу?

Американські аналітики констатують повний провал переговорної логіки команди експрезидента. Замість використання економічного зашморгу для примусу Кремля до поступок, Білий дім добровільно віддав головний важіль впливу за порожні обіцянки. У результаті Путін здобув потужну тактичну перемогу: вбив черговий клин між Києвом та Вашингтоном, отримав ліцензію на безбідне життя до 2027 року і зберіг можливість диктувати власні умови на майбутніх самітах.

Читайте також: Як адміністрація Трампа аналізує російську політику (на користь Кремлю) [9]

Хто винен у дорожнечі - зручний ворог замість власних провалів

Справжні витоки нинішньої бензинової лихоманки в Сполучених Штатах лежать зовсім не в українських степах, хоч як би сильно передвиборчим штабам кортіло призначити Київ винним у всіх бідах. Глобальний дефіцит дистилятів вибухнув після невдалих військово-політичних дій американської адміністрації в районі Перської затоки та загострення конфлікту з Іраном. Саме перекриття судноплавства та блокування протоки вибили з ринку сотні тисяч барелів на добу, спровокувавши галопуюче зростання цін на заправках.

Але визнати власну стратегічну помилку перед виборами — це політичне самогубство. Набагато простіше й вигідніше знайти зовнішнього винуватця, заявивши, що глобальний ринок страждає через українські далекобійні атаки по російських заводах. Трамп не приховує свого роздратування ударами ЗСУ, відкрито дорікаючи Києву за руйнування енергетичної інфраструктури агресора. Логіка вивернута навиворіт: країні, яка стікає кров'ю під щоденними обстрілами, пропонують зупинити успішне знищення ворожого потенціалу, аби не псувати цінові графіки американським споживачам.

У Кремлі таку подачу сприйняли з неприхованим захопленням. Обіцяючи постачання пального, Путін намагається досягти своєї головної мети — змусити Білий дім натиснути на Київ і домогтися негласного мораторію на удари по нафтопереробних заводах.

Для російської верхівки це питання виживання: якщо дрони продовжать вибивати крекінгові колони такими ж темпами, воювати незабаром не буде на чому. А підписана угода створює ідеальну пастку, в якій кожен новий приліт по Рязані чи Новокуйбишевську американська адміністрація зможе трактувати як пряму атаку на власні інтереси.

Проте на Банковій на цей шантаж пристати не збираються. Спроби продати безпеку України в обмін на стабільність цін у супермаркетах викликають лише лють і рішучість. Якщо хтось сподівався, що після телефонних реверансів двох лідерів українські безпілотники припинять польоти, то він фатально прорахувався щодо нашої готовності битися за власне виживання.

Читайте також: Поверхнева держава: як адміністрація Трампа вбиває репутацію американської розвідки [10]

Відповідь Києва - заводи палатимуть і далі

Попри заклики з-за океану вгамувати апетити та почекати завершення виборів, українська сторона чітко окреслила свою позицію, розвіявши будь-які сумніви щодо подальших планів. Як повідомляє авторитетне міжнародне ділове видання The Financial Times [11] із посиланням на високопосадовців у Києві, атаки далекобійними дронами на російські нафтопереробні підприємства не лише не зупиняться, а навпаки — будуть масштабуватися з іще більшою люттю. «Ми спалимо їхні нафтопереробні заводи», — гранично відверто підсумував представник української влади.

Лише за останній тиждень сили оборони вразили чотири великі об'єкти на території держави-агресора, довівши, що для українського виживання немає недоторканних зон. Системний виніс переробної галузі ворога — це не примха і не спроба вплинути на ціну пального в американських штатах. Це найбільш дієвий, асиметричний і дешевий спосіб позбавити окупаційні війська дизелю для танків, керосину для бомбардувальників і валюти для фінансування геноциду.

Читайте також:  Які саме коментарі членів команди Трампа збігаються з тезами російської пропаганди й чи це «зрада»? [12]

Спроби вибудувати мир за рахунок українських інтересів і загравання з агресором через дизельні схеми нагадують театр абсурду, який швидко вичерпає себе після закриття виборчих дільниць. Реальність війни значно суворіша за передвиборчі твіти й телефонні обіцянки. Тим часом на російських заводах тривожно виють сирени, а на небокраї знову чутно знайоме дзижчання українських двигунів. І цей звук не заглушити жодними ліцензіями американського Мінфіну.

—

Святослав Гринько для «Аргумент»

В тему:

• Сусіди на Алясці: три години розмов, десять хвилин ганьби і нуль результату [13]
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти [14]
• Удар по гелієвому серцю ВПК рашистів та параліч їх космозв'язку: ССО та повстанці «Черной искры» здійснили наддалекий наліт на Урал [15]
• Друга фаза — зачистка рембригад: ССО та підпілля повністю ліквідували стратегічний залізничний міст у Криму [16]
• Нокаут Московського НПЗ, бавовна у Тюмені за 2000 км та тотальний Deep Strike у Криму від СБС [17]
• 100% первинної переробки «під корінь»: ЗСУ повністю зупинили Московський НПЗ у ході безпрецедентної атаки на столицю РФ [18]
• Розгром у порту Тамань та ракети по Волгограду: ССО, СБУ та ГУР провели наймасштабнішу нічну спецоперацію на Півдні РФ [19]
• Дев'ятсот кілометрів рожевого апокаліпсису «Фламінго» та раптовий блекаут російської навігації у Чувашії [20]
• Горить паливне серце Новоросійська: ЗСУ влаштували масований розгром нафтового гіганта «Грушова» [21]
• Сили оборони влаштували Росії безпрецедентний блекаут і розгром у Петербурзі на закриття ПМЕФ [22]
• Найяскравішим виявився павільйон ЗСУ: Сили оборони України прибули на відкриття Петербурзького міжнародного економічного форуму [23]
• У травні дрони Сил оборони уразили понад майже 20 об’єктів нафтогазової інфраструктури рашистів [24]