За півтора роки війни Україну залишило понад 6 млн біженців [3], більша частина яких (близько 4,6 млн, за даними ООН [4] ) знаходиться в Європі — це найістотніший потік біженців, з яким європейський континент стикався з часів Другої світової війни. Крім того, згідно з даними Центру Разумкова [5], ще 5% опитаних українців (тобто до 1,5 млн осіб [6] у перерахунку на населення) висловлюють намір виїхати до Європи, щоб пережити там тягар другої воєнної зими. 

Читайте також: Як українські мігранти впливають на економіку ЄС (ДОСЛІДЖЕННЯ) [7]

Попередній великий приток вимушених мігрантів до Європи мав місце у 2015–2016 роках, коли до країн ЄС у пошуках притулка приїхало близько 1,3 млн осіб [8] із Сирії, Афганістану, Іраку, Африки, а також Косово, Сербії, Албанії. Парадокс полягає в тому, що «міграційна криза» 2015–2016 років стала для Європи та європейських політиків по-справжньому великим політичним викликом. 

Так, зростання популярності крайнє правих у європейській політиці, що припало на останні роки, нерідко пояснюють [9] саме цією кризою. Жорстка, майже ксенофобська позиція Віктора Орбана з питань біженців у 2015 році багато в чому посилила його популярність в Угорщині, де відбувся референдум [10], який відкинув обов'язкову квоту імміграції Євросоюзу. А у Греції, навпаки, проблеми з прийомом мігрантів сильно підірвали позиції тодішнього прем'єра Алексіса Ціпраса. Вихід Британії з Євросоюзу також багато в чому пов'язують [11] із міграційною кризою 2015–2016 років. 

Читайте також: Польща зацікавлена в постійному проживанні біженців з України: з 1 квітня можна подавати документи [12]

Однак суттєво більший за масштабом приток біженців з України, всупереч очікуванням Москви, не привів поки що ні до чого схожого. Навпаки, прийом українців у перші місяці війни спричинив хвилю загальноєвропейської солідарності, яку стимулювале обурення російським вторгненням. 

Недавнє соціологічне дослідження [13] Олександра Д. Мойзе, Джеймса Деннісона та Ханспетера Крісі пояснює цей парадокс. Українські біженці турбують європейців, але значно менше, ніж біженці з Сирії, Сомалі та Афганістану. Це пов'язано з близькістю контактів між країнами ЄС та Україною, і з фактором конфесійної близькості, і, ймовірно, навіть з расовими причинами. Має значення і демографічна структура «українського» притоку: з України до Європи їхали переважно жінки з дітьми та люди похилого віку, тоді як із Сирії, Сомалі та Афганістану у великій кількості втекли й молоді чоловіки. 

Соціологи ґрунтуються на даних двох хвиль лонгітюдного опитування (тобто опитували тих самих людей), проведеного ними у 2022 році в Угорщині, Італії, Франції, а також у Німеччині та Польщі, де українських біженців зосереджено найбільше (у сумі понад 2 млн), і порівнюючого ставлення європейців до біженців з України, Афганістану та Сомалі. 

Читайте також: Понад мільйон українcьких біженців прожили рік у Польщі, багато "вирішили тут заземлятися" [14]

За даними опитування, ставлення європейців до українських біженців багато в чому визначається ставленням до російсько-української війни. Громадяни ЄС відчувають себе набагато більш залученими до цієї війни, ніж у конфлікти, що розгортаються в інших регіонах. Респонденти, більш інформовані щодо війни в Україні, висловлюють і більшу підтримку українським біженцям. 

У розрізі політичних установок ставлення європейців до біженців з України діаметрально протилежне тим закономірностям, які спостерігаються щодо неєвропейських біженців, зазначають дослідники [11]. Європейці з лівими уподобаннями більш прихильні до біженців із Близького Сходу та Африки, ніж до українців, а праві, навпаки, насторожені стосовно сомалійців та афганців, але висловлюють підтримку українцям. 

Читайте також: Більшість обрала Німеччину: як змінилася географія українських біженців в ЄС [15]

При цьому респонденти, які заявляють про свою підтримку Росії, в основному однаково не приймають будь-яких біженців. Водночас прийом «культурно близьких» українських біженців впливає на зміну європейської громадської думки щодо біженців загалом. Респонденти, які заявляли про свою підтримку біженців з України у першій хвилі опитування, у другій хвилі пом'якшують свою думку щодо доцільності прийому біженців із «культурно далеких» країн. 

Якщо не вважати російську мову, яка набагато частіше звучить у європейських містах (основна частина біженців — з південно-східної частини України), такий колосальний потік біженців з України, справді, в Європі малопомітний. А підтримка та солідарність щодо українців (як показало проведене в червні 2023 року інше дослідження [16]) залишаються на високому рівні та демонструють лише мінімальні ознаки втоми, тоді як толерантність до сирійських біженців улітку 2022 року порівняно з весною 2022-го помітно знизилася. 

Ця картина стає ще зрозумілішою крізь призму аналізу соціально-демографічних характеристик нової української діаспори. Дослідження українського Центру економічної стратегії (ЦЕС) [17] на основі опитування Info Sapiens показало, що близько половини українських біженців у Європі — діти, а майже дві третини дорослих (63%) мають принаймні незакінчену вищу освіту. 

Читайте також: Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень про війну, відбудову та корупцію: "Все залежить від влади" [18]

Майже 30% українців, які виїхали до Європи, належать до типу «квазітрудових мігрантів» — це люди, добре адаптовані до життя за кордоном (бували там раніше, іноді вже в статусі трудових мігрантів, як правило, на якомусь рівні знають мову країни перебування). Ще 30% відносяться до типу «професіоналів» (висока кваліфікація, здатність влаштуватися за своєю чи суміжною спеціальністю, друзі у країні перебування, часто знання мови).

Вочевидь, настільки значний потік людей все-таки створює певні напруги, особливо у найбідніших країнах Центральної Європи, які взяли на себе значну частину припливу. Так, за даними ООН [19], у Польщі знайшли притулок 955 тис. українців, у Чехії — 370 тис., у Словаччині — 112 тис. Поляки незадоволені і навантаженням на економіку, пов'язаною з підтримкою біженців, [20] і демпінгом на ринку праці з боку дешевої робочої сили у вигляді молодих жінок працездатного віку. 

Українські біженці у країнах Європи, осінь 2023 року, тис. осіб

Цю ситуацію посилюють і менш сприятливі соціально-демографічні показники «центральноєвропейських» біженців-українців. Саме тут, як випливає з дослідження ЦЕС, зосереджено групу «класичних біженців» (загалом вона становить 25% від усього потоку). Це жінки середнього віку з дітьми, з нижчим рівнем освіти та колишніх доходів, без знання мов та неадаптовані до життя в іншій країні. 

Вони обирають переважно Польщу та Чехію через їхню «близькість» до України. Таким чином, бідніші та менш адаптовані українські біженці залишаються у бідніших європейських країнах, підвищуючи навантаження на них. У той час як більш заможні та адаптивні спрямовуються до багатших країн. Цей дисбаланс може більш різко проявити себе на тлі загального зниження залучення європейців до українсько-російського конфлікту, яке, як було сказано вище, було важливим чинником європейської солідарності та толерантності щодо біженців.

—

Опубліковано у виданні Re: Russia [21]

В тему: 

• Якщо війна триватиме рік, то багато українських біженців не повернуться з Європи - Елла Лібанова [22]
• Півмільона українців отримають додаткові виплати через програму ООН — Мінсоцполітики [23]
• Як українські та західні ліві реагують на російське вторгнення в Україну: наші просять зброю - західні проти [24]
• Європа готується до нової хвилі українських біженців із наближенням зими – Reuters [25]
•  Митрополит Епіфаній: «У ці дні ми співаємо «З нами Бог». Якщо з нами Бог, то хто проти нас?» [26]
• За останній рік Україна й українці дали альтернативну оцінку людської природи [27]