Поки Кремль намагається проєктувати образ монолітної єдності, війна проти України стала каталізатором відцентрових рухів усередині самої Російської Федерації. Від національних республік Сходу до історичних земель європейського Заходу дедалі гучніше лунають голоси тих, хто більше не бачить свого майбутнього у складі імперії та прагне відновити власну державність.

Сьогодні ми говоримо з двома представниками цих рухів, що знаходяться на протилежних полюсах РФ, але об'єднані спільною метою. Раджана Дугар Де-понте представляє демократичний рух «Буряад-Монгол Эрхэтэн», що бореться за незалежність Бурятії та відродження панмонгольської ідеї. Артем Тарасов — лідер «Псковського Республіканського Центру», який прагне відновити суверенітет Псковської Республіки, що колись була заможною європейською державою.

Їхні відповіді розкривають спільне бачення Росії як колоніальної імперії, що пригнічує та експлуатує свої регіони, та демонструють рішучість будувати незалежне майбутнє, вільне від диктату Москви.

Раджана Дугар Де-понте: «Наша задача - консолідація всіх сил, які виступають за вільну і незалежну Бурятію»

Раджана Дугар Де-понте

— Вітаю Вас, Раджана. Який національно-визвольний рух ви представляєте і які його ключові цілі?

— Добрий день. Я - співголова Демократичного руху «Буряад-Монгол Эрхэтэн». Ми прагнемо до створення незалежної демократичної Бурятії з єдиною політичною нацією, що включає всі народи, які проживають у нашій республіці.

Наші завдання: консолідація всіх сил, які виступають за вільну, незалежну та процвітаючу Бурятію; пошук союзників на міжнародній арені; здобуття реального суверенітету Бурятією; реалізація права на самовизначення.

Читайте також: Дорогие украинцы! Простите нас за эту войну! [2]

— Які цінності та ідеологічні основи є фундаментальними для вашого руху?

— Наші ключові цінності — життя, свобода, права людини, право націй на самовизначення, мовні та культурні права меншин, мир і взаємна повага.
Демократичні традиції бурятського народу сягають глибокої давнини. На час приходу росіян у XVII столітті буряти-монголи зберігали військову демократію, віддавали перевагу власному укладу життя та самоврядуванню.

Офіційна ідеологія руху — Панмонголізм. Це ідея духовного, політичного й культурного відродження монгольської нації як спадкоємців Pax-Mongolica. Вона передбачає чесність, відданість Батьківщині, нетерпимість до корупції, відмову від підпорядкування іноземним державам, а також відкритість до інновацій і мультикультуралізм.

— Чи існує співпраця або конкуренція між різними національно-визвольними рухами?

— Ми прагнемо співпрацювати, адже лише спільними діями можлива незалежність. Саме для цього у 2022 році була створена Ліга вільних націй. Там є здорова конкуренція, яка мотивує рухи ставати сильнішими. Успіх кожного — це наш спільний успіх.

— Як ви працюєте з міжнародною спільнотою та діаспорами?

— Ми маємо тісні зв’язки з Демократичною партією Монголії, монгольськими активістами, а також політиками і експертами у світі. Велику допомогу нам надають Ліга вільних націй, Форум вільних держав пост-росії, а також друзі в Україні та інших країнах.

— Наскільки гостро стоїть проблема інфільтрації з боку ФСБ та інших російських спецслужб?

— Серед бурятських емігрантів виявлено агента російських спецслужб. Ми готуємо заяву до правоохоронних органів країни його перебування.

— Дякую Вам за бесіду.

Читайте також: «Если ты приносишь войну на чужую землю, огонь к тебе вернется» [3]

Артем Тарасов - лідер організації «Псковський Республіканський Центр»: «Псковщина буде вільною від диктата «Московії!»

— Вітаю Вас. Коли і за яких обставин виникла ідея створення руху за незалежність Псковської Республіки?

— Добрий день, про незалежність Псковської Республіки я знав ще у початковій школі. На уроках краєзнавства нам розповідали, що колись наш регіон був самостійною державою. Підкреслювали, що Псковська Республіка була заможною, економічно та правово розвиненою. З часом у мене з’явилося відчуття, що Псковщина — це маленький шматочок Європи, але водночас я бачив бідність, депресивність, низькі зарплати, погані дороги. Порівняти було з чим — поруч Латвія та Естонія. Я дійшов висновку, що Псковська область — це заручник Росії. Згодом я став переконаним прихильником незалежності. Оскільки рухів за незалежність не існувало, я взяв на себе відповідальність говорити про необхідність самостійного життя, привертати увагу земляків. Пізніше ми створили Псковський Республіканський Центр для координації дій прихильників незалежності.

— Які ключові цілі та стратегічні завдання руху в коротко- і довгостроковій перспективі?

— Наша кінцева мета — проголошення незалежної Псковської Республіки. Усі завдання спрямовані на досягнення цієї мети. Ми формуємо власний інформаційний простір, нагадуємо жителям про історію та культурну самобутність, доводимо, що незалежна Псковщина житиме заможніше й вільніше. Постійно працюємо над залученням нових прихильників, щоби в потрібний момент мати достатній ресурс для рішучих дій.

— Як у регіоні сприймають ідею незалежності — чи є підтримка, чи опір?

— Майже кожен чув словосполучення «Псковська Республіка». Це частина нашої історії, про неї знають зі шкільних підручників і музейних експозицій. Ми говоримо з людьми мовою фактів: область занепадає, вимирає, бідніє. Навіть найзатятіші патріоти цього не заперечують. Псковичі відчувають свою окремішність і культурну близькість до Європи. Коли ми вийдемо на широку аудиторію, упевнений — ідею незалежності підтримають.

Читайте також: Як Путін нищить народ РФ: "ні любві, ні тоскі, ні жаласті" [4]

— Як ви оцінюєте використання регіону Москвою у військових цілях?

— Через стратегічне розташування область стала плацдармом для військової інфраструктури. Це фактично єдина причина інтересу Москви до Псковщини. В регіон повертаються так звані «ветерани СВО», які вже тероризують місцевих. У майбутньому доведеться докласти великих зусиль для забезпечення внутрішньої безпеки. Крім того, Псковська область ризикує стати новою лінією фронту й законною військовою ціллю, навіть зникнути з карти.

— Чи бачите ви навмисну політику Москви зі збереження контролю над регіоном?

— Так. Ще після приєднання Псковської Республіки Москва проводила політику придушення. Колись сильний і заможний регіон перетворився на глуху околицю. Сьогодні область — «однією ногою в могилі». Це наслідок цілеспрямованої політики, яку Кремль веде щодо всіх своїх колоній.

— Чи підтримуєте контакти з іншими рухами за відокремлення від РФ?

— Так. Ми співпрацюємо з усіма національно-визвольними рухами, виступаємо на спільних платформах — наприклад, на Форумі Вільних Держав Пост - росії. 

— Як ви оцінюєте діяльність інших антиколоніальних рухів у РФ та їхній вплив на військовий потенціал Москви?

— Підтримую всі такі ініціативи. Вони підривають монополію Кремля на визначення майбутнього регіонів. Хтось деморалізує мобілізованих, хтось руйнує довіру до центру, інші здійснюють диверсії — це найбільш ефективно. Впевнений, що найближчим часом ми побачимо більше дій проти російських військ усередині РФ.

Читайте також: Бог «руського миру» – це диявол, одягнений у московські ряси [5]

— Яке ставлення вашого руху до України та інших держав, які зазнали агресії РФ?

— Ми з повагою ставимося до України та відкрито висловлюємо солідарність із її народом. Сталість українців у боротьбі надихає нас. Для Псковщини особливо цінний досвід Балтійських країн — наших сусідів та природних союзників.

— Дякую і удачі Вам!

—

Валентин Деменко для «Аргумент» [6]

Читайте також: 

• Мокшани, рашисти, русня, орки: звідки взялися зневажливі прізвиська для ворога [7]
• Росія - країна мародерів та ґвалтівників. Про причини російських звірств та мародерства [8]
• Звірства московитів. Руїна і страх в селах Вишгородського району [9]
•  Московити гірше орди [10]
• Митрополит Олександр Драбинко: "Доки не позбудемося москальщини, не буде нічого людського" [11]
• Нелюдські злочини сучасних московитів кличуть про кару [12]