«Коли закінчиться війна?» – це питання ставлять президентам, генералам, експертам, бійцям в окопах та «Гуглу».

Росія сподівалась вирішити «українське питання» за три дні, а триває повномасштабна війна проти України вже 712-ту добу. Наприкінці грудня-початку січня українські та західні медіа заполонили не лише підсумки, а й прогнози – що буде цього року та скільки ще вона може тривати. Оцінки вкрай різняться: від 2 років до десятиліть. Понад те, у НАТО вже публічно заявляють про можливість масштабування збройної агресії Росії проти України – до збройної агресії Росії проти альянсу. Чому оцінки такі різні і на що варто зважати, намагаючись відповісти на запитання: «Коли закінчиться війна?» – пояснюють Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода). [2]

Коли закінчиться війна? Оцінки

Ось кілька авторитетних оцінок кінця 2023 року-початку 2024 року:

• американський CNN [3], посилаючись на джерела, обізнані з даними розвідок США та інших країн Заходу, припустив – війна в Україні триватиме від 2 до 5 років.

• британський генерал у відставці, заступник головкома військ НАТО у Європі (2011–2014) Річард Ширрефф в інтерв’ю Донбас Реалії наприкінці 2023-го сказав [4] так: «Я припускаю, що 2024-й буде роком продовження російських наступів, нарощення сил України. І маємо молитися, що це зможе створити Україні умови для досягнення успіху у військовій поразці Росії приблизно у 2025 році». І додав, що думає, загалом «це триватиме довго, ще довго».

• у звіті Global Risks Report 2024, опублікованим у рамках саміту Всесвітнього економічного форуму в Давосі, йдеться [5]: «Протягом наступних двох років війна в Україні може періодично чергуватися між ескалацією й замороженням».

Переважна більшість озвучених прогнозів зводяться до такої «вилки» – два роки щонайменше, але може бути, що і всі п’ять. Президент РФ Володимир Путін, який розпочав ігресію проти України, заявив [6] лідеру Китаю Сі Цзіньпіну під час зустрічі у Москві у березні 2023-го, що війна може тривати 5 років (як написало японське видання Nikkei [7] з посиланням на власні джерела).

Проблема – і причина – таких різних прогнозів в значній кількості змінних, які потрібно, але неможливо врахувати. Наведемо лише кілька ключових, які аналітики оцінюють як потенційні game changers.

Читайте також:  Офіцер батальйону “Свобода” 4-ї бригади НГУ: “Війна працює, яка “бритва Оккама”, – відсікає усе зайве” [8]

Виробництво та постачання зброї

У 2022 році Україна важко здобувала принципову згоду західних партнерів на постачання потужного далекобійного озброєння, боєприпасів до нього та важкої техніки. Але навіть коли і згода, і зброя з’явилися, все одно гострими для партнерів залишилися два питання: гроші та ще більшою мірою – потужності, Захід не був готовий до збройного конфлікту такого масштабу: заводи просто не встигають виконувати замовлення, а на нарощення виробництва потрібен час.

За оцінками [9] Bloomberg, замість обіцяного до 1 березня мільйона боєприпасів країни ЄС зможуть поставити Україні максимум 600 тисяч – через затримки з виготовленням та побоювання у скороченні запасів Заходу.

Більшість експертів вважають, що якби Україна отримала зброю раніше і в потрібному обсязі – від далекобійних ракет до БМП, танків, артилерії, систем ППО, не кажучи про винищувачі F-16 чи будь-які інші подібні літаки, яких немає досі, – ситуація на фронті зараз була би значно кращою для України. І особливо це позначилось на літньому наступі ЗСУ, який не приніс очікуваних проривів, що визнав [10] і президент Володимир Зеленський.

Командувач оперативно-стратегічного угрупування військ «Таврія» Олександр Тарнавський ще 18 грудня повідомив, що ЗСУ стикнулися [11] з нестачею артснарядів і «згорнули деякі військові операції через брак іноземної допомоги». Міністр оборони України Рустем Умєров, за даними того ж Bloomberg, в листі колегам країн ЄС написав, що Україна зазнає «критичного» браку боєприпасів для артилерії.

Українські військові застосовують 155 мм британсько-американську гаубицю М777, яку передали США

Читайте також: Історії молодих героїв на службі в українській армії [12]

Вибори президента США

У листопаді 2024 року мають відбутися вибори президента США [13], країни-найбільшого донора військової допомоги Україні. У чинного президента Джо Байдена низькі рейтинги [14], натомість у попереднього Дональда Трампа з підтримкою краще [15], і він прагне цим скористатись. І хоча деякі штати вже заборонили [16] Трампу обиратись, це ще не має принципової ваги. Але аналітики все ж схиляються до того, що на США чекає виборчий реванш 45-го і 46-го президентів – попри те, що більшість американців не хотіли би знову бачити на цій посаді жодного з них.

Попри чималу невизначеність тут, в дечому певність є – в тому, що у випадку перемоги Трампа підтримка України буде як мінімум знижена. Через політичні розбіжності у Конгресі між демократами та республіканцями ще восени застряг законопроєкт підтримки України на 60 млрд дол, а гроші на допомогу закінчуються [18].

Через це 60-мільярдна допомога Україні від США висить на волосині. Крім того, 46-й президент США неодноразово заявляв [19], нібито може закінчити війну за 24 години – якщо знову очолить США. Як сказало CNN [3] джерело, знайоме із західною розвідкою: «Загалом усе залежить від переобрання Байдена, чи не так?»

Читайте також: Марія Берлінська: Українське суспільство зараз — про свободу [20]

Смерть Путіна або повалення режиму

Зеленський у квітні 2022 року, менш ніж за два місяці від початку повномасштабного вторгнення РФ сказав [21], що лише Путін може зупинити війну, тому потрібні переговори. Останнє, що президент України казав на цю тему – що Путіну не можна довіряти [22] і що той не хоче миру з Україною [23].

У 2014 році, після окупації Криму та вторгнення на Донбас, на той момент перший заступник глави адміністрації президента РФ В'ячеслав Володін заявив: «Є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії». Це твердження може бути вірним і щодо війни проти України. На думку переважної більшості оглядачів, президент РФ ніколи не піде на цей крок за життя. Але його смерть може призвести до закінчення війни – або щонайменше поставити на паузу.

Експерти припускають, що смерть Путіна може якщо не зупинити, то поставити на паузу війну проти України. На фото: Путін під час візиту до Вірменії, Єреван, 1 жовтня 2019 року

Ще один сценарій – переворот. Статистично це не так вже й малоймовірно: за оцінками [24] американських істориків, лише з 1950 до 2010 року у світі сталося 457 держпереворотів, майже половина з яких були результативні. Та й у самій Росії лише в 20 столітті було три: Жовтневний переворот більшовиків на чолі з Леніним у 1917 році, усунення від влади Хрущова у 1964 році, путч 1993 року під керівництвом президента РФ Бориса Єльцина. Та й взагалі, на відміну від випадків мирної передачі влади, екстремальних у історії Росії з лишком.

Є чимало свідчень [25], здобутих журналістами західних та російських видань, про те, що ближнє коло Путіна втомилось від війни, а саме від санкцій і обмежень – і дуже хотіли б це змінити. А є такі як колишній ватажок бойовиків угрупування «ДНР», полковник ФСБ в запасі Ігор Гіркін (Стрєлков), хто прагне більшої ескалації, хто вимагає перемог – і тому теж незадоволені Путіним.

Тим більше колись кухар Путіна і засновник вже зниклого [26] ПВК «Вагнер» Євген Пригожин у червні 2023-го на власному прикладі показав, що можна дійти до Москви, захоплюючи міста – і перепон на ній не так багато. А доля самого Пригожина та інших ватажків ПВК засвідчила [27], що буде, якщо зупинитись.

Читайте також: Три історії про людяність українців під час війни: «Якщо ми виїдемо, хто допомагатиме немічним?» [28]

Війна Росії проти НАТО

Війна Росії проти України може не просто не закінчитись – вона може ще масштабуватися. Захід з 2014 року намагається уникнути ескалації до рівня «Росія – НАТО». Найбільше до цього доклалась сама держава-агресорка, погрожуючи Заходу то «болісними заходами» [29], то «глобальною катастрофою» і «знищенням» [30], а то і відверто – застосуванням [31] ядерної зброї.

Як неодноразово писали [32] західні ЗМІ та заявляли експерти, труднощі з ухваленням рішень щодо постачання зброї Україні – наслідок цього. Але під кінець минулого року все частіше почали лунати заяви про те, що загроза зростає, і треба готуватися. Ось кілька з численних заяв високопосадовців на Заході лише за останні тижні:

• Захід повинен готуватися до «всеосяжної війни» з Росією, прямо заявив [33] голова Військового комітету альянсу, нідерландський адмірал Роб Бауер.

• Прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас вважає, що у Європи є 3-5 років [34], аби «підготуватися до можливої військової загрози Росії на східному фланзі Північноатлантичного альянсу».

• Міністр цивільної оборони Швеції Карл-Оскар Болін зазначив [35], що «громадяни мають бути готовими до початку війни».

• Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус закликав [36] «враховувати, що одного разу РФ може напасти навіть на НАТО».

Німецький Bild [37] виклав сценарій, згідно з яким РФ може вторгнутися на територію країн НАТО у травні 2025 року – з посиланням на секретний документ Бундесверу. В оборонному відомстві Німеччини прогнозують вже в цьому лютому гібридні атаки Росії проти переважно країн Балтії, перекидання військ та ракет середньої дальності та анклаву агресора в Балтії Калінінграду та згодом ескалацією в районі «Сувалкського коридору» (смуга шириною у 65 км, що з’єднує Польщу ти Литву). А навесні Кремль планує весняний наступ в Україні, аби до червня відкинути українську армію назад.

У документі місяць за місяцем описані дії країн НАТО та Росії, апогей яких – початок війни між влітку 2025 року. Пізніше в НАТО заявили, що це навчальний сценарій, однак на тлі потоку заяв щодо загрози прямого збройного протистояння ці запевнення не були надто переконливими.

Читайте також:  “Дизайн війни змінився”. Залужний назвав три основних пріоритети для України на 2024 рік [38]

Конфлікти у світі, що можуть розгорітись

У світі є десятки конфліктів різного масштабу та ступеню гостроти. Звіт Global Risks Report 2024 [39] містить перелік найбільших ризиків, серед яких – після війни Росії проти України – ескалація протистояння між Китаєм та Тайванем і Ізраїлем і Палестиною.

Найбільших, бо їхнє розгортання, як зазначають автори звіту, «радикально підважить» глобальні ланцюги постачання, фінансові ринки, динаміку безпеки та політичну стабільність, а також становитиме загрозу людській безпеці по всьому світу. Але є значно менші, проте не нульові ймовірності ескалації між КНДР та Південною Кореєю [40], Сербією та Косовим [41], Індією та Пакистаном, Росією та Молдовою [42] (Придністров’я) – і цей список далеко не вичерпний.

Такі події неминуче зосереджують на собі увагу, і не лише з медійної точки зору – а і з точки зору надання допомоги. Напад «Хамас» з території Палестини на Ізраїль 7 жовтня 2023 року став темою №1. У Конгресі США виникла [43] політична суперечка щодо того, варто допомогу Україні та Ізраїлю розглядати окремо чи вони мають йти в пакеті. Що ще важливо, хоча причетність Росії до нападу «Хамас» не доведена, є дані, які дозволяють її припустити. Відомо про тісні зв’язки Москви [44] як з самим терористичним угрупованням, так і з Іраном, головним його спонсором.

Читайте також: Прикриваючи власні прорахунки з проведення мобілізації, тепер із нас роблять націю ухилянтів [45]

За даними [46] ГУР МО, Росія передала бойовикам «Хамасу» захоплену під час бойових дій в Україні трофейну зброю, виготовлену в США та державах ЄС – для масштабної провокації проти України. Депутат Кнесета Зеєв Елькін заявив [47], що частина зброї, використаної «Хамасом» під час нападу 7 жовтня, надійшла з Росії. Аркадій Міл-Ман, ізраїльський дипломат, колишній посол Ізраїлю в РФ в ефірі програми Радіо Свобода Свобода Live [48] розповів [49] з посиланням на слова лідерів «Хамасу», що за пів години після початку нападу на Ізраїль вони зателефонували до Москви, щоб їх поінформувати про обстановку. І самі ж казали – Росія знала про підготовку наступу.

То коли закінчиться війна?

Ці потенційні game changer’s – і кожен окремо, і тим більше два чи більше – здатні переломити хід війни Росії проти України у той момент чи близько до того, як трапляться. Є ще й чимало інших вірогідностей, які також можна розглядати: від рішення Путіна застосувати стратегічне ядерне озброєння (чого всі бояться, проте все ж не розглядають цей варіант як дуже ймовірний) до рішення, приміром, США, долучитися до наземної операції в Україні (що є ще менш ймовірним станом на зараз). І це не рахуючи того, що в самій Україні може відбутись щось, що змінить тракторію розвитку подій: на фронті, у суспільних настроях чи військово-політичному керівництві.

Все це окремо чи групами здатне переломити ситуацію як на користь України, так і на шкоду. Але крім цих, які принаймні розглядається, є і інші. Є відома теорія «чорного лебедя» [50], суть якої така – в історії трапляються рідкісні і вкрай малопрогнозовані події, які справляють значний вплив на світ і яким вже «заднім числом» люди намагаються знайти прості пояснення. Як приклади її автор Насім Талеб наводить, зокрема, Першу світову війну, вплив появи і поширення інтернету та розпад СРСР. Тобто трапитися може буквально будь що і будь-коли.

Читайте також: Про мобілізацію: Висновок – боротьба буде нещадною і постійною, інакше – смерть [51]

Ще один важливий нюанс: а що саме вважати закінченням війни. Це підписання Росією договору про капітуляцію? Мирний договір? Коли припиняться атаки Росії з повітря? Якщо війна знову буде локалізована у певних регіонах? Якийсь договір про ненапад і введення миротворців ООН? В інтерв’ю журналісти часто ставлять питання «а що для вас перемога» чи «яким ви бачите завершення війни» політиків, експертів і військових – і відповіді не однакові.

Читайте також: «Воюватимуть усі». Цю воєнну доктрину має впровадити в життя Україна [52] 

З іншого боку, російська пропаганда анонсувала завершення війни – на свою користь – за один, три, максимум чотири дні. На Заході прогнозували [53], що агресор захопить Київ і повалить українську владу за три дні. Однак зараз триває 709-й день цієї «триденної» повномасштабної війни, а західні партнери все більше усвідомлюють – яку загрозу несе Росія всьому світу, і переходять від занепокоєння до дій.

—

Світлана Кузьменко [54], опубліковано у виданні Донбас.Реалії [55]

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270 [56]
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [57]
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [58]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [59]
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну [60]
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази) [61]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [59]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [62]
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити [63]
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [64]
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста [65]