Україна майже рік бореться з повномасштабною російською навалою. Вітчизняні можновладці невдовзі ухвалили політичне рішення про конфіскацію всіх активів, що належать двом північним сусідам, які об’єднали зусилля для військового вторгнення.

Буквально відразу зазначене політичне рішення конвертувалось у правовий механізм, який закріпили на рівні профільного закону. Таким чином у руках української влади опинилася велика кількість активів, наприклад, російський аміак, зазначає видання ZN.ua [2].

В StateWatch [3] у рамках проєкту Trap Aggressor [4] постійно моніторять санкційний напрямок, у тому числі аналізуючи рішення з державного реєстру судових рішень. Цього разу зосередимося на кейсі арешту і продажу аміаку, який ілюструє непрозорість і проблематичність ситуації у сфері конфіскації майна агресора.

Існує кілька ключових проблем, про які можновладці воліють не розповідати. По-перше, закритість реєстру арештованих активів, що перебуває у віданні профільного органу — Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (АРМА).

По-друге, відібрані на початку року товарні біржі, через які реалізується майно, незмінні протягом року, а значить, обмежене коло осіб знає про продаж, що згодом конвертується у зниження надходжень на депозитний рахунок, відкритий АРМА. Це, в свою чергу, зменшує обсяг коштів, які згодом потенційно можуть опинитися в держбюджеті. По-третє, маючи інформацію про відповідний продаж активу, окремі «обізнані» бізнес-структури можуть неабияк заробити. Однак про все по черзі.

Хто і навіщо закрив реєстр арештованих активів

Нещодавно один з активних юзерів соцмережі Facebook порушив тему продажу аміаку російського походження, який українська влада арештувала на початку повномасштабної війни. Чому ж це стало новиною для широких верств соцмереж і профільних експертів? Річ у тім, що реєстр арештованих активів, який адмініструється АРМА, закрили ще на початку повномасштабної війни урядовою постановою. Згодом це рішення підкріпили листом від Служби безпеки України. Тому ніхто з потенційних учасників ринку не може дізнатися, що саме і коли потенційно можуть продавати?

Більш того, не зрозуміло навіть, де саме такі активи буде реалізовано. І ця проблема створена не керівництвом Нацагентства, а незрозумілою політикою вищого керівництва держави, яке точно знає про ухвалені у лютому—квітні рішення. АРМА, своєю чергою, не проявляє жодної політичної волі, зважаючи на розклад сил у державних структурах. Згодом, маючи доступ до інсайдерської інформації, можна легко заходити на будь-які торги, знаючи дату і товарну біржу, а потім за низької конкуренції купити задешево актив.

Також варто зауважити, що АРМА підтверджує повноцінну роботу в закритому режимі вищезгаданого реєстру. У відомстві додають, що наступного року навіть зможуть, нарешті, відокремлювати в технічному плані російські та білоруські активи від інших. Зрештою, вони виконують волю Кабміну та СБУ, які повністю підконтрольні Банковій. А там, в офісі президента, точно знають, що і коли продаватиметься…

Як і кому продавали російський аміак

Однак повернемося до продажу арештованого російського аміаку. Керівництвом АРМА було вирішено зазначені вище 42 тис. тонн російського аміаку подрібнити на менші лоти та реалізувати через товарну біржу «Придніпров’є-2021». Загалом станом на середину листопада було проведено три відповідні аукціони.

По них, за результатами торгів, було підписано протоколи. Однак, забігаючи наперед, зазначу: останній переможець, підписавши протокол, пізніше не оплатив у визначений термін коштів. Йдеться про компанію, яку пов’язують із нардепом-«слугою» Олександром Бакумовим, що був обраний на мажоритарному окрузі в Харкові. І згодом ми дізналися, що замість переможця на третіх торгах заходить і забирає аміак компанія, яка посіла друге місце.

Отож вищезгадані торги відбулися на товарній біржі «Придніпров’є-2021», тому даємо коротку довідку про кожні з торгів.

Перші з них, що засвідчені протоколом №11 від 29 серпня 2022 року [5], визначили переможця. Ним стало ТОВ «Славна Енерго Газ», а єдиним конкурентом виступило ТОВ «Хім-Трейд». Стартова ціна — 234 млн грн, тоді як переможець сплатив 238,7 млн. Обсяг аміаку — 7341 тонна, а в перерахунку на одну тонну ціна разом із ПДВ становила приблизно 960 дол.

Результати других торгів, що зафіксували переможця — ТОВ «Компанія Агроторггруп», встановлені протоколом №23 від 5 жовтня 2022 року [6]. Конкуренція по аукціону — ТОВ «Славна Енерго Газ» і ТОВ «Хім-Трейд». Стартова ціна — 295,7 млн грн, тоді як кінцева сума, оплачена переможцем, становила 301,6 млн. У перерахунку виходить близько 890 дол. за тонну.

Треті, останні станом на сьогодні, торги завершені та зафіксовані у протоколі №28 від 27 жовтня 2022 року [7]. Переможцем стало ТОВ «Поларіс-100», а конкурентами виступили ТОВ «Хім-Трейд», ТОВ «Райз-Схід» і ТОВ «Славна Енерго Газ». Стартова ціна — 295,7 млн грн, але реальна конкуренція значно підвищила вартість — до 375,5 млн. У перерахунку виходило приблизно 1115 дол. за тонну.

Додатково маємо акцентувати увагу на позиції, яку озвучили в АРМА: до кожної з цін, яку сплатять переможці, мають бути додані від 250 до 290 дол. за зберігання аміаку на базі «Одеського припортового заводу», а також за перевалку хімречовини. Однак наразі озвучену добавку у розмірі 250–290 дол./тонна не підтверджено нічим, окрім слів представника АРМА. Маємо право сумніватися у зазначеному, оскільки ми вже спостерігали, як заарештовані автомобілі зберігалися на одному з майданчиків, а потім за це сплатити кошти мало саме Нацагентство, а не покупець. Відповідні факти наводилися у звіті Рахункової палати України.

Як бачимо, за відсутності попереднього повноцінного висвітлення інформації про проведення торгів на таких аукціонах перемагають лише ті, хто має доступ до інсайдерської інформації. Зрештою, вітчизняне законодавство не вважає це злочином, однак за кордоном inside trading є серйозним кримінальним правопорушенням.

Тепер можна порівняти з торгами, які проводилися через систему Prozorro.Sales. Зокрема, 16 вересня держпідприємство «Укрхімтрансаміак» продало цю ж хімречовину за ціною 1312 дол./тонна. Крім цього, є аналітика із системи Prozorro стосовно 12 торгів, на яких, знову ж таки, продавали аміак. Ознайомитися з результатами можна у документі.

На цьому моменті може виникнути запитання: чому торги проводяться через маловідому біржу «Придніпров’є-2021», а не через спеціалізоване ДП «Прозорро.Продажі»? Відповідь АРМА проста: на початку року всі майданчики, через які бажано реалізовувати арештоване майно, що перебувало у віданні АРМА, подавали свої заявки на участь. Але зазначене держпідприємство такої заявки не надіслало. Отже, весь рік вони не можуть бути долучені до розміщення на торгах активів, які бажає продати Нацагентство.

Як наслідок, цілком логічний висновок, побудований на знанні економічних законів: підвищення прозорості, прогнозованість дати проведення торгів для всіх учасників ринку конвертуються у посилення конкуренції, що згодом збільшить обсяги надходжень на депозитний рахунок. У такому разі, за повноцінного рішення судової інстанції про конфіскацію коштів в інтересах держави, бюджет отримає значно більше фінансових ресурсів.

І тепер про останній цікавий момент у продажу російських чи білоруських активів. Коли реєстр закритий, і доступ, що очевидно, має обмежене коло осіб, то це створює неконкурентні переваги для окремих бізнес-груп. Для прикладу візьмемо вищезгадані торги аміаком.

Ми спробували по кожному з підприємств-переможців знайти реальних бенефіціарів, бо офіційно це здебільшого якісь нікому не відомі персони. Але звідкіля вони беруть десятки і сотні мільйонів гривень на придбання активів росіян? Один із наших інсайдерів повідомив, що ТОВ «Славна Енерго Газ» контролюється соратником Януковича—Арбузова, колишнім нардепом-регіоналом Кисельовим. ТОВ «Компанія Агроторггруп» — авторитетною людиною з 1990-х Гіві Немсадзе, що відомий по подіям на Донбасі.

Третя компанія, що зрештою і перемогла, офіційно має американське коріння. Мова про ТОВ «Райз-Схід», що зареєстроване [8] в штаті Вайомінг. Однак через нескладні пошуки в мережі можна дізнатися, що ця структура пов’язана з розшукуваним [9] детективами НАБУ «яєчним олігархом» Олегом Бахматюком, який заборгував [10] до 2 млрд дол. іноземним кредиторам і державним банкам, зокрема Ощадбанку. І саме оця структура, як повідомили на офіційному вебсайті [11] АРМА, здійснила придбання з найбільшим зростанням ціни — до 26% від стартової. Та чи є це дійсно ринковими цінами? Питання наразі залишається без відповіді… 

Як вирішити проблеми з продажем підсанкційного майна

По-перше, треба відкрити реєстр арештованого майна. Це для сторони агресорів узагалі не новина, якщо вони дійсно є реальними власниками. При цьому для інших бізнес-структур це стане індикатором прозорості, а для громадськості — ознакою підзвітності процесу продажу російського чи білоруського майна, яке арештоване в рамках кримінальних проваджень.

По-друге, потрібно розширювати спектр бірж і майданчиків, на яких реалізується майно, що дасть змогу посилити конкуренцію на торгах. Це потенційно збільшить обсяг подальших фінансових ресурсів, які надійдуть до бюджету у разі доведення винуватості окремих суб’єктів, майно яких арештоване. По-третє, два попередні фактори допоможуть усунути непрозорість процесів, які потенційно дають змогу збагачуватися окремим бізнесовим або політичним групам.

—

Олександр Лємєнов, Голова правління StateWatch; опубліковано у виданні ZN.ua [12]