Військовий експерт про путінську орду: "Як була в них безглузда армія — так вона безглузда і залишиться"

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Те, що робить Росія, до розумних дій військових не має жодного стосунку. Це тероризм. І це вже нарешті змогли визнати кілька європейських парламентів.

На Новий рік Росія знову атакувала українську енергетику. У Києві ППО спрацювала на сто відсотків, але знеструмленим залишився Львів. Тим часом, щораз атаки, здається, стають трохи слабшими, ракет на Україну летить менше, їх замінюють дронами, які українська ППО збиває навіть ефективніше, ніж ракети. Чи надовго вистачить Росії запасів, чи здатна вона відтворювати витрачену зброю, яких результатів дійшли її збройні сили після десяти місяців війни? Розповів виданню "Новая газета.Европа" експерт із російської зовнішньої та оборонної політики, кандидат політичних наук Павло Лузін.

— Як можна з військового погляду пояснити логіку війни, яку веде Росія, знищуючи в Україні громадянську інфраструктуру, атакуючи мирних громадян?

— Те, що робить Росія, до розумних дій військових не має жодного стосунку. Це тероризм. І це вже нарешті змогли визнати кілька європейських парламентів. Це справжнісінький тероризм — у споконвічному значенні цього слова. Терор - це залякування, шантаж.

— Але навіщо, яка може бути військова мета такого страху?

— Щоби суспільство зламалося. Щоб вимагало мирних переговорів із Росією. Щоб Росія могла отримати як мінімум перепочинок у війні. Щоб зібрати сили й надалі воювати.

— Росія має таку можливість — накопичити сили? Я говорю не стільки про людський ресурс, який влада сама оцінює в мільйони, а про «залізо» — про можливість поповнити запаси зброї. Чи може Росія зібрати потрібну кількість зброї?

— За рік-два можуть. Вони вже ніколи не повернуться до того стану, в якому були напередодні 24 лютого 2022 року, хоч би як пижились, як би не намагалися. Але самі вони виходять із того, що настане перемир'я, розпочнуться якісь затяжні, виснажливі переговори, Захід скоротить допомогу Україні. Плюс вони вважають, що українське суспільство буде психологічно надламане. Україну, впевнені вони, намагаються схилити до переговорів, але суспільство буде незадоволене, а отже, в країні настане політична криза. Повоєнне відновлення України буде дуже затруднене, бо це ж буде не мирний договір на віки, а перемир'я, припинення вогню, відповідно, далі Росія зможе меншими силами додавити Україну. Такий, певне, розрахунок. 

Читайте также: Чи справді Путін психічно хворий? Чи здатен він натиснути «ядерну кнопку»?

— Але може статися й так, що за рік-два Україна зміцниться. Наразі країни Заходу скаржаться, що у них закінчується озброєння, їм незабаром нічого буде дати Україні. Якщо настане перемир'я, то за рік-два Захід зможе зробити більше зброї, ніж Росія?

— Так, але сам стан українського суспільства, української еліти, української влади зміниться, — вважають у Кремлі. Адже в Кремлі елементарно не розуміють людської природи. Ось наскільки вони її не розуміють — настільки й вірять у психологізм ситуації: мовляв, коли люди виснажені й стомлені, коли вони зламані ударами агресора, неминуче їхня готовність і здатність воювати знизяться. І навіть якщо Захід у другому раунді війни захоче і зможе щось постачати, це вже буде марно.

І все ж це не означає, що Росія, отримавши перепочинок в Україні, заспокоїться. Вона розпалюватиме конфлікти в інших місцях: на Близькому Сході, не безпосередньо,  але розпалюватиме конфлікти в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Розпалюватиме в Європі. Адже завдання не тільки Україну знищити як державу і як суспільство.

Завдання ще й знищити трансатлантичну єдність. І взагалі зламати весь світовий лад, який склався після холодної війни.

А для цього треба використати усі засоби. І в ідеалі Росія хотіла б зараз бачити якийсь варіант світової війни. Щоб увага Заходу відключилася від України.

—  Вони розуміють, що тепер це вже точно неможливо? Чи це все-таки можливо?

— Можливо, десь у глибині душі й розуміють. Але вони живуть за принципом «помри ти сьогодні, а я завтра». Нехай гинуть мирні українці, але ми не закінчимо цієї війни, ми будемо бомбити тим, що в нас залишається, до повного вичерпання, будемо використовувати іранські дрони, що-небудь ще… Просто для того, щоб продовжити своє існування. Тому що вони не хочуть бути розвішаними по стовпам.

Валерий Залужный. Фото: <a href="https://twitter.com/dw_russian/status/1609948333115580416/photo/1]">Twitter

Валерій Залужний. Фото: Twitter

— Судячи з інтерв'ю Валерія Залужного, певною мірою цілей Росія досягає: українським військовим, каже він, справді важко знати, що їхні рідні сидять без тепла, без світла. Залужний каже: "Ми вже на межі".

— Я не хочу применшувати значення інтерв'ю Залужного, адже у нього є конкретна аудиторія. Це не просто сповідь на тему. Це конкретний меседж, який доносить до конкретної аудиторії.

— І ця аудиторія — країни НАТО, від яких чекають на зброю?

 Звичайно. Розумієте, цю війну можна виграти швидко, а не тягнути її на 2024 рік чи 2025-й. І навіть не на весь 2023-й. Можна виграти швидко, але треба тільки натиснути. Відповідно, Захід має натиснути на постачання і бронетехніки, і авіації, і систем ППО, і ракет. Головне – це ракети, щоб Україна могла знищувати російську інфраструктуру.

Яким би не був мобілізаційний ресурс Росії — триста тисяч, чотириста тисяч, чотири мільйони — це не має значення. Важливою є організаційна структура.

Коли ви завдаєте ударів по мережах зв'язку, по військових комунікаціях, по складах, логістиці, тоді ви цю організаційну структуру знищуєте. І хоч десять мільйонів готові йти воювати — вони не зможуть цього робити.

— Ви справді кажете про атаки на російську інфраструктуру?

 Звичайно. Я маю на увазі військову інфраструктуру, я не говорю про електростанції. Я говорю про порти, штаби, склади, військові частини, залізничні бази, на які зав'язана логістика російської армії, про скупчення бронетехніки десь у російських прикордонних областях. Це дозволить закінчити війну швидко.

Читайте также: Путинский рейх несет такую же угрозу человеческой цивилизации, какую нес режим Гитлера

— Путін казав, що це буде тією «червоною лінією», після якої… І далі — чергова порція ядерного шантажу.

— Ну і нехай іде цей шантаж, він у будь-якому разі продовжується. Яка різниця, якщо він все одно йтиме? Країна, яка використовує ядерний шантаж, завжди має розвилку: чи готова вона застосовувати цю зброю чи ні. Якщо готова, вона його застосує у всякому разі. Яка різниця, чи швидше це відбудеться чи ні? Якщо не готові, то нема чого їх і боятися. А про «червоні лінії» він говорить останні десять років. І що? Нехай каже далі.

— Які методи мають розвідка НАТО, щоб зрозуміти, наскільки ці загрози здійснені? Може у Росії вже й не працює все це?

— Інспекцій, які Росія та США взаємно пускали до себе за договорами про СНО, не було майже три роки. І в цьому заслуга не тільки Росії, в цьому заслуга і всього Заходу, який був настільки одержимий боротьбою з респіраторним вірусом, що сам на радостях від цих інспекцій відмовився. Тобто вони припинилися 2020 року через коронавірус.

Барак Обама и Дмитрий Медведев после подписания договора СНВ-III в Пражском Граде, 8 апреля 2010 года. Фото: <a href="https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=9962238">Wikimedia Commons, Kremlin.ru, CC BY 4.0

Барак Обама та Дмитро Медведєв після підписання договору СНО-ІІІ у Празькому Граді, 8 квітня 2010 року. Фото: Wikimedia Commons , Kremlin.ru, CC BY 4.0

— Інспекції це відкритий метод. А якісь шпигунські є?

— Це найдостовірніший метод. Більше достовірного способу, ніж інспекції, не існує: приїжджає на об'єкт група офіцерів і дивиться. Замінити цю групу не можна нічим: ні агентурною розвідкою, ні супутниками — нічим. Але цей метод не функціонує майже три роки.

— Але ж інспекторам можна, мабуть, не все показувати?

— Вони знають, куди дивитись, на що звертати увагу. І це було взаємно. Це називалося заходами довіри та контролю.

— А про що говорять дані трирічної давності? У Росії з ядерною зброєю все гаразд?

— Є стратегічне озброєння, яке перебуває під контролем договорів, а є тактичне, яке в договорах не враховується і особливо не контролюється. Але об'єкти зберігання одні й самі. Тому коли інспекція приїжджає на об'єкт, вона чудово все бачить. А щодо носіїв — тут складніше, носіїв тактичної зброї просто фізично більше, і номенклатура цих носіїв більша. Але це якраз можуть контролювати супутники.

Читайте также: Осмысление немыслимого в Украине. Что произойдет, если Путин нанесет ядерный удар?

— Залужний в інтерв'ю The Economist фактично викотив НАТО список озброєнь, які йому потрібні: 300 танків, 600–700 БМП, 500 гаубиць тощо. Чи це реальна кількість? НАТО має можливість дати Україні стільки всього?

— НАТО, звісно, ​​має таку можливість, питання — якою ціною. І що НАТО при цьому залишить у себе. Це питання політичного торгу. Залужний каже: мені потрібно 300 танків. Йдеться про важкі танки: Abrams, Leopard. Напевно, можна й меншою кількістю обійтись. У сучасних великих війнах — наприклад, 2003 року в Іраку, — американці мали в зоні конфлікту приблизно 150 танків. Великою армадою і керувати важко. Думаю, реально йдеться приблизно про таку кількість важких танків. Ну і все інше — у тій самій пропорції. Адже треба, щоб і західний ВПК трохи розкочегарився. До американських претензій може бути менше, а з європейським — моторошні проблеми.

Боевой танк Leopard 2 (справа) и бронетранспортер Puma (слева) во время учений в Мюнстере, Германия. Фото: David Hecker/Getty Images

Бойовий танк Leopard 2 (праворуч) та бронетранспортер Puma (ліворуч) під час навчань у Мюнстері, Німеччина. Фото: David Hecker/Getty Images

— Нещодавно Міноборони ФРН виявило, що мають проблеми з БМП Puma, якісь невдалі вийшли БМП.

— У них проблеми п'ять років тому вже були. Тоді в німецькій пресі стався великий скандал із приводу боєздатності армії ФРН. Ну, то що вони хочуть, якщо ФРН десятиліттями недофінансувала свою армію? І Франція — те саме: вона як закінчила переозброєння ядерних, здебільшого, сил на рубежі XX та XXI століть, так також заспокоїлася.

У НАТО є норматив із витрат на оборону в 2% від ВВП, із цієї загальної суми — 20% на закупівлю нових озброєнь, на переозброєння. До 2022 року з 30 членів НАТО цього нормативу дотримувалися сім країн, не більше. Це США, Великобританія, Польща, Латвія, Литва, Естонія та Греція. І то Греція не дотримувалась нормативу з переозброєння, тобто у них на оборону багато йшло, але більша частина в цьому — на зарплати.

— Якщо винести за дужки Грецію, то ви назвали саме ті країни, які найбільше виявляють готовність допомагати Україні.

— Так про це й мова. А решта в НАТО просто їхала, не оплачуючи проїзд. Про це Трамп із властивою йому «етичностю» говорив Ангелі Меркель абсолютно прямо. Тепер з'ясовується, що в чомусь Трамп мав рацію: континентальна Європа недофінансувала свою оборону, вона планувала й надалі кататися «зайцем» на американській участі.

— Але тепер їм довелося схаменутися?

— Довелося, але побачимо, як це в них вийде. Із ВПК у них багато проблем.

— Як далі може йти переозброєння Європи? Що вони можуть зробити, якщо проблеми вже зрозумілі?

— На боротьбу з коронавірусом Європа витратила понад трильйон євро. Ось на коронавірус гроші знайшлися, а на власні армії вже немає.

— Це ж не лише гроші, а ще й час, і виробничі потужності? Бодай виробництва для цього є?

— За тими даними, які ми бачимо, як мінімум, частково — є. Особливо там, де йдеться про авіацію, складні озброєння. Це Airbus, це Rheinmetall, це італійська Leonardo. Гіпотетично вони можуть із цим впоратися, а на практиці вже треба дивитися.

Читайте також: Нейтралітет Швейцарії та заборона поставок боєприпасів до "Гепардів"

— Коли розпочалася пандемія, німецькі автоконцерни перебудовувалися на виробництво апаратів ШВЛ. Чи можуть компанії, які ви називаєте, так само швидко наростити військову частину своїх виробництв під потреби України?

— Я скоріше поставив би на польський чи чеський ВПК, на шведський ВПК. Швейцарці – на жаль, ні. Вони могли б постачати озброєння в Україну, але не хочуть. Можливо, ще французький ВПК, хоча вони мають багато проблем. Італійська — якщо невеликі фірми, напівсімейні. Навряд чи Leonardo здатний швидко перебудуватись. Але головне, звичайно, це Великобританія та США.

— У вересні на черговому саміті НАТО в Рамштайні його учасники обіцяли, що «взимку, коли сповільняться воєнні дії», вони нададуть Україні нову військову допомогу. І ось уже зима. Де ця допомога?

— Я не дуже розумію, чому зима вважається сезоном, непридатним для воєнних дій. Хіба у Другу світову війну взимку не воювали? А як же Сталінград? А як же зимова війна проти Фінляндії, яку СРСР, по суті, програв? Останні років сто і навіть більше взимку чудово воюють. Важко, неприємно, але це таки не наполеонівська армія, яка прийшла і замерзла. Війна стала цілорічною, всепогодною та цілодобовою. З чого хтось вирішив, що вона взимку має припинятися?

— Але тим більше: чи здатні країни НАТО надати цю обіцяну допомогу?

— Ми ж бачимо, що допомога йде. Допомагають і США, і Великобританія, і країни Балтії, і навіть Німеччина намагається виділити щось додаткове. Це є, це не можна заперечити. Хто не може дати зброю – дають генератори, це теж допомога.

Читайте також: Українська зима. Якими буде зимова кампанія на фронті та на що чекати навесні

ПРО «Пэтриот». Фото: <a href="https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=8468140">Wikimedia Commons, Nevada, USA, CC BY 2.0

ПРО "Петріот". Фото: Wikimedia Commons , Nevada, USA, CC BY 2.0 

— Довго йшла полеміка довкола американських ЗРК Patriot: ставити їх на кордоні Польщі з Україною чи не ставити, — раптом Росія відповість на збиту ракету початком ядерної війни. І ось тепер США обіцяють ці комплекси прямо Україні. Наскільки серйозна ця обіцянка?

— Усе залежить від багатьох чинників, зокрема від підготовки українських військових для роботи на цих комплексах, від кількості цих комплексів.

— Кількість відома: одна батарея із восьми пускових установок, кожна може нести від 4 до 16 ракет. Але ж це жахливо мало? Лише під час однієї атаки у листопаді по українській інфраструктурі випустили 96 ракет.

— Одна ця батарея, навіть якщо на кожну пускову установку припадатиме по 4 ракети, це вже 32 ракети, тобто щонайменше 16 цілей. Тому що стовідсоткового влучення ніхто не обіцяє, на одну ціль треба резервувати дві ракети. Тобто це вже як мінімум більше ніж нуль. Україна ж озброюється й іншими системами ППО, менш далекобійними, здатними збивати ракети на підльоті. У будь-якому випадку це хороша історія. Я так розумію, що Patriot готуються більше для боротьби не з крилатими, а із надзвуковими ракетами, які збивати набагато складніше, і з балістичними ракетами, які Іран може поставити Росії, — розмови про це вже точаться.

— Чим такі гарні ЗРК Patriot, чому саме про них постійно виникає розмова?

— Це найдосконаліша система ППО-ПРО, яка існує у світі. Російські С-300, С-400 - це її аналоги. Але тут ще залежить все від того, хто ними керує, які у нього мізки, які руки та які цілі. Як грамотно він вибудовує систему оборони.

— Як ви оцінюєте кількість ракет, які залишились у Росії для атак на Україну? За даними Міноборони України, вже до листопада Росія вичерпала більше половини ракетного потенціалу, а з того часу було ще кілька великих нальотів. Надовго вистачить ракет?

— Мої оцінки трохи відрізнялися від даних Міноборони України. Ми ж точно не знаємо, скільки ракет було спочатку. За моїми оцінками, до 24 лютого Росія мала близько 3000–3500 крилатих ракет дальністю понад триста кілометрів. Ми бачимо, що на кожній новій хвилі кількість ракет скорочується, тобто Росія вже їх економить. Отже, кілька сотень ракет лишається. Плюс виробництво.

— Головне управління розвідки (ГУР) України має, судячи з публікацій в українській пресі, такі ж дані, що й ви: Росія 23 лютого 2022 року мала 3227 ракет, не рахуючи С-300.

— Частина — це радянські ракети, які вже не виготовляються. І далі постає питання, скільки їх.

— За даними ГУР України, не вироблено жодної ракети «Онікс», Х-555, Х-22/32. Їх у сумі було на 23 лютого 1140 штук, витрачено половину.

— Так, я бачив ці таблиці, але ми цього точно не знаємо. Ми можемо приблизно розуміти, що у 1990-ті роки з України в Росію пішло близько тисячі ракет Х-55, у Росії їх переробляли у Х-555. Скільки залишалося і в самої Росії, але, мабуть, дещо менше, ніж в України, тому що великі з'єднання дальньої авіації в СРСР розташовувалися в Україні. Частину ракет утилізували. Ймовірно, справді близько половини того обсягу залишалося. Скільки ракет Х-22 цього ми взагалі не знаємо, бо це ракети старі, у них стільки модифікацій, що частина вже нікуди не полетить. Частина збереглася, але дуже чутливі до умов зберігання. Плюс — треба прикидати темпи виробництва.

ТЗМ в процессе выгрузки ракеты в ходе стрельб на полигоне Капустин Яр. Фото: <a href="https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=67075690">Wikimedia Commons, Mil.ru, CC BY 4.0

ТЗМ у процесі розвантаження ракети в ході стрільб на полігоні Капустін Яр. Фото: Wikimedia Commons , Mil.ru, CC BY 4.0

— Знову наводжу опубліковані дані ГУР: до листопада з початку війни вироблено 48 «Іскандерів», 120 «Калібрів», 120 ракет Х-101, 360 ракет Х-35, 16 «Кинджалів». Разом залишалася в листопаді 1491 ракета.

— Багато чого спотикається саме про можливість виробництва, тому розкид даних може бути дуже великим. Від ста, за моїми оцінками, ракет на рік по «Калібрам» та Х-101 — до українських 240. Я бачив і менші оцінки: по 30–40 ракет «Калібр» та Х-101 на рік. Але це все впирається у методологію підрахунку. Крім того, за моїми даними, «Калібрів», наприклад, на початку війни Росія мала не 500 штук, як у цій таблиці, а більше, а виробництво їх менше. Тобто гіпотетично, з жахливою напругою всіх зусиль і підвищенням відсотка браку Росія може зробити стільки ракет, скільки в цій таблиці. Але це за рахунок того, що наступного року чи через рік їх уже зробити не вийде. Середньорічні темпи виробництва ракет наростити дуже складно.

— А з чого вони можуть виготовляти свої ракети? Там же безліч комплектуючих і матеріалів, що потрапили під санкції?

 Запаси. Завжди, для будь-якого озброєння, у Росії формувався матеріальний запас. І він великий. Візьмемо за приклад «ОДК-Климов». Випускає двигуни для бойових гелікоптерів. У нього річний виторг - 30-40 мільярдів рублів. Тож у нього, якщо дивитися бухгалтерський баланс, і матеріальний запас на 30–40 мільярдів. Вони формують запас на кілька років уперед, а потім із запасів виробляють. Особливо за ключовими компонентами.

— Є ще й опосередковані ознаки того, в якому становищі в цьому сенсі є Росія. Ракети С-300, які розраховані на ППО, використовуються для атак на наземні цілі в Україні. За 9 місяців війни, за даними ГУР, витрачено 1020 ракет С-300, але не вироблено жодної нової. Який висновок можна зробити з того, що для обстрілу української інфраструктури Росія використовує ракети ППО?

— Ракети С-300 старі, є такі, що було зроблено 20–30 років тому.

Российская зенитно-ракетная установка С-300В во время показа на Международном военно-техническом форуме «Армия-2022». Фото: Getty Images

Російська зенітно-ракетна установка С-300В під час показу на Міжнародному військово-технічному форумі Армія-2022. Фото: Getty Images

— Тобто, це нічого не означає, їх просто утилізують?

— Та ні, певне, їх використовують не від хорошого життя. Але тренуватися, щоб використовувати комплекси С-300 для стрільби за наземними цілями, вони почали ще п'ять років тому.

Читайте також: Як деградація путінської армії допомагає українцям її знищувати

— Залужний у тому інтерв'ю каже, що готуватиметься до війни Росія і почала 34 роки тому. Це так воно й є?

— Тільки навряд чи вони думали, що так ув'язнуть в Україні. Вони ж готувалися до великої війни з НАТО. Причому, використовуючи С-300 за наземними цілями, вони, якщо я не помиляюся, все одно заявляють їх як високоточну зброю. У будь-якому випадку, коли вони використовують С-300, коли вони використовують іранські дрони, коли вони всерйоз розмовляють про іранські балістичні ракети, зрозуміло ж, що це не від хорошого життя.

— А може, Путін просто впевнений, що самій Росії ППО не дуже й знадобиться?

— Та просто вони вважають, що мають багато ракет ППО, які поки що можна використовувати.

— Як же тоді Росія прошляпіла удари по авіабазах в Енгельсі та в Дягілєві?

— Не працюють системи ППО у режимі 24/7, вони й не можуть так працювати.

— У країні, що воює, не працюють?

— Звісно, ​​військові ж не очікували, що будуть атаки. Десь комплекси включають нерівномірно, десь їх включають на кілька годин, десь взагалі не включають. Десь увімкнули — а він не працює, зламався, треба ремонтувати. І так далі.

І радари не працюють безперервно. Радар вмикається, щоб наводити ракети, коли є загроза. Більшість часу він стоїть вимкненим. Якщо залишати постійно включеним, то хто там працюватиме? Там йде потужне електромагнітне випромінювання, і зміна не може працювати довго, їй за нормативами треба відпочивати. Відповідно, хтось має людей змінювати. Та й сам радар зношується. Якщо він три години на день працює, то вже добре.

— А як це тоді працює в Україні, якщо вони можуть чекати нальоту будь-якої хвилини?

— Ви не забувайте, що українці захищають свою країну, у них є мотивація працювати, хай навіть за підвищених електромагнітних випромінювань.

Читайте також: Знову "бавовна" на аеродромі в російському Енгельсі де базується стратегічна авіація, яка обстрілює Україну 

— Тобто російські військові не мають відчуття, що їм треба взагалі-то батьківщину захищати, а не лише на Україну нападати?

— Нічого цього у російській армії не планували. Все це йде від повного ідіотизму російської влади, від неї йде вся ця психопатія.

У 2023 році ми побачимо, які оцінки виробничих можливостей Росії були ближчими до реальності.

Чи будуть хвилі атак регулярними чи масованими? Ми це побачимо.

— Звучить жахливо, бо це «побачимо» у будь-якому разі означає десятки ракет, що впадуть на Україну. Ефективність ППО в Україні оцінюють зараз у середньому у 76 відсотків.

— Тож президент Зеленський і їздив до Вашингтона. Щоби це на Україну не падало, щоб це збивалося на 90–100 відсотків.

Fateh-110 на иранских военных учениях «Великий пророк-7». Фото: <a href="https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=46859563">Wikimedia Commons, Hossein Velayati, CC BY 4.0

Fateh-110 на іранських військових навчаннях "Великий пророк-7". Фото: Wikimedia Commons , Hossein Velayati, CC BY 4.0

— У листопаді після чергової масованої атаки на Україну New York Times задавалася питанням, звідки Росія все ще має ракети. З їхніх припущень два ми обговорили — запаси та застосування ракет ППО. Третя їхня версія — закупівля в Ірану. Називають ракети Fateh-110 та Zolfaghar з дальністю 300 та 700 кілометрів. То що за ракети?

— Іран не має крилатих ракет, Іран виробляє балістичні, а Росія обстрілює Україну переважно крилатими. Балістична ракета летить швидше, її складніше перехопити. Крилаті ракети летить зі швидкістю звичайного літака. Щоправда, вона летить низько, але їх збивають ПЗРК іноді навіть кулеметами. Балістичну ракету так не збити. Тим більше, якщо у неї відділяється ступінь, то до фінальної стадії доходить вже тільки боєголовка. Тобто, балістична ракета невелика, летить дуже швидко і летить зверху. Для таких цілей Україні потрібні комплекси Patriot.

Читайте також: Яку загрозу несуть Україні ракети Fateh-110 і Zolfaghar які Іран надав фашистському режиму Путіна 

— Військові експерти говорять про те, як жахливо була організована в Росії мобілізація і якою марною вона виявилася. Але Залужний вважає, що російська армія помітно укріпилася. Мобілізація справді вирішила проблеми російської армії?

— Ось у Росії була професійна кадрова армія. У неї вкладали трильйони рублів упродовж 11 років. І ось цієї армії не стало. Розумієте? Її не стало. Міністр оборони Шойгу досить чесно сказав: більше ста тисяч військовослужбовців «були нагороджені» (в основному в росії нагороджують за смерть або поранення - прим. А).

—  Це тепер так називається?

— Тут не вистачає лише слова «посмертно». А через війну пройшли 250 тисяч військовослужбовців. Причому це всі види та роди військ, а не лише ті, хто воює безпосередньо. І виходить, що майже половина кадрової армії, яка брала участь у війні, вже «нагороджена». Мобілізація кадрової армії не поверне.

Шойгу із цього приводу говорив: правильним було рішення у 2018 році відтворити військово-політичне управління. Але, на жаль, воно недоопрацьовує. Якщо перекласти слова Шойгу з бюрократичного на російську, то робота з мотивацією мобілізованих ведеться погано, мобілізовані не хочуть воювати, не дотримуються дисципліни. Вони не хочуть вчитися воювати.

Звичайно, мобілізація дозволяє заткнути якісь дірки. Але вона не дає змоги повернути кадрову армію. 

— І де для цих мобілізованих наберуть офіцерів?

— Це ще одне велике питання. Ніхто не знає де брати офіцерів, хіба що почати мобілізувати випускників військових кафедр. Але це абсолютно марно, бо випускник військової кафедри командувати може у кращому разі самим собою, та й то не завжди.

— В Академії хімзахисту у Костромі, за словами місцевих жителів, призивають третьокурсників. Що вміють ці молоді військові?

— Потрібно подивитися для початку, кого набирали до цієї академії: навряд чи це переможці олімпіад з математики. Швидше за все, набирали когось доведеться. Найкращі абітурієнти з тих, хто хотів піти у військовий виш, йшли до Академії Петра Великого, Можайки, Академії ВМФ. І навіть там у середньому прохідний бал був нижчим, ніж у цивільні виші. Третьокурсника можна призначити сержантом, можна навіть прискорено дати йому лейтенантські погони, можна дати взвод 30 чоловік. І що?

— І все-таки: що він уміє після третього курсу?

— Горілку пити і матом лаятись. Ще він, напевно, вміє стріляти та загалом використовувати системи, що належать до військ ХБЗ. А до них належать і вогнемети. Щось він може згадати із підручника. Особливо, якщо намагався вчитися. Хоча таких небагато. Що ще він, напевно, вміє — це вбивати цивільних. Просто тому, що будь-яка озброєна людина неозброєного може вбити. Чи може він проводити якісь серйозні операції? Ви зауважте, що з літа російська армія і не проводить жодних серйозних операцій.

— Вона «відходить на заздалегідь підготовлені вигідніші позиції».

— Ось у районі Бахмута вже скільки тривають бої? Тобто мобілізовані — це гарматне м'ясо, яке витрачається без розуму та совісті.

— Але ж Україна, напевно, має схожі проблеми, у ВСУ теж великі втрати. Так, їх мобілізовані мотивовані, але офіцерів теж, напевно, не вистачає. Як вони це вирішують?

— В Україні з 2014 року через зону АТО пройшли майже 600 тисяч людей. Вони були підготовлені резерви західними інструкторами. У них загалом люди кмітливіші. Хоч українська та російська школи вийшли з одного кореня, радянського, але російська школа деградувала. Причому вона деградувала не сама, природно, а це з нею робили з політичних міркувань. Кремль свідомо займався знищенням системи освіти.

— Ви кажете про військову освіту?

— Про будь-яку — шкільну, військову, цивільну. В Україні таких процесів не було. Українські університети, можливо, не супервидатні, але вони вільні . Ві-ль-ні. Там люди можуть не лише строєм ходити, вони вміють мислити. І українська військова культура побудована на вмінні мислити та вільно приймати рішення.

— Чому це в Україні є, а в Росії ні?

— У Росії цього ніколи не було. Радянська армія трималася на кістяку з українських сержантів та офіцерів, на цю тему є дослідження. Українці домінували на командних рівнях у радянській армії.

— Наскільки ймовірно, що у січні розпочнеться друга хвиля мобілізації?

— Я вважаю, що вона неодмінно буде. І буде не менш безглуздою, ніж перша.

— Здебільшого всі придатні до служби «категорії А» вже або мобілізовані, або навчилися цього уникати, або повтікали з країни. Кого тепер набиратимуть?

— Застосовуватимуть більше насильства, більше примусу. Сильніше промиватимуть мізки строчникам, призваним навесні та восени, щоб підписували контракти.

— З огляду на тих, хто веде цю війну, це дасть позитивний ефект?

— Для нас із вами як для громадян цієї країни позитивний ефект — програти цю війну якнайшвидше, а далі починати перетрушувати Кремль та навколишні будівлі. Позитивний ефект для Кремля? Ні, не дасть, тільки продовжить агонію.

Российские военные в Мариуполе, 24 марта 2022 года. Фото: Getty Images

Російські загарбники у Маріуполі, 24 березня 2022 року. Фото: Getty Images

— У Підмосков'ї військком проговорився, що рішення про збільшення терміну служби призовників до двох років уже ухвалено. Це потім стали спростовувати, сам він сказав, як завжди, що слова вирвали з контексту, але звідки це в принципі могло взятися?

— Цей військком мав конкретне завдання: залякати тих, хто ховається від призову зараз. Тому що вони й зараз набрати людей не можуть. Він ніби сказав: хлопці, вам ще бігати і бігати, краще зараз відслужите рік, ніж потім бігатимете від двох років. Він залякав, потім отримав по шапці за зайву балакучість. Але збільшити термін служби призовників влада справді може, у них зараз якісь наполеонівські плани, які йдуть урозріз із усією історією останнього десятиліття. Чисельність контрактників якось збираються теж збільшувати, швидше за все, теж за рахунок мобілізованих.

Але тут треба розуміти, що поки що в Кремлі таки, мабуть, націлені на те, щоб уникнути повернення до дворічного терміну за рахунок підвищення призовного віку.

При цьому контракт можна буде підписувати із першого дня служби. Зараз це теж можна робити, але тільки в тому випадку, якщо призовник має вищу або середню спеціальну освіту. Призов  з 21 року означає, що у більшості відстрочок навчання вже не буде: вони вже або закінчили навчання, або не починали. З першого дня їх мотивуватимуть: або рік ви служите будь-де, або з гарантованою зарплатою, але два роки.

— Який ефект це дасть для військової машини загалом? Вони її так покращать?

— Хіба вони змінили систему військової освіти? Вони щось у ній покращили? Тому як була в них безглузда армія — так вона безглузда і залишиться.

— 

Павло Лузін, військовий експерт;  опубліковано у виданні  "Новая газета.Европа


 В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
У суботу в Україні хмарно з проясненнями, дощі в центрі та на півдні
18:08
Смерть на колесах: чому китайські електромобілі становлять серйозну загрозу для нашої безпеки
17:04
"Після перемоги Революції Гідності": чому по Татарова, Портнова та інших зрадників з цієї кодли українці все одно прийдуть
16:58
Продаж картин Медведчука, які мають музейне значення, буде зупинений - АРМА
16:05
Генерал СБУ, покидьок Ілля Вітюк у 2014 році знімав Майдан з боку «Беркута» - Слідство.Інфо
15:33
Олександр Чупак: Чому держава не спроможна розв’язати демографічну проблему
13:18
Новини агентури ФСБ: нардеп Артем Дмитрук співпрацює зі священником УПЦ МП Чертиліним, якого підозрюють у держзраді, – Bihus.Info
12:18
Геть від москви: Молдова скоротила зовнішні торговельні відносини з рф до 3%
11:02
Перше збиття Ту-22М3 у повітрі: ЗСУ вразили літак за 300 кілометрів від України (ВІДЕО)
10:54
Ракетний удар рф по Дніпру та області: вбито 9 осіб, зокрема 3 дітей, понад 25 дістали поранення

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]