Чому українським волонтерам стає все важче працювати на перемогу

2.00

Нет

На початку повномасштабного російського вторгнення українці великими сумами допомагали волонтерам забезпечувати бійців аптечками, бронежилетами, безпілотниками та іншими необхідними речами. Але через 16 місяців активність у цьому плані почала зменшуватися.

Військові на передовій відзначають, що пожертвування стали рідше надходити, а самі ж волонтери зіткнулися з новими правилами перевірок та великим об’ємом роботи з необхідними дозволами та документацією. Чи дійсно українці стали менше донатити? Що зараз заважає волонтерам швидко працювати? Та чому українці стали менше довіряти великим зборам дізнавалися журналісти Реальної Газети [2].

Минуло майже два роки від початку повномасштабного вторгнення, агресія Росії змусила всіх українців об’єднатися для швидкого досягнення перемоги. Головною особливістю цієї війни – потреба знаходити рішення в абсолютно непередбачуваних ситуаціях. І саме волонтери виявилися тими людьми які завжди готові знаходити такі рішення. Волонтерство в Україні – це дійсно вражаючий явище. В цей важкий час для країни і суспільства, волонтери роблять неймовірні зусилля, виконуючи завдання, які на перший погляд здаються неможливими. З ростом волонтерського руху виникає багато проблем. Деякі правила потребують уточнень, а інші – спрощень.

Читайте також: Посвящается волонтерам и добровольцам, которые воюют в зоне АТО [3]

Юрій Щерба – голова благодійного фонду “Допомога без меж”, волонтер який від початку повномасштабного вторгнення активно допомагає військовим. Нині під час роботи його команда все більше стикається з проблемою передати потрібні речі військовим на передову адже для цього потрібно отримати спеціальний запит від військової адміністрації.

Сьогодні запит має бути виключно від військової частини, офіційний документ з печаткою. У той же час військова частина не хоче давати запит, тому що напевно їм зараз це трошки ускладнили. Для того, щоб дати запит нам на щось, вони мають зареєструвати його в себе у вищій установі.Але вони не хочуть або не можуть, можливо, їм забороняють. Знаєте, як буває в армії, кажу: “у вас все є, що вам ще треба?”. Чесно не знаю, з чим це пов’язано, але дуже ускладнює швидко надавати необхідну допомогу, порівнюючи з тим, як це було на початку повномасштабного вторгнення, тоді ніхто не реєстрував ці запити, військові просто казали, що треба, а ми їм привозили. – розповідає Юрій.

Відтак волонтери змушені очікувати відповідних документів іноді великий проміжок часу, а разом із тим військова частина в подальшому буде сама вирішувати кому передавати, щойно отримані речі.

Ми не знаємо, куди воно далі надходить. Були випадки, коли військові збирали кошти на автомобіль, передавали нам кошти, ми купили автомобіль, передавали офіційно, через запит на адміністрацію, виявилось, що військові його навіть і не бачили з тих пір. Тобто, куди той автомобіль пішов Бог його знає й у нас також немає можливості знати про це, – поділився Василь “Перевізник”.

Читайте також: Пастки для волонтерів. Як допомагати армії й не сісти у в’язницю? Аналіз найпоширеніших помилок [4]

Як можна вирішити цю проблему?

“Я думаю, що військова адміністрація могла би надати таку можливість командирам, щоб командири брали на себе ці речі, і тоді більш був би контроль від командирів, щоб вони ставили на баланс хоча б 1 людину з підрозділу. Не через центральну адміністрацію. – розповідає Василь “Перевізник”

Василь, відомий як “Перевізник” – доброволець, який від початку повномасштабного вторгнення активно допомагає перевозити потрібні речі на передову. Він здійснив багато поїздок і привіз кілька вантажівок з необхідними речами для військових. Зараз його роботу ускладнюють часті перевірки, які сповільнюють доставку речей на лінію зіткнення

Читайте також: Українці продовжують довіряти армії, церкві та волонтерам [5]

Ми їдемо, наприклад бусами, стикаємося постійно з перевірками чи не на кожному посту, можуть обшукати бус, можуть дуже довго перевіряти документи. Разом із тим нам і досі важко отримати дозвіл адміністрації на пересування. Буває це займає багато часу, ми тижнями їздимо по сходу, живемо в підрозділах. Загалом сьогодні, щоб привезти технічні речі, ми намагаємось робити це без запитів. Ми стараємося якось знайти варіанти, щоб купити необхідні речі за гроші людей які допомагають і потім вже привозимо військовим. – каже Василь “Перевізник”.

Через повномасштабну війну, яку РФ розпочала проти нашої держави, в Україні було введено воєнний стан та запроваджено загальну мобілізацію. У цей період військовозобов’язаним чоловікам призивного віку (від 18 до 60 років) виїзд за кордон заборонений, але є певні виключення. Зокрема, вони поширюються наeукраїнців, які є водіями та волонтерам.

Разом із тим в Україні розробили cистема «Шлях», з допомогою якої водії призовного віку можуть перетинати кордон, якщо вони перевозять гуманітарну допомогу або медичні вантажі. Сама ж система запрацювала в Україні 17 березня 2022 року. Для того, аби водій-волонтер міг виїхати за межі країни, він повинен надати лист-обгрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів від військових чи правоохоронних органів, військових адміністрацій, медзакладів або відправників/отримувачів гуманітарної допомоги.

У свою чергу, відповідні звернення подаються до Мінінфраструктури або до обласних військових адмінстрацій, після чого дані водіїв внесуть у систему та погоджуватимуть у Держприкордонслужбі. Такий дозвіл на перебування за кордоном надається не більше ніж на 30 днів. Щоправда навіть після запуску такої системи, сьогодні виїхати за кордон не так вже й просто.

“Минулого року десь чи з серпня, чи з вересня до листопада взагалі не підтверджували систему “Шлях”. І саме тому весь цей час мені доводилось їздити як представник із водієм. Я, як багатодітний, можу вільно перетинати кордон. Тому я майже жив у фурі, тому що просто не було кому поїхати.

Читайте також: Корупційна система "Шлях" почала серйозно шкодити іміджу влади, бо очолювана вона вірогідно її представниками [6]

У нас є волонтери в фонді, які згодні поїхати, які мають можливість це зробити, але немає від держави допомоги в цьому плані, для того щоб спростити й прискорити цей процес. Також дуже складно було весною, коли система шлях тебе вже зареєструвала і наприклад, мій водій їде до кордону а його чомусь не випускають. Митники кажуть: “недостатньо документів, їдьте розбирайтесь з фондом. із документами, а потім повернетеся”. Ну й знову ж таки, доводилося мені їхати особисто з моїми волонтерами, щоб їх просто пропустили, відтак я був вимушений постійно їхати до кордону та перетинати його з ними”, – розповідає Юрій.

З якими ще проблемами ви стикаєтесь сьогодні під час роботи?

Якщо наприклад наш фонд купує щось за кордоном, то він розмитнює без ПДВ. Чи то тепловізер, чи то дрон, і він виходить значно дешевше.

20% — це все-таки значна вартість, в Україні все набагато дорожче. Я не знаю, як сказати, не дуже я поважаю таких людей, які заробляють на війні. Тим паче, коли війна у тебе в країні, коли ти, навпаки, маєш допомагати всіма силами,

а ти намагаєшся на цьому якусь копійку заробити, це низько. І таких людей, насправді, багато, і на жаль,вони спекулюють на тому, що їм же потрібно якось заробляти.Тому військовим доводиться довго чекати, поки фонд закупить за кордоном, поки ми з’їздемо й заберемо це все. А військові вже вийшли на позиції й виходить так що по суті їм воно вже й не треба, вони вже почали свою роботу, – поділився Юрій

Разом із тим з’явилося чимало шахраїв які намагаються обманути довірчивих волонтерів. Все більше й більше з’являється пропозицій купити наприклад паливо по низькій ціні або ж навіть цілий автомобіль.

Кожен день практично зараз дзвонять пропонують дизель купить, якшо піду на розмову вони пропонують скинуть суму наперед. З автомобілями взагалі зараз схема цікава, коли ви купуєте в Америці автомобіль, наприклад, ви вже заплатили кошти, привозите на тех станцію, а не тех станції кажуть, шановний, у цьому авто не вистачає мотора. Або наприклад буває таке, що надходять медикаменти, які скажімо так ідуть не від комерційних організацій, а від благодійних організацій, які самі збирають по лікарням, по людям, часто буває, що воно приходить вже протерміноване. Тут, якби, ми нічого зробити не можемо, це більше відповідальність тої організації, яка це робить. – каже Василь “Перевізник”.

Що треба зробити аби полегшити роботу волонтерських організацій?

Треба врегулювати й спростити процедуру з документами хоча б як це було на початку війни, не повинно зараз турбувати бійця чи волонтера, як воно потім буде списуватися по документах якщо ворог знищить дрон чи авто. Не треба брати його на баланс, просто віддайте бійцям. А вони думають, в першу чергу про це, бо це ж його потім треба буде списувати.

Відмінити ті ж самі контролі на кордоні, принаймні, для благодійних організацій, для громадських організацій, які неприбуткові, на ввезення товарів подвійного призначення, бо це дуже складно, і дуже сильно збільшує час доставки. Тобто це два мінімальні пункти які потрібно зробити для того, щоб все ж таки стало трошки легше, – розповідає Юрій.

Сьогодні в середньому українці надсилають на допомогу Збройним силам України 1525 грн на день. Цей показник вдвічі менший, ніж торішній. Близько 56% респондентів стверджують, що за рік війни їхні витрати суттєво зросли. Також побільшало тих людей, у кого скоротилися заощадження або взагалі зникли. Найбільше українці донатили благодійним фондам та організаціям, що підтримують ЗСУ. Про це йдеться у звіті комунікаційної агенції Postmen [7].

Юрій Щерба (голова благодійного фонду “Допомога без меж”), каже, що люди й справді припинили активно долучатися до збору коштів порівняно з першими місяцями повномасштабного вторгнення, тоді волонтери могли зібрати велику суму майже за декілька днів, нині ж деякі збори можуть тривати більше місяця.

Читайте також: Як чиновницький саботаж заважає волонтерам допомагати армії та ТРо [8]

Вже настав той час коли німці перестали допомагати безкоштовно, американці перестали брати на себе доставку безкоштовну. Тобто, у людей закінчується потенціал. У друзів наших за кордоном закінчується потенціал. Якщо там на початку війни ми співпрацювали з німцями, возили фурами медикаменти, при тому нові, запечатані, там все було дуже гарно, класно, то зараз вже цього немає.

Якщо там американці брали на себе частково витрати, то зараз вони вже так їх не беруть. Складність зборів коштів, насправді, вона посилилася. Хочеться дуже від людей, щоб вони, ну, розуміли, що не закінчилося нічого, Поранених потрібно лікувати, і ті ж самі дрони, тепловізори не передають нам партнери, це йде закупівля здебільшого, за рахунок волонтерів.

Лікарні, госпіталі, їм везуть військових поранених, але бюджетом це не передбачено й вони мають самі закупити необхідні медикаменти, обладнання за рахунок волонтерів. Дуже багато в лікарні, в які я заїжджаю, кажуть: “у нас військових приблизно 10, треба допомога з медикаментами. Державою це просто не передбачено, бюджетом не передбачено, і ти нічого не можеш зробити. І так хлопцям доводиться просто по знайомих питати шукати, це знову такий час.” – каже Юрій.

Чи є сьогодні недовіра в Українців під час великого збору коштів?

“Так, це що одна проблема сьогодні. У нас наприклад є правило з рук в руки. Ми контролюємо, ми передаємо, ми дивимося, куди воно уходить, щоб показати це людям. Навіть якщо щось трапляється, техніка згорає, ми просимо показати хоча б фотографію, як вона згоріла чи як її розбили. Я стикаюся з тим, знаю історії коли військові передають те що купили волонтери в ломбарди. І чесно кажучи це дуже неприємно. Уявляєте, ми збираємо на Мавик 80 тисяч, а його потім військовий здає за 20 в ломбард.

Читайте також: Воїна, який продав гуманітарну автівку, щоб придбати пікап для бригади, судять за перевищення військової влади - адвокатське об’єднання [9]

З початку повномасштабної війни загальна сума донатів на потреби Збройних Сил та на підтримку гуманітарних ініціатив досягла 98,9 мільярда гривень. Половину із них українці задонатили на рахунки благодійних фондів. Про це свідчать дані NV. Зокрема, через благодійні фонди українці зібрали донатів на 54,6 млрд грн. Приватні компанії загалом зібрали 17,9 млрд грн, банки – 3,7 млрд грн.

—

Опубліковано у виданні "Реальна газета" [2]

В тему: