Київська архітектура виділяється унікальним поєднанням стилів — від бароко та готики до неомодернізму, конструктивізму та монументалізму. А відтак, від історичної спадщини до сотень занедбаних будівель.

Чому пам'ятки подекуди перетворюються на 20-поверхові ЖК чи офіс-центри, а муніципалітет згадує про їхнє існування уже після руйнації — розповідає видання  “Рубрика [2]”.

У чому проблема?

Фактично єдиним джерелом інформації про занедбані будівлі Києва сьогодні є інтерактивна мапа історичної спадщини Києва [3], яку створила ГО "Мапа Реновації". Згідно з їхніми даними, лише у двох районах Києва, Шевченківському та Подільському, кількість закинутих будівель сягає майже 400. Водночас це не остаточна цифра, каже культурологиня та членкиня ГО "Мапа Реновації" Марія Панченко.

"У самому Шевченківському районі ми знайшли 227 закинутих будинків, тобто обсяги роботи величезні. Ми прийшли до висновку, що дуже важко збирати інформацію по абсолютно кожній будівлі у 10 районах Києва, тому зупинилися на більш цінних спорудах, які мають певне історичне чи архітектурне значення", — каже Марія.

Табличка "Памʼятки архітектури" на вулиці Січових Стрільців. Фото: Ліза Бикова

Вона додає, що з досвіду помітила — однією з найпоширеніших причин занепаду є передача цих будівель у приватну власність. Тобто коли власник це приватна компанія-забудовник, то він, ймовірно, може купувати ділянку в центрі міста з історичною будівлею, а потім навмисно доводити її до аварійного стану — чекати, поки вона завалиться або за загадкових обставин почне горіти.

"Ну, от вона в такому стані, і вже нічого іншого не зробиш, окрім як знести й побудувати нову — вдвічі вищу. і це ще дуже добре, якщо вдвічі", — каже Марія Панченко.

Саме так трапилося зі 100-річною деревʼяною садибою в Пущі Водиці. У березні 2023 року історична памʼятка, яка є унікальним зразком дерев'яного архітектурного мережива, згоріла. І це була вже не перша пожежа на локації: у 2020-му зафіксували [4] щонайменше дві спроби підпалу садиби.

Читайте також: Як забудовники й куплені ними хапуги в Київраді змагаються з рашистам хто більше зруйнує Київ [5]

Пожежа на території садиби в Пущі Водиці. Фото: ДСНС

Тоді ж прокуратура зверталася [6] до адмінсуду з вимогою зобовʼязати власника садиби, підприємця й кандидата у депутати Київської облради Руслана Браславського, привести будівлю до належного стану. Однак це не дало результату, а депутатка Київради Ксенія Семенова написала [7], що деревʼяна дача пережила окупацію Київщини й дві світові війни, однак "схоже, не переживе столичні містобудівні традиції".

Трохи іншу історію, однак зі схожим фіналом, має садиба Зеленських, розташована за адресою Олександра Кониського, 22 у Києві.

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

Це одна з найстаріших будівель вулиці, побудована у 1890 році. Відома завдяки тим, що з 1911 по 1915 роки тут проживала сім'я заможних міщан Зеленських. 

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

Попри це, будівля не мала жодного охоронного статусу до 2024 року. А у 2017 будівельна компанія "Сервіт" звела поряд з садибою 11-поверховий ЖК "Тургенев". І уже наступного року відбулася перша спроба знести садибу. Тоді представники забудовника встигли знести ліве крило будівлі, проте завдяки громадському спротиву роботи зупинилися.

Читайте також: “Це ж було вже”. Як забудовники намагаються знищити Китаїв: хронологія подій [8]

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

У 2021 році спроби знести садибу поновилися, хоч питання збереження ділянки неодноразово обговорювалося з представниками міської влади Києва, а активісти зібрали 6 тисяч підписів під петицією на захист садиби. Улітку того ж року ділянку все ж частково знесли. Продовживши цю справу вже у 2024 році, коли садибу Зеленських майже повністю зруйнували, попри протести. Ініціатором знесення виявився співвласник садиби, підприємець та депутат Київської облради Михайло Гречка.

"Це не іскандер і не калібр. Це не результат бойових дій. Це місто Київ, за 320 км до найближчої точки фронту. ТОВ «Тургєнєв Білд» зніс історичну садибу Зеленських, 1890 р. Активісти, що намагались завадити демонтажу – були побиті тітушками…", – написав [9] тоді активіст Дмитро Перов у Facebook.

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

Лише за кілька днів після цього інциденту та громадського розголосу садибі Зеленських Мінкульт все ж надав статус пам'ятки архітектури, "заднім числом". При цьому дії забудовника Мінкульт назвав незаконними ще з самого початку. У міністерстві уточнили, що будівля хоч не мала юридичного статусу пам'ятки, однак розташована в історичному ареалі міста, що мало б вберегти її від знесення.

Попри те, що у квітні 2022 року забудовник зобовʼязався відновити ділянку, сьогодні на місці унікальної памʼятки архітектури — розвалини. 

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

Як бачимо на цих прикладах, зазначає Марія, більшість випадків знесення історичних чи архітектурних будівель відбуваються з порушенням законодавства. Забудовники не зважають на приписи департаменту благоустрою, пам'яткоохоронні статуси будинків і обмеження на будівництво в буферних зонах пам'яток ЮНЕСКО, які до того ж є не завжди.

Читайте також: Боротьба за Протасів Яр: мафія забудовників та Київрада проти громадськості? [10]

Яке рішення?

"Наша проблема — це не проблема поганих забудовників. Абсолютно всі забудовники в усіх країнах світу мають не той самий інтерес, що має громада", — запевняє архітекторка та урбаністка Іванна Малій, цитуючи данського урбаніста Мікаель Колвіла.

Ілюстративне зображення вулиці Січових Стрільців. Фото: Ліза Бикова

Вона впевнена, що забудовники завжди виступають "дещо антагоністами" в плані розвитку міста. І, звісно, не можна забороняти їм брати в оренду чи купувати будівлі через це, але важливо розуміти, що задача міста і держави — контролювати їх.

Обов'язковою умовою має бути укладення охоронного договору з жорсткими рамками, впевнена урбаністка. При чому, для особливо цінних будівель має передбачатися суто реставрація без зміни функцій будівлі, фасаду чи конструктивних елементів. У разі порушення такого документа — штраф, арешт майна та право держави\міста примусово повернути локацію у свою власність.

"У нас нема такого, що департамент охорони культурної спадщини ходить і контролює кожен об'єкт", — каже Іванна Малій.

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

Хоч зараз так само існує охоронний договір, який має обовʼязково укладатися під час договору купівлі-оренди, додає Іванна, це не завжди працює.

"Проблема в тому, що часто його не укладають. Буває, просто хтось з кимось домовився, купить обʼєкт, а потім «ой забули, що є охоронний договір, є статус пам'ятки»", — пояснює урбаністка.

У результаті, додає вона, таке порушення не вигідне і для самого забудовника, тому що можуть зʼявитися активісти й в результаті будівництво доведеться заморозити на 5-10 років. Так, наприклад, сталося з Квітами України, які у 2022 році позбавили статусу памʼятки, однак у 2023 через великий суспільний резонанс відновили охоронний статус.

Квіти України. Фото: Ліза Бикова

"У більшості випадків статус памʼятки передбачає саме реставрацію, а будь-які роботи з реконструкції — заборонені", — додає Іванна.

Реставрація — це відновлення, під час якого взагалі нічого не можна змінювати. Її варто застосовувати до пам'яток, кожен елемент яких потрібно зберегти саме в такому вигляді, як він є. Однак є такі памʼятки, про які ми можемо сказати, що цінність має лише фасад, а от всередині таку будівлю вже можна змінювати, тобто реконструювати.

На думку урбаністки, так би мало бути, однак в Україні вже на етапі трактування цих понять часто виникають проблеми. Наприклад, так було з Будинком зі зміями на Великій Житомирській.

Читайте також: Як друзі зама Кличка дерибанять Київ як і сам зам: хто, як і за скільки загрібає столичну нерухомість [11]

Реставрація будівлі на Великій Житомирській. Фото: Ліза Бикова

"Його зараз реставрують і, на перший погляд, може здатися, що все добре — триває красива реставрація, але це не реставрація. Там використовується бетон, а бетон не може бути матеріалом для реставрації. Він дуже агресивний", — пояснює Іванна.

Це також повʼязано і з тим, що наразі реставрацію контролює департамент охорони культурної спадщини Києва, який не робить цього систематично.  А коли й карає порушників, то мінімальним штрафом. Також в Україні офіційно немає професії реставратора, бо немає такої спеціальності в університетах. Тож цим зазвичай займаються або художники, або архітектори. Але їм, як правило, не вистачає знань в цій галузі, тому на всю Україну є лише кілька справжніх реставраторів.

"Але я вважаю, що зміни в руках місцевої влади, бо якщо вона добросовісно підходить до формування рамок для забудовників, то ми бачимо результат. Приклад — Львів", — додає Іванна.

Там, підкреслює урбаністка, весь центр — приватизовані будівлі, які реставруються коштом власників.

Чому це працює?

Тому що у Львові значно кращі процеси щодо обмеження для власників памʼяток, додає урбаністка. "Тому там відбувається хороша реставрація". На Площі Ринок досі немає багатоповерхових ЖК — це саме завдяки тому, що місто видає під кожну купівлю-продаж документ, який регулює, що з цією пам'яткою можна і не можна робити.

Житній ринок. Фото: Ліза Бикова

Власне, у Києві теж є такий приклад і це Житній ринок на Подолі, який був приватизований і перебував у жахливому стані — власник нічого з ним не робив. Тож громада вирішила, що це не та пам'ятка, яку не можна приватизувати.

Зараз ще вирішується питання власності — лишити громаді з можливістю здавати окремі ділянки в оренду чи все ж виставити на продаж із зобовʼязанням виконання попередньо підготованого архітектурного плану, який уже розробляють.

Читайте також: Знищення історичного Києва забудовниками. Мінкульт повернув правила часів Януковича й валить все на Кличка, а той на ВР [12]

Житній ринок. Фото: Ліза Бикова

А чи може варіант співпраці бізнесу та громади стати рішенням?

Так, — запевняє культорологиня Марія Панченко. Посприяти такій співпраці могло б прийняття нового законопроєкту [13] "Про державно-приватне партнерство", наразі він лише зареєстрований у Раді.

"Тобто це формат не зовсім приватизації, але й не оренди. Наприклад, є державне підприємство, яке може в партнерстві з приватним розвиватися, таким чином залучати інвестиції й це може бути насправді гарним рішенням для історичних об'єктів також", — пояснює Марія Панченко.

А що робити з будівлями, які не мають статусу памʼяток?

"На сьогодні наше законодавство не є досконалим у розроблених критеріях до статусу памʼяток", — розповідає далі Марія Панченко. 

Буває так, що абсолютно схожі будинки мають різні статуси: один — памʼятка, а інший — ні.

"Просто через те, що якомусь з них пощастило, що там жила видатна людина і він отримав статус пам'ятки історії. А сусідній, який є таким же, приміром, 150-річним будинком, але не має якихось видатних рис, він уже не підпадає під цей критерій", — каже культорологиня.

Садиба Міхельсона у Києві. Фото: Ліза Бикова

Відповідно, потрібні зміни до законодавства, які б захистили цю фонову забудову, "яка є невідʼємною частиною історії міста". Наприклад, з цим могло б допомогти прийняття Київрадою проєкту [14], який передбачає заборону знесення або перебудови історичної забудови старше 100 років.

Водночас навіть зі статусом пам'ятки для обʼєктів, які очевидно заслуговують на це, є проблема. 

"Якщо об'єкти й підпадають під критерії памʼяток, то це не означає, що вони мають ці статуси. Адже щоб їх отримати, треба зібрати багато документації й треба, щоб вона пройшла через відповідний орган — Департамент охорони культурної спадщини, який працює не дуже швидко", — додає Марія.   

Саме через це багато цінних будівель, "які точно заслуговують на статус памʼяток", досі його не отримали — у великій небезпеці, їх можуть знести будь-коли.

Читайте також: Знищення історичного Києва: ниточки нового скандалу ведуть до БФ «Фонд Кличко»? [15]

Ще більше корисних рішень!

Одним з напрямків діяльності "Мапи Реновації" є також допомога набуття обʼєктам статусу памʼятки, в тому числі через суд. На сьогодні за їхньої підтримки вдалося врятувати близько 10 архітектурних обʼєктів.  

"Звісно, врятовано не так багато, бо це про якісну роботу — якщо ми подаємо справу на статус памʼятки, то доводимо її до кінця", — розповідає Марія. 

Вона додає, для цього потрібно збирати багато документів, подавати їх на розгляд, під час якого часто спливають певні неточності, які обовʼязково треба виправляти. 

"Але тут важливо розуміти, що самі ми нічого не зробимо — потрібна залученість та небайдужість громади", — каже активістка. 

Бессарабські казарми. Фото: Ліза Бикова

Бессарабські казарми. Фото: Ліза Бикова

Власне завдяки небайдужості цьогоріч вдалося покращити становище будівлі на Січових Стрільців, 24а, де у 20 столітті зароджувалася українська армія, додає Марія.

Це сталося завдяки Северину з Києва, який першим звернув увагу громадськості на те, що Бессарабські казарми, попри свою цінність, не мають охоронного статусу.

"За професією я програміст, просто трохи знаю історію. І я живу поруч, часто гуляю цією вулицею, яка отримала свою назву саме завдяки цій будівлі. Не хотів би, щоб з нею щось сталося", — розповідає Северин.

Бессарабські казарми. Фото: соцмережі активіста

Він додає, що одного дня зайшов на ОЛХ і натрапив на оголошення про продаж Бессарабських Казарм з акцентом на тому, що ця будівля не має жодного статусу памʼятки, тож її можна перебудовувати чи зносити. При чому ціна, каже Северин, була високою — майже 6 мільйонів.

"Мене обурило, як Автор допису про продаж цинічно зазначає: «Розташовані на ділянці будівлі, яка не знаходяться на обліку як історична або під охороною». І я подумав, що треба рятувати пам'ятку нашого міста. Адже вірогідність, що будівлю просто знесуть максимально висока", — ділиться хлопець.

Оголошення про продаж. Фото: соцмережі Северина

Перше, що зробив Северин — вирішив надати цій справі розголосу, адже впевнений, чиновники зазвичай бояться, коли якась історія потрапляє в публічний простір:

"Тоді багато людей, просто знайомих, почали репостити. У когось, ймовірно, було багато підписників. Також хтось у коментарях почав відмічати громадські організації, серед них —  «Мапа Реновації»".

Далі Северин опублікував петицію на сайті КМДА та додатково написав у Департамент охорони культурної спадщини.

"І що дивно, цю петицію два тижні не публікували".

Тому Северин також звернувся до "Мапи Реновації", там йому пообіцяли взяти під контроль цю історію і допомогти з розголосом.

Бессарабські казарми. Фото: Ліза Бикова

На диво, за словами самого Северина, через два тижні йому вже прийшла відповідь від ДОКС, де зазначалося, що деякі будівлі на цій території вже мали охоронний статус. Але Бесарабські казарми, про які йшлося у його листі, отримали статус "буквально в цей проміжок між тим, як я написав цей пост і тим, як вони мені відповіли".

Відповідь від ДОКС. Фото: Северин

Тепер, запевняє Северин, це уже є законною підставою, не зносити будівлю. 

"Звісно, ця ситуація унікальна у своїй простоті. Інші будинки, такі як Зеленських, наприклад, не могли отримати статус пам'ятки роками, попри те, що вся документація вже була готова і надана до Департаменту охорони культурної спадщини", — додає Марія Панченко.

Що було з казармами раніше

Бессарабські казарми. Фото: Ліза Бикова

У 2003 році Міністерство Оборони уклало договір з ТОВ Виробнича фірма "Агропромсервіс-А", за умовами якого фірма мала звести житловий будинок і виділити в ньому 25% квартир для військових. В мережі можна знайти проєкт багатоповерхівки на цій ділянці, але будівництво не відбулося. У 2010 році ділянку передали в оренду ПП "Паркер плюс", а за рік продали цій компанії. Відбулося декілька судів, які оскаржували законність продажу.

Наразі ця ділянка, попри свою історичну цінність, досі перебуває у приватній власності й занепадає.

Прийшовши на локацію ми бачимо вибиті вікна, тріщини та розмальовані стіни. Єдине, що нагадує про зародження українською армії тут — герб на воротах.

Читайте також: Забудовники проти історичного Києва: диверсія із садибою Зеленських показова [16]

Бессарабські казарми. Фото: Ліза Бикова

Завдяки Северину віднедавна ця ділянка отримала статус пам'ятки архітектури та історії місцевого значення, однак ще потребує негайного відновлення.

Тож, як каже Северин, це не закінчення цієї історії, але, як мінімум, тепер можна опиратися на цей статус і якщо раптом будуть якісь незаконні рухи, викликати поліцію.

Бессарабські казарми. Фото: Ліза Бикова

"Кожен має якийсь простір для дій"

Під час нашої розмови Марія наголошує, що хоч сьогодні законодавство в Україні має ряд прогалин у частині охорони памʼяток, проте зберегти місто може громада.

"Помітили, що стоїть памʼятка, а біля неї проводяться якісь роботи або встановлюється паркан — спитайте про паспорт об'єкта або дозвіл на ці роботи, картку благоустрою. Якщо цього немає, пишіть нам або навіть одразу викликайте поліцію", — додає вона.

Читайте також: "Слуги народу" готують подарунок хапугам, пропонують державі оплатити те, що у неї було вкрадено [17]

Садиба Зеленських. Фото: Ліза Бикова

У "Мапі Реновації" створили чат-бот [18] в Телеграм, завдяки якому кожен може моніторити будівельну документацію.

"І глобальне рішення — в просвітництві. Колись було дивно сортувати сміття, сьогодні для багато людей — це рутина. Ми маємо зрозуміти, що історична спадщина — пріоритет і це нормально, якщо квартира в центрі в старій будівлі коштує дорожче за новобудову", — підсумовує урбаніст та засновник громадської організації "Спадщина" Дмитро Перов. 

—

Ліза Бикова, опубліковано у виданні РУБРИКА [2]

 

---

Читайте також:  

• Хто знищує столицю. Архітектурні пам'ятки vs. забудовники: як захистити історичні будівлі Києва [19]
• Забудовники проти історичного Києва: диверсія із садибою Зеленських показова [16]
• Забудовники вбивають ріку Ірпінь, рятуючи висотки від підтоплення; влада злочинно бездіє [20]
• Київський містозабудовний схематоз: махінації з островом Оболонський [21]
• Безвідповідальна поліція, продажні суди та міська влада, в результаті - хаотична забудова Києва [22]
• "Совок" при відбудові України. Що змінити в підходах та який досвід можна запозичити в Польщі [23]
• Никольская Слободка – адский «Дубай» на берегу Днепра [24]
•  Бетонный «Світлопарк». Квартиры «почти на Печерске», но между ТЭЦ и цементным заводом [25]
• Гетто Киев: как жить не надо [26]