Війна без перемоги та блокада Ормузької протоки - іранська авантюра обвалила рейтинги Трампа

1.00

Нет

Президент США Дональд Трамп пригрозив Ірану загибеллю їхньої цивілізації, але потім оголосив про перемир’я. США не змогли досягти своїх цілей військовими заходами, і тепер головною проблемою стала блокада Ормузької протоки, яка до війни забезпечувала до 20% світових поставок нафти.

При цьому глава Пентагону Піт Хегсет проводить масові чистки генералітету, а демократи та колишні союзники Трампа вимагають усунути від влади президента, чиї рейтинги впали до історичного мінімуму. Еліти в США не можуть визначитися, як їм реагувати на те, що відбуваєтьсяpf§ The Insider [2].

Дональд Трамп поспішно намагається завершити війну з Іраном. Після місяця бойових дій, під час яких президент у нецензурній формі вимагав [3] від іранської влади відкрити заблоковану Ормузьку протоку та погрожував [4] знищити всю їхню цивілізацію, він оголосив про перемир’я. Зараз сторони ведуть переговори, результат яких далеко не вирішений. При цьому США, намагаючись натиснути на Іран, розпочали власну блокаду Ормузької протоки, а Трамп заявив [5], що США можуть стягувати плату за прохід суден через неї разом з Іраном.

Читайте також: Як російські супутники та досвід геноциду в Україні вбивають солдатів США на Близькому Сході [6]

Відсторонити відповідно до статті 25

Війна з Іраном швидко стала важким тягарем для Білого дому. Перший місяць військових дій обійшовся [7] американському бюджету в 31 млрд доларів, не кажучи вже про збитки [8] для військових об’єктів та втрачену техніку. У проєкті федерального бюджету на 2027 рік адміністрація Трампа заклала [9] підвищення витрат на оборону на 44% — до $1,5 трлн. У разі ухвалення цього бюджету оборонні витрати зростуть до 4,5% ВВП — це найбільший приріст з часів Корейської війни. При цьому ще минулого року Конгрес схвалив збільшення бюджету Пентагону на $150 млрд у рамках «Великого прекрасного законопроекту».

Через блокаду Ормузької протоки різко зросли ціни на нафту, а слідом за ними — і на пальне в США. Середня ціна бензину зросла [10] більш ніж на третину, до $4 за галон (3,785 літра), а дизельного палива — майже до $5,7. Це призводить до зростання транспортних витрат на різні товари та чинить додатковий інфляційний тиск.

Білий дім так і не зміг чітко пояснити американцям причини та цілі війни, а громадська підтримка з самого початку була [11] рекордно низькою порівняно з іншими збройними конфліктами США. Згідно з опитуваннями, в середньому проти війни виступають [12] приблизно 53% американців, а за — лише 38%.

На тлі військових дій рейтинг президента Трампа впав до рекордно низьких показників з початку його другого терміну. За данимисоціологів, його політику не схвалюють 56% американців, хоча в деяких опитуваннях цей показник уже перевищує [13] 60%.

Війну з Іраном дедалі частіше критикують не лише демократи, а й ті, хто раніше був палким прихильником президента. Після оприлюднення заяви про знищення іранської цивілізації понад 70 демократів у Конгресі закликали [14] застосувати 25-ту поправку до Конституції.

Вона дозволяє усунути президента від влади у разі його нездатності виконувати свої обов’язки. До цих закликів приєдналися [15] республіканка Мерджорі Тейлор-Грін, яка завершила свою кар'єру в Конгресі США після конфлікту з президентом, ультраправий конспіролог Алекс Джонс [16] та консервативна активістка Кендіс Оуенс [17].

Однак серед чинних політиків-республіканців та конгресменів така ідея не знайшла підтримки. До того ж з моменту прийняття в 1967 році 25-та поправка застосовувалася всього чотири рази. Це щоразу відбувалося з ініціативи самих президентів, коли їм мала бути проведена операція або інше медичне втручання, що вимагало наркозу, після чого вони повертали собі повноваження.

Ця поправка дійсно дозволяє віцепрезиденту, за згодою Кабінету міністрів, оголосити президента недієздатним і позбавити його повноважень. Однак президент може повернути собі повноваження, надіславши до Конгресу лист із заявою про свою дієздатність. У такому разі суперечку вирішуватиме Конгрес, і для усунення президента знадобиться дві третини голосів в обох палатах.

Уявити собі такий сценарій зараз вкрай складно. Віцепрезидент Джей Ді Венс та члени уряду залишаються лояльними до Трампа і навряд чи наважаться ініціювати конституційну форму палацового перевороту, яка вимагатиме підтримки значної частини республіканської фракції в Конгресі.

Настільки ж нереалістичними є й заклики до імпічменту Трампа, які зараз лунають з боку деяких демократів. Поки республіканці зберігають контроль над обома палатами законодавчого органу, навіть сам процес ініціювання імпічменту є практично неможливим. І навіть у разі перемоги демократів на проміжних виборах до Конгресу, які відбудуться в листопаді 2026 року, імпічмент буде приречений. Лише в Палаті представників його можна буде схвалити простою більшістю, а в Сенаті для цього знадобиться дві третини голосів.

Читайте також: Трамп в Ірані створив передишку для російських загарбників [18]

Сенатори-республіканці залишаються вірними президенту, зокрема й у питаннях війни, про що свідчать [19] марні спроби опозиції ухвалити то одну, то іншу антивоєнну резолюцію. Це означає, що процес імпічменту щодо Трампа напевно не вдасться довести до кінця, як це вже було двічі у 2019 та 2021 роках.

І хоча Трампу, найімовірніше, не загрожує усунення від влади, очевидно, що війна з Іраном завдає явного репутаційного збитку президенту. Згідно з опитуваннями, війну підтримують [20] 77% республіканців і 90% тих, хто асоціює себе з рухом MAGA. Рейтинг Трампа серед них залишається на рівні 80–90%. Але схилити на свій бік простих виборців, які повірили в 2024 році обіцянці Трампа не починати нових воєн, стає дедалі складніше. Особливо напередодні майбутніх виборів до Конгресу.

Обличчя війни

Прагнення Трампа піти на переговори показало, що США так і не змогли досягти своїх цілей військовим шляхом. Це неохоче визнають [21] навіть на консервативному телеканалі Fox News, який відомий своєю підтримкою президента.

Правлячий режим Ірану вистояв під ударами, а керівні посади в ньому зайняли ще більш непримиренні політики, пов’язані з Корпусом вартових ісламської революції. Ядерні об’єкти зазнали пошкоджень, але країна, як і раніше, володіє запасами збагаченого урану. Ракетні війська та інші підрозділи збройних сил Ірану, незважаючи на помітні втрати, все ще здатні завдавати значної шкоди США та їхнім союзникам на Близькому Сході. Новою проблемою стала блокада Ормузької протоки, яку Іран тепер охоче використовує, шантажуючи не тільки країни регіону, а й усю світову економіку.

Про обмеженість військових можливостей президента попереджав голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн. Однак Трампа вдалося переконати ізраїльському прем'єр-міністру Біньяміну Нетаньяху. За кілька тижнів до початку війни він прилетів до Вашингтона. У Ситуаційній кімнаті під Білим домом Нетаньяху продемонстрував [22] презентацію, в якій стверджувалося, що Ізраїль і США разом зможуть швидко завдати Ірану військової поразки, в результаті чого в країні почнуться заворушення і правлячий режим впаде.

При цьому глава ЦРУ назвав такий сценарій «фарсом», а держсекретар Марко Рубіо прямо охарактеризував його як «нісенітницю». Не підтримав цей план і віце-президент Джей Ді Венс. Вже після початку війни з адміністрації на знак протесту звільнився [23] голова Національного контртерористичного комітету Джо Кент, який звинуватив у розв'язанні конфлікту Ізраїль та його лобі в США.

По суті, головним і єдиним прихильником війни з Іраном серед чиновників адміністрації Трампа виявився глава Пентагону Піт Хегсет. Він став головним фігурантом цієї війни, регулярно звітуючи на прес-конференціях про успіхи американської армії та швидку капітуляцію іранського режиму.

Читайте також: Авіаносці проти «мопедів» та війна на виснаження 2.0: Чому стратегія Трампа в Ірані буксує [24]

Він також дорікав [25] журналістам за недостатньо патріотичне висвітлення конфлікту. Сам же міністр неодноразово заявляв [26] про повне знищення іранської ППО, хоча на початку квітня іранці збили одразу два американські літаки.

Деякі члени адміністрації дорікали йому, що своїми надмірно оптимістичними заявами Хегсет дезінформував не лише американців, а й самого Трампа. «Піт бреше президенту», — цитують [26] журналісти одного з чиновників адміністрації. — У результаті президент поширює інформацію, що вводить в оману».

Чистки в Пентагоні

Тепер Хегсет побоюється, що може стати цапом-відбувайлом, на якого звалить усі провали військової кампанії. Напередодні проміжних виборів до Конгресу Трамп почав поступово позбавлятися найскандальніших і найодіозніших представників своєї адміністрації, таких як міністр внутрішньої безпеки Крісті Ноем і генеральний прокурор Пем Бонді. У пресі швидко почали [27] з'являтися чутки про те, хто може стати наступним. Крім глави ФБР Кеша Пателя та директора національної розвідки Тулсі Габбард, звучить [28] і ім'я Хегсета.

Сам міністр одержимий боротьбою з витоками інформації в пресу. Навіть попри те, що вимоги Пентагону були [29] визнані судом незаконними та такими, що обмежують свободу преси, вони, по суті, діють і сьогодні. Після введення обмежувальних вимог [30] щодо акредитації журналістів прес-пул Пентагону покинули майже всі видання — від ліберальних Guardian і NPR, мейнстрімних New York Times, Washington Post і Wall Street Journal до консервативних Fox News, Newsmax і Daily Caller.

Працювати в нових умовах погодилися лише другорядні консервативні ЗМІ. Серед них — стрімінговий сервіс Lindell TV, заснований магнатом подушок і затятим заперечувачем [31] результатів виборів 2020 року Майком Лінделлом, ютубер Тім Пул, який отримував [32] гроші від Russia Today, сайти Gateway Pundit, Post Millennial, Human Events, National Pulse та RedState, YouTube-канал консервативної НКО Turning Point USA та блог Washington Reporter. З них лише Gateway Pundit та RedState входять [33] до топ-20 найбільш відвідуваних консервативних ЗМІ.

Наполегливі вимоги абсолютної лояльності підірвали довіру до Хегсета й серед його підлеглих. Відчайдушно намагаючись знайти джерела витоків, Хегсет і його адвокат Тім Парлаторе почали перевіряти військових і співробітників Пентагону на детекторі брехні. Після численних скарг Білий дім вимагав [34] від Хегсета припинити перевірки на поліграфах.

При цьому міністр оборони не надто послідовний у своїх рішеннях, що також не додає йому популярності в армії. Зокрема, генерал-лейтенант Дуглас Сімс став об’єктом підозр у причетності до витоків інформації. Спочатку міністр відмовився [35] підвищити його. Потім все ж погодився — після перевірки, яка довела, що Сімс не причетний до витоків, а також на прохання нового голови комітету начальників штабів Дена Кейна. Однак у підсумку міністр знову передумав, і у підвищенні було відмовлено. Сімс після цього подав у відставку після 34 років служби в армії.

Читайте також: Чому стратегічна помилка США у війні з Іраном дорого обійдеться всьому світу [36]

Міністр житлового будівництва та міського розвитку Скотт Тернер молиться, а президент Трамп і Піт Хегсет слухають його під час засідання уряду 26 лютого 2025 року. / «Вашингтон Пост»

Генерал-лейтенанта Джеффрі Круза Хегсет звільнив з посади голови Розвідувального управління Пентагону в серпні 2025 року через «втрату довіри». У червні відомство Круза підготувало [37] попередній звіт про удари США по іранських ядерних об’єктах. У звіті, який незабаром був переданий пресі, йшлося про те, що удари лише сповільнили ядерну програму Ірану на кілька місяців. Це суперечило офіційній версії Білого дому про повне знищення об'єктів.

Через підозри у нелояльності Хегсет також розпочав масові чистки серед вищого офіцерського складу, жертвами яких часто ставали жінки та представники расових меншин. Першим був звільнений Чарльз Браун — призначений за часів Джо Байдена перший генерал-афроамериканець, який очолив комітет начальників штабів.

Свої посади втратили [35] командувачі ВМС та Берегової охорони Ліза Франчетті та Лінда Феган, а також генерал Дженніфер Шорт, начальниця резерву ВМС Ненсі Лакор та віце-адмірал Шошана Чатфілд — усі вони жінки. Контр-адміралу Майклу Доннеллі відмовили у призначенні на посаду командувача 7-м флотом після повідомлень у консервативних ЗМІ про те, що сім років тому він дозволив провести дрейг-шоу [38] на авіаносці «Рональд Рейган».

Навіть початок нової війни не завадив відставкам. Так, на початку квітня Хегсет вимагав [39] від голови штабу армії США генерала Ренді Джорджа залишити посаду. Його призначив Джо Байден у 2023 році, а Сенат затвердив це призначення. До цього він обіймав посаду старшого військового помічника міністра оборони Ллойда Остіна, а раніше командував військами під час вторгнень в Ірак та Афганістан. Разом з ним були [40] звільнені генерал Девід Ходн, який очолював Командування з підготовки та трансформації армії, та головний капелан армії генерал-майор Вільям Грін.

Загалом з моменту свого призначення на посаду глави Пентагону Хегсет звільнив понад два десятки генералів та адміралів. Він переформував майже весь Об’єднаний комітет начальників штабів, що складається з восьми найвищих військових чинів, замінивши там шістьох офіцерів. За наказом міністра лави збройних сил покинули дев'ять чотири- та п'ятизіркових генералів — стільки ж американські президенти звільнили [41] за 150 років.

Хегсет почав побоюватися міністра у справах армії Дена Дрісколла, якого він вважає [42] своїм потенційним наступником. Минулого року глава військового міністерства домігся [43] відсторонення Дрісколла від переговорів з Україною, після того як той разом із генералом Джорджем відвідав Київ. Він також домагався звільнення Дрісколла, намагаючись замінити його своїм помічником Шоном Парнеллом. Однак на його захист став віце-президент Венс, який навчався разом з ним в університеті.

У березні 2025 року Хегсет заблокував [44] підвищення двох жінок-офіцерів та двох афроамериканців, яким мали намір присвоїти генеральські звання. Протягом кількох місяців він вимагав від Дрісколла вилучити їхні імена зі списків на підвищення.

А влітку минулого року керівник апарату Хегсета Рікі Барія зажадав від Дрісколла скасувати рішення про призначення генерал-майора Антуанетти Гант, яка служила в Іраку та Афганістані, на посаду командувача Військовим округом Вашингтона. Його керівник часто виконує церемоніальні функції, а Барія сказав Дрісколлу, що президент Трамп, мовляв, не захоче стояти поруч із «чорношкірою жінкою-офіцером» на офіційних заходах. Дрісколлу довелося поскаржитися в Білий дім, де його підтримали, що змусило главу Пентагону відступити.

Міністр у справах армії США (сухопутних військ) Ден Дрісколл

Міністр у справах армії США (сухопутних військ) Ден Дрісколл

Хегсет також розпочав масштабну реформу системи відбору офіцерів. Проводити її він доручив [45] відставного бригадного генерала Ентоні Тату, який назвав президента Барака Обаму «лідером терористів» і мусульманином, що підтримує Іран. Через ці коментарі у 2020 році він відмовився претендувати на посаду в керівництві Пентагону, а слухання в Сенаті були скасовані за півгодини до їхнього початку.

Незабаром після початку кадрової реформи Хегсет наказав [46] закрити програму, що забезпечувала всім офіцерам, незалежно від раси чи статі, рівні можливості претендувати на вищі посади. Програма Command Assessment Program була запущена в пілотному режимі під час першого терміну Трампа і закріпилася вже за часів Байдена. Вона доповнювала традиційні оцінки персоналу експертною оцінкою та подвійними сліпими співбесідами, під час яких особистість кандидата та інтерв’юера були приховані.

Міністр заборонив [47] військовослужбовцям проходити курси та співпрацювати з провідними американськими університетами й аналітичними центрами, які він назвав розсадниками лівої ідеології. Під керівництвом Хегсета в стінах Пентагону тепер проводяться [48] регулярні молитви на підтримку збройних сил.

Під час одного з таких молитовних зібрань Хегсет замість Біблії цитував [49] монолог персонажа Семюеля Джексона з фільму «Кримінальне чтиво», в якому той промовляє вигаданий уривок зі Святого Письма.

Експерт та колишні військові зазначають [50], що одержимість нового керівництва Пентагону культурними війнами та політично мотивованими чистками негативно впливає на ефективність збройних сил та їхню здатність реагувати на нові загрози. А вимога лояльності на шкоду професіоналізму може призвести до того, що політичне керівництво країни отримуватиме дедалі менш об’єктивну картину подій, що позначиться на їхніх рішеннях.

—

Ян Веселов [51], опубліковано у виданні The Insider [2]

Читайте також: