1 вересня. була чергова річниця початку Другої світової війни: 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. За тиждень до цього Третій Рейх і СРСР поділили сфери впливу у Східній Європі. Професор історії Вім Кауденіс із Бельгії називає період від початку Першої світової війни до кінця Другої своєрідною європейською громадянською війною. Він пояснює, чому Адольф Гітлер навряд чи розпочав би війну без домовленості з Йосипом Сталіним і чому сьогодні Володимир Путін виправдовує цей пакт.

– Наскільки Перша світова війна та порядок, що склався після неї в Європі, підготували ґрунт для нової світової війни всього через двадцять років?

– Весь період від початку Першої світової війни до кінця Другої світової війни можна було б назвати своєрідною європейською громадянською війною з двома періодами запеклої боротьби між основними учасниками. А між ними відбувся перехід від протистояння імперій, що стояли одна проти одної, до протистояння ідеологічних блоків.

І саме це протистояння між, з одного боку, комуністичним Радянським Союзом, а з іншого — нацистською Німеччиною та її численними союзниками пізніше буде дуже сильно підкреслюватися. І особливо після Другої світової війни, в якій Німеччина зазнала поразки, буде підкреслюватися образ цього зіткнення між фашизмом і комунізмом, тому що зрештою комунізм переможе фашизм.

– До 1 вересня 1939 року Адольф Гітлер уже значно розширив територію Німеччини, досягаючи своїх цілей без значних кровопролиття: відбувся аншлюс Австрії, потім Німеччина отримала Судетську область і, зрештою, окупувала Чехію. Чому 1 вересня Гітлер вирішив перейти цю межу й розпочати справжню війну? Невже Гданськ і так званий Польський коридор справді були для нього настільки важливими – чи це був лише привід?

– Насамперед це був привід. Гадаю, Гітлер був людиною — про це можна прочитати в його книзі «Майн кампф», — надзвичайно одержимою тим, що він сприймав як приниження Німеччини під час Першої світової війни. Це трохи дивно, адже сам він не був німцем. Він був одержимий ідеєю помсти, хоча за що саме — не зовсім зрозуміло. Йдеться про новий світовий порядок після Першої світової війни, коли великі імперії в Центральній Європі зникають, а на їхньому місці виникають національні держави — менші країни.

Читайте також: Чи справді Червона армія визволила Європу від фашизму? Як історичний міф СРСР вплинув на сучасну Росію [2]

Професор історії Вім Кауденіс під час інтерв’ю кореспонденту Алесю Сілічу. Брюссель, Бельгія. Скріншот із відео: Белсат

Це ґрунтувалося на ідеї націоналізму: люди, які мають одну мову і, відповідно, одну культуру, мають право на власну державу. Він використовуватиме, а фактично зловживатиме цими ідеями, щоб претендувати на території, де мешкають німецькомовні люди. І це, природно, насамперед стосується Східної Пруссії. Але також і інших територій — у Польщі, у деяких частинах Балкан, наприклад у Румунії, — щоб тим чи іншим чином поставити ці території під німецький контроль. Таким чином, це фактично імперіалістичне бачення, яке використовує аргументи з націоналістичного дискурсу.

– За тиждень до нападу на Польщу Адольф Гітлер підписав з Йосипом Сталіним пакт Молотова–Ріббентропа, який передбачав не лише поділ Польщі, а й розмежування німецької та радянської сфер впливу щодо Фінляндії, країн Балтії та Бессарабії (нинішньої Молдови). Наскільки ця угода розв’язала Гітлеру руки? Чи наважився б він напасти на Польщу 1 вересня без домовленості зі Сталіним?

– Не думаю, що він наважився б. Не можна забувати про Радянський Союз як правонаступника Росії: існувало, так би мовити, міфічне уявлення про російський «котинок». І розпочинати війну на два фронти, особливо з країною, яка має такі гігантські резерви чи передбачувані резерви, зокрема людські, було небезпечно.

Тому краще було підстрахуватися, і угода від 23 серпня 1939 року якраз мала на меті не допустити, щоб Сталін відкрив другий фронт після нападу або у зв’язку з планами Гітлера щодо Західної Європи.

По-друге, потрібно було задовольнити Сталіна. В обмін на те, що він не чинитиме опору німецькій агресії в Польщі, Сталін мав отримати значну, навіть більшу частину Польщі, і тим самим можливість відновити територію колишньої Російської імперії, яка значно скоротилася, особливо на заході після Першої світової війни. Саме ці історичні аргументи та, насамперед, надана Сталіну свобода самостійно вести війну в Центральній Європі дозволили Гітлеру розпочати цю війну. Тим більше Гітлер чудово знав: тодішні провідні держави Західної Європи — Франція та Велика Британія — як і зараз, не прагнули відкритої війни. Вона асоціювалася з жахливим кровопролиттям Першої світової війни, тому вони були готові — і вже продемонстрували це, наприклад, у Мюнхені в 1938 році — піти, так би мовити, на будь-який компроміс, аби тільки не опинитися втягнутими у війну.

– Велика Британія та Франція гарантували Польщі допомогу і 3 вересня оголосили Німеччині війну. Однак потім розпочався період, що увійшов в історію як «дивна війна»: війна була офіційно оголошена, але активних бойових дій на Західному фронті практично не велося. Чому Велика Британія та Франція фактично не вживали жодних заходів у той момент, коли Польща воювала з Німеччиною? І чи розраховував Гітлер на такий розвиток подій?

– Так, Гітлер, безперечно, на це розраховував. Франція та Велика Британія жили спогадами про Першу світову війну. Не забувайте також, що після Першої світової війни повсюдно було запроваджено загальне виборче право. Люди могли реагувати на рішення політиків — це не були диктатури.

І вони за будь-яку ціну хотіли уникнути великих битв, у яких тисячі, навіть сотні тисяч людей перетворилися б на гарматне м’ясо. Вони не хотіли цього. І, зрештою, ймовірно, за цим стояли й певні стереотипи: мова йшла лише про щось у Центральній Європі. На Францію та Велику Британію безпосередньо не напали, тому вони могли якийсь час просто спостерігати за розвитком подій.

Читайте також: Що писала світова преса про підле вторгнення СРСР у Польщу [3]

В'ячеслав Молотов під час підписання Договору про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною в Кремлі. На задньому плані, зліва направо: начальник штабу Червоної армії маршал Борис Шапошников; ад'ютант Ріббентропа Ріхард Шульце-Коссенс; міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп; генеральний секретар ЦК ВКП(б) Йосип Сталін; секретар німецького посольства та перекладач Володимир Павлов. Москва, СРСР. 28 вересня 1939 року. Фото: Heinrich Hoffmann / ullstein bild via Getty Images

– Ще до початку Другої світової війни населення радянської Білорусі пережило сталінські репресії, колективізацію та масовий терор. Потім настала нацистська окупація зі своїм терором і масовим знищенням людей. Білорусь, яка тоді була західною радянською провінцією, заплатила за це жахливу ціну. Лише за офіційною статистикою в Білорусі загинув кожен третій. А з урахуванням сталінських репресій було знищено взагалі половину населення. Де-факто Білорусь стала своєрідним майданчиком зіткнення двох найпотужніших диктатур – сталінської та гітлерівської. Чи згодні ви з такою оцінкою і чому?

– Я з цим певною мірою згоден. Що я справді хочу підкреслити: з точки зору Білорусі вона, безперечно, була полем битви. Але це була не лише Білорусь. Фактично весь прикордонний регіон між тодішньою Польщею та Радянським Союзом, усі території, що до 1918 року входили до складу Російської імперії, зокрема Бессарабія, стали полем битви на Східному фронті під час Другої світової війни.  

Значна частина цих територій після Другої світової війни була заселена людьми з більш віддалених регіонів Радянського Союзу. Туди часто направляли російськомовних. Таким чином відбувалася як свідома, так і несвідома русифікація цих західних республік.

Читайте також: Як Росія віками знищувала і продовжує знищувати народи [4]

Кореспондент Алесь Сіліч бере інтерв’ю у професора історії Віма Кауденіса. Брюссель, Бельгія. Скріншот із відео: Белсат

– Згідно з радянськими підручниками історії, для кількох поколінь, зокрема білорусів, днем початку війни було 22 червня 1941 року. Чому, на вашу думку, перші два роки Другої світової війни були фактично витіснені з радянської історичної пам’яті? І чому, на вашу думку, білорусам сьогодні також важливо знати й розуміти, що відбувалося між 1 вересня 1939 року та 22 червня 1941-го?

– Пакт Молотова–Ріббентропа від серпня 1939 року було офіційно визнано в Радянському Союзі лише в 1989 році. До того часу офіційна радянська версія полягала в тому, що війна — Велика Вітчизняна війна — розпочалася в червні 1941 року. А все, що відбувалося до цього, фактично замовчувалося. А що саме замовчувалося? Співпраця між двома диктаторами – Гітлером і Сталіним, які фактично разом розпочали війну, бо хотіли поділити між собою Центральну Європу. Після Другої світової війни один із цих двох диктаторів став переможцем. І визнати після перемоги, що півтора року ми фактично співпрацювали з іншим злочинцем, було, звісно, складно. А за останні роки ситуація стала ще гіршою.  

Читайте також: Як Путін купляв Німеччину [5]

Наприклад, глава уряду Росії Володимир Путін постійно наголошує, що пакт Молотова — Ріббентропа був виправданим, оскільки Польща нібито мала намір завоювати Центральну Європу. Це просто подається як те, що було необхідним Радянському Союзу. А оскільки нинішня Російська Федерація — спадкоємиця Радянського Союзу, критика цього або питання з цього приводу вважаються неприпустимими.  

—

Алесь Силич / ФДМ; опубліковано у виданні  belsat.eu [6]

Читайте також: 

• Голод, біль і смерть: у що московити перетворюють «споконвічно російські землі» після захоплення [7]
• Кривавий сталінський слід в історії Польщі [8]
• Як союзники зрадили та здали Фінляндію і що про це варто знати Україні [9]
• Пальне за самогон. Як Совєтська армія виходила з Польщі [10]
• Антисемітизм і прокремлівська дезінформація [11]
• Чому Польща не святкує День перемоги [12]
• росія проти Польщі: чому 94% поляків вважають рф головною загрозою [13]
• 5 прикладів, коли союзники порушували взяті на себе зобов’язання включаючи сумнозвісний Будапештський меморандум  [14]