Покровськ на сході України вважається батьківщиною "Щедрика", найулюбленішої у світі колядки, відомої за межами України як Carol of the Bells. Але цього року в місті мало що нагадує про Різдво. Хіба тонкий шар снігу на безлюдних вулицях і будівлях. Він падає під акомпанемент потужних обстрілів.

Наступна ціль Росії - Покровськ. Зараз її війська перебувають менш ніж за три кілометри від міста.  Вони знищують не лише вулиці та будинки. Україна звинувачує Росію в тому, що вона також намагається стерти її культурну ідентичність – разом із відомою в усьому світі різдвяною мелодією.

Більшість мешканців Покровська виїхали з міста. Газопостачання відключено, багато будинків без світла та води. Ті, хто залишився, як 59-річний Ігор, виходять з укриття тільки тоді, коли треба дістати найнеобхідніше.

Ігор каже, це як жити на пороховій бочці – ніколи не знаєш, коли і де впаде наступний снаряд.

43-річна Оксана каже, що боїться залишати будинок, але під час затишшя в обстрілах виходить за дровами та вугіллям, щоб зігрітися.

Вона сподівається, що Збройні сили України зможуть утримати місто, але не дуже у це вірить. Покровськ, каже вона, напевно впаде.

Читайте також: «ЩЕДРИК», или CAROL OF THE BELLS [2]

Фото,BBC/Imran Ali / Росія зруйнувала частину Покровська, її війська - за три кілометри від міста

Місто приготувалося до найгіршого. Пам'ятник відомому композитору Миколі Леонтовичу вже перевезли у безпечніше місце. Музична школа, яка має його ім'я, зараз стоїть порожня, вікна забиті дошками.

Самого композитора на Заході знають, можливо, не так добре. Але мелодія, яку він написав, відома в усьому світі - насамперед її вокальна партія, яка нагадує церковний передзвін.

Вважають, що перші партитури твору, створеного на основі українського фольклорного співу, Леонтович міг написати, коли він жив і працював у Покровську в 1904-1908 роках.

Фото, Suspilne Donbas / Пам'ятник Миколі Леонтовичу з Покровська перевезли до Вінниці у вересні

"Щедрик" став відомий у світі як "Колядка дзвонів" (Carol of the Bells) після того, як американський композитор Пітер (Петро) Вільговський написав англійський текст для пісні. Підвищити популярність твору допоміг голлівудський фільм "Сам удома".

Вікторія Аметова називає її "шедевральна пісня – візитна картка Покровська". Донедавна вона викладала у Покровську музику, в школі, яка має ім'я Леонтовича.

Тепер вона переїхала у відносну безпеку до Дніпра. Саме тут чимало колишніх мешканців Покровська намагаються зберегти спогади про свій колишній дім.

Під врятованим портретом Леонтовича Вікторія спостерігає, як 13-річна Анна Гасич виконує знайомі акорди колядки на піаніно.

Читайте також: Пісня в обмін на зброю: як 100 років тому Україна переконувала світ надати їй військову допомогу [3]

Фото, BBC/Imran Ali / 13-річна Анна втекла з Покровська до Дніпра, коли російські війська підійшли до міста

Цього літа родина Анни переїхала з Покровська. Але вони сповнені рішучості не забувати місце, яке вони називають домом. Мама Анни, Юлія, каже, що рада, що її доньки вчать "Щедрик". "Ми не забудемо історію свого міста", - каже вона.

Анні ця пісня повертає спогади. "Коли я грала її вдома, вона мені здавалася радісною. Вона нагадувала мені зиму, Різдво, - каже дівчина. - А зараз вона для мене більш сумна, тому що вона нагадує дім, а я дуже хочу додому".

Але для одного українського військового оркестру "Щедрик" став піснею, що надихає опір. Його грають навіть в окопах – використовуючи зброю як імпровізовані інструменти.

Хоча вони за фахом музиканти, їхній командир нагадує мені, що у першу чергу вони солдати. Усі вони були на фронті. Керівник оркестру та його диригент полковник Богдан Задорожний каже, що пісня підіймає настрій солдатам. "Ці біти, ці ритми заводять хлопців на передовій і надихають їх для боротьби", – каже він.

22-річний Роман трясе в такт музиці трубу гранатомета, наповнену рисом. "Щедрик", за його словами, "гордість нашої країни, це свобода, вона в нашій душі, у мене аж мурашки від цього твору".

Полковник Задорожний каже, що "Щедрик" показує, що Україна – цивілізована нація, яка зараз воює, бореться за свою ідентичність.

Читайте також: На Винничине разрушается дом автора «Щедрика» Николая Леонтовича (ФОТО) [4]

Фото, BBC/Imran Ali / Диригент оркестру полковник Богдан Задорожний каже, що "Щедрик" надихає солдатів

Росіяни можуть захопити Покровськ. Але його жителі роблять усе можливе, щоб зберегти свою культуру та самобутність. Директорка Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова вже врятувала та передала у безпечне місце більшість його цінних речей – зокрема артефакти з життя Леонтовича в Покровську.

Росія, за її словами, не просто хоче захопити територію України – вона "хоче зруйнувати нашу культуру і знищити все, що нам дороге".

Ангеліна каже, що покровчани розуміють, що можуть ніколи не повернутися, але "наше серце і наша душа не приймає цього". Тому вони роблять усе можливе, щоб зберегти минуле. Новий девіз: "зберегти й врятувати дорівнює перемогти".

Читайте також: Про українське походження всесвітньовідомої колядки “Carol of the Bells” [5]

Важко казати, що ти перемагаєш, коли твоє місто руйнують. Але його мешканці, як і музика Леонтовича, виявляють надзвичайну стійкість.

Життя Леонтовича раптово обірвалося в 1921 році, коли його застрелив радянський чекіст. Але його композиція стала символом боротьби за незалежність України.

І вона продовжує ним бути.

У підготовці матеріалу брали участь Ганна Чорноус та Анастасія Левченко.

—

Джонатан Біл, кореспондент BBC з питань безпеки, Reporting from Покровськ; опубліковано у виданні BBC [6]

Читайте також: 

• Професор Тімоті Снайдер: Вдячність Україні  [7]
•  Квітка Цісик: невідоме ексклюзивне інтерв'ю [8]
• Михайло Скорик: навіки з нами. Його «Мелодія» полинула за небокрай ... [9]
• Легендарний диригент Віктор Гуцал: «Усі народні музичні інструменти росіяни запозичили в нас» [10]
•  Ув’язнена пісня вільного народу [11]