26 серпня 1920 року українські селяни з Медвина на Київщині проголосили власну республіку і майже місяць чинили опір більшовицькому режиму

У серпні 1920 року, коли на теренах України ще точилася боротьба за незалежність, селяни невеличкого містечка Медвин [2] на Богуславщині зробили те, про що не наважувалися мріяти навіть великі міста. Вони проголосили власну республіку і взялися захищати її зі зброєю в руках.

Передумови повстання

Більшовики захопили Медвин навесні 1919 року і одразу ж встановили жорсткий режим. На місцевих жителів було накладено продрозкладку – систему примусового вилучення у селян продуктів харчування. Збурені цим селяни почали чинити опір та сформували озброєний загін, що налічував до тисячі чоловік.

Приводом до нового, ще більш потужного повстання стали сільські збори 18 серпня 1920 року. Політком 2-го Канівського продзагону Косагов разом з делегацією комісарів оголосив мобілізацію молоді до Червоної армії та запровадження надзвичайно великого продовольчого податку.

Читайте також: Медвинская республика и дуб-патриарх: как чествуют тех, кто не подчинился Буденному [3]

Зустрівшись із обуренням селян, більшовики відповідали зухвало: "Ми з вас душу витрясемо, а зберемо!" На питання, чому представники виступають російською мовою, лунала відповідь: "Це вам не петлюрівщина! Змусимо забути цю мову, а навчимо розмовляти більшовицькою російською мовою!"

Керівники Медвинського повстання. Зліва направо сидять і стоять: Іван Плаксун, Тимофій Хижяк, Омелько РАдчук, Хома Сидоренко, Микита Сидоренко, Микола Василенко, сотник Дніпровий (можливо, справжнє прізвище П. Гаєнко). (Фото з архіву Бориса Плаксуна, Богуславський краєзнавчий музей)

Народження республіки

Вночі на 26 серпня 1920 року був створений повстанський комітет. Очолив повстання Хома Лебідь (Сидоренко), начальником штабу став Микола Василенко, а пропагандистом – сліпий бандурист Антон Петюх (Митяй). Вранці були заарештовані продзагонівці і місцеві члени волревкому, яких невдовзі розстріляли.

Того ж дня селяни проголосили Медвинську республіку. Для її оборони довкола села прикопали борони догори гостряками. Повстанці були впевнені, що протримаються кілька місяців, а там надійде підмога з сусідніх сіл і підійде військо Петлюри.

З навколишніх сіл – Дмитренок, Гути, Хиженець, Боярки – справді прибували невеликі загони вояків. Повстанці робили "вилазки" в найближчі населені пункти, знищували мобілізаційні картки, забирали хліб продрозгортки.

Читайте також: «Хліба немає, насіння теж, хоч вмирай з голоду»: Голодомор на шпальтах районної преси Київської та Чернігівської областей [4]

Героїчна оборона

Більшовики занепокоїлися – приклад Медвина могли перейняти інші села. Майже щодня кількасот більшовиків з кулеметами наступали на село. Повстанська розвідка вчасно повідомляла про це, у церквах били в дзвони, селяни кидали роботу й бігли боронитися, переважно з косами й вилами.

Зброї у захисників республіки виявилося обмаль – на 1000 добровольців лише 300 рушниць і трішки набоїв. Але дух був непереможний. У боротьбі брали участь не лише озброєні повстанці, а навіть старі діди, баби та діти, підносячи патрони й харчі.

Трагічний фінал

12 вересня 1920 року більшовики оточили і підпалили Медвин. Полум'я знищило біля 600 хат – третину села. Було накладено жорстоку контрибуцію: 50 коней, 150 корів, 300 овець. Учасників повстання, які не відійшли в ліси, вивозили до Сміли й розстрілювали.

Хрест на місці розстрілу 80-ти заручників на околиці с. Медвин/ Фото:  Wiki

Найстрашніша трагедія сталася 13 жовтня 1920 року. Каральний загін кінноти Семена Будьонного захопив у Медвині 80 заручників – молодих чоловіків до 30 років. Під приводом пошуку награбованого з військового обозу їх вивели за село до урочища Ковтунів лісок і порубали шаблями.

Читайте також: Битва под Замостьем: как Марко Безручко остановил наступление армии Буденного [5]

Спадщина повстання

Повстанський загін, очолюваний Дмитром Цвітковським, діяв аж до літа 1921 року. Припинили боротьбу, повіривши обіцянкам радянської влади про амністію, однак майже всі були розстріляні.

У подальшому чекісти ще два десятиліття вишукували і знищували всіх причетних до Медвинського повстання. Під час Великого терору 1937-1938 років були страчені десятки колишніх учасників повстання.

Учасник повстання Іван Дубинець, який в еміграції написав книгу спогадів "Горить Медвин", свідчив: "Населення Медвина, що стихійно підтримало повстання, зазнало надзвичайних жертв, але ніколи не було в нього каяття чи нарікання за цю акцію проти більшовиків. Тільки тепер селяни зрозуміли свою помилку: треба було не Медвин збройно боронити, а свою державу українську".

У день річниці Медвинського повстання. 1990 рік. Фото:  Wiki

Пам'ять про героїв

Медвинці зберегли пам'ять про своїх героїв попри всі заборони радянської влади. На місці страти заручників встановлено пам'ятник з іменами загиблих, створено "Парк пам'яті жертв комуністичного терору".

Освітня ініціатива "Медвин. Повстання" щороку проводить акцію "Квіти пам'яті", організовуючи поїздки до могил учасників повстання. Багато з репресованих поховано в Биківнянському лісі, куда в День пам'яті жертв політичних репресій приїздять рідні загиблих і громадські активісти.

Медвинська республіка стала символом незламності українського духу. Як зазначають дослідники, якби у 1919-1920 роках Україна мала кількасот таких Медвинів, то з успіхом могла б розтрощити всю більшовицьку імперію. Але навіть поодинокий приклад цього маленького містечка показує, що українці ніколи не змирялися з окупацією і завжди боролися за свою незалежність.

—

Олекса Захар для «Аргумент» [6]

Читайте також: 

•  Щорс, Боженко, інші... Трагедія «червоних отаманів» [7]
• Хто саме офіційно ліквідував козацький стан в Україні: декрет Леніна vs закон УНР: [8]
• Історія здобуття незалежності: як українці боролися за власну державу. Частина 1 [9]
• Спецслужби України. Перемоги і поразки останнього століття [10]
• Розсекречені архіви радянських спецслужб: За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1 000 рублів на меблі [11]
• 300 українців — вчителів, діячів культури, літераторів, учених. Кого вбивав капітан Матвєєв [12]
• Ріко Ярий і Степан Федак - загадкові постаті з ОУН [13]
• Як комуністи Україну змусили від Білгорода відмовитися [14]