Великдень як символ перемоги світла над темрявою в умовах війни

1.00

Нет

Великдень 2026 року, який православні та греко-католики святкуватимуть 12 квітня, вкотре стає для українців не лише релігійною урочистістю, а й глибоким маніфестом віри у справедливість.

В інтерв’ю виданню «Гречка [2]» Архієпископ Кропивницький і Голованівський ПЦУ Марк розкриває метафізичний зв'язок між біблійною історією та сучасними випробуваннями України. Для нації, що четвертий рік поспіль проживає свою «Страсну п’ятницю», Воскресіння Христове трансформується у стратегічну надію на деокупацію життя та остаточну перемогу над агресором.

Владика Марк акцентує: справжня пасхальна радість сьогодні — це не гучні забави, а внутрішня впевненість у тому, що жодна зрада чи катування не є вічними. У розмові йдеться про практичні аспекти святкування в умовах комендантської години, символізм великоднього кошика, з якого варто вилучити алкоголь, та особливу місію капеланів на фронті. Це нагадування про те, що Великдень — це свято «для тих, хто стоїть», де молитва за воїнів та пам'ять про полеглих стають невід'ємною частиною церковної традиції воюючої країни.

«Великдень — це спогад і святкування Воскресіння Христового. І тому ми говоримо, що це свято, де ми вшановуємо подвиг Христа у викупленні людського роду. Вшановуємо перемогу життя над смертю, добра над злом і неправдою», — зауважив Архієпископ Марк.

Великдень — найбільше свято християн, навколо якого сформоване все богослужбове життя. Підготовка до цього свята дуже ретельна і тривала, зокрема, йдеться про Великий піст.

Священнослужитель зауважує, що кожна неділя — відлуння воскресного, пасхального недільного дня — Великодня. Саме тому неділя — вихідний, адже це день-спогад про Воскресіння Христове.

Що таке великодня радість та як її віднайти у часи війни?

«Великодня радість — це внутрішня втіха, радість людини від того, що після будь-якої темряви приходить світло, що будь-яка несправедливість буде покарана. Це усвідомлення того, що добро таки перемагає зло. Це впевненість, що смерть, яка володіє нами та наслідки якої ми бачимо, немає остаточного на нас впливу, вона не є вироком для людини, адже після смерті триватиме далі життя», — розповів Архієпископ Марк.

Він зауважує, що хоч людина протягом свого життя постійно зустрічається зі смертю: бачить тих, хто спокійно відходить у вічність, чи через трагічний випадок, але в часи війни скорботи підсилюються.

Читайте також: Капелан лісової армії УПА: невидимий фронт отця "Кадила" [3]

«Під час війни ми втрачаємо людей, які в боротьбі захищають нас від ненависті, агресії. Тому наші почуття більш загострюються, бо ми бачимо більше смертей, часто несправедливих, коли людина могла б ще жити, бути опорою для нас, майбутнім, Тому зрозуміло, що почуття відчуття отої загрози смерті є більш загострене під час війни», — зауважує священнослужитель.

На думку Архієпископа Марка, війна — каталізатор, який підкреслює все добро в людині, але й загострює людські якості, які нас травмують: зрадництво, байдужість, лукавство, брехливість.

Саме тому Великдень — це надія на повернення до нормальності.

«На страсний тиждень ми проживаємо страждання Христові: зрада, натовп, який один день вітає Христа як свого спасителя, а потім вже кричить: “Розпни, розпни”. Ма бачимо катуванням, від яких отримують насолоду ті, хто завдають ран. Але все це жахіття все одно завершується торжеством — Христос подолав все і воскресає. Таке і наше життя — ці жахіття не є визначальними і не є постійними, і вони все одно будуть зупинені, а правда буде відновлена», — наголосив Архієпископ Марк.

Архієпископ Марк наголошує, що гучні забави — це не про християнські свята. До того ж не варто забувати, що зараз війна.

«Великдень — це прийти до храму, помолитися, наповнитися внутрішньою радістю, оптимізмом. Потім прийти з богослужіння додому, зібратися за родинним столом, спілкуватися, почастуватися, десь пригорнутися один до одного, подякувати один одному за життя. Тобто почати цінувати тих, хто поруч та цінувати саме життя. А потім, звичайно, далі повернутися до труда тяжкого — зупинити цю божевільну війну і повернути мир, дочекатися з перемогою наших воїнів додому і зустріти їх гідно», — зауважив священнослужитель.

Що має бути у великодньому кошику?

Великдень в Україні — це найважливіше релігійне свято, яке є водночас і державним. Цей день супроводжується традиціями випікання пасок, фарбування крашанок, освячення великоднього кошика та родинними зустрічами.

Архієпископ Марк зауважує, Великодній кошик — суто слов’янська традиція. В Україні в кожному з регіонів наповнення кошика різниться.

«У цей кошик ми насамперед кладемо продукти, від яких під час посту церква рекомендувала стриматись. Це є м’ясні продукти, сир, яйця. До того ж у кошику є й символічні продукти — здобний солодкий хліб, який ми називаємо паскою», — розповів він.

Наповнити кошик можна крашанками чи писанками, адже яйце символізує життя, а різні орнаменти на ньому мають теж певний символізм. Ще має бути свічка, яку запалюють під час освячення.

Освятити воду теж можна, проте це не традиційно для Великодня, тому що воду церква освячує в інші часи.

Священнослужитель наголошує, що не варто класти у кошик спиртні напої, адже вони сенсу ніякого не мають.

«У піст ми споживаємо таку їжу дуже скромну, грубу та просту. А от на Великдень накриваємо бенкет, як символ того вічного життя в достатку, добробуті, радості, щасті, де це триває вічно. Символізм у тому, що земне є життя людини дуже прісне, але там у вічності Господь щось таке гарне приготував, таку гостину», — зауважив він.

Важливий сенс Великодня — бути серед родини, розділити з нею освячені продукти.

Читайте також: Історія писанки. Традиції писанкарства, які зберегли на Полтавщині [4]

Нічні богослужіння: чи проводитимуть у храмах Кропивницького?

Архієпископ Марк є настоятелем Свято-Успенського кафедрального собору ПЦУ.

«Традиційно богослужіння починаються з 12:00 години ночі. Хоч діє комендантська година, проте наші віряни, котрі хочуть вночі помолитися, можуть зайти на територію храму до комендантської години, а піти вже після завершення», — розповів він.

Так було торік — віряни прийшли до початку комендантської, богослужіння почали о 12:00, далі виходили з храму на подвірʼя кропити великодні кошики. О 5:00, коли комендантська звершилася, люди могли йти додому.

Архієпископ пригадує, що на початку повномасштабного вторгнення у храмі великоднє богослужіння починали з 6:00, коли закінчилася комендантська.

Свято-Успенський кафедральний собор може проводити богослужіння вночі, адже на території є укриття на випадок повітряної тривоги.

«Цьогоріч також будемо орієнтуватися на умови, звертатимемо увагу на застереження, рекомендації та прохання влади», — зауважив Архієпископ Марк.

Він наголошує, що на Великдень двері храму відчинені протягом усього дня — коли б вони не прийшли, їх зустріне священник, який освятить великодні кошики.

«Якщо людина боїться піти в храм, де велике скупчення людей, вона може завітати, коли вже трохи та хвиля спаде. Не забуваймо за повітряну тривогу. Ми робитимемо так, щоб кожна людина мала змогу прийти до храму у зручний для себе час, помолилася, поставити свічку за своїх рідних, друзів, воїнів чи згадала померлих і загиблих. Щоб освятила собі великодній кошик і відсвяткувала цей день гідно», — наголосив настоятель храму.

Архієпископ Марк наголосив, що молитиметься на Великдень за те, аби спільна мрія — завершення війни, перемога та мир — втілилася.

«І наші воїни зі знаменами перемоги повернуться до своїх домівок. Це було б чудово. Ми маємо в це вірити. Ніби всі обставини показують нам, що це надовго, але просимо Бога, щоб якомога швидше це закінчилося. І маємо вірити в те, що Бог нас почує і зробить таке для нас чудо», — зазначив він.

Настоятель храму наголосив, що в богослужіннях постійно звучать окремі молитви за українських військових. Віряни моляться за тих, хто на фронті, перебуває в полоні, вважається зниклим безвісти або лікується у шпиталях.

На фронті поруч із військовими працюють капелани, які духовно підтримують їх і під час Великодня. Вони супроводжують бійців, проводять молитви та освячують великодні кошики. До того ж частину освячених продуктів, які люди жертвують у храмах, також передають військовим.

Священнослужитель наголосив, що військові звільнені від посту, адже умови служби не дозволяють його дотримуватися. Головне для бійців — духовна підтримка та віра в перемогу, яка допомагає їм вистояти у війні.

«Ми намагаємося зробити все, щоб воїни відчули радість Великодню. Нашим воїнам найбільше треба зараз мати віру в те, що вони зможуть вистояти. І ба більше, я впевнено кажу, що наші воїни мають цю віру. Попри те, що мають справу з великою підлою державою, попри проблеми, на які ми як суспільство не завжди можемо відреагувати. Попри це вони боронять свою країну і стоять. Якщо ти не маєш такої віри, що ти вистоїш, що ти зупиниш це безумство, то вони б і не йшли, не бралися за справу безнадійну», — зауважив Архієпископ Марк.

Він наголосив, що боротьба українських воїнів має стати прикладом для багатьох християн, котрі є в тилу, щоб не опускали руки, боролися за справедливість та допомогали вистояти захисникам.

—

Ірина Бегер [5], опубліковано у виданні "Гречка [6]"

Читайте також: