Втрачене поклоніння. Що відбувається із впливом Росії в Молдові

1.00

Нет

Сьогодні жоден із претендентів на посаду президента не згадує про інтеграцію в Євразійський економічний союз. І жоден із них не виступає проти євроінтеграції країни. Жовтневі президентські вибори в Молдові - перші після російського вторгнення в Україну - не тільки визначать наступного главу держави, а й дадуть відповідь на питання, що стало з впливом Росії.

До війни позиції були досить міцними. Тепер же євроінтеграцію в Молдові підтримують навіть ті, хто раніше вважався рукою Москви.

Слово Москви

Президентські вибори в Молдові заплановані на 20 жовтня, і передвиборчі перегони вже стартували. Претендентів на крісло глави держави 12. Скільки з них буде допущено до виборів, стане зрозуміло днями. Утім, головні суперники відомі - це чинна президентка країни Майя Санду і колишній генеральний прокурор Олександр Стояногло.

Санду - безумовний фаворит. За неї готові віддати свій голос понад 30% виборців. Стояногло на другому місці: дослідження, проведені в липні та серпні, показали, що його підтримує десь 10-11% [2] виборців.

Відрив фаворита від найближчого конкурента значний, але однозначних прогнозів підсумків голосування не дає ніхто. Чиновники з оточення президента Санду в приватних бесідах оцінюють імовірність другого туру досить високо.

Читайте також: Молдова на Генасамблеї ООН заявила про значний негативний вплив з боку Росії [3]

Інтрига, таким чином, присутня. Тим паче, що в історії сучасної Молдови тільки одному політику вдавалося залишитися президентом на другий термін - це був лідер Партії комуністів Володимир Воронін, який обіймав посаду глави держави в 2001-2009 роках.

Ще одне питання, на яке виборча кампанія дасть відповідь: наскільки в країні зберігся вплив Росії. Ці вибори - перші після російського вторгнення в сусідню з Молдовою Україну. Війна одразу змінила російсько-молдовські відносини. Офіційний Кишинів підтримує Київ і заморозив контакти з Москвою на всіх рівнях: жодних двосторонніх зустрічей і жодної участі в жодних самітах та інших форумах на майданчику СНД.

У минулому Росія відігравала важливу роль у внутрішньополітичному житті Молдови. Не так давно, 2019 року, Москва, не змовляючись із Вашингтоном і Брюсселем, але пліч-о-пліч із ними обвалила режим молдовського олігарха Володимира Плахотнюка (він утік із країни). Саме Кремль чинив тиск на тодішнього президента Ігоря Додона, щоб його Партія соціалістів пішла на ситуативний альянс із прозахідними політиками, включно з партією Маї Санду «Дія і солідарність».

Російський фактор історично був важливим і під час виборчих кампаній. Уже згаданий комуніст Воронін 2001 року привів свою партію до перемоги, а потім став президентом (тоді главу держави обирали в парламенті), зокрема, завдяки обіцянці приєднати Молдову до Союзу Росії та Білорусі.

Є й свіжіші приклади - з 2014 року. Тоді Партія соціалістів Ігоря Додона отримала 25 місць у парламенті багато в чому завдяки політичній, фінансовій та інформаційній підтримці Москви. Перед виборами російський президент Володимир Путін прийняв Додона в Кремлі. Фото [4] з цієї зустрічі стало головною агіткою соціалістів - під час кампанії воно висіло на білбордах по всій країні.

Пізніше, у 2016 році, підтримка Москви допомогла Додону стати президентом. Він обіцяв вивести відносини з Росією на рівень стратегічного партнерства і зближуватися з Євразійським економічним союзом (ЄЕАС). Під час президентства Додона Кишинів отримав [5] статус спостерігача при ЄАЕС. Утім, нинішня влада Молдови вважає [6], що цього статусу у країни немає.

Прозахідна Майя Санду під час боротьби за свій перший президентський мандат теж не скидала Росію з рахунків. Вона та її партія виступали за прагматичні, взаємовигідні та шанобливі відносини з Москвою. Війна Росії з Україною ці обіцянки обнулила.

Читайте також: Глава молдовської автономії пов'язана з ОЗУ, якщо її виправдають у справі про корупцію, Молдова стане сателітом Москви — екс-міністр оборони [7]

Нова проросійськість

Сьогодні молдавські політики, зокрема ті, хто в минулому тісно взаємодіяв із Москвою і відкрито виступав за зближення з Росією, уникають відкритої проросійськості. Соціалісти, яких завжди вважали головною проросійською силою, не так давно відредагували програму партії. У 2014 році вони обіцяли привести країну до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, у 2019-му - зробити республіку «мостом між Сходом і Заходом». Тепер програма Партії соціалістів містить розпливчасте формулювання про те, що інтеграційні процеси можуть бути орієнтовані як на Захід, так і на Схід, - головне, щоб це було вигідно Молдові.

Жоден із претендентів на посаду президента сьогодні не згадує про інтеграцію в ЄАЕС. І жоден із них не виступає проти євроінтеграції країни. Олександр Стояногло, якого підтримує Партія соціалістів, називає себе прихильником євроінтеграції і каже, що в разі перемоги продовжить курс на вступ Молдови до ЄС. При цьому, за словами Стояногло, відносини з Росією мають бути «прагматичними і взаємовигідними».

Екс-глава традиційно проросійської Гагаузії Ірина Влах, також зареєстрована кандидатом у президенти, теж не проти вступу Молдови до ЄС. При цьому вона підкреслює, що відносини з Росією Кишинів має будувати так само, як і з західними країнами - виходячи зі своїх інтересів.

Єдиним винятком на загальному тлі є блок «Перемога», очолюваний Іланом Шором - молдавським олігархом-утікачем, громадянином Молдови, Ізраїлю, а віднедавна [8] і Росії. Шор відкрито виступає проти євроінтеграції та за євразійську інтеграцію Молдови. Щоправда, робить він це з Москви - на батьківщині йому загрожує в'язниця за співучасть у фінансовій афері: виведенні з трьох молдовських банків у 2014 році $1 млрд.

Шор часто з'являється на російських телеканалах, спілкується з відомими політиками - віце-спікером Ради Федерації Костянтином Косачовим, главою комітету Держдуми у справах СНД Леонідом Калашниковим, заступницею думської фракції партії «Єдина Росія» Оленою Аршиновою.

У Молдові Шор діє точково. Після того як главою Гагаузії 2023 року було обрано підтриману ним Євгенію Гуцул, Шор побудував там парк безкоштовних розваг GagauzLand і за підтримки Росії організував систему доплат бюджетникам і пенсіонерам Гагаузії. На рахунки, відкриті в російському «Промсвязьбанке», їм щомісяця перераховують суму, еквівалентну €100. Джерело коштів, з якого купується лояльність гагаузів, невідоме. Гагаузька влада стверджує, що допомогу отримує близько 30 тисяч осіб. Якщо це так, то коштує це близько €3 млн на місяць.

Задум простий: приклад Гагаузії має спонукати жителів інших регіонів Молдови підтримати Шора і його «Перемогу». Зараз за цей блок готові проголосувати [9] приблизно 8% виборців - це третє місце після правлячої партії «Дія і солідарність» (28%) і Партії соціалістів (10%).

Читайте також: Понад 60 парафій покинули митрополію Московського Патріархату в Молдові [10]

Рівні та методи

Шор - показовий приклад роботи Росії на молдовському напрямку. Москва завжди робила ставку на конкретного політика або політичну силу. Раніше це був Додон, тепер - Шор. Росія не досягла успіху у використанні «м'якої сили» в боротьбі за симпатії молдавського суспільства, здебільшого покладаючись на такі «скріпи», як спільна віра - православ'я, спільне історичне минуле, зокрема пам'ять про Перемогу у Великій Вітчизняній війні, і покриття Молдови російськими державними телеканалами. Якщо Москві не подобалася поведінка молдовського керівництва, в хід йшли санкції.

Росспоживнагляд неодноразово забороняв ввезення в Росію молдавського вина - у 2006-му, 2010-му і 2013 році. Щоразу претензії до вина або фруктів із Молдови виникали в момент політичних непорозумінь із Кишиневом. Молдавські винороби від цього постраждали, але врешті-решт переорієнтувалися і сьогодні не розглядають російський ринок як основний - тепер левова частка постачається [11] до ЄС.

Захід за уми і серця громадян Молдови бореться інакше. Євросоюз і США десятиліттями через різні фонди і безпосередньо фінансують у Молдові неурядові організації, виділяють гранти фермерам, бізнесменам і ЗМІ, фінансують інфраструктурні проєкти на кшталт ремонту доріг, оснащення лікарень, шкіл тощо.

Москва в якийсь момент спробувала зіграти в «м'яку силу» в окремо взятому регіоні Молдови. У 2013 році спеціально створене АНО «Євразійська інтеграція» - його курирував Дмитро Рогозін, який тоді обіймав посаду віце-прем'єра, - ініціювало будівництво в невизнаному Придністров'ї десятка соціальних об'єктів. Проект обернувся низкою скандалів [12], про які пам'ятають досі - деякі об'єкти так і залишилися недобудованими [13], а в тих, що були закінчені, потім виявилися серйозні недоліки.

Проте кількість прихильників Росії в Молдові залишається значною, навіть незважаючи на війну. Це видно як за підтримкою тих політиків, які виступають за поліпшення відносин із Москвою або повний розворот Молдови від ЄС до Росії, так і за соціологічними дослідженнями. Оприлюднене в липні опитування американського International Republican Institute зафіксувало [14], що 53% мешканців Молдови вважають РФ найважливішим економічним партнером, - це не набагато менше, ніж у Румунії (69%) та ЄС (66%). Найважливішим політичним партнером жителі Молдови вважають ЄС - 65%, але показники у Росії і тут високі - 50%.

Інше питання - як довго ще протримаються такі високі показники. Взаємодія з Шором - токсичним персонажем із репутацією шахрая, заочно засудженим молдовським судом до 15 років в'язниці, - ілюстрація того, якими методами Москва тепер намагається просувати свій вплив. Соціологи, які заміряють настрої в молдавському суспільстві, виявили таку кореляцію: кожен сплеск активності Шора і його команди призводить не до падіння, а до зростання популярності Санду, - настільки людей лякає перспектива приходу до влади політика такої якості.

—

Володимир Соловйов [15], опубліковано у виданні Carnegie Politika [16]

Читайте також: