Опісля вторгнення Путіна в Україну з європейських країн вислали близько п'яти сотень російських дипломатів — усіх їх підозрювали в діяльності, несумісній зі статусом, себто в шпигунстві. І тільки Швейцарія допоки не вислала жодного росіянина — ні з Берна, ні з Женеви.

Можливо, всі забули, але 2018 року Швейцарія вже була в самісінькому центрі шпигунського скандалу, пов'язаного з імовірними спробами російських спецслужб розвідати діяльність Федеральної лабораторії радіологічного та біохімічного аналізу в місті Шпіц (Labor Spiez) в рамках так званої «справи отруєння Скрипалів». Тоді одна зі швейцарських газет вийшла із заголовком, що третина російських дипломатів, акредитованих у Швейцарії, найімовірніше, резиденти, зазначає  видання SWI swissinfo.ch [2].

Що ж змінилося відтоді? Та нічого. Згідно зі звітом Федеральної швейцарської розвідувальної служби NDB за 2023 рік, у дипломатичних і консульських представництвах та установах Росії у Берні й Женеві працюють 220 осіб. «І досить імовірно, що принаймні одна третина з них усе ще працює на російські спецслужби», — пише NDB. Насправді, війна дуже ускладнила роботу агентів під прикриттям. У більшості європейських столиць російські шпигунські мережі опинилися під ударом. «А ось у Швейцарії російські спецслужби, найімовірніше, мають значно більшу свободу дій, у тому числі завдяки своїй широкій представленості», — прямо вказує NDB.

Читайте також: Швеція видворяє п'ятьох російських шпигунів [3]

Майстерність нікого не дратувати

Діяльність розвідувальних служб у Швейцарії заборонена, якщо спрямована на збір політичної, економічної та військової інформації на шкоду Швейцарії, її установам, компаніям та особам, які проживають тут, передаючи потім дані іноземним суб'єктам, особам, структурам тощо. На практиці ж довести це і вжити якихось заходів протидії буває надзвичайно складно.

Співробітники посольств, акредитовані як дипломати, часто займаються збиранням зазначеної вище інформації, але водночас — користуються [відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини] імунітетом і не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності. Особливо якщо буде доведено, що на момент вчинення сумнівних дій така особа перебувала «при виконанні». Залишаються тільки заходи адміністративного впливу, приміром, коли дипломат порушує правила паркування. Це — класичний випадок.

 Адріан Хенні (Adrian Hänni) спеціалізується на історії спецслужб. zVg

Отримавши штраф на лобове автівки, дипломат може не платити нічого. Тоді МЗС країни залишається регулярно надсилати в це посольство ноти з проханням вжити заходів до недбайливого співробітника і з нагадуванням, типу: відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини, у країні акредитації дипломат зобов'язаний дотримуватися місцевих правил і звичаїв.

Зрозуміло, що, з одного боку, обов'язок дотримуватися правил, а з іншого боку, наявність дипломатичного імунітету — створюють таку собі сіру зону закону, в якій можна жити цілком комфортно. Але всі ці проблеми належать скоріше до повсякденних і не надто значних сюжетів. А ось шпигунство — це вже зовсім інша справа. Бо у згаданій сірій зоні непогано живуть й ті, хто працюють під дипломатичним прикриттям на зовсім інші відомства.

Читайте також: «Кроти» російського фюрера Путіна в СБУ. Сівкович, Кулініч і «невстановлені особи» яких влада не хоче афішувати [4]

Ось тому для місцевої контррозвідки нагляд за таким виявленим іноземним агентом іноді перспективніший, аніж його гучне викриття і подальше приборкання діяльності. А виявити агента можна, скажімо, так: офіційно він —  лише скромний аташе, проте їздить на супердорогому авто з дипломатичними номерами…

Але знов-таки: у звичайній ситуації за ним простіше (і дешевше) тільки пильнувати. Висилка співробітників посольства, оголошених персонами «нон ґрата» (тобто «небажаними особами»), та ще й масове видворення — то різкий жест, на межі розриву дипвідносин!

«У дипломатичній ДНК Швейцарії такі заходи прописані як «останній аргумент», тим паче, що досить вислати одного, як на його місце одразу ж приїде інший», — відзначає швейцарський історик Адріан Хенні, який спеціалізується на історії спецслужб. «Звичайно, західні держави, які ухвалили нещодавно рішення про висилку російських дипломатів, це все добре знають. Але якщо вони все-таки вдаються до таких кроків, то, як видно, тільки з метою надіслати політичний сигнал». Утім, початок війни Росії проти України багато що змінив. 

«Починаючи з лютого 2022 року деякі європейські держави дуже конкретно і прицільно висилають співробітників російської розвідки. Понад те, у деяких випадках країна акредитації скорочувала і відповідні посади, щоби Москва більше не могла замінити висланого шпигуна новим. Швейцарія здавна дотримується своєї традиції залишатися в таких питаннях пасивною і не виносити, по змозі, нічого у публічний простір. За лаштунками, звісно, Берн скаржитиметься послам відповідних держав. І тут влада має значний досвід, адже шпигунство активно практикувалося в тій же Женеві ще за часів Першої світової війни».

Читайте також: Норвегія видворює 15 російських шпигунів з посольства в Осло [5]

Відень — ворота до Західної Європи

Сьогодні в місті Кальвіна розташовано 240 іноземних диппредставництв, десятки міжнародних організацій, сотні НУО. Тому цілком природно, що тут також орудують і численні резиденти. Сьогодні Женева вважається однією з трьох «шпигунських локацій» у Європі поруч із Брюсселем і Віднем. За часів «холодної війни» Відень теж вважався «містом шпигунів».

По-перше, через те, що Австрія також нейтральна країна, а в її столиці, як і в Женеві, присутня велика кількість міжнародних організацій, включно зі штаб-квартирами Організації Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

По-друге, саме Відень був на той час головною брамою в західний світ для біженців із країн радянського блоку і для всіх тих, кого висилали з СРСР. Через австрійську столицю йшов і потік єврейської еміграції, а вже у 21 столітті Австрія була дуже популярною адресою для бізнес-еміграції з Росії та інших країн пострадянського простору. Усе це створювало для шпигунської діяльності майже ідеальні умови.

Тривалий час Австрія, як і Швейцарія, воліла закривати очі на всі ці «ігрища». Однак, 2022 року настав перелом: Австрія приєдналася до країн ЄС і теж вислала кількох персон, нехай це і сталося тільки після різких звинувачень з боку західних країн, які пролунали на адресу австрійської влади, яка була нібито «надто доброзичливою» до Росії. 

А втім Швейцарія все-таки куди зручніша для шпигунів. Вона не входить, як Австрія, до Євросоюзу, однак розташована в самісінькому центрі Європи, має дуже добре розвинену транспортну інфраструктуру, і водночас — прагне підтримувати найкращі відносини з усіма країнами з опорою на принцип свого вічного збройного нейтралітету. Крім того, розвідувальна діяльність коштує грошей — а Швейцарія, як фінансовий сервісний центр світового значення, просто ідеально підходить для цілей фінансування розвідувальних операцій і для приховування реального походження фінансових коштів.

Читайте також: У Болгарії затримали 6 російських шпигунів, один не встиг сховатися в посольстві РФ [6]

Роздолля для агентів

Усе це дає змогу готувати і проводити у Швейцарії, зокрема в Женеві, складні операції. Завдяки одкровенням колишнього американського, а нині російського громадянина Едварда Сноудена, приміром, стало відомо, що США мають у Женеві Special Collection Service, своєрідний пост спостереження, призначений для операцій із прослуховування телефонних розмов.

Відомо, що Ізраїль шпигував тут 2015 року за перебігом переговорів Заходу з Іраном щодо питань ядерної програми Тегерана. У 1950-х роках французькі спецслужби настільки невимушено почувалися в Женеві, що навіть не цуралися спроб замахів на вбивство. Нині ж основну свою увагу швейцарська контррозвідка приділяє шпигунській діяльності Росії, а також Китаю та Ірану.

Зважуючи на висновки NDB, у цих країн є свої особливі пріоритети: якщо Росія займається класичним шпигунством, спрямованим проти інших держав, то Китай та Іран шпигують в основному проти своєї власної діаспори. А. Хенні, однак, не зовсім згоден з такою системною аналітикою. «Навряд чи тут можна провести якесь чітке розмежування.

Російське шпигунство, безумовно, спрямоване, зокрема, і проти російських громадян, які проживають або перебувають у Швейцарії, у той час як Китай, особливо в останні роки, значно активізував свою розвідувальну роботу, спрямовану проти суміжних зі Швейцарією країн. Особливо помітне збільшення кількості операцій з метою впливу на західну громадськість. 

Читайте також: Назріла необхідність змін міжнародного безпекового права [7]

За даними швейцарської контррозвідки, китайські спецслужби зараз набагато активніше, аніж російські, використовують як раз недипломатичне прикриття, орієнтуючись більше на людей з наукових кіл і концентруючись на засобах масової інформації або на неурядових організаціях». Так чи інак, на думку А. Хенні, внаслідок масового вислання дипломатів із західних столиць російським спецслужбам працювати в Європі стало куди важче.

Швейцарія розуміє, що дипломатія працює на принципах взаємності: нещодавно Росія, наприклад, вислала з Москви велику кількість німецьких дипломатів, включно зі співробітниками Інституту Гете, після чого сталася відповідь Берліна, і кілька російських консульств у ФРН втратили право надавати консульські послуги. Занадто різкі рухи Берна могли б призвести до відповідних дій Кремля, і новенька, щойно збудована сучасна будівля швейцарського посольства в Москві, просто би спорожніла. З іншого боку, Швейцарія попри все це вважається Кремлем країною серед переліку «недружніх».

Швейцарія та обхід санкцій

З погляду А. Хенні, основна ж небезпека, яка може загрожувати Швейцарії, у новітньому звіті NDB навіть не вказана. Йдеться про те, що Конфедерація цілком може стати світовим центром обходу санкцій, запроваджених заходом щодо Москви після її нападу на Україну. Приклади в минулому вже були. «Під час холодної війни Швейцарія відігравала ключову роль в організації трансферу з Заходу на Схід технологій в обхід режиму ембарго. Діапазон можливостей був тут широкий.

Читайте також: Як росія купує агентів у ключових інститутах США [8]

Він включав у себе створення у Швейцарії підставних компаній, а також вербування персоналу місцевих технологічних фірм. Зараз такий трансфер відбувається навіть у форматі звичайних ділових зв'язків із місцевими компаніями, які ведуть цілком сумлінну торгівлю. Водночас, товари подвійного призначення однаково потрапляють до Росії, і найчастіше —  через треті країни».

Росія все ще відчутно залежить від поставок високотехнологічних товарів із заходу. Нині вона, приміром, інвестує значні кошти у створення "парку" сучасних бойових БПЛА. Не в останню чергу саме через це очікується, що Москва найближчим часом розширюватиме свою діяльність у галузі політичного та економічного шпигунства. «Згадана нова доповідь NDB вже дає Швейцарії усі підстави для того, аби покінчити зі своєю пасивністю і почати теж висилати шпигунів. Однак поки що уряд країни продовжує дотримуватися в цьому питанні своєї традиційної стриманості», — резюмує А. Хенні.

—

Янніс Мавріс (Giannis Mavris),  опубліковано у виданні SWI swissinfo.ch [2]

Читайте також: 

• У Чехії викрили групу хакерів РФ, яких прикривали дипломати, - ЗМІ [9]
• Посольство РФ в Сан-Франциско було центром шпигунської діяльності росіян, — ЗМІ [10]
• Олександр Скіпальський: Як захистити Україну в умовах війни [11]
• У Польщі затримали шпигунів з рф та білорусі [12]
• Російський шизофашизм - це симбіоз комунізму та фашизму [13]
• Швейцарія заморозила російські активи на суму понад 6 млрд доларів [14]