… Попри те, що справа була, у цілому, розслідувана, слідство в Генеральній прокуратурі, фактично, було зупинено через те, що Адміністрація Президента торгувалась з власниками 112 каналу й обіцяла вивести Зубрицького з-під кримінального переслідування в разі, якщо довіреним людям Порошенка канал буде проданий за безцінь … Про те, як це було.

Як пише Радіо Свобода [2] Олександра Волкова, підозрюваного в організації та координації викрадення Юрія Вербицього та Ігоря Луценка, вдалося вирахувати та затримати завдяки саме тому, що слідство не розглядало його як підозрюваного. Про це в ефірі Радіо Свобода розповів начальник відділу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Олексій Донський.

Олександр Волков, підозрюваний в організації та координації викрадення майданівців

За його словами, Волков видав себе тим, що дізнавшись про затримання правоохоронцями своїх спільників, спробував втекти до Росії, але потім все ж повернувся в Україну. Саме ці його переміщення викликали цікавість слідчих прокуратури.

​– Чи відомо, де протягом понад трьох років переховувався Олександр Волков? Як вдалося його затримати?

– Ми вийшли на нього нещодавно. Не знали про його участь у вчиненні злочину. Докази щодо нього отримали після того, як Департамент спеціальних розслідувань взяв ці кримінальні провадження щодо виконавців та організаторів злочину в травні 2017 року. В подальшому з’ясували важливу обставину: 23 квітня 2014 року, коли двох інших підозрюваних у вчиненні цього злочину затримали, наступного ранку, 24 квітня, Волков виїхав на територію Росії. В подальшому він чи то отримав гарантії від наближених до організаторів осіб, чи то дізнався, що в пред’явлених 23 квітня підозрах не фігурує. Пізно ввечері того ж дня він повернувся.

– Що вказує на причетність Волкова до викрадення Вербицького і Луценка?

– Ми отримали прямі свідчення, але цьому передувало отримання даних про телефонні з’єднання та переміщення цієї особи в ту ніч. Спочатку ми отримали неспростовні непрямі докази, які, як кажуть в криміналістиці, перевищили б навіть прямі. Але ми ще не наважувались повідомляти йому про підозру. Для цього і для подальшого обрання запобіжного заходу в суді треба мати неспростовну систему доказів. Вже після того, як ми отримали прямі показання, які в сукупності корелюються з доказами, які ґрунтуються на телефонному трафіку, переміщеннях, зв’язках з іншими підозрюваними в ту ніч, ми вирішили повідомити про підозру та обрати запобіжний захід.

– Чи достатньою буде доказова база, коли справа розглядатиметься по суті?

– Сторона обвинувачення свідомо повністю їх (усіх доказів у справі – ред.) не розкривала, оскільки, якщо їх розкрити в повному обсязі, сторона захисту отримає можливість маніпулювати ними і підлаштовувати під них версії. Ми розкрили лише той мінімум, який вважали необхідним, щоб отримати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Є й інші докази, які я розкривати не хочу, але впевнений, що цієї доказової бази було б достатньо не лише для підозр, але й для обвинувачення

В подальшому ми отримали прямі показання іншої особи на дану особу як на таку, що організовувала викрадення, катування майданівців та фінансування цих дій. Ці показання були дані в присутності адвоката під відеозапис. Є й інші докази, які я розкривати не хочу, але впевнений, що цієї доказової бази було б достатньо не лише для підозр, але й для обвинувачення. Але він (Олександр Волков – ред.) – не кінцева мета розслідування. Для нас дуже важливим є встановити, звідки цією групою осіб отримана інформація, що Луценко та Вербицький приїдуть до лікарні. Адже вони приїхали раніше та очікували на них. Ігор Луценко міг навіть і не бачити цю особу.

– А причетність Олександра Волкова до інших силових дій відносно учасників Майдану, крім викрадення Юрія Вербицького та Ігоря Луценка, вивчається?

– В нас є прямі показання інших підозрюваних, що така участь була. Але одна справа: отримати свідчення про викрадення осіб, навіть із фактажем, а інша – мати конкретних потерпілих.

Ми лише нещодавно отримали ці показання. Дуже хотіли б встановити інших потерпілих осіб, тому що маємо докази, що це не було поодиноке викрадення. Ми маємо докази, що це були системні дії.

На 223-му окрузі в листопаді 2013 року була ціла група технічних кандидатів, з яких щонайменше сім проходять іншими підозрюваними в цьому кримінальному провадженні. Він (Волков – ред.) був довіреною особою одного з технічних кандидатів. До речі, на цьому ж окрузі роком раніше брав участь Ігор Луценко, але зняв кандидатуру на користь Юрія Левченка. В подальшому він балотувався вже на тих виборах, де була ця група технічних кандидатів. Це могло бути причиною того, що метою викрадення став Луценко.

В свою чергу журналіст Володимир Бойко написав на своїй сторінці у Фейсбук [3]:

29 липня 2017 року слідчий суддя Печерського райсуду Києва відправив на 2 місяці за ґрати такого собі пана Волкова – людину, що підозрюється у викрадені 21 січня 2014 року й катуванні Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Виникає цілком природне запитання: чому про розслідування цієї справи не було нічого чути впродовж 3 років, як зараз раптом затримали одного з викрадачів? Розповідаю.

Всі істотні обставини злочину та прізвища викрадачів були відомі ще в квітні 2014 року. А саме: під час акцій протесту взимку 2013-2014 років при МВС України була утворена група «добровільних помічників міліції» з числа охоронців кримінального авторитета «Чеби» (Олексія Чеботарьова), які мали викрадати учасників акцій протесту, вивозити їх у ліс, катувати з виховною метою, а потім передавати до райуправлінь міліції для офіційного затримання. Безпосереднім керівником викрадень був начальник служби безпеки «Чеби» Неживов, «Чеба» передавав йому інформацію про пересування активістів, яку отримував у спеціально створеному в МВС України штабі, що здійснював координацію негласних слідчих (розшукових) дій відносно учасників акцій протесту. Посередником між цим штабом і «Чебою», за фабулою слідства, була довірена особа тодішнього міністра внутрішніх справ Захарченка, медіа-менеджер і продюсер 112 каналу Віктор Зубрицький.

Зокрема, з метою здійснення візуального спостереження та прослуховування телефону було відкрито фіктивне кримінальне провадження відносно Ігоря Луценка, у межах якого суддя Апеляційного суду м.Києва Глиняний надав дозвіл на проведення щодо Ігоря НСРД. Інформацію про те, що Ігор Луценко направляється в Олександрівську лікарню, куди везе пораненого на Майдані Юрія Вербицького, Зубрицький, як стверджує слідство, передав Чеботарьову, а той направив у лікарню своїх охоронців. Луценка та Вербицького викрали на очах медичного персоналу та утримували в гаражі, де нещадно били.

Але трапився ексцес виконавця – Вербицькому поламали кістки ніг (Луценка також били по ногах металевим ломом, але кістки вціліли). У такому вигляді їх не можна було везти в райуправління та оформлювати затримання. Тоді викрадачі зателефонували керівнику харківської організації «Оплот» Жиліну, який порадив вивезти активістів до лісу й кинути там просто неба. Ігорю Луценку, який не міг ходити, вдалось виповзти з лісу, де його підібрали місцеві мешканці. А Юрій Вербицький не був у змозі навіть повзти через поламані кістки і замерз у лісі.

Попри те, що справа була, у цілому, розслідувана (не з’ясованими залишались лише прізвища співробітників МВС України, які керували НСРД відносно Луценка й передавали, ймовірно, Зубрицькому інформацію про його пересування), слідство в Генеральній прокуратурі, фактично, було зупинено через те, що Адміністрація Президента торгувалась з власниками 112 каналу й обіцяла вивести Зубрицького з-під кримінального переслідування в разі, якщо довіреним людям Порошенка канал буде проданий за безцінь. Ба більш того, адвокат Зубрицького відвідував Департамент спеціальних розслідувань Генпрокуратури, де його запевнили (Зубрицький стверджує, що має в своєму розпорядженні відповідний відеозапис), що справу про викрадення Ігоря Луценка можна буде легко розвалити.

Але зараз ситуація змінилась: постало питання про ліквідацію Департаменту спеціальних розслідувань і його керівник Сергій Горбатюк вирішив показати бодай якісь результати своєї трирічної діяльності без огляду на високі прізвища та побажання Адміністрації Президента. Тому й був затриманий один з учасників викрадення Ігоря Луценка (інші зараз переховуються на території Росії).

Якщо когось з журналістів цікавлять подробиці справи про викрадення Ігоря Луценка – звертайтесь, я залюбки поділюсь інформацією. На фото – сторінка з матеріалів цього кримінального провадження, де зазначено, як шляхом радіорозвідки вдалось встановити причетність Віктора Зубрицького до викрадення Ігоря Луценка.

Наказом 1219 було передбачено створення групи, яка здійснювала загальне керівництво досудовим розслідуванням. А ще був штаб у Департаменті оперативно-технічних заходів МВС України, який здійснював поточну координацію екіпажів зовнішнього спостереження, аналізував інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж, що знімалась через виділений СБУ канал (тобто, телефонний зв'язок того ж Ігоря Луценка на підставі ухвали судді Глиняного СБУ перекомутувала, направивши сигнал через ДОТЗ МВС України). Ось цей штаб у ДОТЗ і надавав інформацію "тітушкам" щодо місцеперебування учасників акцій протесту.

—

В тему:

• Подозрение Лукаш блокирует зам Луценко, который «развалил» дела Гонгадзе, Бойко и Иванющенко [4]
• Арсен Аваков: ставка на подонков и убийц [5]
• Игорь Кононенко кончит, как бандит [6]
• Арсен Аваков: ставка на приспособленцев. Почему не будет раскрыто «дело Шеремета» [7]
• Убийство Шеремета: следствие игнорирует версию, что расправа заказана властью из мести [8]