Як чиновницький саботаж заважає волонтерам допомагати армії та ТРо

1.00

Нет

Діана Макарова, волонтерка, засновниця благодійної ініціативи «Фонд оперативної національної допомоги» розповідає про ознаки чиновницького саботажу при перевезенні волонтерських вантажіів українським воїнам.

САБОТАЖ - навмисний зрив роботи чи якогось заходу шляхом прямої відмови від нього, прямої протидії його виконанню, свідомо недбалого її виконання або формального безініціативного виконання з дотриманням лише видимості виконання; одна з форм економічної боротьби працівників проти підприємців; прихована, замаскована протидія будь-яким заходам, намагання перешкодити їх здійсненню"

***

- Де купити розгрузки?

- Де купити аптечки?

- Де купити бронежилети?

- Де купити тепловізор?

Половина моїх дзвінків про це. Що відповідати людям, я не знаю. Бо купити це все в Україні практично ніде. Особливо в масових кількостях. Купується це за кордоном. Фури стоять на переходах, фури. У фурах - старі речі для біженців, нові речі для біженців, ковдри, продукти, памперси, медикаменти. Все це гуманітарний вантаж.

І наші чиновники роблять спрощену процедуру для проходження цих вантажів. Ну, як роблять? Як наші чиновники звикли робити.

- Ось ми дамо вам полегшення. - кажуть чиновники.

- Ну, зашибісь. - кажемо ми, змахуючи сльози радості.

Бо в результаті наступає таке полегшення, після якого ввезти вантажі стає ще важче.

В тему: Війна: помилки треба виправляти вже зараз [2]

Але якщо продукти, одяг, памперси Україна ще може знайти серед своїх волонтерських зборів - існує ще одна категорія вантажів, які в Україні вже не знайдеш. Військові вантажі. Тепловізори, броніки, біноклі, далекоміри, активні навушники, тактична медицина тощо. Все, без чого воювати, звісно, можна. Але буде ще більше смертей серед наших захисників. А цих смертей і так чимало.

- Ось зараз ми зробимо для вас полегшення. - обіцяють чиновники.

І тут на сцену виходить таке поняття, як "дві зірочки"

Вантажі, що маркуються таким чином - це вантажі подвійного призначення.

- А давайте, ми будемо вважати ці військові вантажі гуманітарним ввезенням. - кажуть наші сонцесяйні чиновники.

- Всі? - ахають волонтери.

- Ну, не всі. А тільки ті, які визнає гуманітарним вантажем глава Львівської військово-цивільної адміністрації. А щоб глава ВЦА визнав цк вантажем, який має право пройти через митницю, ви, волонтери, напишіть листа на ось цю його пошту. Він розгляне і дасть добро.

Волонтери сідають і пишуть листа на ВЦА. Розгляд таких листів вже має свій рекорд - аж до тижня. От і уявіть. Десь захлинаються Суми і Харків, спливає кров'ю Маріуполь - а глава ВЦА розглядає листи від волонтерів. Вантажі з броніками і тепловізорами тим часом стоять на кордоні.

- О! Ми тут ще ось що придумали! - раптом знаходять вихід з ситуації чиновники. - А даайте, ви ще візьмете такого листа в тій області, куди прямує вантаж!

- Ну, зашибісь. - відповідають волонтери. - Тобто, ми мусімо бігати по розстріляному Чернігіву і шукати там главу ВЦА, торбити його і просити, щоб він підписав листа і поставиви на нього МОКРУ ПЕЧАТКУ.

(скажу по секрету - не у всіх глав ВЦА ще навіть є ці печатки)

- О, так, ідея чудова. - вдоволено кажуть чиновники. - А щоб вас не вважали контрабандистами, давайте ви ще потім нам представите всі акти прийому-передачі на ці вантажі.

Тобто, волонтери - коли ваше прохання про вантаж подвійного призначення буде розглянуто (до тижня строку), коли ви нарешті змотаєтесь до Харківа чи Маріуполя, відірвете голів ВЦА від розгрібання заалів, під якими гинуть люди, змусите їх десь знайти печатку і завізувати ваш лист, з усіма цими листами ви нарешті побіжите на митницю і проведете свої вантажі через кордон - вам треба буде, наприклад, добігти до Лютежа, знайти там десь у лісах комбрига чи комбата, вручити йому акт прийому-передачі і крикнути, перекриваючи виходи Градів:

- Слиш, комбат, відірвись від ведення бою і підпиши нам акт прийому-передачі на всі оці броніки й аптечки, що ми тобі приволокли.

До речі, ще не все. Щоб комбат це підписав - він мусить вискочити з передової, добігти до ППД, бо ясно ж, що печатки він з собою не носить, там швиденько провести бюрократичну роботу по постанові всього цього волонтерського збіжжя на баланс (та ділов-то, збігати від Попасної до Львова! від Лютежа до Білої церкви!) і, дякуючи волонтерам красно, після всього цього вже користуватись милостиво дозволеним:

- оптикою;
- броніками;
- тактичною медициною;
- активними навушниками;
- прицілами;
- і так далі, і так далі...

- Ну, зашибісь. - змахуючи сльози радості, каже нам комбат.

Ви зрозуміли ситуацію, так? Ви бачите цю "спрощену" систему. Ви знаєте, які кілометри фур стоять на кордонах і не можуть попасти до України. Але це ще не все.

Цілком можливо, що вантаж у тебе заберуть одразу після перетину кордону. От просто заберуть все, куплене тобою, волонтере, на зібрані народом гроші.

Волонтерські вантажі віджимають. Дуже часто та ж сама Львівська адміністрація вирішує, що вантаж цей надто цінний, аби везти його до Миколаїва чи Харкова. А тим паче до Бучі, Гостомеля чи Маріуполя.

- Ні-ні... - кажуть нам місцеві чиновники львівської адміністрації. - Ми турбуємось про ваш дорогоцінний вантаж, усі ці броніки й аптечки, тому реквізуємо його і приховаємо на наших складах.

І просто забирають.

Бо можуть.

Бо мають право.

Тим часом захлинаються Харків, Суми, Чернігів. Спливає кров'ю Маріуполь. Йдуть криваві бої в Гостомелі, Бучі. Лиман, Сєвєр, Волноваха... Попасна. Чекає на оточення Київ.

Стоять вантажі на кордонах, стоять. А з тих, що вже пройшли - багато осіло на західних так званих логістичних складах.

Днями я побачила новину про те, як Дрогобицька тероборона прийняла присягу. 400 чоловік - всі в однакових одностроях.

Днями я привозила хоча б білизну підрозділу, що вийшов з оточення під Києвом. Білизну й теплі фліски ми їм привезли. Вони змогли перевдягнутись у чисте. Форма лишилась та сама, в крові й багнюці, та сама, в якій виходили - бо щоб випрати форму, треба мати підмінку. Підмінки немає. В Дрогобичі є.

- Ну, зашибісь. - кажуть пацани, що виповзли з оточення.

В тему: Час поговорити про нашу перемогу [3]

ВОЛОНТЕРИ

Я говорила з Повернись живим. В них все продумано, в них дозвіл на ввезення від Міноборони, те ж саме, впевнена, і у Притули. Мале й середнє волонтерство тут нікого не цікавить. Кожен сам за себе?

Я говорила з малим і середнім волонтерством. Тут теж кожен крутиться як може. Знайшли шпарину - тримають її трішечки і для себе. Кожен сам за себе?

ЖУРНАЛІСТИ

Ми знаємо, що у вас заборона на негатив. Все мусить бути піднесено і ми найкращі, і переможемо. Ми переможемо, сумнівів немає. Але якою кров'ю? Тому ми просимо вас, журналісти, про бліц-розслідування заплутаних стосунків між митницею, ВЦА та отим фронтом, на який перетворено зараз нашу країну.

ВІЙСЬКОВІ

Просимо вас не розстрілювати митниці. Поки що не розстрілюйте. Голів ВЦА теж поки що не варто. До чиновників, які вигадали цю "спрощену" систему ви все одно не доберетесь. Тому військові, а також територіальна оборона - просимо стримуватись. Ще трохи. Можливо, нас все ж почують? Можливо, хтось нарешті здогадається, що такі чиновницькі дії у закривавленій країні - країні, що з останніх сил тримає оборону і навіть збирається йти в наступ - ЦЕ САБОТАЖ.

Як гадаєте?

—

Діана Макарова [4], волонтерка, засновниця благодійної ініціативи «Фонд оперативної національної допомоги»

В тему: