З нашого боку обороняється ОСУВ «Хортиця», яке має на півночі Харківщини тактичну групу, що відбиває 44-й АК ворога. Тобто для нас оборона Харківської області – цілісний комплекс заходів в рамках єдиної операції, а для противника – начебто теж, але не зовсім. Головна мета ворога біля Куп’янська – створити умови для подальшого штурму Слов’янська і Краматорська з півночі. Решта Харківщини – приємні бонуси, а не оперативна мета.

Отже оперативна ситуація з півночі на південь: через тривалі невдалі намагання форсувати Оскіл противник 10 травня 2024 почав створювати плацдарми біля держкордону, звідки до Великого Бурлука – 23 км по прямій. Найбільш північний плацдарм – поблизу села Мілове, 31 км2, просування вглиб території України – до 7 км, тривають бої на околицях села Амбарне та тривають регулярні спроби просунутися до Хатнього.

Читайте також: Від укусів до стримування: армія дронів дозволяє Україні не програти у війні, але залишається неповноцінною без ракетної складової [3]

У чому сенс – до кінця не зрозуміло: чи то ворог формує свою «санітарну зону», чи то проривається на Великий Бурлук. Але кілька цікавинок є: в перші дні травневих боїв на ділянці біля Мілового втрати противника становили більше тисячі убитими. Друга цікавинка – до ППД 3-ї мсд 20-ї армії окупантів в Валуйках – всього 31 км. І щось цей факт не надто допомагає.

Спроби розбити лоба об українську оборону тривали і в інших точках вздовж Осколу з єдиною відмінністю – біля Строївки і Тополі нічого не треба було форсувати, просто перетнути держкордон. З 19 січня цього року агресор, намагаючись розширити свій плацдарм на правому березі Осколу, вирішив просуватися в напрямку Строївки з метою оточення Куп'янська. Суто на карті ця походенька виглядала загадковою – чи то ворог глибоко охоплює Куп’янськ, чи то проривається на Великий Бурлук. Але коли ти на фронті 8 км вклинився за 10 місяців на 7 і застряг у сірій зоні, то пафос зникає.

Втрата пафосу, особливо в донесеннях, в тоталітарних державах є річчю неприпустимою, тому ворог заходився об’єднувати свої тактичні плацдарми в щось епічне. Таких територій зараз дві – між Красним Першим і Кам’янкою та всім відомий плацдарм біля Дворічної. Є відчуття, що похмурий і не щодня тверезий російський штабний геній дуже хотів захопити міст в Синьковому, навіть кілька штурмових груп прогулювалися по західному березі в селі, але щось пішло не туди. Не злетіло, коротше кажучи.

13 березня поточного року росіяни форсували Оскіл поблизу Кам'янки та Красного Першого, створивши плацдарм на західному березі з явним наміром обходити Куп'янськ з півночі.

Читайте також: Чому втрати російських загарбників зменшилися [4]

Дворічнянський плацдарм ворог почав створювати ще у листопаді-грудні 2024, переправившись на наш берег біля Дворічної та Новомлинська. Головна проблема – неможливість навести мости та переправи, щоб перекинути важку техніку на наш берег, тому 30-й інженерно-саперний полк Ленінградського ВО сумно чухає понтони десь поблизу Першотравневого на окупованій Харківщині.

Всі згадані плацдарми – не зовсім вдалі спроби створити умови для захоплення Куп’янська, але вони зараз відіграють роль магніта і сковують частину військ ОСУВ «Хортиця», заважаючи їй зосередитися біля міста.

Перейдемо до ситуації в самому Куп’янську. Місто є лівим флангом українського плацдарму, котрий стійко утримують Сили оборони. Плацдарм має 20 км по фронту від Куп’янська до Сенькового та 18 км в глибину від Куп’янська-Вузлового до практично околиць Орлянки. Така собі підкова вигином на схід.

Фото: https://deepstatemap.live/ [5]

У десятих числах вересня запеклі бої розпочалися поблизу сіл Западне, Кіндрашівка, Радьківка, Голубівка. Тобто ворог вирішив, спираючись на плацдарм в Дворічній, просунутися з півночі до міста. До 20 вересня 68-а мсд 6-ї армії та 27-а омсбр 1-ї танкової армії окупували район Кіндрашівка – Радьківка – Мирне – північні околиці Куп’янська – Голубівка.

 І з того часу позиції сторін практично не змінювалися. І ця сумна думка не дає спокою оперативному відділу штабу 6-ї армії, котрий має забезпечити безперервність наступу. Але не може, адже укомплектованість передових частин армії, які ведуть бойові дії на плацдармі на північ від Куп’янська, дозволяє не відступати, але не просуватися.

Оскіл та українські дронарі і артилеристи не дозволяють ні перекидати поповнення, ні постачати війська на передовій. Зрозуміло, як тільки ти припиняєш тиснути на оборону, як вона негайно починає відновлюватися. Колапс, панове російські оператори! Поволі вогневі засоби Сил оборони створюють ситуацію, коли виснажені боями «багатирі» просто не втримають своїх позицій і будуть вимушені скласти іспит з зимового плавання через Оскіл. 

Читайте також: Напередодні "вирішального прориву": Росія готується до "масштабного наступу", результат якого можливо надовго визначить сценарій завершення війни [6]

Становище окупантів в районі Кіндрашівка – Радьківка – Мирне – північні околиці Куп’янська – Голубівка є вразливим і «Хортицю» стримує лише брак резервів, щоб викинути докучливих «туристів» з Ленінградської області на їх болота.

Ремарка про 68-у мсд (68-я гвардейская мотострелковая Севастопольская Краснознамённая дивизия имени Латышских стрелков): дивізія сформована цього року на базі 25-ї омсбр спеціально для наступу на Харківщині і в перспективі – в Слов’янсько-Краматорській агломерації, має іншу, аніж решта дивізій організаційно-штатну структуру, котра вочевидь «заточена» на ведення штурмових дій піхотою. До речі, така сама за структурою 69-а дивізія сформована в 6-й армії і також веде бойові дії на Харківщині з явним прицілом на Слов’янськ. 

Якщо пригадати красиву і професійну роботу отоларингологів з 1-го корпусу Нацгвардії під Добропіллям, котрі полікували «вуха зайця», відрощені підрозділами ворога з 51-ї армії, то можна бути певними, що потрібний досвід планування таких дій у Сил оборони є.

Ворожій плацдарм противника на Осколі довгий, від Московки до Строївки – аж 40 км, але як водиться у росіян – вузький (згадаємо щупальця 2022-го року), лише 3 км в районі Кіндрашівка – Західне та 5 – біля Красного Першого. Особливість планування у них така чи вдається вклинюватися лише на супервузьких ділянках і потім мучитися з логістикою – хто зна? Певний, що план нашинкувати цю «ковбасу» в штабі ОСУВ «Хортиця» є, лише час ще не настав братися за сокиру.

Читайте також: Генерал французької армії Ніколя Рішу: Українська армія - чемпіон світу з гнучкої оборони [7]

Фото: https://deepstatemap.live/ [5]

Ворожий штаб вимушений вирішувати одночасно дві непрості задачі – штурмувати Куп’янськ та пильнувати свого приоскільського удава довжиною 40 км. Всі знають відповідь на питання «скільки для цього треба піхоти?». Достобіса її треба, а стільки у ворога немає. Чутки про мобілізацію в середині вересня виявилися чутками, Путін не ризикнув. 

Вибір командувача 6-ї армії зрозумілий – зазлізти до міста якомога глибше та утримувати загарбане там якомога довше, адже з усіх інших ділянок можна вилітити, втрачаючи капці, раптово. 

Паралельно наростатиме проблема безкінечного поповнення втрат піхоти і раніше чи пізніше доведеться обрати між поповненням тактичної групи, що загрузла в північних кварталах Куп’янська, чи поповнювати доглядачів удава. Якщо пригадати чергову історію з трубою в Радьківці, то поки превалює саме перший варіант.

Щоб «Хортиця» не рухала удава, УВ «Запад» спорадично атакує на напрямках Красне Перше – Нововасилівка та Дворічна – Путникове. З метою ускладнити «Хортиці» маневр резервами вздовж лінії фронту, 47-а танкова дивізія 1-ї танкової армії намагається просунутися у напрямку Степова Новоселівка – Піщане, але без результатів. Що цікаво, наш батальйон, що обороняє Степову Новоселівку, втримує свої позиції там майже рік і має втрати близько до нульових. Красунчики, коротше.

Якщо дивитися на ситуацію зі стратегічного поверху, то стає зрозумілим, що наступ на Покровському, Новопавлівському та частково – на Лиманському напрямках є пріоритетами, а Куп’янськ – лише формуюча операція. А ресурси розподіляються на підставі пріоритетів.

Читайте також: Як український дроновий фронт став системним фактором у війні з рашистами [8]

Аналітики та військові оглядачі вже відзначають несистемність у поглядах ворожого командування на ТВД у справі формування оперативних резервів та маневрування ними: за винятком 810-ї бригади морської піхоти всі інші земноводні перегруповані під Покровськ, 76-а десантно-штурмова дивізія з-під Юнаківки на Сумщині зосередилася в операційній зоні 35-ї армії на Гуляйпільському напрямку, а частина військ армії переїхала до зони 5-ї армії на Новопавлівський. 58-у армію на Оріхівському напрямку посилили військами зі складу 25-ї армії, котра наступає на Ямпіль та Лиман, 3-я армія на Сіверському напрямку отримала 70-у дивізію 18-ї армії з Придніпровського.

Це – НЕ ПІДГОТОВКА до осінньо-зимового наступу, це – ЛАТАННЯ ДИРОК за підсумками весняно-літнього.

У цьому оперативно-стратегічному пасьянсі Куп’янськ – спокуслива для пропаганди мета, яка здається близькою, але може бути досягнута або внаслідок тривалих бойових дій, або уведенням в операцію до двох резервних дивізій (котрих немає сьогодні і взяти їх також немає де) із забезпеченням стабільної логістики по чітко працюючих переправах через Оскіл.

Як божевільний можна розглянути варіант згортання шалману на півночі Сумщини і Харківщини та перекидання під Куп’янськ 44-го корпусу в повному складі. Але то буде болісний військово-політичний ляпас не лише дивакам, що вигадали «буферну зону», і продавили це рішення через політичні кола, але й тим самим політичним колам. Хто ж на таке погодиться?!

Читайте також:  Чому Росія не перемагає у війні на виснаження проти України і що це означає для всіх сторін [9]

Прогноз: важкі бої в північних кварталах Куп’янська триватимуть, ворожі ДРГ намагатимуться лізти вглиб міста та закріплюватися там, новини будуть тривожними, а обстановка – складною принаймні до кінця року. Але ситуація не виглядає безнадійною і може змінитися будь-якої миті. А ось вибір цієї миті, порядку дій та комплект військ для цього напряму залежить від професійного рівня штабу 10-го корпусу Сил оборони. Їх комкор, до речі, – колишній офіцер-оператор в штабах високого рівня.

—

Віктор Кевлюк [10], експерт Центру оборонних стратегій; опубліковано у виданні  lb.ua [2]

Читайте також: 

• Про обстановку на фронтах, найближчих перспективах наступу ЗСУ та військовий потенціал путінської армії [11]
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році [12]
• Військова перемога України та закінчення війни — дві різні речі [13]
•  Ми всі думаємо, наскільки сильна армія путіна? [14]
• Якщо Україна вистоїть у 2024 році, Росія вже ніколи не зможе здобути перемогу у цій війні  [15]
• Як деградація путінської армії допомагає українцям її знищувати [16]
• Військовий експерт про путінську орду: "Як була в них безглузда армія — так вона безглузда і залишиться" [17]