Початкову військову освіту Роман Шухевич здобув у Пласті та на таємних вишколах УВО й ОУН. Пройшов сержантські навчання у польській армії і таємно — скорочений курс Баварської військової академії. Його готували японські офіцери та генерал Вермахту, який був католиком і ненавидів Гітлера. Лише в лютому 1939 року Роман Шухевич нарешті отримав офіцерський ступінь — у "Карпатській Січі".

А починалось все зі щорічних пластових польових таборів, десятків піших походів в Карпатах і водних на Дністрі та Західному Бузі, пише видання  "Локальна історія" [2]. Ще дитиною у Пласті Шухевич освоїв долікарську допомогу, здобув інженерну підготовку та досконало вивчив азбуку Морзе і морський семафор — основні засоби зв’язку тогочасних армій світу. 

Таємна школа старшин у Данцигу 

Закінчивши 1925 року львівську Академічну гімназію, Роман зі своїм близьким приятелем Богданом Підгайним вступив до Політехніки в Данцигу. Того ж року у місті створено таємну старшинську школу УВО. Українські старшини-ветерани і студенти без досвіду бойових дій навчались разом. "Вправи робили ми в ґданських лісах, при чому мали до розпорядження зброю", — згадував ветеран Армії УНР та інструктор Володимир Мартинець. Школа тривала пів року. 

Читайте також: Українське підпілля під час Другої світової [3]

Відповідальний в ОУН за військову підготовку кадрів генерал Армії УНР Микола Капустянський писав, що на тлі спорадичних військових вишколів УВО на окупованих українських землях, Данциг був основним навчальним осередком. Туди "декількома наворотами конспіративно стягались увісти й революційна молодь". 

Технічний університет Данціга, де навчався Шухевич

Фото: wikipedia.org

Викладали на курсах генерал Віктор Курманович, підполковник Володимир Колосовський та інші провідні постаті УВО. Перший був одним із небагатьох українців, які в австрійські армії досягли ступеня полковника. Другий — колишній очільник розвідки Армії УНР. Саперній справі навчали ветерани УГА: колишній офіцер австро-угорської армії інженер Корнелій Кізюк та майбутній професор-хімік, доктор Євген Вертипорох. 

Один із курсів відвідав особисто Євген Коновалець. Тоді вишкіл починали проходити 120 осіб, закінчили — лише 50 студентів. Серед них, імовірно, був і Роман Шухевич. Це підтверджують свідчення його гімназійного вчителя, отця Василя Лаби. Він писав, що побічним заняттям Шухевича у Данцигу — після завершення середньої школи і складення іспиту зрілості — був військовий вишкіл "для усякого случаю".

Група українських студентів в Данцігу зібралась для футболу. Шухевич стоїть другим справа. Сидить в центрі — Богдан Підгайний

Фото: надав автор

Вишкільний центр УВО, відтак ОУН, в Данцигу діяв до 1933 року, доки нацисти не прийшли до влади в Німеччині. Цілком можливо, що майбутній командир УПА проходив там військові курси ще раз після звільнення з польської армії. На другому вишколі у Данцигу студіювали основи тактики в партизанських умовах, організацію саботажів і диверсій у запіллі ворога, зброєзнавство, теренознавство, засоби зв'язку, основи розвідки.

Читайте також: “Карпатські Крути”. Як закарпатці боронилися від угорської агресії в 1939 році [4]

Табір УВО на Закарпатті 

Влітку 1927 року майбутній командир УПА пройшов військові навчання на Закарпатті. Для участі необхідно було нелегально перейти Карпати — тодішній кордон між Польщею та Чехословацькою республікою. Це був табір УВО, розташований на "Юнацькій поляні імені полковника Євгена Коновальця". Найімовірніше, його провели на місці пластового табору у селі Тур’я Ремети на північ від Ужгорода. Курсанти скористалися спорудами та наметами пластунів. 

Таборування, до якого приєднався 20-літній студент "Львівської Політехніки" Роман Шухевич, тривало три тижні. З-поміж 20 відомих учасників табору більшість були старшопластунами з Галичини. Щонайменше шестеро належали до куреня "Чорноморці": брати Роман і Юрій Шухевичі, Осип Рудакевич, Лев Долинський, Богдан Підгайний, Володимир Качмарський. Останнього у 1984 році "Яд Вашем" визнав Праведником народів світу. Участь брав також пластун Володимир Забавський, який згодом стане співзасновником "Карпатської Січі" в Хусті та адміністратором "Січової Гостинниці". 

Пластвоий табір в Тур'я-Реметах влітку 1927 року

Фото: надав автор

Комендантом табору був Петро Сайкевич — командир Романа Шухевича у військовій організації, колишній старшина УГА. Викладали картографію, орієнтацію на місцевості, користування легкою зброєю, стріляння. Курсанти також вчилися ораторському мистецтву. 

"На інспекцію приїздив Ріко Ярий і інші члени Головної команди УВО. Петро [Сайкевич] застосовував дуже тверду фізичну заправу, довгі марші, нічні вправи, науку про зброю, картографію, конспіра­цію", — згадував Богдан Підгайний. "По тім курсі вони мали організувати УВО, яка в той час на практиці не існувала" 

Читайте також: Гибель Романа Шухевича: в кадре и за ним [5]

Вишкіл у польській армії 

Влітку 1928 року Романа Шухевича мобілізували на однорічний вишкіл до польського війська, який передбачав зокрема навчання у школі підхорунжих у Володимирі-Волинському. Пройти "школу офіцерів резерву" було звичайною практикою для студентів університету. Згадку про цей вишкіл можна знайти у кожній більшій біографії Шухевича. Але досі ніхто не перевіряв, що то був за заклад. З травня 1928-го у Володимирі справді діяла Волинська школа підстаршин резерву артилерії імені Марціна Контського, яка передбачала шеститижневий курс підготовки.

"Роман зголосився до війська, і його покликано до Володимира-Волинського до артилерії, але за кілька місяців звільнено", — записав Богдан Підгайний. Причини усунення не зазначено. Вона стала відома згодом. "Це був вже 1928 рік, і тоді провокатор Роман Барановський доніс про Романа до польської поліції; його [Шухевича] не могли чіпати за Собінського, бо "правдиві" виконавці за­маху сиділи в тюрмі, але усунули з старшинської школи", — описав Підгайний.

Роман Шухевич крайній ліворуч — у формі артилериста польського війська

Фото: Архів ОУН в УІС-Лондон

Важливі обставини звільнення із військової школи наводить Лев Ярошевський, приятель Шухевича із гімназійних часів: "Покликаний до польського війська дістається до старшинської школи т. зв. підхоружівки, здає всі приписані іспити з відзначенням і чекає на промоцію на підхорунжого, що має відбутись за кілька тижнів. Але в міжчасі, його арештують, усувають із підхоружівки і позбавляють його права до скороченої однорічної служби у війську, та приділяють його до полку як звичайного жовніра".

Усунення від офіцерського ступеня з політичних причин Шухевича не розчарувало. Він вперто продовжив здобувати військову освіту. Перебуваючи у полку, номера і місця розташування якого ми досі не знаємо, закінчив школу для підстаршин. Сучасними словами, Шухевич здобув звання сержанта. Хоч напередодні УВО бойкотувала вишкіл українців в окупаційній польській армії. Шухевич був серед тих, хто змінив цей підхід.

Після сержантського вишколу він звільнився з армії, не добувши однорічного терміну. Формально — за станом здоров’я. "Дві причини, які склались на те, що його невдовзі звільнили з війська: запалення легенів, зокрема верхів, і поліцейська опінія про його нелояльність до польської держави", — читаємо у спогадах пластуна та оунівця Олександра Матли. Вочевидь, в юності Шухевичу давалось в знаки тяжке дитяче запалення, яке отримав, рятуючи з-під криги потопельника.

Читайте також: Герої ОУН і УПА у лавах Червоної армії [6]

Баварська військова академія

Навесні 1938 року, після виходу із польської в’язниці Шухевич виїхав за кордон. Мав зустрітися із Євгеном Коновальцем, щоб обговорити внутрішні справи ОУН [7]. Обставини склались так, що можна було продовжити військову освіту. Історик ОУН Петро Мірчук твердив, що Шухевич успішно закінчив скорочений курс для старшин у воєнній академії Мюнхена. Тоді ж склав іспит з летунства безмоторним літаком, тобто планером.

Іван Стебельский 

Фото: надав автор

Це згадує й Лев Ярошевський: "Своє військове знання [Шухевич] завершує курсом для штабових старшин, який закінчує з відзначенням! На тім курсі викладали, крім німецьких старшин, 2 японські генерали". І на підтвердження цього спогаду додає: "Я бачив у Романа знимку з того крусу, де він стоїть з тими генералами, а на відворотній стороні є для Романа дедикація генералів з підписами". Ще до Першої світової війни у Баварії діяла сильна військова школа із військовою академією. Донині у Мюнхені працює університет Бундесферу.

Більше про старшинський вишкіл ОУН за участі Шухевича розповів вояк "Карпатської Січі" Іван Стебельський, який був учасником наступних таких навчань. За його інформацією, член військового штабу ОУН Роман Сушко домовився через свої старі зв’язки із австрійськими офіцерами про два курси військового вишколу українських націоналістів за підтримки Вермахту. Влітку на території Чехії (тоді ще не окупованої німцями) провели перший курс для вищих старшин. Переважно членів ОУН, які раніше закінчили польську школу підхорунжих.

"Цей старшинський вишкіл для вищих рангом старшин, — згадував Стебельский, — як мені відомо у першу чергу закінчили майбутній генерал УПА Шухевич, шеф головного штабу УПА [Дмитро] Грицай, полковник УПА, званий "Лицарем", [Олекса] Гасин, поручник [Юрій] Лопатинський, сотник чи майор Генко Гутович, поручник Осип Карачевський". Усі вихованці Пласту. Загалом вишкіл мали проходити 12 курсантів. З огляду на те, хто саме далі включився у працю "Карпатської Січі", можна припустити, що це були  також Григорій Барабаш-"Чорний" та Лев Крисько-"Кріс".

Читайте також: Як карпатські «січовики» боронили рідну землю [8]

Офіцерські вишколи ОУН

Генерал Теодор Ендрес (1876—1956)

Фото: wikipedia.org

Системні старшинські вишколи ОУН відновила з кінця 1937 року за допомогою німців, японців та литовців. Один із них пройшов Роман Шухевич. У 1938—1939 роках головним інструктором там був відставний німецький генерал Теодор Ендрес. Уродженець баварського Ансбаху, воював на західному фронті під час Першої світової війни, згодом служив у "Рейхсвері". 1927 року став полковником та перейшов на службу до Берліну. Ендреса, як вишкільника військового активу ОУН, запрошували в Хуст для підготовки "Карпатської Січі". 

Іван Стебельський згадував, що "був надзвичайно інтелігентним, культурним і чемним, не будучи прихильником Гітлера", а при цьому "бувши нашим приятелем, він знав досить багато, як на німця, про Україну".

Польські дослідники вважають, що військові навчальні табори ОУН діяли у Бремені та Далмегорсті. Українським джерелами чи спогадами ці два центри не підтверджені. Відомо, що у грудні 1938 року поблизу Мюнхена розпочали одразу два кількамісячні старшинські вишколи ОУН. Учасники вважали, що їх готують для "Карпатської Січі". Один вишкіл проходив на березі озера Штарнбергерзее. У ньому взяли участь близько 25 учасників під керівництвом члена Військового штабу ОУН поручника Олекси Гасина. Другий — на березі озера Хімзее за участі поручника Євгена Гутовича на 30 курсантів. 

На навчання залучили здібних кандидатів із числа членів ОУН. Переважали студенти австрійських, німецьких, польських і чеських університетів, а дехто вже мав вищу освіту. Основні виклади німецькою мовою вів відставний генерал Ендерс. "Штарнбергерзеївці" маскувались під "румун", а "хімзееївці" — під студентів з різних країн. Випускники цих вишколів не встигли завершити навчання та прибути в "Карпатську Січ". Лише влітку 1939 року вояки "Українського легіону", переважно колишні січовики, отримали цих старшни-випускників.

У серпні 1939 року Ендреса повернули в діючу армію і призначили командиром 212-ї піхотної дивізії. Більше до навчань в ОУН він не повернувся. Під час Другої світової був учасником французької кампанії і німецько-радянської війни, зокрема воював під Ленінградом. У жовтні 1942 року Ендреса відправили у резерв, а через чотири місяці — у відставку. За твердженням Стебельского, був сильно віруючим католиком та принципово не вступав до нацистської партії, за щоб був звільнений з армії та потрапив під нагляд гестапо.  

Читайте також: Баварські криївки та альпійські курорти Бандери [9]

Нарешті офіцер

У грудні 1938 року Роман Шухевич прибув у Карпатську Україну [10] і спершу працював як інструктор без старшинського ступеня. Справу одностроїв, відзнак та звань вдалось внормувати лише на початку 1939-го, згадував член штабу "Карпатської Січі" Дмитро Косаківський, ветеран Армії УНР та вихованець Пласту. За основу взяли традицію УСС. Січовик, старший січовик — для "рядовиків". До підстаршинського, тобто сержантського складу належали ступені вістун, десятник, булавний. До останнього звання додавали ще слово "аспірант" — тим, хто за­кінчив середню освіту.

Старшинськими, тобто офіцерськими ступенями в "Карпатській Січі", за твердженням Косаківського були: чотар, поручник, сот­ник, майор, підполковник, полковник. У спогадах про Карпатську Україну ще зустрічається запозичений із чехословацької армії ступінь підпоручника. По суті, в "Карпатській Січі" це були чотарі (четарі).

Читайте також: Карпатская Украина: государство, опередившее время и бросившее вызов нацистам в Европе [11]

Шухевич стоїть першим на вишколі українських націоналістів в учбовому центрі у Франкфурт на Одрі

Фото: ЦДВР

Через більш як місяць праці в Хусті інструктором Роман Шухевич отримав свій перший старшинський ступінь — четар. Наказ ч. 25 від 6 лютого 1939 року підписав головний комендант "Карпатської Січі" Дмитро Климпуш. Сучасний аналог у Збройних силах України — це молодший лейтенант. Старшини "Карпатської Січі", зокрема і Шухевич, відрізнялися обшитими золотим шнурком пагонами із золотими зірка­ми. Один шнурок — старшина, два — командант, три — головний командант "Карпатської Січі".

Через місяць, 14 березня 1939 року Шухевич на чолі сотні січовиків вступить у свій перший стрілецький бій, з якого вийде переможцем. А наступного дня отримає черговий старшинський ступінь — поручника. В ЗСУ аналог цього звання — лейтенант.

Вже офіцером Шухевич посилено поглиблював військову освіту. Зокрема в батальйоні "Нахтігаль", який формувався ОУН і вишколювався "Абвером" на навчальній базі полку "Брандербург-800". Тобто німецькою військовою розвідкою, умовним аналогом якого в Україні є Головне управління розвідки. Та на старшинських курсах ОУН в Кракові, де Шухевич водночас вчився і викладав іншим. Більшість із них, як і Шухевич, були вихованцями Пласту, і незабаром саме вони склали старшинську основу УПА.

—

Юрій Юзич, історик; опубліковано у виданні "Локальна історія" [2]

Читайте також: 

• "Кровавый июнь" 1941 года: советские расстрелы на Западной Украине [12]
• Історія Івана Зварича: Агент ОУН та УПА в «серці» рожищенської компартії [13]
• Легендарна зв’язкова Шухевича Ольга Ільків померла на 102-му році життя [14]
•  Леґіон УСС – армія легендарних [15]
•  Неукраинцы в рядах УПА: «бандеровский интернационал» [16]
• "Це війна за право бути, а не називатися українцем. Його треба заслужити" [17]
• УПА: перший бій проти "німецьких варварів" і подальша боротьба з нацистами [18]