Після деокупації захопленої території Харківщини, наступу на Луганщині і звільнення Лимана на Донеччині Збройні сили стали стрімко просуватися на Півдні. [2]

За офіційними даними, українська армія за тиждень пройшла на 30 км вглиб Херсонщини, яку росіяни захопили ще на початку вторгнення. Деякі західні ЗМІ оцінюють масштаб контрнаступу на цьому напрямку ще оптимістичніше – на 80 км вперед.  остеменно відомо, що українські сили звільнили за перші дні жовтня 29 населених пунктів, серед них Нововоскресенське, Новогригорівка і Петропавлівка, Любимівка, Хрещенівка, Золота Балка, Біляївка, Українка, Велика та Мала Олександрівки і Давидів Брід. У виданні «Главком [3]» розбирався, чому наступ українських сил на Херсонщині повільніший і коли можна чекати на звільнення Херсона, яке анонсувалось ще з початку літа. 

Наступ на Херсонщині готувався ще влітку, про це «Главкому» розповіли джерела, наближені до командування південного фронту. 29 серпня Україна оголосила про початок контрнаступу [4], а перед цим було атаковано основні мости, щоби відрізати окупантів від постачання. У вересні наступ продовжився, ЗСУ звільнили низку населених пунктів. Паралельно почався контрнаступ на Харківщині, чого росіяни явно не очікували, бо більшість сил через інформаційний галас саме навколо Херсона перекинули на південь. Наступ на Херсонщині, порівняно із Харківщиною, дійсно сповільнився. Але на початку жовтня просування ЗСУ на Півдні активізувалося.

Читайте також: Німецькі аналітики про контрнаступ ЗСУ на Харківщині: Блискуча операція! [5]

За яким сценарієм події розвиваються зараз і про що це може свідчити?

У ході просування вздовж Дніпра, українськими силами були звільнені Осокорівка, Золота Балка, Новоолександрівка, Гаврилівка та Дудчани. Наразі ЗСУ підійшли впритул до села Милове. Від Милового до Берислава – близько 30 км, а від Берислава до Нової Каховки – всього 10 км. Звільнення Берислава відкрило би не тільки плацдарм наступу на Нову Каховку, а й дозволило б підібратися з артилерійською зброєю ближче до кримського перешийка. Загалом одна із цілей наступу – підійти до великих населених пунктів і ключових об’єктів інфраструктури настільки близько, щоби до них можна було дістати не тільки з Himars, а й з інших артилерійських систем, які стріляють на 20-30 кілометрів.

Ще одна ділянка наступу – північ Херсонщини. Днями військові звільнили Архангельське, Велику Олександрівку і Давидів Брід, і ще до десяти невеличких населених пунктів. Давидів Брід був для ворога одним із опорних пунктів. Наступ із півночі потрібен для того, аби угрупування, яке наступає вздовж Дніпра, не отримувало ударів із флангів. На брифінгу 6 жовтня начальник об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк повідомила, що ЗСУ затиснули російських окупантів між своїми позиціями і правим берегом Дніпра.

Читайте також: Як і коли Залужний і ЗСУ звільнять Крим? [6]

«Якщо наступ з Давидова Броду просуватиметься такими ж темпами, ЗСУ зможуть роздробити херсонське угруповання армії агресора навпіл. А ворог, ймовірно, буде відкочуватися, аби встановити нову лінію оборони для прикриття Берислава та Нової Каховки, або просто буде тікати вплав через Дніпро, тому що ця мишоловка для ворога вже закривається», – коментує [7] «Укрінформу» військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.

На думку експерта Conflict Intelligence Team Кирила Михайлова, задача максимум цього етапу контрнаступу – вихід до річки Інгулець, по всьому її лівому берегу. Якщо це вдасться, росіяни втрачають сполучення Херсону із «великою землею». ЗСУ контролюють мости, а траса від Новокаховської ГЕС до Херсона знаходиться дуже близько від фронту, який до неї наближається.

[8]

Два фланги наступу українських військ на Херсонщині вздовж Інгульця і Дніпра. джерело: liveuamap.com  

Таким чином, українська армія підбирається до Херсона з різних боків, а російська відступає, інколи, як зазначають військові експерти, навіть без боїв, щоби не потрапити в оперативне оточення.

Росіяни на півдні відступають з кількох причин. По-перше – через брак особового складу. На відрізках, які потребують кількох сотень військових для ефективного прикриття, зараз працюють по кілька десятків. Це дає можливість українським силам заходити невеликими мобільними групами на джипах у тил росіян.

«На 1000 км фронту у росіян повинен бути мінімум 1 млн солдатів для того, щоби оборонятися, не кажучи про успішну атаку», – розповів у коментарі «Настоящему времени» військовий експерт, полковник запасу Роман Світан. За такою логікою, на ділянку фронту на Херсонщині, яка становить 250 км, потрібно щонайменше 250 тис. солдатів. Натомість на Херсонщині, за підрахунками українських військових, перебуває угрупування у кількості 30 тис. військових.

Другий фактор – зношеність металу. Військові експерти, зокрема Кирило Михайлов з Conflict Intelligence Team, розповідають про так звану проблему втомлених стволів. Наслідком того, що стволи артилерійської зброї зношуються, стає суттєве зниження її влучності. Постачати на Херсонщину нові артилерійські системи росіяни не можуть після руйнування Антонівського моста і дамби  Каховського водосховища.

Читайте також: Усі погляди на Херсон. Як Україна нав’язує Росії свій метод ведення війни [9]

Окупанти намагаються налагодити постачання живої сили і техніки за допомогою декількох понтонних переправ і баржі. Одна з понтонних переправ, яку тягає буксир з одного берега Дніпра на інший, розташовується неподалік дамби Каховського водосховища, йдеться про ділянку між Новою Каховкою і станцією Козацьке, де стоять елеватори компанії «Нібулон». Але понтонна переправа також під вогневим контролем української армії, тож кожен рейс пов’язаний із суттєвим ризиком.

В останні місяці російський військовий контингент на Херсонщині посилювавася за рахунок десантників і деяких підрозділів 1-ї гвардійської танкової армії РФ, повідомляє Інститут вивчення війни [4]. Та судячи з того, що відбувається на фронті, це окупантам не дуже допомагає. Військовий експерт Михайло Жирохов у розмові з «Главкомом» наголосив: 80% російських військ на півдні – це десантники, які, на відміну від піхоти, не вміють окопуватися і ефективно оборонятися. Вони намагаються контратакувати, але через нерівні сили змушені виступати.

До речі, відступають росіяни на півдні не так, як на Харківщині, розповів «Главкому» військовий, народний депутат, секретар Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко. Сам він родом з Херсона. Він зазначає: окупанти на Півдні не залишають напризволяще техніку, а здебільшого організовано відходять разом із нею.

Окупанти використовують понтонну переправу, яку збудували неподалік дамби Каховського водосховища.

Найбільш міцні угрупування ворога нині зосереджені біля Херсона у бік Чорнобаївки на півночі області і у районі Нової Каховки на сході. Також значне скупчення російських військових перебуває на території і околицях міста Снігурівка на Миколаївщині. До речі, саме цей населений пункт Кремль включив у склад Херсонської області, яку анексував.

За словами військових експертів, відступ російських військових зі Снігурівки – питання декількох днів все з тієї ж причини – відсутність свіжих поповнень боєприпасів у достатній кількості для успішної оборони. За словами голови Миколаївської військово-цивільної адміністрації Віталія Кіма, Снігурівку уже покинули російські офіцери. Це місто – важливий вузол: звідти йдуть дороги на Нову Каховку та Херсон

Як пише The Financial Times [10], з успішним наступом на Півдні в України з'явився шанс відтіснити окупаційні війська від Херсона до настання зими. У статті йдеться, що можливість деокупації Херсона може з’явитися з середини листопада. Далі, з настанням морозів, умови для проведення бойових дій будуть ускладнені, через «непрохідний ґрунт і змусять обидві сторони триматись основних доріг», вважають джерела американських журналістів.

У своєму звіті за 18 вересня Інституту вивчення війни (ISW) спрогнозував звільнення Херсона та усього правого берега впродовж кількох тижнів. Роман Костенко висловив сподівання, що Херсон вдасться звільнити до кінця року, а от Михайло Жирохов більш песимістичний. Він каже, що це станеться не раніше весни. Причина – погода, яка завадить реалізовувати нинішню тактику просування, тож сторони перейдуть до артилерійських дуелей.

—

Михайло Глуховський,  опубліковано у виданні «Главком [3]»

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270 [11]
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [12]
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [13]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [14]
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну [15]
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази) [16]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [14]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [17]
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити [18]
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [19]
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста [20]