Про це пише Михайло Жернаков, голова правління Фундації DEJURE, д.ю.н., на своїй сторінці у фейсбук.

Днями Державна судова адміністрація повідомила [2], що створила Київський міський окружний адміністративний суд.

Його створення передбачене законом про ліквідацію сумнозвісного ОАСК, який Рада прийняла в грудні.

І все б нічого, але є важливий нюанс.

Що зробило ОАСК, як його називали, "другим Конституціним судом" і фактично центром кристалізації судової мафії – це його унікальна юрисдикція. Остання поширювалася не тільки на всі державні установи м. Києва (що вже немало), а і на все, що фізично знаходиться в м. Києві. А це – всі ЦОВВ, міністерства, міністри і так далі. Концентрація влади страшенна.

Тому ОАСК і міг практично все.

Так от. За чинним законом юрисдикція новоствореного суду 1 в 1 повторює юрисдикцію ліквідованого суду вовчого. А значить, величезним є ризик вляпатися в історію під назвою ОАСК 2.0.

Щоб цього не сталося, необхідно розвести ці дві різні юрисдикції: Київ – окремо, ЦОВВ – окремо. І Київський окружний суд має розглядати все київське, тобто локальне, як і інші 26 окружних адмінсудів в Україні. А справи національного рівня потрібно віддати суду національного рівня.

До речі, саме таке зобов'язання ми вже кілька років як маємо перед МВФ. Тодішній меморандум передбачав віддати ці справи до Верховного Суду. Але їх десь 30 000 на місяць, і вже досить сильно навантажений ВС під цією додатковою вагою просто ляже. Більше того, якість Касаційного адмінсуду в складі ВС, до якого б вони потрапили, теж, м'яко кажучи, не така, яка відповідає сучасним потребам.

Тому ми не маємо іншого вибору окрім створити для цих справ окремий суд.

Це можна робити за аналогією з Вищим антикорсудом – дві інстанції і, можливо, окремі гарантії при створенні – залежно від того якою буде нова ВККС (до речі, ВАКС на сьогодні залишається [3] єдиним успішним прикладом суддівського добору за всю історію незалежності).

Головне – не створювати нового монстра, але з "новими обличчями". Ми не маємо права повертатися в еру судової політичної проституції, захоплення "суддями" державної влади і центнерів готівки на суддівських блатхатах.

P.S. До речі, що і як для чого треба зробити, щоб не повторити цю сумну історію – ми написали [4] ще пару років тому.

Джерело: fb автора [5]