Марина Данилюк-Ярмолаєва: Такер Карлсон, інтерв’ю з Путіним і трампісти

""Що робити з тим всратим інтерв’ю, яке вийде ввечері 8 лютого?" Найперше, сталось найгірше.

Питання повномасштабної війни в Україні стало частиною внутрішньої боротьби між республіканцями та демократами. Пунктом десять виборчої програми на вибори 2024.

Чому Трамп і Карлсон качають це питання? Бо Трамп хоче зробити це своєю обіцянкою на власні вибори: "от прийду і одномоментно закінчу війну в Україні і не тільки".

Ми ота сама Албанія із фільму "Хвіст крутить собакою".

Всі ці інтерв’ю з Путіним і кач теми України став можливим, що наші стратегічні комунікації профукали діалог з пересічним американцем. У лютому 2022 все складалось гарно — Зеленський у флісці звертайся до пересічного американця з емоційними промовами. Але далі — типового американця з Джорджії та Алабами не стали знайомити з типовим українцем, його стилем життя, портретом. А на експорт відправили Єрмака, Шурму та Арахамію, чий вигляд і внутрішнє наповнення викликають лише відчуття роздратування та презирства. Ще приступ риганіци.

Де ми просрали боротьбу за американця?

Хто ці люди, які голосують за Трампа?

Відкриті дані свідчать, що великі групи прихильників Трампа це білі чоловіки і білі жінки. Третє — латиноамериканці, які хочуть порядку і не в захваті від інших латиноамериканців, які хочуть стати їм конкурентами на ринку праці.

https://www.pewresearch.org/.../behind-bidens-2020-victory/ [2]

Всі ці люди переважно сімейні, консервативні, віруючі. З ноткою "мій батько це робив і я буду".

Що ми могли показати їм?

Ветерана, діючого військового, жінку-військову, круту хірургиню, матір-біженку, яка вивозила своїх і чужих дітей з окупації. Успішну людину, яка мала трьох діточок і процвітаючу ферму/підприємство, якісний бізнес, яке все це опинилось під окупацією чи знищене окупантами.

Їх би 100% зацікавив лідер ОТГ — в чорній водолазці, шерстяному блейзері. У якого 700-1000 людей на фронті — і він змушений дбати про їх захист, повернення додому і похорони, не дай Бог. На "ура!" зайшли б зустрічі наших ветеранів на протезах з їхніми. Спільні походи на баскетбол, на концерт Тейлор Свіфт, Алана Джексона, на Супербоул — саме те, щоб познайомити просту людину з людиною.

Далі гігантська група любителів Трампа і респів — віруючі американці. Це найбільш недоооцінена категорія, а дарма. США мають найбільше християнське населення у світі і, якщо точніше, найбільше протестантське населення в світі: майже 205 млн християн і, станом на 2019 рік, понад 141 млн членів протестантських церков. Відповідно — українські гості мали би постійно тусити в місцевих церквах, потужних громадах мормонів, методистів та євангелістів. І всяких пасторів та шановних гостей варто було би привозити до нас. По структурі консервативний південь США нагадує наші західні регіони, де сімейні зв’язки були не розірвані вщент Голодомором 1933, як на іншій частині України. Відповідно — там є традиція ходити в неділю в церкву, мощно відмічати хрестини і святкувати Різдво з усіма традиціями та костюмами.

Якби я була стратегічним комунікатором — гості із США у вигляді пасторів, священиків і редакторів християнських видань не вилазили б із Тернополя та Львова. У мерів Садового та Марцинківа (можна взяти інших мерів з тутешніх країв) було би спецзавдання укатувати цих гостей, показувати їм уклад життя свій і громади. І заодно — не забути зводити гостей на місцеві Алеї героїв. Уявіть собі повноцінне турне по Львову на свята — і на фінал відвідини Марсового поля, де українська сім’я саме хоронить свого єдиного сина, загиблого в боях за Україну. Заодно батька хлопця розказує історію про діда-священника, який провів 10 років у сибірських таборах.

Також варто сказати, що до повномасштабного вторгення у нас були досить сильні громади протестантів та євангелістів на Донбасі на та Півдні. Я сама бачила таких біженців — це працюючі притомні люди з дуже приємним вайбом. Саме такі особи мають напряму розказувати, чому Україні треба допомагати у війні.

Натомість в численних делегаціях до США мали би регулярно бути присутні військові капелани, священники, які регулярно допомагають фронту, священики, допомагали громаді в окупації, священник — який би міг розказати власну історію про те, як від пішов від МП до ПЦУ. Більше того — показати якусь файну родину нашого пастора чи священника з дітьми, активною сучасною дружиною і сенсами.

Серед груп, які люблять Трампа — білі без вищої освіти й сільські мешканці.

У нас нема кого показати з фермерів?

Є. Тут тобі ветерани першої фази війни, які стали сироварами та пасічниками. Тут тобі і історії тих, хто закладав персикові сади на Херсонщині, але став бомжем. Тут історії людей, які засівають поле попри міни. Врешті — потужний агробізнесмен Вадатурський, у якого окупанти вбили батьків у власному будинку. Наш реднек в картатій сорочці і штанях хакі має постійно тусити з їх реднеком у картатій сорочці з джинсами. Дуже часто цей американський реднек — син і внук вояків, які брали участь у війнах проти В’єтнаму і в зарубі на Тихому океані. Тому з ним завжди можна поговорити про машини, зброю, будівництво та сімейні традиції.

Ще одна група молодь до 29 років — це ті, кого забембали пусіхети, надмірне дайвьорсіті і всякі там срачі, яка саме ця актриса може грати історичну постать Анну Болейн. Кого можна відправити показати цій категорії? Я би їх познайомила з "Азовом", 3-ю штурмовою, з фактурами рівня Редіс і Калина. Де є дуже цікавий шлях, ідеологія і переконання. Заодно би і розвінчали тупі міфи про "нацистів".

В США мають їхати опозиціонери і громадське середовище. А не так — ми банимо поїздку депутатам ЄС, але Новинський у нас спокійно розказує консервативним американцям, як тут душать РПЦ.

Українець має працювати з цими групами американців без залежності — хто у нас при владі. Зеленський чи Вася Пенівайзенко. Бо виходить повна прутня — віруючий народ, який героїчно бореться з чорним злом, яке натягнуло на себе маску православія — не може гідно показати себе головному партнеру у світі.

Додам цікавий коментар глядача, який проживає до США. І ходить до маленької, але дружної релігійної общини протестантів. Де лідер якраз наш етнічний українець:

"Ви з Богданом праві, в США дуже мало представників Українського суспільства. На початку великого вторгнення, була дуже колосальна підтримка від громадян нашого хоть і не великого міста Marysville WA, приходив до нас в церкву навіть мер міста. Пастора нашої церкви підтримували як могли, робили ярмарки з випічками і це дуже подобалось місцевим. Але якби приїхали як ви кажете представники влади, або військові поранені, навіть не в нашу церкву, а в американські церкви, я думаю ця підтримка не згасла так бистро".

До слова — саме на рівні церкви в США зав‘язуються міцні бізнесові і політичні зв’язки. Тому треба і на службі посидіти, і псалми разом поспівати — і печиво під церквою попродавати. Українець майбутнього має скрізь всунути своє личко і топити за свій інтерес на всіх рівнях. Лише так воно працює.

Хто це буде робити?

Певно, що не Подоляк, Арестович і діди з Гренландії. Бо для цього треба бути розумним, далекоглядним, читати портрети американського виборця. І головне — думати про країну, а не вибори і власні рейтинги."

Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст

(Джерело [3]).

«Аргумент» [4]

На цю тему: