Найцікавіше, що коли йдеться про високих чиновників, то українська юстиція — маємо на увазі і слідчих, і прокуратуру з судами — значно милосердніша. 

Шляхом аналізу даних журналісти видання ТЕКСТИ [2] доводять, що в судах уперше більше розглядають справи хабародавців, аніж хабарників. Високих чиновників виправдовують значно частіше, ніж інших громадян. А нові антикорупційні органи істотно кращі за старі.

Передвиборче гасло Володимира Зеленського у 2019-му “Весна прийде — саджати будемо” у 2020 році трансформувалося в президентське “Я сам хочу знати, де посадки”. А після повномасштабної війни у 2022-му, коли журналістка проєкту Nieuwsuur нідерландського телеканалу NOS сказала, що "корупція в Україні досі існує й війна цього не змінила", Зеленський відповів, що "проблеми є в багатьох країнах, зокрема й у багатьох країнах Європейського Союзу”, натякаючи, що рівень і проблема корупції в Україні дещо перебільшені.

Читайте також: Звичайна корупція: як на Дніпропетровщині зникають бюджетні мільярди за підтримки Офісу президента — розслідування (ВІДЕО) [3]

Уже після цього широкому загалу стало відомо [4], що Дніпропетровська обласна військова адміністрація роздає мільярди на ремонт доріг подружці свого голови. Невже справді чиновники всі через одного крадуть і роблять це, навіть не сильно ховаючись?

Оцінити рівень корупції — нелегка справа. Українська прокуратура традиційно “веде” загальну статистику, яка не піддається якісному аналізу: близько 3—4 тис. корупційних кримінальних правопорушень щороку, про які звітує Офіс Генпрокурора, й мільярди корупційних гривень, які “повернулися” державі. Щоправда, у статистиці прокуратури наявні істотні вади: основу її статистики становить стаття ККУ 191 (розтрати зазвичай у приватному бізнесі), заведені справи — не означає передані до суду й тим паче виграні, ну а гроші, які повернули, — зазвичай лише намальовані на папері суми нормативної оцінки землі, яку місцеві ради намагаються передавати в оренду чи в різний спосіб відчужувати. Про порівнюваність даних у часі взагалі не йдеться.

Тому журналісти видання  ТЕКСТИ вирішили з'ясувати, чи можна простежити, як із роками Україна бореться з корупцією? Для цього вони зібрали дані реєстру судових рішень за останні 4 роки на прикладі вироків за антикорупційними статтями судами першої інстанції. Усі статті поділили на два типи: ті, хто бере хабарі (хабарники, як правило, чиновники, але не завжди) і ті, хто дає хабарі (хабародавці зазвичай — громадяни України). Детальніше див. методологію в кінці тексту.

Читайте також: Внутрішній фронт: поки українці воюють хитровани крадуть [5]

Як боролися з корупцією в останні 4 роки: лідирують хабародавці

На графіку зображено помісячну кількість вироків у розрізі хабарників і хабародавців від 2018-го до 2022 року (дані станом на кінець жовтня).

1. Кількість вироків за останні чотири роки має тенденцію до зростання (з 1200+ вироків у 2018-му до майже 1800 у 2021 році).

2. Але очевидний тренд на зменшення частки хабарницьких статей (основна з півтора десятка — ст. 368 Кримінального кодексу — отримання неправомірної вигоди) і збільшення частки хабародавців (369 стаття ККУ). Водночас у 80 % ідеться про спроби дати незначний хабар патрульному поліцейському за порушення правил дорожнього руху. Люди, які пропонують хабар поліції, стають легкою здобиччю останніх через наявність у тих нагрудних камер.

3. Важко сказати, чому меншає справ по хабарниках. Можливо, це справді результат низки реформ та інституційного розвитку держави, коли класична чиновницька корупція зменшується. Або є інші причини, про які можна лише здогадуватися.

4. У 2022 році поки що трохи більш ніж 1000 вироків. Очевидним є зниження кількості після початку війни, коли суди працювали з перебоями. Зараз поступово відбувається відновлення, але зважаючи на “життєвий” цикл справ (від провадження до передачі в суд і винесення вироку) в кінці року слід очікувати на новий спад.

 Читайте також:  Под «крышей» Зеленского с Шефиром. Технологии защиты «Великого крадівництва» [6]

Окрім поділу корупціонерів на хабарників і хабародавців, журналісти поділили їх ще за одним критерієм: чи була особа, щодо якої суд на момент скоєння злочину виніс вирок, високим чиновником. Це особи, які займають особливо відповідальне становище і підпадають під так звану категорію службовців "А". Як-от міністри та їхні заступники, народні депутати, судді, прокурори голови місцевої влади тощо.

Високих чиновників виправдовують частіше, ніж звичайних клерків і громадян

На графіку зображено кількість високих чиновників і всіх інших у розрізі рішень суду “винен” або “не винен”

1. Найцікавіше, що коли йдеться про високих чиновників, то українська юстиція — маємо на увазі і слідчих, і прокуратуру з судами — значно милосердніша. Таких посадовців виправдовують набагато частіше. Коли ж ідеться про звичайних громадян чи дрібних і середніх клерків, то ті отримують виправдальні вироки лише в близько 10 % справ (цей показник вважають “стандартним” в усій системі кримінальної юстиції в Україні). У випадках з високими чиновниками виправдовують у близько половині випадків.

2. За останні три місяці, наприклад, високі чиновники, які отримали вироки за корупційні злочини, були особами, що на момент вчинення злочину обіймали такі посади: перший заступник Ужгородського міського голови, голова Гостомельської тергромади та голова Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, два нардепи ВРУ, судді з Полтави, Харкова та Чернігова.

Читайте також: Внутрішній фронт: новий виток конфлікту навколо "Укрбуду" і знову виринає тінь Татарова [7]:  

Від 2019 року в Україні запрацювала так звана нова антикорупційна інфраструктура, яка мала зайнятися найвищою корупцією (не плутати з високими чиновниками категорії А, йдеться про найвищих посадовців, перелік і підслідність тут [8]). Ця інфраструктура складається з Національного антикорбюро (НАБУ — аналог звичайних слідчих), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП — аналог прокуратури) і Вищого антикорсуду (ВАСУ — аналог судів загальної юрисдикції).

1. Влада фактично два роки блокувала призначення нового голову САП, тому справи не передавали до суду, і за цей час було винесено менш ніж 100 вироків.

2. Водночас якість цих вироків істотно краща, ніж у судах загальної юрисдикції, як свідчать зібрані нами дані: в першому випадку трохи більш ніж половина від всіх корупціонерів отримала реальне ув'язнення, а в другому — лише близько 7 %.

Звісно, виміряти рівень корупції у країні лише кримінальними справами не можна. Це поняття ширше, воно містить багато аспектів життєдіяльності країни (наприклад, навіть такий фактор, як приєднання до електромереж приватних обленерго, що є однією з головних проблем України в рейтингу легкості ведення бізнесу від Світового банку). Тому більш-менш порівняльним видається рейтинг “Індексу сприйняття корупції”, свідчать оновлені дані рейтингу Transparency International Ukraine [9]. Торік Україна отримала 32 бали зі 100 можливих у цьому індексі у 2021 році та посіла 122 місце з-поміж 180 країн.

—

Павло Контрактович [10];  опубліковано у виданні  ТЕКСТИ [2]

В тему:

• Про що мовчить новий генпрокурор України? [11]
• Московський патріархат через VPN. Влада настирливо намагається захистити УПЦ МП [12]
• Як не працюють урядові обіцянки з релокації бізнесу на захід України [13]
• Чому українська влада не зацікавлена ​​у ревізії церковних структур, особливо проросійських [14]
•  Диявол ховається в дрібницях [15]
• Чьи карманы “греют” зерновые караваны? [16]