Криза готівкового жанру: чому топпосадовці шукають порятунку з "відмиванням" в КШЕ

1.00

Нет

Українська корупційна система давно навчилася блискавично вимивати кошти з державних потоків і так само віртуозно перетворювати безготівкові транші на паперові долари. Але справжня трагедія для вітчизняного чиновника починається в той момент, коли ці кошти опиняються вдома під матрацом, а в офіційній декларації світиться скромна державна ставка.

Як зазначає у своєму резонансному аналітичному дописі публіцист Олег Чеславський [2], парадокс сучасної влади полягає в тому, що вкрасти чи взяти хабар для системи не проблема, а от пояснити суспільству, антикорупційним органам та банківському фінмоніторингу, звідки у держслужбовця мільйони, з кожним роком стає смертельно небезпечно. Ця проблема, як свідчать розсекречені плівки детективів, доводила до справжнього відчаю навіть заступницю керівника Офісу Президента.

Сьогодні над будь-яким високопосадовцем висить значно більше ризиків, ніж ще кілька років тому: кримінальна стаття про незаконне збагачення, цивільна конфіскація активів через Вищий антикорупційний суд, скрупульозний моніторинг способу життя від НАЗК та банківський комплаєнс, який блокує будь-яку транзакцію дорожче кількох тисяч гривень без підтвердження легальних доходів.

У результаті чиновник опиняється в абсурдній пастці: мішки з готівкою є, а законного права придбати за них квартиру на Печерську, новий автомобіль чи сплатити за навчання дитини за кордоном немає. Будь-яка помітна покупка без білої історії походження автоматично перетворюється на залізобетонний привід для візиту детективів.

Саме цей побутовий та юридичний глухий кут став лейтмотивом непублічної розмови заступниці керівника ОП Ірини Мудрої та скандального забудовника й екснардепа Максима Микитася. Бесіда відбулася 21 березня 2026 року — у самий розпал чергової деклараційної кампанії.

Читайте також: НАБУ обшукує заступницю голови ОП Мудру - у справі фігурують Столар і Микитась [3]

Матеріали цієї прослушки офіційно увійшли до п'ятитомного клопотання НАБУ про обрання запобіжного заходу у межах кримінального провадження за фактом створення злочинної організації. Сідаючи за комп'ютер для внесення щорічних даних, посадовиця Банкової раптово зіткнулася з жорстокою реальністю власного юридичного статусу.

«Жити з білою зарплатою у 500 тисяч на рік — це взагалі», — щиро бідкається чиновниця своєму співрозмовнику. На що Микитась видає формулу, яка досконало описує психологію вітчизняного істеблішменту: «Треба зайнятися просто формуванням твоїх доходів». Сенс цієї фрази нищівний: гроші заробляти не потрібно, вони вже лежать поруч, потрібно лише вигадати та документально підтвердити віртуальну легенду їхньої легітимності.

Аби підготувати хоч якийсь плацдарм для майбутніх витрат, чиновниця вдається до класичного, хоч і ризикованого трюку. «Я за весь рік відклала аж 4 тисячі доларів... У мене було 14 тисяч, а показала 20 тисяч готівкою відкладено», — пояснює вона Микитасю. Для пересічного громадянина приписування зайвих 6 тисяч доларів виглядає нісенітницею, але для чиновника, який щодня витрачає тіньовий кеш, це спроба створити офіційну «подушку безпеки» на майбутні витрати. Фінал її міркувань звучить майже екзистенційно: «Скажи мені, хто повірить, що я живу на 50 тисяч гривень на місяць? Ну хто?»

Читайте також: "Ну чего ты кислая такая? Я тебе оставил почти $4 млн": САП розкрила розмови Мудрої з коханцем Микитасем [4]

Чому аудиторії та кафедри стали порятунком для Банкової

Аби оцінити вектор, куди фігуранти корупційних справ пішли шукати порятунку, варто відкрити базовий закон «Про запобігання корупції». Його 25-та стаття прямо забороняє державним службовцям займатися будь-якою іншою оплачуваною діяльністю.

Суворий бар'єр має лише лічені винятки: медична практика, інструкторська та суддівська діяльність у спорті, а також викладацька, наукова і творча праця. Опинившись перед зачиненими дверима бізнесу, чиновники швидко зрозуміли: єдиний легальний шлях отримати мільйони на картку, окрім держслужби, веде виключно до університетської аудиторії чи наукової лабораторії.

У розмові з Микитасем Мудра одразу наводить приклад колеги, який віртуозно реалізував це правило на практиці — уповноваженого президента з питань санкційної політики Владислава Власюка. За її підрахунками, посадовець отримує сотні тисяч гривень як член наглядової ради, а паралельно забезпечує собі ще солідніший транш через наукову діяльність: «У нього Київська школа економіки, типу, викладає, типу, 350 тисяч на місяць». Разом це дає солідну суму майже в мільйон гривень щомісяця. «Ну я б теж хотіла мільйон на місяць мати», — зітхає заступниця керівника президентської канцелярії.

Микитась спочатку пропонує звернутися напряму до керівника ОП Кирила Буданова, аби вибити для Мудрої синекуру в наглядовій раді державного гіганта «Нафтогаз України». Проте Мудра категорично відхиляє цю ідею, демонструючи фахове знання апаратних пасток.

Вона нагадує, що колишній заступник керівника ОП Ростислав Шурма сидів у наглядовій раді «Нафтогазу» безкоштовно через статус політичного призначенця, а Національний банк прямо забороняє держслужбовцям отримувати виплати в наглядових радах комерційних банків. Висновок напрошується сам собою: легалізуватися можна лише через освіту, з чим Микитась гаряче погоджується: «Викладання — це найкраще».

Далі змовники починають гарячково підбирати підходящий заклад. Пропозицію піти до колишнього заступника керівника ОП Олексія Дніпрова, який очолив Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА), Мудра відкидає через страх перед комічним ефектом: «Мені треба юридичний, а не будівельний. Це ж теж не повинно виглядати смішно». Але головна заковика полягає в іншому: державні університети скуті жорсткою тарифною сіткою, де професорська ставка вимірюється скромними тисячами гривень.

І тут на плівках звучить ключовий вердикт Микитася: «Справа в тому, що в мене теж Київська школа економіки. Вони можуть платити зарплату скільки хочуть, розумієш? А ті багато не заплатять». На що Мудра миттєво реагує: «Ну або йти до Милованова проситися». Ця репліка показує, що приватний освітній бренд у свідомості чиновників Банкової перетворився на зручний фінансовий хаб із необмеженим фондом виплат.

Читайте також: Операція "Форест Гамп": НАБУ оголосило підозру посадовцям у відмиванні ₴150 мільйонів на заставу за фігуранта справи «Мідас». Офіс президента - російськомовний (ВІДЕО) [5]

Мільйонні професори

Ці кулуарні розмови могли б здатися звичайними плітками підозрюваних, якби вони не знаходили буквального і документального підтвердження в офіційних реєстрах НАЗК. За даними розслідування, яке оприлюднило видання Главком [6], уповноважений президента з питань санкцій Владислав Власюк лише за один 2025 рік офіційно задекларував 2,84 мільйона гривень виплат від Благодійного фонду «Київська школа економіки». Загалом же за період із 2022 по 2025 роки його сукупний дохід від цієї структури сягнув вражаючих 5,05 мільйона гривень.

При цьому в документах фігурує зовсім не викладання, про яке говорила Мудра, а саме «наукова діяльність» — тобто проведення аналітичних досліджень. Які саме фундаментальні наукові відкриття здійснив уповноважений глави держави на мільйони гривень, з'ясувати так і не вдалося, адже посадовець проігнорував журналістські запити. Прикметно й те, що кошти надходили не від університету чи навчального закладу, а саме через благодійний фонд.

Не менш приголомшливі суми пов'язані з колишньою першою віцепрем'єркою Юлією Свириденко. Як з'ясували журналісти, про що свого часу детально повідомляло видання Українська правда [7], лише за шість місяців 2024 року вона отримала за викладання в КШЕ понад 3,1 мільйона гривень.

Сама посадовиця пояснювала цей дохід статусом запрошеної викладачки (professor of practice). За 2025 рік її виплати від інституції склали ще понад 3,24 мільйона гривень, що в середньому дорівнює приблизно 270 тисячам гривень щомісяця. На тлі таких цифр заступниця глави ОП Мудра зі своїми 50 тисячами державної зарплати дійсно виглядала бідною родичкою.

Читайте також: Огидна "зелена" корупція: мільйонні "гонорари" віцепрем'єрки Свириденко - це ляпас суспільству [8]

Проте справжньою вишенькою на торті стали декларації представників правоохоронних органів. Журналісти виявили солідні надходження від благодійного фонду КШЕ у звітності керівника територіального управління Бюро економічної безпеки в Чернівецькій області Олега Борисенка. Його дружина Марина отримала від фонду 1,14 мільйона гривень, обіймаючи посаду директорки з програм і впроваджень. Таким чином, родина керівника підрозділу того самого відомства, яке покликане розслідувати фінансові махінації, тіньовий обіг коштів та несплату податків, сама перебуває на утриманні фонду, куди стікаються мільярдні пожертви.

Виникає цілком логічне запитання: звідки беруться ці колосальні фінансові ресурси у структури, яка позиціонує себе виключно як некомерційна благодійна фундація? Відповідь на це запитання виявилася заблокованою непроникною стіною корпоративної закритості.

Мільярдні надходження та нульовий прибуток. Що приховує звітність благодійного фонду «Київська школа економіки»

Фінансове підґрунтя роботи благодійного фонду «Київська школа економіки» приховує феноменальні аномалії. Згідно з податковою звітністю за 2021–2024 роки, копії якої отримало ділове видання Капітал [9], за чотири роки фонд задекларував понад 2,7 мільярда гривень сукупного доходу. При цьому чистий прибуток організації за всі ці роки традиційно дорівнював абсолютному нулю, що типово для благодійного статусу.

Однак справжній сюрприз полягає у формі подачі фінансових звітів. Маючи багатомільярдні обороти, фонд звітує перед фіскальними органами за спрощеною схемою, передбаченою для мікропідприємств. У таких деклараціях відсутні будь-які розшифровки джерел походження коштів: неможливо встановити ані кінцевих донорів, ані структури надходжень, ані напрямів реальних видатків. Водночас дебіторська заборгованість структури за підсумками 2024 року підскочила до приголомшливих 1,28 мільярда гривень.

На виході з цієї системи суспільство бачить лише окремих щасливих одержувачів — переважно урядовців та радників Банкової, які зобов'язані заповнювати публічні декларації НАЗК. Але що відбувається на вході, хто саме заносить мільярди на рахунки благодійників, за якими контрактами та за які саме послуги — залишається абсолютною таємницею за сімома замками.

Ситуація стає ще цікавішою, якщо поглянути на структуру засновників дочірніх освітніх установ. Той самий благодійний фонд КШЕ виступає співзасновником приватної установи «Університет науки, підприємництва та технологій» (відомий як SET University), розташованої на вулиці Шпака в Києві. Другим рівноправним співвласником вишу є благодійна організація «Фонд Сергія Токарєва». На урочистому відкритті цього проєкту у грудні 2021 року з вітальним словом особисто виступав тодішній віцепрем'єр-міністр та міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Читайте також: Як росіяни та білоруси отримують пільги від українського уряду через Дія.City [10]

Постать Сергія Токарєва заслуговує на окрему увагу. Уродженець Москви, він ще у 2016 році потрапив під персональні санкції РНБО, проте у травні 2020 року був несподівано виведений з-під обмежень указом президента.

Медіа та розслідувачі роками пов'язують бізнесмена з гігантською імперією онлайн-казино Cosmolot. Саме щодо цієї структури детективи БЕБ у 2024 році вели гучне розслідування за фактом ухилення від сплати податків на понад 1 мільярд гривень, коли виплату виграшів на 4,5 мільярда маскували під повернення депозитів. Щоправда, вже влітку 2025 року справа завершилася повним мировим консенсусом сторін, знявши всі претензії держави.

Читайте також: Кримінальний російський бізнесмен Токарєв намагається отримати українське громадянство [11]

Як конвертувати чорну касу в легальний гонорар

Спираючись на ці пазли, Олег Чеславський пропонує змоделювати суто теоретичну схему, яка наочно демонструє, як у сучасній Україні можна бездоганно відмити будь-який обсяг корупційного кешу через благородну ширму вищої освіти. Для цього не потрібно складних офшорних юрисдикцій чи ризикованих фінансових проводок через закордонні банки — достатньо трьох ключових ланок всередині країни.

Механіка працює як годинник. Високопосадовець, який має вдома сумку з готівкою від «відкатів» чи кришування схем, приносить її довіреному керівнику приватного вишу з благодійним фондом. Натомість чиновник отримує офіційний контракт запрошеного лектора, статус дослідника або кафедру із захмарним гонораром у сотні тисяч гривень на місяць. Ректор або керівник фонду передає отриману готівку своєму давньому бізнес-партнеру — наприклад, власнику мережі грального бізнесу, де обіг паперових купюр є буденним явищем.

Гральний бізнес проводить ці кошти через свої каси як виручку закладу, після чого абсолютно легально перераховує безготівковий благодійний внесок зі свого розрахункового рахунку до фонду університету — на підтримку української науки, технологій та розвиток молоді. Отримавши чисті гроші, фонд щомісяця виплачує посадовцю передбачений контрактом гонорар, перераховуючи всі податки до бюджету. Коло замикається: чорний кеш повертається до свого власника білими безготівковими коштами з бездоганною банківською випискою.

Геніальність конструкції полягає в тому, що кожна ланка окремо виглядає кришталево чистою:

Держслужбовець ніколи не контактує з власником казино і формально навіть не знає про його існування, займаючись виключно викладанням студентам.
Власник грального бізнесу виступає шанованим технологічним філантропом, який жертвує власні прибутки на освіту майбутніх лідерів нації.
Університетський фонд просто приймає пожертви та оплачує працю залучених світових практиків згідно з затвердженими внутрішніми кошторисами.

Посадовець вносить легальні мільйони у графу «викладацька діяльність» своєї декларації, проходить автоматичні перевірки НАЗК і спокійно купує заміські маєтки. Перевірити таку конструкцію паперовим методом неможливо, адже гроші у фонді знеособлені: у спільному казані на сотні мільйонів неможливо відстежити, чий саме внесок пішов на оплату конкретної лекції.

Довести змову можна виключно прямою оперативною фіксацією моменту передачі готівки, проте розробляти міністрів та уповноважених президента в Україні сьогодні просто нікому. Тим більше, коли мова йде про установу з бездоганним реноме серед західних дипломатів, чиє ім'я слугує надійним бронежилетом від будь-яких слідчих дій.

Історія заступниці керівника ОП Ірини Мудрої у цьому контексті виглядає повчальним уроком для системи. Вона просто запізнилася знайти свою академічну гавань: замість кафедри та статусу професора практики вона опинилася в слідчому ізоляторі у справі про відмивання 150 мільйонів гривень застави ексміністра Германа Галущенка. А ті її колеги, хто встиг вчасно оформити наукові контракти, продовжують спокійно отримувати мільйонні транші, захищені авторитетними печатками благодійних фондів.

—

«Аргумент» [12]

Читайте також: