Спецпенсії для суддів: українців зробили рабами влади

Важная новость

На тлі минулорічних скандалів [2] стосовно прокурорських пенсій, а також загальної проблеми пенсійного забезпечення в Україні, знову гостро постали питання стосовно справедливості виплат довічного грошового утримання для суддів у відставці.

У 2022 році Пенсійний фонд спрямував [3] на ці потреби 4,1 млрд грн, у 2023 році – 4,4 млрд грн, минулого року сума досягла [4] 5 млрд грн. Водночас у Раді суддів позиціонують [5] ці кошти лише як "незначну частку загальних витрат Пенсійного фонду і бюджету країни, що не є значним тягарем для держави", а публікації журналістів з цього приводу називають "хейткампанією проти суддів".

Звичайно, наявність довічного утримання є важливою гарантією незалежності судді. В ідеальному світі суспільство забезпечує суддям гідну зарплату та безбідну старість, а на заміну отримує чесне та справедливе правосуддя. Однак на практиці все виглядає дещо інакше.

Розмір виплат для суддів залежить від їхньої заробітної плати та коливається від 50% до 90% залежно від стажу роботи. В окремих випадках розміри щомісячного довічного утримання суддів сягають просто захмарних цифр.

До прикладу, у грудні 2024 року суддя Донецького апеляційного суду у відставці Микола Будулуца через суд підвищив [6] своє довічне утримання зі 187 тис. грн до 269,7 тис. грн на місяць. У січні 2025 року суддя Донецького апеляційного суду у відставці Людмила Соломаха виграла [7] справу проти Пенсійного фонду і підвищила свою "пенсію" з 133 тис. грн до 192,5 тис. грн на місяць. В обох випадках перерахунок провели заднім числом.

А найбільше пощастило Наталі Шапталі, яка у 2019-му впродовж чотирьох місяців очолювала Конституційний Суд України. Вона щомісячно отримує 390 тис. грн. Такий розмір довічного утримання Шаптала досягла завдяки рішенню [8] судді Окружного адміністративного суду Києва Олесі Чудак. Як повідомляє видання [9] OBOZ.UA, Шаптала отримує найбільшу виплату серед всіх суддів у відставці.

І це при тому, що за даними [10] Пенсійного фонду, середня пенсія в Україні становить близько 5 800 грн, а кожен четвертий пенсіонер отримує [11] менше ніж 3 тис. грн. Тоді як середній розмір пенсії [12] у прокурорів — 21 940 грн, а середній розмір довічного утримання судді у відставці — 99 737 грн на місяць.

За останні п’ять років середній розмір звичайної пенсії збільшився лише на 2 тис. грн, а середній розмір щомісячного утримання суддів у відставці підвищився [13] одразу на 22 тис грн. Лише вдумайтеся, середня щомісячна суддівська "пенсія" перевищує звичайну у 17 разів! А згадана вище екссуддя Шаптала за місяць отримує стільки, скільки звичайний пенсіонер отримає за п'ять з половиною років.

Це разюче відрізняється від країн Європи. До прикладу, у Німеччині судді мають право на пенсію відповідно до закону про пенсійне забезпечення державних службовців (Beamtenversorgungsgesetz). Розмір пенсії залежить від зарплати та вислуги років і в середньому складає від 4000 до 6000 євро на місяць (звичайна пенсія для громадян у Німеччині у 2023 році становила [14] близько 1500 євро).

Питання надмірних виплат суддям у відставці особливо актуальне зараз, бо під час війни кожна гривня має значення для оборони країни. І ця тема не викликала б таке невдоволення, якби розмір виплат для суддів у відставці мав розумні межі, а гроші отримували лише гідні особи.

Проте це не завжди так. Зокрема, нещодавно антикорупційні органи викрили суддю у відставці Бориса Плотніцького. Його підозрюють у справі про вимагання одного мільйона доларів хабаря. За ці гроші підприємцю нібито обіцяли допомогу з ухваленням потрібних рішень у судових справах. В розмовах [15] з іншими фігурантами Плотніцький зазначав, що мільйон потрібно поділити на "два поверхи", що, на переконання слідства, означає вплинути на прийняття рішень як в першій так і в апеляційній інстанції.

До речі, найбільшу пенсію (не плутати з довічним грошовим утриманням суддів – прим.) в Україні отримує [9] колишній голова та член Вищої ради юстиції (після реорганізації – Вища рада правосуддя), екснардеп та "тіньовий куратор судової системи" за часів Януковича Сергій Ківалов. Його пенсія складає 246 тис. грн.

Такої виплати він домігся через суд завдяки махінаціям із зарплатою. За декілька місяців до пенсії Ківалов сам собі підняв зарплату у кілька разів, а потім сам же видав собі довідку для Пенсійного фонду. А після цього ще й пішов до суду і добився перерахунку розміру пенсії. Цікаво, що рішення ухвалив суддя Одеського окружного адміністративного суду Михайло Кравченко, який сам пішов у відставку у 2023-му році й зараз отримує довічні виплати від держави.

Кілька років тому громадськість вже публікувала [13] список найяскравіших прикладів недоброчесних суддів, яким дозволили піти у відставку із довічними виплатами. За ці роки у "почесну" відставку втекло ще чимало негідників. І тепер усі ми змушені забезпечувати їхню безбідну старість.

Ганна Андрієнко [16], суддя Октябрського районного суду міста Полтави у відставці

Попри численні факти недоброчесності, минулого року в почесну відставку відправили суддю з Полтави Ганну Андрієнко, яка відмазувала п'яних водіїв від відповідальності. Зокрема, у висновку ГРД [17] йдеться про те, що Андрієнко систематично порушувала строки розгляду справ, які стосувалися керування авто у стані сп’яніння. Через це близько 50 водіїв уникли відповідальності. Окрім цього, Андрієнко використала своє становище для маніпуляцій з автоматизованим розподілом справ, ухвалюючи рішення з аномальною швидкістю.

У 2021 Андрієнко навіть відсторонили від правосуддя на пів року та зобов’язали пройти кваліфікаційне оцінювання. Вона, як могла, затягувала, його проходження, прикриваючись нібито хворобами, а згодом подала заяву про відставку.

Наприкінці літа 2024 року ВККСУ, нарешті, завершила кваліфоцінювання й визнала суддю Андрієнко такою, що не відповідає займаній посаді. Її мали б звільнити, але попри рекомендацію ВККС, Вища рада правосуддя відправила Андрієнко у почесну відставку. Екссуддя замість звільнення отримала вихідну допомогу і щомісячне довічне грошове утримання за наш з вами рахунок.

Цікаво, що у 2020 році ВРП аналогічним чином вчинила [13] зі скандальним ексголовою Октябрського районного суду Полтави Олександром Струковим, якого також відправили у почесну відставку замість звільнення.

Ліана Курило [18], суддя Харківського апеляційного адміністративного суду у відставці

У 2014 році під час Революції Гідності Ліана Курило [19] як частина колегії суддів підтримала заборону на встановлення агітаційних наметів партії "Свобода" в м. Барвінкове Харківської області. Аргументував суд таке рішення правом містян на відпочинок. Під час кваліфікаційного оцінювання суддя не змогла пояснити, як це рішення захищало конституційні права містян і лише зазначала, що колегія хотіла уникнути негативних наслідків для відпочивальників.

На співбесіді у ВККС [20] до судді також були питання щодо походження коштів на придбане майно. З 2005 по 2015 роки родина Курило придбала нерухомість і автівки, вартість яких значно перевищувала офіційні доходи. Курило пояснила, що частину коштів на квартиру та авто доньки вона заощадила з неофіційної роботи, а іншу частину нібито дала бабуся, яка не працювала з 2000 року. Проте документів на підтвердження своїх слів суддя не надала.

Юлія Іваніна [21], суддя Дніпровського районного суду міста Києва у відставці

У жовтні 2024 року ВРП відпустила у почесну відставку "суддю Майдану" [22] Юлію Іваніну, яка під час Революції гідності взяла під варту активіста Руслана Мончаковського нібито за масові заворушення в центрі Києва та тілесні ушкодження правоохоронцям. До того ж Іваніна на основі сфабрикованих документів позбавляла водійських прав активістів, які брали участь в автопробігу до Межигір'я. Також, за інформацією з висновку Громадської ради доброчесності [23](ГРД), суддя кілька разів не вносила до декларацій квартири та авто, якими користувалася.

У 2017 році Друга дисциплінарна палата ВРП рекомендувала звільнити Юлію Іваніну з посади судді, але згодом це рішення замінили на двомісячне відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням доплат.

Іваніна так і не пройшла кваліфікаційне оцінювання, за результатами якого її могли б звільнити, тому член ВРП Олег Кандзюба пропонував зупинити розгляд питання про звільнення Іваніної у відставку, але ця пропозиція не знайшла підтримки у його колег. В результаті Вища рада правосуддя дозволила судді втекти у відставку із довічними виплатами.

Людмила Шереметьєва [24], суддя Солом’янського районного суду міста Києва у відставці

На початку 2024 року ВРП відправила суддю [24] Людмилу Шереметьєву у почесну відставку. Завдяки цьому вона уникнула необхідності проходити кваліфікаційне оцінювання, за результатами якого її могли б звільнити через численні сумнівні епізоди у її професійній кар’єрі.

ГРД стверджує [25], що Шереметьєва не відповідає вимогам доброчесності та професійної етики. Її рішення неодноразово викликали критику. Наприклад, вона зобов’язала активіста Романа Ратушного спростувати інформацію про Геннадія Корбана, який планував забудову Протасового Яру. Суддя також хотіла стягнути на користь Корбана витрати на адвокатів та компенсувати його "моральні страждання". Проте в березні 2023 року рішення Шереметьєвої скасував [26] апеляційний суд, а у вересні 2024 року це рішення підтримали [27] у Верховному Суді.

Детальніше про скандали судді читайте у матеріалі [28] Слідство.Інфо.

Наталія Чередніченко [29], суддя Голосіївського районного суду міста Києва у відставці

Окрім Людмили Шереметьєвої, на "пенсію" відправили не менш цікаву столичну суддю — Наталію Чередніченко. Вона систематично не з’являлась на кваліфікаційне оцінювання під приводом "хвороб" і завдяки цьому змогла втекти у відставку, так і не пройшовши оцінювання. Один з членів ВРП, Олег Кандзюба, пропонував на засіданні [30] зупинити розгляд заяви про відставку через наявність відкритого дисциплінарного провадження щодо судді, однак більшість колег його не підтримали.

Наталія Чередніченко — "суддя Майдану" [31], яка в часи Революції Гідності на три місяці позбавила права керування автомобілем громадянина за поїздку до Межигір'я, хоча він в той день перебував на риболовлі у Чернігівській області. При цьому тривалий час постанова Чередніченко була прихована у реєстрі судових рішень, оскільки суддя вказала, що справа нібито розглядалася у закритому режимі. Також суддя призначила цілодобовий домашній арешт для активіста Євромайдану. Згодом Європейський суд з прав людини визнав це рішення переслідуванням учасника Революції Гідності та результатом втілення стратегії влади Януковича щодо придушення протестів (п. 473 і 476 рішення ЄСПЛ [32]).

Також Чередніченко ухвалила [33] рішення у справі, де стороною виступав її рідний брат, та вирішила задовольнити його позов. А це явний конфлікт інтересів.

Олександр Коцюрба [34], суддя Київського апеляційного суду у відставці

Понад рік перебуває у почесній відставці суддя Олександр Коцюрба, який відомий своїм водінням у нетверезому стані та невнесенням даних до майнових декларацій.

Історія автопригод екссудді починається з 2016 року, коли він, порушивши правила дорожнього руху, врізався в іншу машину. За це йому присудили [35] 340 грн штрафу. У цій справі Коцюрба чомусь фігурував як безробітній, хоча був суддею. Рішення суду не вберегло Коцюрбу від наступного ДТП. Згідно з протоколом, він відмовився від проходження тесту на перевірку стану алкогольного сп’яніння, але суд вирішив [36] закрити справу у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. За деякий час Коцюру знову зупинила поліція і виявила, що суддя мав ознаки алкогольного сп'яніння. Однак він знову відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а справу згодом також закрили [37] за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

До речі, авто Toyota Land Cruiser, на якому Олександр Коцюрба потрапив у 2016 році у ДПТ, не було зазначено у його декларації [38]. Так само екссуддя не вніс [39] і автомобіль марки BMW, на якому він потрапив у другу автотранспортну пригоду.

Олег Голяшкін [40], суддя Шостого апеляційного адміністративного суду у відставці

У 2024 році втік у відставку колишній фігурант справи НАБУ, екссуддя Вищого адміністративного суду України Олег Голяшкін. За версією [41] обвинувачення, Голяшкін не декларував дві квартири в центрі Києва біля Києво-Печерської лаври, записані на його матір. Суддя хотів приховати їх від органів правопорядку та громадськості, щоб претендувати на службове житло у Києві.

На додаток, у 2017 році детективи провели обшук [42] та вилучили у судді понад $100 тисяч. Походження частини коштів Голяшкін пояснити не зміг. Втім, пробувши кілька років у судах, справу щодо Голяшкіна закрили через скандальне [43] рішення Конституційного Суду і він вийшов сухим з води.

Далі Голяшкін провалився під час конкурсу до нового Верховного Суду, але протягом 6 років отримував заробітну плату, "працюючи" у ліквідованому суді. За таке "нічогонеробіння" Голяшкіну накапало близько 4 млн грн. А на початку 2024 року його перевели до Шостого апеляційного адмінсуду, де він отримував понад 200 тисяч грн на місяць. Голяшкін мав проходити оцінювання, в результаті якого його найімовірніше звільнили б. Але натомість ВРП відпустила його у почесну відставку, попри наявність скарг щодо судді.

Віталій Саліхов, член Вищої ради правосуддя

Ну і вершиною усіх цих історій про "почесні" пенсії для суддів стала справа члена ВРП Віталій Саліхов, який тепер отримує пенсію у понад 150 тис. грн. [44] Саліхов через суд домігся виплати без обмеження її максимального розміру. Свій позов колишній суддя аргументував тим, що обмеження розміру пенсій не застосовується до військовослужбовців, а він у 2010 році звільнився з військової служби, де працював суддею у військових судах.

Цікаво, що це рішення у рекордні строки ухвалив нині покійний суддя Київського окружного адміністративного суду Андрій Балаклицький, коли ВРП саме розглядала проти нього дисциплінарну справу за грубе порушення закону. Розглядалася скарга в Другій Дисциплінарній палаті ВРП, членом якої був сам Саліхов.

Віталій Саліхов разом зі своїм колегою по ВРП Сергієм Бурлаковим, по праву вважаються найбільш плідними "захисниками" [45] недоброчесних суддів, які порушують закон або зловживають посадою.

***

Довічні виплати суддям, які мали б гарантувати незалежність та стримувати корупцію, подекуди обертаються несправедливістю. Замість очищення судової системи, Вища рада правосуддя подекуди дозволяє суддям з сумнівною репутацією піти у почесну відставку з виплатами, що значно перевищують середній розмір пенсії в Україні. Як наслідок, українці стикаються з високооплачуваною круговою порукою, яка підриває довіру до правосуддя.

Окрім зміни підходів до проблеми відставки недоброчесних суддів з боку ВРП, покращити ситуацію могли б також законодавчі зміни, які б врегулювали питання надмірного розміру виплат "спецпенсій" для суддів, прокурорів, депутатів та деяких інших категорій високопосадовців.

Законність подібних законодавчих змін в інших країнах вже кілька разів ставала предметом розгляду [46] Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі [47] "Хонякіна проти Грузії" суд погодився з доводом уряду про те, що коригування розміру виплат для суддів у відставці можуть мати на меті підтримку стабільності державного бюджету, тим самим раціоналізуючи державні витрати. При цьому ЄСПЛ врахував, що пенсія для суддів як і раніше була набагато вище, ніж середня пенсія за віком в Грузії, що підтримувало ідею спеціальної, більш щедрої програми соціального забезпечення для суддів, що вийшли на пенсію.

За інформацією [48] "Слідства.Інфо", у 2024 році ВРП відправила у відставку 238 суддів, а загалом на утриманні держави (тобто, українців - А.) перебуває 3 908 українських суддів. Звичайно, велика частина з них заслужила право на довічне грошове утримання. І його розмір має бути достатнім, щоб не тільки забезпечити достойну старість, а й служити гарантією неупередженого здійснення правосуддя під час роботи судді на посаді.

Але чи має ця виплата у десятки разів перевищувати середню пенсію в країні? І друге, не менш важливе питання, чи мають і надалі отримувати право на довічне грошове утримання відверті негідники?

Поки відповідей на ці питання не буде, судова реформа залишатиметься необхідною умовою для встановлення справедливості. А всім активним громадянам варто не втрачати пильності та продовжувати виборювати зміни, щоб система працювала не на користь окремих обраних її представників, а на благо всього суспільства.

Катерина Бутко, Голова ВО "Автомайдан". блог автора на УП [49]

Зображення вгорі: діптих Герарда Давида «Суд Камбіса» або «Здирання шкіри з продажного судді», 1498 рік. Фрагмент картини

«Аргумент» [50]

На цю тему: