Деескалації не буде? Видається дипломатично-історична суперечка Києва та Варшави вийшла на новий етап. І її тригером стала новина про створення Українського національного пантеону. Але цього разу гучні заяви в Польщі роблять не перші особи. Міністри кажуть, наприклад, що з Бандерою Україна не вступить до ЄС.

І це чергове і не останнє невдоволення поляків, – говорить експерт-міжнародник Станіслав Желіховський. Бо ситуація, ймовірно, загострюватиметься і надалі. Одна із причин – парламентські вибори в Польщі восени 2027-гоp, зазначає RFI [2]. 

Максимально дружніми відносини України та Польщі [3] були протягом 2022 та частково 2023 років. Дійсно, важко переоцінити допомогу поляків на початку повномасштабного вторгнення. Це було те плече, на яке Україна змогла дуже впевнено спертися. 

Читайте також: В Польщі закрили розслідування щодо операції «Вісла». Це ганьба - кажуть історики [4]

Відносини почали псуватися вже у 2024-му, тоді поляки висипали українське зерно [5] на землю, блокували кордони, влаштовували протести. А згодом тема України стала ключовою у передвиборчій боротьбі, як за місця в парламенті, так і за президентське крісло. Чинний президент Кароль Навроцький [6] обіцяв боротися із «українізацією Польщі». Власне він не змінив своєї риторики і майже за рік після обрання. Раз по раз Україна стає темою його заяв, виступів та рішень. 

Найбільш ефектним став прецедент з Орденом Білого Орла, який Навроцький забрав у свого українського колеги Володимира Зеленського. І зробив це, бо той присвоїв «Окремому центру спеціальних операцій “Північ” Сил спеціальних операцій Збройних Сил України почесне найменування “імені Героїв УПА”». Мовляв, Українська повстанська армія була трагедією для поляків.

Читайте також: Фантомні болі Білого Орла [7]

Український лідер нагороду повернув, зробили це і президенти минулих років. В Україні та Польщі розгорнулася історична дискусія. Українці просять поляків усвідомити, чому сталася Волинська трагедія і пригадують діяльність на українські території Армії Крайової та вбитих українців. 

І все це відбулося за лічені дні до Конференції з відновлення України [8], яка проходила у польському Гданську. І саме вона мала б стати тим заходом, який би вирівняв відносини політичних еліт Польщі та України. Але президент України не поїхав до Гданська, натомість делегацію очолила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко. Це деякі польські політики розцінили, як небажання Зеленського йти на діалог.

Президент Володимир Зеленський відправив орден Білого Орла президенту Польщі Каролю Навроцькому © Володимир Зеленський / Facebook

Пантеон став черговим тригером

Ще більше поляки обурилися, коли дізналися, що з’явиться Український національний пантеон. Відповідний законопроєкт про створення Зеленський зареєстрував у Верховній Раді. Це буде загальнонаціональне місце пам’яті, де вшановуватимуть «найвидатніших представників української нації». 

Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть поєднані й назавжди вписані в нашу історію з великої літери, з великою повагою і увагою від держави – України, яка поважає себе, цінує своїх та захищає своє – своє право бути українцями. Коли ніхто й ніколи не буде наказувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати,

– повідомив про рішення Володимир Зеленський [9]. 

Читайте також: Вибіркова емпатія офіційної Варшави та нацистські заклики до етнічних чисток серед польських чиновників [10]

Поляки попереджають про ЄС

І хоч ідея пантеону для України не нова, про неї йдеться ще з часів президентства Віктора Ющенко. Нові заяви вже лунають у Варшаві. Як пише Onet [11], в польському уряді вважають – Зеленський ескалує ситуацію навмисно. А тому говорять про попередження, що Варшава блокуватиме швидкий вступ України до ЄС. А все через «сигнали», що в Пантеон  впишуть Степана Бандеру. 

Для України, яка вже понад чотири роки обороняється від повномасштабної агресії Росії, така ініціатива має очевидний символічний вимір. Держава хоче розповісти власну історію як безперервність боротьби за незалежність — від давніх епох до теперішньої війни. Проблема полягає в тому, що ця розповідь створюється не у вакуумі. У польській пам'яті частина українських символів є не символом боротьби за свободу, а символом злочину,

– пише польське видання.

Президент Польщі Кароль Навроцький та президент України Володимир Зеленський на офіційній церемонії зустрічі у Президентському палаці у Варшаві, Польща, 19 грудня 2025 © Czarek Sokolowski / AP

Водночас польський міністр на умовах анонімності розповів, що окрім історичних суперечок є і побоювання прем’єра Польщі щодо «впливу українського сільського господарства» на місцевий ринок. «Але також і Україна повинна пам'ятати, що розкручуючи суперечку з Польщею, вона сама собі зашкодить», – каже урядовець.

Не приховував своїх поглядів міністр [12] оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, який заявив: 

З Бандерою Україна не вступить до Європейського Союзу…Ніхто не буде нам вказувати, як голосувати за вступ тієї чи іншої країни до Європейського Союзу. 

Це надовго

Експерт-міжнародник Станіслав Желіховський певен, що порозумітися двом країнам зараз буде непросто. Адже політики в Польщі вже готуються до парламентських виборів, хоч вони відбудуться восени 2027-го. А на порядку денному буде і надалі українське питання – претензії нашаровуватимуться одна на одну. 

Зараз дорікають Степаном Бандерою та Пантеоном, хоча поки конкретних прізвищ на вшанування немає. Наступним приводом може стати той сами вибір імен. Ну а далі політики у Варшаві обурюватимуться перепохованням. 

Ну і відповідно, українське питання так чи інакше, буде підійматися. Ми повинні бути до цього вочевидь готовими. Нинішня криза може бути лише одним із таких етапів. І ми навіть не знаємо, як це довго триватиме. 

Якраз через різне бачення Києва та Варшави різних історичних подій та історичних постатей. І загалом це стосуватиметься й інших аспектів. Тому варто розуміти, що справді буде непросто,

– говорить пан Желіховський. 

Читайте також: Кого вшановує сучасна Польща [13]

Особливо реагуватимуть на те, що відбуватиметься навколо Пантеону представники правих та націоналістичних кіл Польщі. Будуть і погрози, хоча вони вже лунають, – наприклад, щодо вступу України до ЄС. А тому Україні варто подумати, як відповідати та реагувати на таку реакцію країни-сусідки. І робити це потрібно так, щоб не загострювати відносини, – говорить Станіслав Желіховський: 

Сподіваюся, що наші державні органи, дипломатичні установи, все ж підготували різні варіанти того, якою має бути реакція України.

Експерт говорить, Україні потрібно готуватися ще й до того, що польське суспільство, але передусім націоналістичний рух, «не надто позитивно сприйматимуть ті факти, що Україна стає все більш незалежною та сильною» і вшановуватиме своїх історичних постатей.

Блокування в'їзду у Вроцлав, Польща, у межах фермерських протестів поблизу кордону з Україною. 9 лютого 2024 © Farmer.pl / X

Окрім того, Польща сприймає Україну не тільки як партнера, з позиції стратегічних відносин. А і як конкурента. 

І це стосується як безпекових, геополітичних аспектів так і, звісно, економічних чинників. Тому варто розуміти, що, прикриваючись невдоволенням щодо вшанування в Україні тих чи інших видатних постатей, чи там найменування підрозділів, вулиць і таке інше, Польща реагує на те, що на схід від неї постає патріотично налаштована і сильна держава. Яка може, скажімо так, справлятися з агресією Російської Федерації в дуже складних для себе умовах. І це, вочевидь, може сприйматися деякими колами польського суспільства, принаймні зараз, негативно або навіть вороже,

– пояснює Станіслав Желіховський. 

А йдеться саме про трансформацію регіону, в якому саме Україна може стати лідером. І вона має контакти та стратегічні відносини з  провідними державами світу. 

Читайте також: До 79-ї річниці операції «Вісла». Розсіяні по вітру та ціна остаточного розв’язання українського питання [14]

Зараз же Україні потрібно вести діалог не тільки з тими, хто не допускає антиукраїнської риторики. А насамперед будувати діалог із політсилами, які можуть вже на виборах у 2027 році можуть сформувати парламентську більшість і сформувати уряд, – радить пан Желіховський: 

Я вважаю, що варто і потрібно створювати різні майданчики для діалогу і для істориків, і для різних експертних кіл, і таке інше, щоб можна було говорити про ті питання, які є найбільш незручними, які найбільш подразнюють – і згладжувати гострі кути. Якщо ми цього зі свого боку не будемо робити, то, вочевидь, не буде ніякого прогресу. Чи будуть робити поляки, чи ні, – ми не знаємо. Але все одно в наших інтересах зберегти партнерські відносини з Польщею і посилювати їх.

Як раніше повідомляла журналістка RFI Українською Таїсія Єрохіна, українці воліли б конструктивного вирішення [15] історичних суперечок між Україною і Польщею, а не нав’язування конкретного погляду з боку однієї чи іншої сторони. Про це свідчать результати опитування. 

—

Оксана Козлова [16], опубліковано у виданні RFI [2]

Читайте також: 

• Небезпечна гра президента Польщі Навроцького: його відверто проросійські дії не є випадковістю вважають польські журналісти [17]
•  Чому польський Сейм проголосував за московськими методичками [18]
• Вперше на державному рівні вшановують роковини депортації західних українців (ВІДЕО) [19]
• Ірина Тимочко, «Христя»: «Сатана» у спідниці — підпільниця, яку оминали кулі [20]
• Депортовані, але нескорені: історії насильно переселених українців із Холмщини та лемківщини [21]
• Радянські злочини проти людяності: Операція по депортації українців під кодовою назвою "Запад" [22]
• Сергій Грабовський: Українська діаспора - історико-теоретичний абрис [23]