У росії запрацював конвеєр з фабрикації справ про держзраду проти вчених

Вчених у Росії систематично саджають у в'язниці у справах про держзраду. Часто це люди похилого віку старше 70 років з тяжкими захворюваннями, які часом не доживають до вироку. У зоні ризику всі вчені, які будь-коли брали участь у міжнародних проектах. Але найбільше органи цікавляться тими, чия робота пов'язана з оборонним сектором, а також фізиками, які займаються дослідженнями в галузі аеродинаміки великих швидкостей або гіперзвуку. Шпигунів найчастіше шукають саме серед них.

The Insider [2] поговорив із правозахисниками та близькими репресованих, щоб зрозуміти, як ведеться робота у подібних справах і чи можна застрахуватися від звинувачення.

Діяльність підвищеної державної ваги

Наприкінці червня Мосміськсуд засудив [3] до 12 років суворого режиму 71-річного професора МФТІ та співробітника Центрального аерогідродинамічного інституту імені Жуковського (ЦАГІ) Валерія Голубкіна. ФСБ також заарештувала його начальника Анатолія Губанова. Звинувачення в держзраді щодо них пов'язане [4] з роботою міжнародного проекту HEXAFLY-INT, в рамках якого створювався гіперзвуковий пасажирський літак. Крім того, за рік за статтею про держзраду було заарештовано кількох учених [5] з Новосибірська: голову Інституту теоретичної та прикладної механіки Сибірського відділення Російської академії наук (ІТПМ СО РАН) Олександра Шиплюка, а також двох наукових співробітників ІТПМ — Анатолія Маслова і Валерія Звегінця.

Валерій Голубкін у Мосміськсуді

Минулого року за підозрою у держзраді заарештували завлабораторію квантових оптичних технологій в Інституті лазерної фізики СО РАН Дмитра Колкера. 2 липня була річниця його смерті – він помер у СІЗО на третій день після арешту. Колкера звинуватили [6] в тому, що він передав Китаю інформацію, що містить держтаємницю. Син ученого розповідав, що його батько читав лекції у китайському виші російською мовою. У Китай із вченим літав співробітник ФСБ, який під час відрядження скрізь його супроводжував і забороняв говорити та виступати англійською мовою.

Російських учених часто звинувачують у держзраді нібито за співпрацю з Китаєм, каже голова правозахисного проекту «Перший відділ» Дмитро Заїр-Бек. Але це пов'язано насамперед з тим, що Росія з КНР має багато спільних наукових проектів, що полегшує пошук уявних держзрадників. Чимало справ проти вчених пов'язані з проектами періоду «медведівської відлиги», коли було модно співпрацювати з іншими країнами. Тепер ситуація змінилася, до співпраці ставляться по-іншому і саджають тих, хто просто виконував свої службові обов'язки, каже юрист, правозахисник і засновник правозахисних проектів «Команда 29» та «Перший відділ» Іван Павлов.

Колкер мав четверту стадію раку, але незважаючи на це його забрали з клініки [7], літаком відвезли до Москви і відправили до СІЗО. При затриманні за підозрою у держзраді ФСБ практично завжди наполягає на тому, щоб відправити затриманого до СІЗО, каже Павлов: «Є рідкісні винятки, але є й такі сумні випадки, як із Колкером, коли людину привезли до СІЗО практично зі смертної ложі. Вони не отримали б жодного профіту, якби дали йому померти вдома».

Лікар фізико-математичних наук Дмитро Колкер

Розкриття справи у ФСБ прив'язане до «реалізації» — таким терміном вони позначають сукупність дій, зокрема затримання та обшуки, пояснює Павлов. Зазвичай обшуки проходять рано-вранці, причому, віяло і одночасно в кількох місцях — за місцем проживання, на дачі, на роботі, у близьких. Самого фігуранта везуть на допит, потім до суду, де йому обирають запобіжний захід. Причому все це робиться практично в один день, який вважається днем «реалізації». Цей день у ФСБ вважається найважливішим, каже юрист:

«Якщо це не виходить, то смак перемоги не той. Обов'язково треба затримати та заарештувати. Тож Колкера й убили. Просто через бажання здобути своє. Вони довго збирали документи, стежили, прослуховували, читали листування. Треба було обов'язково затримати, щоб у вже просвердлену в погонах дірку вставити нову зірку. Не псувати собі свято».

Фонд «Вільна Росія» також вважає [8], що за рахунок «шпигунських» справ ФСБ «імітує діяльність підвищеної державної ваги, а конкретні офіцери забезпечують собі кар'єрне та матеріальне зростання». Наприклад, слідчий Олександр Чабан, який вів справи журналіста Івана Сафронова, вченого Віктора Кудрявцева, його учня Романа Ковальова, фізика Анатолія Губанова та інші отримав підвищення. Він був підполковником, а згодом став [9] полковником.

Ланцюжок арештів

За останні роки кількість справ за статтею про держзраду збільшилася, каже Павлов: «Якщо до 2014 року виносили два-три вироки, то після 2014 року бувало і 15 вироків, а минулий рік був зовсім урожайний». За даними [10] «Агентства», минулого року було заведено 22 кримінальні справи про держзраду, а з 1 січня по 11 квітня 2023 року — вже 20.

При цьому справи про держзраду, які порушуються щодо вчених, найчастіше розслідуються в Москві, ними займається центральний апарат — Перший відділ управління ФСБ, і про кожний із них «все в курсі на самому верху», каже Заїр-Бек. У вчених вся секретна інформація знаходиться не лише на паперах, а й у голові, адже вони є розробниками — так пояснював [11] «Комерсанту» логіку спецслужб генерал-майор ФСБ у запасі, член ради із зовнішньої та оборонної політики Олександр Михайлов: «Простіше виявити витік, коли ми маємо справу з людьми, які намагаються проникнути до цієї інформації, але дуже складно, практично неможливо — коли людина є носієм цієї інформації, можливо навіть у однині».

Чекісти люблять справи-«матрьошки», пояснює Павлов. Людину спочатку «ламають», кажучи, що за цією статтею їй належить від 12 до 20 років (зараз покарання і зовсім посилили до довічного [12]), а потім обіцяють, що, якщо вона «поводитиметься добре», то їй дадуть термін менше 12 років, а якщо він визнає свою провину і дасть свідчення ще на когось, то шість років:

«Академічна спільнота в Росії – легкий видобуток, їх просто зламати. Мені пощастило з моїми довірителями, вони були з вдачею. А ось основна маса – це сумне видовище. Практично всі ці люди — продукт радянської доби, вони не припускають, що система може помилятися та спрямувати весь свій арсенал репресивних засобів проти них. Це люди, які зазвичай є вірою і правдою цього режиму. І коли слідчий від них щось просить, вони це роблять.

Зазвичай така робота починається з того, що велика слідча група приїжджає до науково-дослідного інституту та «розробляє» вчених усередині нього. Вони вимагають документацію та шукають, до чого можна причепитися, розповідає Заїр-Бек:

«Після цього розпочинається ”реалізація”. Спочатку ”реалізують” одну людину. Після, залежно від того, чи є у них якісь матеріали чи ні, вони або торгуються з цією людиною, щоб вона дала свідчення на когось ще (найчастіше буває саме так), або просто, навіть без будь-яких. додаткових показань, якщо в них вистачає матеріалу, порушують справу стосовно когось, затримують, заарештовують. За таким принципом побудовано справи проти новосибірських вчених із ІТПМ, справа ЦАГІ, справа ЦНДІМаш».

Справи ІТПМ та Центрального науково-дослідного інституту машинобудування (ЦНДІМаш) формально не пов'язані, але новосибірські науковці з ІТПМ – колеги співробітника ЦНДІМаш Віктора Кудрявцева. Вони разом працювали за спільним проектом із Бельгією, через який раніше Кудрявцева теж звинуватили в держзраді, розповів The Insider син вченого Ярослав Кудрявцев. За його словами, слідчий їздив до колег батька в Новосибірськ у рамках справи Кудрявцева і допитував їх: «Він вилучив у них матеріали та за іншими проектами. І далі ФСБ швидше за все віддала ці інші проекти на експертизу, і там щось розкопали».

Типовий процес у справі про держзраду

Наукового співробітника ЦНДІМаш Віктора Кудрявцева заарештували [13] за підозрою у держзраді влітку 2018 року та відправили до СІЗО, де він провів понад рік. Пізніше його відпустили під підписку про невиїзд, а 2021 року він помер. Його звинувачували у передачі секретних відомостей бельгійському інституту в рамках спільного проекту TRANSHYBERIAN, інформація про який досі є у відкритому доступі [14]. Ця справа розвивалася за класичним сценарієм: «розробка» іншого вченого з інституту, віялові обшуки, спроби ФСБ умовити піти на угоду та здати когось із колег.

Науковий співробітник ЦНДІМаш Віктор Кудрявцев

Процесу Кудрявцева передувала справа іншого співробітника ЦНДІмаш, Володимира Лапигіна, якого засудили за держзраду на користь Китаю. Лапигін працював приблизно за тією самою тематикою, що й Кудрявцев, розповів син Кудрявцева:

«Батько ходив до нього на суд як свідок захисту. Там усе скінчилося досить м'яким вироком у контексті цієї статті – сімома роками. Потім сам Лапигін говорив, що суддя мало не вибачався перед його дружиною, говорив що менше ніяк не можна, і що, якби його воля, то він би покарав його за недбале ставлення до документів, але не за держзраду».

Розслідування ФСБ щодо Кудрявцева, як з'ясувалося, розпочалося задовго до арешту. Проект, з яким пов'язане звинувачення, завершився приблизно 2013 року, згадує Кудрявцев-молодший. За його словами, через деякий час після цього почалася «розробка» — 2014 чи 2015 року:

«Вони стали за батьком активно стежити – підключилися до поштової скриньки на mail.ru, що було зовсім не важко. І далі майже п'ять років копали. Але батько нічого такого не помічав - ні стеження за собою, нічого.

Вперше додому до Кудрявцева прийшли з обшуком у 2017 році. За словами його сина, силовики прийшли без ордера, але при цьому все одно забрали всі комп'ютерні носії та закордонний паспорт.

«Батько був незворушний зовні — ну, забрали і забрали, купив собі новий ноутбук, що робити. Після обшуку минуло трохи менше року, і тоді вже за батьком прийшли зовсім. Щойно закінчився чемпіонат світу з футболу. Не знаю, чи вони приурочили, чи самі вирішили доглядати, чи так збіглося».

У день арешту Віктора Кудрявцева, у липні 2018 року, силовики прийшли з обшуком та до його сина, але самі не дуже розуміли, що хотіли знайти: «Кажуть: Видайте, що у вас є». Я говорю: “У сенсі зброя, наркотики?” Вони сказали, що ні, стаття бачите, яка. “Які предмети з символікою НАТО у вас є?” - Запитують. Ще вони тоді провели обшуки в гаражі, у підвалі гаража — без великого ентузіазму, але стіни намагалися простукати, знайти якусь схованку».

Кудрявцева-старшого забрали до Лефортова і сказали, що треба зізнаватись. Причому, згадує Ярослав Кудрявцев, його батькові не пояснювали, у чому його звинувачують, сказали, що він сам має подумати — «якщо сюди забрали, то є за що». За словами Кудрявцева-молодшого, слідчий розмовляв з його батьком без протоколу, бо хотів умовити його на угоду, щоб учений зізнався і розповів щось ще. Зазвичай заарештованому пропонують обмовити когось із колег. Але Кудрявцев не став робити цього [15]. «Коли їм набридло поратися з батьком, вони взяли його колегу, Ковальова, який пішов на співпрацю», — згадує Ярослав Кудрявцев. Романа Ковальова було засуджено [16] на сім років, але пізніше звільнено за станом здоров'я — він мав рак четвертої стадії [17]. Вчений пробув на волі близько двох тижнів, після чого помер.

Перевірка на таємницю

У кожному інституті ще зі сталінських часів обов'язково має бути перший відділ. Будь-який співробітник, який йде на регіональну, російську чи міжнародну конференцію, зобов'язаний отримати висновок про відсутність держтаємниці в його доповіді, промові чи постері — це робиться не за бажанням, це обов'язок. Керівництво приймає рішення: чи може співробітник виступати з цією доповіддю чи ні. Якщо може, то вчений прикладає цей висновок до документів, які подає до приймального комітету конференції. Контроль буває більш жорстким. Наприклад, на закордонних конференціях доповідача може супроводжувати співробітник ФСБ. Але так відбувається не завжди. Такий супровід можуть організовувати лише для вчених, які працюють на особливо чутливі теми.

Проект, яким займався Кудрявцев, реалізовувався з 2011 до 2013 року, і всі перевірки він пройшов ще тоді, розповідає син вченого. Перший відділ, який займається видачею дозволів на публікацію, є і в ЦНДІМаші. На підприємстві, якщо воно досить велике, працюють експерти, які знайомі із секретним списком всього, про що не можна говорити. Звичайна людина не знає, що можна говорити, а що не можна. Перевірці підлягають і матеріали, які науковець хоче надіслати іноземному партнеру, каже Кудрявцев:

«Вони називають це “вивіз матеріалів за кордон”. Експерти дають висновок, що у цих матеріалах немає державної та комерційної таємниці. І так відбувається у всіх наукових установах».

Вигідні для ФСБ висновки

Після допитів Віктора Кудрявцева співробітники ФСБ надіслали усі матеріали у справі на експертизу. У подібних процесах цьому передує розмова з тими, хто видавав вченому висновок про те, що матеріали не містять держтаємниць, пояснив Ярослав Кудрявцев. За його словами, бували випадки, коли співробітники ФСБ питали у людини, чи справді він її видавав, чи все ж таки поставив підпис, не подивившись на матеріали, або, можливо, його вмовили поставити цей підпис. Кудрявцев розповідає, що зазвичай експерти «продавлюються»:

«Вони починають рятувати себе. Їм самим страшно, і вони хапаються за ті версії, які їм пропонує слідчий, і відповзають набік, сподіваючись, що їх не зачепить».

На підставі того, що експертизу було проведено неправильно, матеріали вирушають на неї ще раз. ФСБ орієнтується лише на експертів, яких підбирає сама. Вони дають ті висновки, які вигідні спецслужбі, каже Павлов. За його словами, часто висновки про те, що в матеріалах знайшли держтаємницю, «притягнуті за вуха». Проте захист не може звернутися до якогось альтернативного експерта, тому що для цього потрібна людина з допуском до держтаємниці, схвалена ФСБ, а вона може практично невмотивовано позбавити її цього допуску. При цьому багато посад пов'язані саме з його наявністю — разом із втратою допуску людина втрачає й посаду.

Експерти від ФСБ керуються секретними переліками відомостей, що підлягають засекреченню, які мають кожен відомство. Самі ці переліки теж секретні, каже Павлов, і складаються з кількох сотень пунктів:

«Я знайомий із багатьма цими переліками, і там жахливі формулювання — вони настільки неконкретні та розпливчасті, що під них за бажання можна підігнати все, що завгодно. Але навіть за таких умов експерти примудряються знайти зовсім невідповідний пункт. Але ні слідчого, ні суду це взагалі не цікавить».

У такій ситуації людей, які спочатку видавали висновки вченим, також можна переслідувати, але цього не відбувається, зазначив Павлов. Він пояснює це тим, що «чекісти» діють за шаблоном: їхня сфера відповідальності — це 275-та стаття (про зраду). Інші злочини їх не цікавлять. Максимум, що можна пред'явити цим людям, каже Павлов, — це, наприклад, перевищення службових повноважень, 286 стаття [18]. Юрист упевнений, що ця стаття ФСБ не цікава, оскільки це злочин невеликої тяжкості, за яким навіть не можна взяти людину під варту.

При цьому у документах завжди можна знайти якісь недоліки. Наприклад, може виявитися, що не можна користуватися скринькою на mail.ru. Натомість листа потрібно було відправити з адреси установи, каже Кудрявцев:

«Порушення знайти можна в будь-якій роботі – це як із пожежником, який до вас прийде та знайде купу порушень у будь-якому випадку. Інша річ, чи є це 275 статтею чи ні. Тому що 275 стаття — це свідома допомога іншій державі, яка зашкодить Росії. Далі завдання ФСБ у тому, щоб із цих дрібних порушень поступово розкрутити справжню справу. Для чекістів це можливість попрацювати. Це їхній хліб».

Павлов упевнений, що насправді ФСБ не цікавить безпеку країни: «Бували випадки, коли вони стежили і бачили, що людина пересилає матеріали прямо при них. Вони могли б це припинити, якби реально дбали про державну безпеку. Але ні, їм треба, щоб злочин було закінчено, інакше це якийсь недозлочин, за який вони матимуть недонагороду».

Багато вчених у зоні ризику

Правозахисники вважають, що зараз у зоні ризику перебувають багато вчень. Серед них ті, хто будь-коли брав участь у міжнародних проектах і надсилав своїм іноземним партнерам будь-які дані; вчені, чия робота пов'язана з оборонним сектором, а також фізики, які займаються дослідженнями в галузі аеродинаміки великих швидкостей або гіперзвуку — вони потрапляють під особливу увагу «безпеків». Шпигунів найчастіше шукають саме серед них. Іван Павлов підтверджує, що серед учених, яких залучають за 275-ю статтею приблизно за останні п'ять років, група, яка займається гіперзвуком, домінує:

«Путін якось сказав [19], що у нас є напрацювання з гіперзвуку, їх треба охороняти. І одразу ж знайшлися охоронці».

Ярослав Кудрявцев говорив, що його батько "погорів" саме на цій темі. Хоча слово «гіперзвук» відоме з 1950-х років, але зараз воно почало привертати увагу через створення ракет, які показали Путіну.

Мабуть, справді, у цьому досягнуто прогресу. Це видно по Україні, де ці ракети літають і завдають великої шкоди. Однак як було досягнуто цього прогресу — невідомо. ЦНДІмаш, наприклад, розробкою цих ракет не займався. Але там є велика аеродинамічна труба, туди могли привозити моделі, продувати, використовувати потужність цього інституту.

Фізика — це область наукових інтересів, яка знаходиться в зоні ризику, вважає Заїр-Бек. Крім цього, у небезпеці все, що пов'язане з розробками подвійного чи військового призначення, а також усе, що становить стратегічні інтереси держави:

«Ми вважаємо, що вчені, які займаються біоінженерією та біоінформатикою, найближчими роками також можуть потрапити до поля зору федеральної служби безпеки. І якоюсь мірою це вже відбувається, просто поки широкому загалу це невідомо».

Чисто статистично можна сказати, що співпраця з Китаєм найімовірніше призведе до справи про держзраду, ніж співпраця з іншими країнами, припустив Заїр-Бек. Проте принцип, за яким обирається жертва, є досить невизначеним, додав експерт.

Тривожні сигнали перед арештами

Найвище керівництво країни регулярно та публічно вимагає зміцнювати контррозвідку, боротися з ворогами та шукати шпигунів. Справи про держзраду порушуються поступово, але повідомляється про них хвилеподібно — за відповідним повідомленням Путіна, каже Заїр-Бек. Після кожної подібної заяви (особливо після початку війни) протягом короткого проміжку часу ФСБ повідомляє, що знайшла шпигунів чи терористів, нейтралізувала диверсантів залежно від тематики виступу президента. Однак це не означає, що справи було порушено одразу після заяви. Це матеріал, який ФСБ накопичує та показує публіці у потрібний момент, щоб продемонструвати, що служба реагує на доручення президента, пояснив експерт.

«Чекісти» працюють дуже потайно — ніхто не дізнається, що почалася якась перевірка, каже Павлов: «Зрозуміти, що хмари згущуються, вони не дадуть. <...> Але якщо хтось із групи вчених, які працювали над проектом, уже ходить на допити, то вся група в зоні ризику».

Заїр-Бек додає, що поганим сигналом буде, якщо до інституту прийшли оперативники чи слідчі ФСБ та провели ревізію документації, зокрема наукової. Це перший дзвіночок і привід звернутися до Першого відділу. Другий дзвіночок — якщо до колег чи безпосередньо до потенційної жертви почали виявляти персональний інтерес. Наприклад, якщо людину викликають на опитування. Це означає, що треба бити на сполох. Останній дзвіночок — це колись затримали когось із колег, додав правозахисник.

Перший і останній виправдувальний вирок у справі про держзраду було винесено [20] 1999 року — за кілька днів до того, як Володимир Путін став виконувачем обов'язків президента Росії, нагадує Заїр-Бек.

«Виправдувальні вироки у справах про державну зраду неможливі, але при цьому теоретично можна намагатися припинити справу або домогтися строку нижче за нижчий поріг».

Наука у депресії

В інститутах рідшають не лише лави молодих фахівців, а й просідає іноземний професорський склад та менеджмент у лабораторіях. Якщо спочатку міркування про імпортозаміщення звучали смішно, то зараз це потреба. За такого варіанту, можливо, через десять років у Росії з'явиться якась база.

Загалом працювати в науці без міжнародного співробітництва можливо, вважає Кудрявцев, — так було за радянських часів. Однак у такому разі потрібні ще й розвідники, які видобуватимуть міжнародну наукову інформацію:

«У нас як багато бомб і ракет робили — вони багато чого просто вкрали. Розвідники крали та приносили нашим ученим, які в „шарашках“ їх уже доводили до пуття. Але це такий спосіб організації держави, коли одні сидять, інші охороняють».

Нині серед учених стався поділ, як і серед усього народу, каже Кудрявцев. Є вчені, які раді, що побільшало військової роботи, з'явилися військові замовлення, їм стали краще платити. Особливо, за його оцінкою, задоволені співробітники таких підприємств, які безпосередньо роблять ракети, наприклад, у конструкторських бюро. Але у цих людей ніколи не могло бути жодного міжнародного співробітництва, вони до цього ставляться так само, як чекісти. І вони завжди розуміють, що вони працюють на війну, каже Кудрявцев: «А вчені, які на війну не працюють, вони, звичайно, переважно у депресії». Крім того, виникають труднощі із постачанням імпортними реактивами та витратними матеріалами для приладів.

Вчені з ІТПМ після затримання колег у своєму відкритому листі [21] заявили, що те, що відбувається, загрожує російській аеродинамічній науці крахом. Вони наголосили, що Маслов, Шиплюк та Звегінцев відомі блискучими науковими результатами і давно могли виїхати за кордон, проте «завжди залишалися вірними інтересам країни». Вчені попередили, що не розуміють, як далі робити свою справу, оскільки будь-яка стаття чи доповідь можуть стати причиною звинувачень у держзраді. Співробітники інституту назвали найстрашнішим у ситуації, що склалася, її вплив на наукову молодь: найкращі студенти вже відмовляються йти працювати в ІТПМ, а найкращі молоді співробітники йдуть з науки. Крім того, закривається низка наукових напрямів, що є критично важливими для створення аерокосмічної техніки майбутнього — співробітники просто бояться займатися цими дослідженнями. Наукове співтовариство розуміє, що подібне може торкнутися будь-якої дисципліни.

У відкритому листі, який став петицією [22] на підтримку Валерія Голубкіна (воно набрало вже більше 145 тисяч підписів), вчені теж говорили про підрив науково-технічного потенціалу та про те, що люди бояться йти в науку, а молоді фахівці виїжджають із країни. Колеги Голубкіна нарікають, що його історія розгортається у рік науки та технологій, який має залучити до сфери науки молодих фахівців, але насправді влада показує їм, що «прийти можуть за кожним, ніхто нічого не доведе, а вирок все одно буде обвинувальним».

«Аргумент» [23]

На цю тему: