На останньому пленарному тижні депутати провалили всі урядові законопроєкти, зокрема й ті, що необхідні для отримання грошей від ЄС та МВФ. А засідання протягом 2026 року знову і знову закривали передчасно через брак голосів навіть під час сигнальних голосувань.

І ось новий пленарний тиждень теж опинився під загрозою. Кілька депутатів [3] написали [4], що засідання Ради в цей вівторок, 24 березня, скасували, бо не назбиралось законопроєктів для розгляду.

На тлі цього перший заступник голови фракції “Слуга народу” Андрій Мотовиловець [5] заявив про “втому, розгубленість і страх” серед монобільшості і що ядро “слуг” скоротилось до 111 нардепів. А ще один депутат монобільшості Данило Гетманцев [6] сказав [7], що "Рада зламалася". 

Натомість президент Володимир Зеленський [8] у відповідь на збої в парламенті запропонував [9] народним обранцям вибір: працювати в Раді або йти на фронт. 

Причин паралічу з голосами прозвучало одразу кілька: страх депутатів перед НАБУ, небажання розплачуватися рейтингом за непопулярні урядові рішення, образа на Банкову, яка зробила нардепів цапом-відбувайлом за ліквідацію незалежності НАБУ і САП, розчарування через Міндічґейт чи банально втома від роботи в Раді сьомий рік поспіль. 

Читайте також: Ознака найвищого покровительства: розбір ситуації, яка може стати фатальною для іміджу Банкової [10]

Активісти Руху ЧЕСНО [11] детально проаналізували цифри голосувань нардепів за останні роки, щоб розібратись, чому ж роботу Ради паралізувало. Крім того, ми вирішили перевірити більшість озвучених гіпотез, які лунали в ЗМІ, серед самих нардепів та експертів, щоб перевірити, що з цього лише політичні заяви та оцінки, а що справді може бути причиною парламентського паралічу.

Чи справді спорожніла Рада?

“Шановні колеги, розгляд питань порядку денного на сьогодні не завершено. Дякую всім за нерезультативну роботу. Оголошую перерву в нашому пленарному засіданні. Працюємо далі на благо України”, — такими словами віцеспікер ВР Олександр Корнієнко завершив [12] засідання 12 лютого. 

Загалом 10 з 13 засідань Ради, що встигли відбутися у 2026 році, завершились передчасно. Депутатам не вдавалось розглянути всі заплановані в порядку денному законопроєкти, а сигнальні голосування, мета яких перевірити присутність депутатів і наявність голосів, одне за одним провалювались. 

Можна було б припустити, що проблема виникла через прогули нардепів, масові отруєння [13] та хвороби, а ще тому,  що за роки війни парламент скоротився до рекордно малої чисельності в 393 депутати. 

Утім, як показують дані голосувань, явка депутатів у 2026 році лишається такою ж стабільною, як і в попередньому 2025-му. Максимальна кількість зареєстрованих депутатських карток під час голосувань у Раді майже в будь-який день становила приблизно 310–320. 

Траплялись навіть окремі голосування, де понад 300 депутатів натискали кнопку “за” — це звернення [14] до іноземних держав до річниці повномасштабного вторгнення 24 лютого і продовження воєнного стану [15] й мобілізації [16] 14 січня. 

Читайте також: Банка, що перекисла: чому розвал Верховної Ради веде Україну до економічного цунамі [17]

Тож 300 присутніх депутатів у Верховній Раді точно є. Чого цілком достатньо, щоб набирати мінімальні 226 голосів і продовжувати ухвалювати рішення. 

Криза в Раді чи монокриза?

Куди яскравіше те, що відбувається в Раді, демонструє статистика натискань кнопки “за” під час голосувань за законопроєкти й проєкти постанов. 

На графіку нижче показана середня кількість голосів “за” від усіх фракцій разом, а також окремо від монобільшості “Слуги народу” за кожне засідання в 2025 та 2026 роках. Як можна побачити, всі фракції та групи голосували “за” приблизно однаково що в 2025-му, що в 2026 році. І лише у “слуг” помітне різке падіння кількості голосів “за”, особливо з початком 2026 року. 

“Слуги” вже давно не можуть самостійно забезпечити 226 голосів у Раді. Востаннє це було ще у лютому 2023 року, коли призначали [18] Василя Малюка головою СБУ. Наразі у монобільшості лишається лише 228 депутатів — усього на двоє більше від мінімально необхідної кількості для того, щоб вважатися коаліцією. 

ЧЕСНО ще в жовтні писав [19], що “слугам” не вистачало в середньому 35 голосів для ухвалення рішень. Так, якщо на початку роботи ІХ скликання “слуги” давали в середньому 210–220 голосів “за”, то до осені 2025 року ця цифра впала до 186–195 голосів. 

А нині “слуги” в середньому дають лише 155–165 голосів. Тобто за пів року вони втратили ще 20–30 голосів. І якщо раніше нестачу голосів їм докидали депутатські групи, то останнім часом навіть цієї підтримки не вистачає, щоб добити 226 “за”. 

Читайте також: Депутати повинні працювати у Раді або йти на фронт - Зеленський [20]

Проросійські групи “Платформа за життя та мир” та “Відновлення України” сумарно можуть докинути до 38 голосів за умови стовідсоткової явки. А групи “Довіра” та “За майбутнє” можуть забезпечити ще 36 голосів. Утім, простий підрахунок показує, що коли “слуги” дають лише 160 голосів, навіть разом з групами сумарно виходить 234, що фактично на межі. І це не беручи до уваги певну частину прогульників [21] серед цих депутатських груп. 

Перший заступник голови фракції “Слуга народу” Андрій Мотовиловець і сам визнав проблему, заявивши [22] в свіжому інтервʼю, що раніше він міг розраховувати на 180 депутатів монобільшості, а нині ж ядро фракції скоротилось до 111 депутатів.

Якщо відфільтрувати серед “слуг” тих, хто голосував “за” в 75% випадків голосувань за 2026 рік, то таких виявиться якраз 112. Тих, хто голосував “за” у 50% випадків (тобто за половину всіх рішень) — 158 депутатів. 

Колишній “слуга”, нині член депутатської групи "Відновлення України" Олександр Юрченко [23] до того ж заявив [24], що "50–60 "слуг" нібито написали заяви про складання мандатів”.

Читайте також: Рада зламалася. Чому "Слуга народу" втратила ядро та хто насправді керує парламентом після епохи монобільшості [25]

Невдоволені урядом

Логічно виникає запитання: чому ж “слуги” бунтують? Одна з версій, яку цілком підтверджують цифри, це те, що депутати “зливають” законопроєкти від Кабміну. 

10 березня в Раді провалили всі урядові законопроєкти, зокрема одне із зобовʼязань перед МВФ — закон про оподаткування цифрових платформ (лише 168 “за”). А 11 березня Рада провалила урядовий євроінтеграційний законопроєкт № 6319 [26] (“за” — 205) по Ukraine Facility, від якого залежить фінансування від ЄС. 

Серед інших непопулярних рішень, які поки так і не дійшли до голосувань — впровадження ПДВ для ФОПів і скасування пільги на посилки до 150 євро. 

Як показує статистика голосувань, після призначення уряду Юлії Свириденко [27] підтримка кабмінівських законопроєктів впала нижче 300 голосів при голосуванні в першому, другому читаннях та в цілому.

До того ж в уряду Свириденко набагато нижчий показник прохідності законопроєктів (тобто кількість проголосованих Радою ініціатив серед усіх зареєстрованих) — 11,5% проти 39% у Шмигаля.  

Заступник фракції СН Олександр Ковальчук [28] зокрема казав [29], що основна причина провалу голосувань — це відсутність комунікації з урядом. А інший “слуга”, голова Комітету з питань гуманітарної політики Микита Потураєв [30] заявив [31], що не виключає, що може дійти й до відставки уряду, хоча, за його словами, Кабмін "працює добре". Про те, що проблема у відносинах з урядом, у коментарі ЗМІ [32] деякі “слуги” також казали анонімно.  

ЧЕСНО раніше писав [33], що у відносинах Ради й уряду вже давно є чимало проблем, повʼязаних, зокрема, з недостатньою підзвітністю Кабміну перед парламентом і неявкою деяких міністрів на виклики та годину запитань до уряду. 

Головні бунтівники

За однією з версій, причиною [34] паралічу в Раді нібито є зняття недоторканності з депутатів, що значно спростило вручення їм підозри. Андрій Мотовиловець стверджує [22], що депутати не голосують нібито через справи НАБУ.

Станом на зараз 50 чинних нардепів мають підозри в кримінальних злочинах, з них орієнтовно 30 — підозри, видані НАБУ та САП. Зазначимо, що справи щодо 12 депутатів наразі вже закриті, тож на їхні голосування впливає тиск можливого вироку. А ще девʼять депутатів з підозрами перебувають в СІЗО чи переховуються за кордоном, тож не голосують у ВРУ. 

Щодо решти депутатів слідство чи судовий розгляд ще тривають. Утім, як показує статистика голосувань, далеко не всі депутати з чинними підозрами бунтують у Раді. Так 13 таких нардепів упродовж останніх місяців голосували кнопкою “за” в більш ніж половині випадків. 

Наприклад, понад 75% натискань “за” за 2026 рік мають Євген Пивоваров [35] і Михайло Лаба [36] — двоє з пʼяти “слуг”, які отримали [37] наприкінці грудня підозру від НАБУ за можливу покупку голосів у Верховній Раді. 

Водночас троє інших “слуг”, що проходять по цій справі таки демонструють нижчу підтримку рішень у Раді: Юрій Кісєль [38] — 22% “за”, Ігор Негулевський [39] — 37%, Ольга Савченко [40] — 11%. За словами [22] Мотовиловця, у межах цієї справи на допит викликали загалом 17 депутатів від монобільшості. 

Показово, що переважно голосує “за” і колишня “слуга” Анна Скороход [41] (61%), яка, за версією НАБУ, вимагала 250 тисяч доларів за організацію санкцій РНБО. А ще представниця монобільшості Людмила Марченко [42] (61,5%), яку ВАКС нещодавно засудив до 2 років ув’язнення у справі про хабарництво. Нижчу підтримку демонструє “слуга” Юлія Діденко [43] (29,7% “за”), яку в жовтні запідозрили в недостовірному декларуванні. 

Звісно, є і ті депутати з підозрами, хто справді рідко натискає зелену кнопку. Серед них представники опозиції та інших фракцій, а не “слуги”: від “Батьківщини” Юлія Тимошенко [44] (підозра за можливий підкуп нардепів), Андрій Ніколаєнко [45] (справа про смертельну ДТП, має багато прогулів у 2026-му) та Костянтин Бондарєв [46] (підозра в організації незаконного виїзду за кордон); Сергій Алєксєєв [47] з “ЄС” (справа про шахрайство); Микола Тищенко [48], який віднедавна у “Відновленні України” (у Тищенка справа за незаконне затримання людини через бійку з військовим у Дніпрі), позафракційний Віктор Бондар [49] (НАБУ підозрює його в корупції на закупівлях Укрзалізниці). 

Ще пʼятеро підозрюваних депутатів серед системних прогульників, зокрема лідер “Євросолідарності” Петро Порошенко [50]. 

У спробах вирахувати, хто ж зриває голосування у Верховній Раді, можна, зокрема, дослідити список депутатів, які загалом демонструють найнижчу (менше ніж 30% “за”) підтримку рішень за усі засідання в 2026 році. Зі списку виключені депутати-прогульники, щоб можна було побачити саме тих, хто рідко натискає “за” попри фізичну присутність на засіданнях Ради. І підозрюваних серед цих депутатів справді небагато. 

Натомість у списку значиться голова фракції “слуг” Давид Арахамія [51], а ще, наприклад,  одіозний “слуга” Максим Бужанський [52]. Загалом серед тих, хто демонструє найнижчу підтримку, є й чимало представників опозиції, а також депутатів з груп-сателітів “СН”. 

Читайте також: Слуги конверта» та «Біле пальто» опозиції - як НАБУ розкрило корупційну "чорну" касу Верховної Ради [53]

Звісно, нечасте натискання кнопки “за” може бути не бунтом, а лише проявом політичної позиції депутата, і це теж нормально.  

Діагностувати точні причини, чому кожен окремий депутат обирає голосувати чи не голосувати — справа нелегка. 

Принаймні дані голосувань вказують, що проблема не з відвідуваністю і не в депутатах з підозрами. 

Читайте також: Справа «Мідас»: Як Сигізмунд-Галущенко перетворював державну енергію на карибське золото в карманах спільників [54]

Натомість усі цифри демонструють, що голоси впали саме у президентській монокоаліції, а закони призначеного нею уряду не можуть пройти голосування. Щобільше, криза в парламенті підсвічує і глибші проблеми — з вичерпністю  кадрового резерву влади та уникненням політичної відповідальності за непопулярні рішення. І пошук компромісу, очевидно, лежить десь у діалозі між президентом, парламентом та урядом. 

—

Опубліковано у виданні Руху ЧЕСНО [11]

Читайте також: 

• Справа депутатки Анни Скороход: як «баночка джина» намагалася "розвести" суддів з чоботом у залі суду. [55]
• Як "слуги народу" намагаються обміняти голосування на спокій від НАБУ [56]
• Із 109 надісланих запитів НАБУ отримало від Фінмону лише 50 відповідей [57]
• "Є роздратування Зеленським": Європа скорочує підтримку України через скандал з НАБУ і САП — NYT [58]
• Відмивання коштів, незаконне збагачення, "відкати", корупція - є й така "діяльність" депутатів Верховної Ради [59]
• Матір депутата зі "Слуги народу" Андрія Клочка за час його роботи в Раді купила дві квартири, будинок і "теслу" (ВІДЕО) [60]
• Депутат Кузьміних, підозрюваний у хабарництві, лобіює закон, що зачистить аптечний ринок — в інтересах пов’язаних структур [61]