Про можливу відповідь рашистів на дозвіл використовувати американські далекобійні ракети для ударів углиб РФ

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

 Лише за два місяці до закінчення президентського терміну Джо Байден погодився дозволити Україні використовувати ракети ATACMS для ударів углиб території Росії. Дальність ударів у цих ракет становить близько 300 км.

Є висока ймовірність, що Вашингтон ретельно контролюватиме, як Київ використовуватиме ці ракети. Найімовірніше, ATACMS будуть застосовуватися тільки в Курській області, частина якої перебуває під українським контролем. Саме тут російська армія проводить контрнаступ з використанням збройних сил КНДР. За деякими даними, Володимир Путін наказав звільнити територію Курської області до 20 січня - дня інавгурації Дональда Трампа.

Читайте також: Військовий експерт про путінську орду: "Як була в них безглузда армія — так вона безглузда і залишиться"

Після новин про рішення Байдена передбачувано постало питання про те, як Росія відповідатиме на удари по своїй території американським озброєнням, координацію яких забезпечуватимуть солдати НАТО. Раніше Путін говорив, що відповіддю на дозвіл ударів по території Росії стане поставка далекобійного озброєння КНДР.

У вересні 2024 року Путін говорив, що подібна ескалація з боку країн НАТО означатиме їхню пряму участь у війні. Російський президент також заявив про плани змінити ядерну доктрину РФ, прирівнявши "агресію з боку неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави" до "спільного нападу".

Поточна динаміка подій знову повертає нас до питання про російські червоні лінії та можливість застосування ядерної зброї з боку РФ.

Червоні Лінії

Погрози застосування ядерної зброї з боку російських офіційних осіб і пропаганди звучать уже третій рік. Цілком імовірно, що Росія розмістила тактичну ядерну зброю в Білорусі. Прокремлівські експерти та політики не раз закликали російське керівництво завдати ядерних ударів і по Україні, і по країнах НАТО.

До кінця 2024 року можна точно констатувати, що страх перед російськими червоними лініями (за якими нібито послідує загроза ядерної війни) пішов на спад. Причиною цього став постійний перегляд Москвою власних червоних ліній.

З 2022 року понад десяток окреслених Москвою червоних і бордових ліній були перетнуті, починаючи з 

І це навіть не повний список.

Щоразу Москва відповідала ударами по Україні, нарощуючи кількість атак по цивільній інфраструктурі та військовим (або не зовсім) об'єктам в українських містах, що супроводжувалося жертвами серед цивільного населення.

Питання про те, чи є у Кремля справжні червоні лінії, є для країн Заходу відкритим. Але можна з упевненістю сказати, що реальними виглядають щонайменше дві червоні лінії з безлічі озвучених за останні роки: відкрита участь солдатів НАТО в бойових діях на території України, а також "закриття неба над Україною" і використання аеродромів у країнах НАТО для ударів по російській армії.

Удари далекобійними ракетами ATAMCS по території Росії, якщо йдеться про існуючий театр воєнних дій у Курській області, скоріше потрапляють до списку червоних ліній, які будуть пройдені без великих наслідків. Однак якщо наші припущення не справдяться (а ми не можемо з упевненістю говорити, яка саме червона лінія може докорінно змінити підхід Путіна до "ескалації"), то важливо зрозуміти, якою може бути відповідь Росії на ATACMS, крім ядерного удару.

Читайте також: Україна отримає першу роту танків Leopard — Дуда

Без'ядерна альтернатива

Найбільш передбачуваною і очевидною відповіддю стане нарощування ударів по українських містах і об'єктах цивільної інфраструктури напередодні зимових холодів. Це вже помітно за динамікою листопадових ударів і кількістю ракет і дронів, які використовуються під час кожної атаки. Ця тенденція, найімовірніше, продовжить набирати обертів.

Крім того, Росія може повернутися до своєї загрози 2022 року, атакувавши західні конвої з озброєнням, які прямують з країн НАТО в Україну. Насамперед тут йдеться про великий хаб у районі польського Жешува і маршрут, що проходить через Перемишль у бік Львова.

Удари по конвоях можуть наноситися відразу після перетину ними польсько-українського кордону. Москва може наростити удари і по "центрах ухвалення рішень", включно з офісом президента України. Саме таку логіку викладають російські провоєнні блогери.

На наступному рівні ескалації, але на сходинку нижче за ядерний удар, перебувають удари по українській енергетичній та ядерній інфраструктурі, що здійснюються з метою спричинити техногенну катастрофу. Сюди ж можна віднести і великий саботаж на трубопроводі, який досі здійснює транзит російського газу через Україну до ЄС. Обидва вищевказані заходи згадувалися прокремлівськими експертами ще у 2022 році як можливі важелі впливу на Захід.

Цілком логічно очікувати нарощування різних форм диверсій і саботажу на території країн Заходу, а також збільшення підтримки політичних сил і груп, здатних дестабілізувати політичну ситуація зсередини. Не варто забувати і про кібератаки, які регулярно практикуються російськими розвідувальними відомствами.

Читайте також: "Ядерна ескалація - це двостороння гра. З Росією не грають"

За і проти ядерного удару

Уявімо сценарій, за якого Володимир Путін ухвалює рішення про ядерний удар по Україні. Як це може виглядати?

Тактичний сенс матиме знищення скупчення українських сил - наприклад, у Курській області. Тоді удар технічно відбуватиметься по території Росії. З урахуванням географії зони, контрольованої українськими силами, одного удару буде, ймовірно, недостатньо, а міжнародна реакція на застосування ядерної зброї буде однаковою як за одного удару, так і за десяти. Таким методом Росія може одразу знищити значні українські сили, якісно змінивши співвідношення російських і українських сил на театрі бойових дій.

Негативні наслідки такого удару будуть катастрофічними. Якщо ядерний удар буде здійснено на території Росії, ймовірність "удару у відповідь" будь-якої з ядерних держав прагне до нуля. При цьому навіть Китай і всі інші "друзі" Росії після цього відмовляться від будь-якої підтримки Москви (винятком може стати хіба що КНДР). Найлогічнішим наслідком у цьому сценарії виглядає повне ембарго Росії - припинення будь-яких економічних контактів до моменту видачі осіб, відповідальних за застосування ядерної зброї.

Читайте також:  Ескалація з переляку. Навіщо Путін знижує ядерний поріг

Крім того, міжнародне співтовариство напевно висуне вимогу повної денуклеаризації Росії та довгий список інших попередніх умов, за яких Росія, але вже точно без Путіна, зможе розраховувати хоч на хоч якісь контакти із зовнішнім світом. Україні за такого сценарію буде надано будь-яку допомогу, без обмежень і стримуючих факторів.

Імовірність такого сценарію наближається до нуля, тому що російське керівництво прекрасно розуміє, що застосування ядерної зброї стане не "кінцем" війни, а "початком" протистояння буквально з "усім світом", у "якому у "Росії" не буде жодних шансів на "перемогу".

Читайте також: Сім міфів, які стоять на шляху до перемоги України - Politico

Російський режим (за винятком його самої верхівки, захопленої "геополітикою") до "війни" і навіть під час війни не втрачає свою основну функцію - отримання фінансової вигоди, чи то "від" продажу енергоресурсів, торгівлі та "паралельного імпорту", чи то від "класичної корупції", яка десятиліттями була не "проблемою", а "частиною налаштування російської держави.

Вигодонабувачів від застосування ядерної зброї, крім невеликої групи фанатиків, просто немає. І як би не характеризували логіку поведінки і мотиви Путіна, він явно не прагне швидкої смерті, яку він, імовірно, значно наблизив би застосуванням ядерної зброї.

Тому відповіддю на "удари ATACMS" стане не "ядерна війна", а "посилення наявних методів впливу, які Росія застосовує як щодо України, так і країн Заходу.

Антон Барбашин, політичний аналітик; опубліковано у виданні Riddle


Читайте також: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]