Досі було відомо кілька світлин із невідомою санітаркою УСС. Окремо була інформація про Стефанію Сіяк, яка воювала в складі УСС, але не було її світлини. Знайшлась, серед сотень днями опублікованих Василем Лопухом фото січового стрілецтва із фонду Степана Ріпецького [2], який зберігається в Науковому товаристві ім. Шевченка у США. Тепер однією білою плямою в нашій історії стало менше, будемо знати – ким була "невідома" санітарка, зазначає "Історична правда" [3].

Стефанія народилась в родині адвоката Юрія Кобзея у містечку Делятин Надвірнянського повіту 13 серпня 1890 року. Дата народження – згідно з документами, які зберігаються в Центральному державному історичному архіві у Львові. За іншими даними, зокрема кримінальної справи – народилась у 1897 році (рік вказувався без зазначення дати народження).

Читайте також: Євгенія Петрів (Головацька): Бог і Україна понад усе [4]

Стефанія Сіяк Світлина із фонду Степана Ріпецького у архіві наукового товариства ім. Т. Шевченка в США (NTSh_Box_6-32)

Напередодні Першої світової війни Стефанія стала студенткою природничого факультету Львівського університету.

Паралельно із здобуттям вищої освіти – вчителювала. Одружилась із "концепієнтом", тобто практикантом на адвоката свого батька доктором Іваном Сіяком.

"Разом з чоловіком вступила до Українських січових стрільців і працювала в санітарній частині Червоного Хреста. За свою службу на полі бою одержала срібну медалю Червоного Хреста" - повідомляв згодом український жіночий часопис "Наше життя" в статті про жінок у визвольній боротьбі. У вище згаданому львівському архіві збереглись кілька варіантів подання на відзначення, яке відбулось у 1915 році.

Стефанія Сіяк з січовими стрільцями / Світлина з Українського Музею і Бібліотеки Стемфорда (UML_Box_19-00011)

"Дружина командира взводу добровольців д-ра Сіяка, безперервно з 18 травня цього року перебуває в польових умовах як санітарка при роті. Вона протягом усього часу сумлінно виконувала свої обов'язки в звичній витривалості, невтомно й віддано, незважаючи на періодичні приступи гарячки. Особливо слід відзначити її участь 26 травня в Гузієві і 28 травня в Болехові".

Читайте також: Як війна в Україні відкрила старі рани фінів, завдані їм під час нападу СРСР [5]

Відзначення було надане й через участь у боях за місто Галич 26-30 травня, участь в бою біля фільварку Карачин над річкою Золота Липа 10 липня, а також 26 липня в Завалові, 6–9 вересня біля Людвиківки. "У всіх цих випадках вона активно брала участь як санітарка при сотні, надаючи значну допомогу". За всю Першу світову війну лише дві українки з УСС отримали таке срібне відзначення Червоного Хреста. 

Санітари однієї із бойових сотень УСС - в центрі Стефанія Сіяк / Світлина з Українського Музею і Бібліотеки Стемфорда (UML_Box_59-00236)

Разом із чоловіком стала до лав Української галицької армії (УГА). Сотник Іван Сіяк, відзначений за участь в боях світової війни німецьким залізним хрестом, організував в УГА "Залізний Загін", де створено і дівочу 4-ту сотню на чолі із хоружою Марусею Кривою. Стефанія увійшла до цього підрозділу. Під час подальшої визвольної війни тяжко захворіла на тиф, чоловік підтримував дружину – передав гроші на лікування. Близько 1920 року народжує сина Стефана.

Читайте також: Історії трьох захисниць України на бойових посадах у ЗСУ: гідні та на своєму місці [6]

Чоловік воював також в Армії УНР, був одним із організаторів протирумунського Хотинського постання, але був соціалістом і став більшовиком. Після окупації України московськими та польськими зайдами Стефанія, разом із чоловіком, залишилась в Наддніпрянщині. У 1921–1923 роках – старший діловод посольства радянської України у Польщі, а згодом там таки і на тій же посаді у Торговельному представництві УССР (чоловік був секретарем посольства). Близько 1923 року у Сіяків народжується донька Надія. 

Стефанія Сіяк із чоловіком Іваном /  Світлина з аріхву Наукового товариства ім. Т. Шевченка у США (NTSh_Box_6-31)

Переїздить до Харкова, де працює технічним секретарем "Бюлетеня" Народного Комісаріату освіти (НКО) радянської України. У цей час активно розвивається українізація, зокрема освіти. У 1924-1926 роках – секретар, відповідальний секретар "Укрнауки", тобто Українського головного управління науковими установами при НКО. З березня 1927 року – аспірантка Науково-дослідної кафедри географії та антропології Харківського Інституту народної освіти (секція географії). Згодом — науковий співробітник Українського наукового-дослідного інституту (УНДІ) географії та картографії у Харкові.

Читайте також: Понад 60 тисяч жінок захищають сьогодні Україну - Міноборони [7]

На початку 1930-х років працювала у відділ математичної географії та картографії УНДІ. Загальним напрямком наукових досліджень відділу була тема картографування території радянської України. Працювала під керівництвом академіка С. Рудницького. Відділ працював також над науковою обробкою, редакцією та виконанням 24 карт для атласу України та сусідніх країн. 

Фрагмент портрету Стефанії виконаного Осипом Куриласом в квітні 1916 року на позціях УСС в Соснів-Тудинка / Фото із фонду Степана Ріпецького в Архіві НТШ у США (NTSh_Box_11-35).

Чоловіка Івана у 1933 році заарештували за зв'язки з УВО і згодом стратили. "У Харкові Стефанія працювала в інституті дослідів над цукровим буряком. В 1933 р. перенесено Стефанію на дослідчу станцію в Казахстан, де згодом її арештують і розстрілюють" - це все, що знали в діаспорі про її долю. Згідно з архівними даними заарештовано Стефанію у 1937 році, а 6 грудня того ж року ухвалене рішення піддати її "вищій мірі покарання", тобто стратити. Місяцем раніше окупанти стратили чоловіка. Доля неповнолітніх дітей-сиріт невідома.

—

Юрій Юзич, історик, голова наглядової ради Пласту НСОУ у 2018-2023 роках; опубліковано у виданні "Історична правда" [3]

Читайте також: 

• «Ганні Думі відрізали груди, язик і викололи очі — за те, що до неї заходив гарнізонівець» [8]
• Борьба ОУН Мельника. Буковинский курень. Часть 2 [9]
• Чому українки, попри війну, повертаються з-за кордону з дітьми в Україну [10]
• Українки на війні: "Я люблю маскуватися. Я підхожу до цього творчо" [11]
• 10 історій про людяність українців: “Трохи світла, трохи тепла” [12]
• Бойовий медик Маша Назарова про нашу тактичну медицину, її героїв та способи їй допомогти [13]
• Олена на псевдо "Одуван": Історія дівчини яка рятує українських воїнів [14]