Мережева корупція атакує. Після "орлів" Кравченка і "тітушок" Януковича настав час "клоунів" Татарова?

1.00

Нет

Схоже що "розумники" у владних кабінетах дали відмашку на медійний терор проти розслідувачів корупції. Кілька кричущих випадків підряд, за вʼялої реакції правоохоронців і мовчанні влади ясно натякають на це.

Вчора суспільство збурило відео зкомпоноване з матеріалів стеження та прослуховування журналістів проєкту розслідувань Bihus.Info. За якими стежили близько року – про це заявила команда видання 16 січня.

Як пояснили в редакції, відео було зняте під час відпочинку команди на новорічні свята, зазначає Радіо Свобода [2].

«З опублікованого сьогодні відео зрозуміло: за членами нашої команди стежили близько року. Ймовірно, шукаючи способи дискредитувати редакцію. А коли професійних факапів не знайшли – перейшли на особисте. В результаті – встановили камери у номері дівчат із команди на новорічній вилазці», – йдеться в коментарі.

Очільник проєкту Денис Бігус також оприлюднив звернення, у якому сказав, що наразі не знає, хто саме стоїть за стеженням – на його думку, камери встановили «представники поки невстановленої служби».

Читайте також: Як суди укладають угоди з топ-корупціонерами, засекречують вироки і скільки це коштує [3]

«Коротке опитування учасників того відосу показало, що та частина, в якій прослушка телефонів, рвано змонтована з кількох епізодів, між якими місяці. Тобто маємо підстави стверджувати, що вже тривалий період за членами команди тупо слідкують – вперто, системно і дорого. В плані, я приблизно уявляю, скільки державного бабла вбухали в те, щоб в результаті що? Встановити камеру в готельний номер, в якому були зареєстровані чотири дівчини?» – заявив журналіст.

Він також висловив зацікавлення щодо того, за якою санкцію прослуховували телефони і на які підставі цю санкцію надали.

Також, на думку Бігуса, оприлюднене відео виглядає як системне намагання дискредитувати багаторічну роботу його редакції, а не «спонтанна акція помсти» за окремий матеріал.

«Мені незручно за те, що я побачив на відео, але по-справжньому мені соромно все ж таки за виконавців цього шоу. В них же погони якісь. Хоча станом на зараз я ще не в курсі, які саме, я чомусь думаю, з’ясувати це буде не дуже складно», – додав він.

За словами розслідувача, відео наразі аналізують не лише журналісти, а й юристи. Деталей щодо подальшого плану дій він наразі не розголосив.

Жоден правоохоронний орган наразі не коментував ситуацію публічно.

Читайте також: Як працює мережева корупція в Україні: позаштатний радник та його близькі отримали від Мінкульту понад 70 млн грн [4]

16 січня керівник проєкту журналістських розслідувань Bihus.Info Денис Бігус записав заяву щодо оприлюднення в мережі відео про вживання операторами його проєкту заборонених речовин. «Але, по-перше, їм прослуховували телефони… По-друге, у будиночок, де вони жили, встановили камеру і зняли процес вживання», – наголосив Бігус.

Також він повідомив про звільнення серед операторів свого проєкту і пошук нових фахівців для зйомок. Що ж до решти колег – усі, хто співпрацює з Bihus.Info, зроблять тести на вживання наркотиків, додав керівник проєкту.

Днем раніше журналіст-розслідувач, автор резонансних матеріалів про корупцію в Міноборони під час закупівель для армії та засновник проєкту "Наші гроші" Юрій Ніколов заявив про залякування.

"Вчора ввечері мені і моїм сусідам влаштували скандал. Якісь чуваки ломились в двері, кричали щоб я йшов служити, обклеїли двері бумажками", - написав Ніколов.

За його словами, сам він був у друга, тому "ці уроди лише налякали мою стареньку маму, що після онкології живе зі мною, бо більше ні з ким – другий син в Авдіївці, дорослий онук – на Куп’янському напрямку". Через 15 хвилин невідомі випустили на одній з російськомовних "придворних телеграм-помийок "Карточний офис"" пост із фотографіями про цю ситуацію, скрін якого журналіст опублікував.

"Я навіть не знаю якому дегенерату прийшла в голову така ідея по залякуванню журналіста. Рік тому Резніков просив СБУ відкрити справу по підриву обороноздатності за мою статтю по корупції на військових закупівлях. Але у всіх інтерв’ю всередині України і закордонним ЗМІ я постійно говорив, що під час вторгнення це був єдиний випадок тиску. Що це в Роіссі валять не корупціонерів, а викривачів. А Україна ж не Роісся. Тому зрештою Резнікова звільнили, а мене не посадили. Але, як я бачу, хтось вирішив змінити цей розклад. От інтірєсно: шоб шо? Щоб я (...) припинив викривати рукодупих корумпантів? Такий собі розрахунок))))", - написав Ніколов.

Ситуацію з Ніколовим прокоментував [5] голова правління ГО "Центр протидії корупції" Віталій Шабунін, він звинуватив у причетності до цієї провокації офіс президента.

"Чому я думаю, що це ОП, бо через 15 хв. після провокахи інформація про неї зʼявилася на придворній телеграм-помийці ОП. ОП може дуже легко спростувати це припущення - достатнього затримати провокаторів, а через них - організаторів та замовників. Цей ідіотизм не є смішним. Мені теж спочатку влаштували провокацію перед будинком, а потім його спалили (дивом - не разом з батьками). Мені видається, що ця провокація є частиною ширших зусиль Офісу Президента щодо нейтралізації неугодних: від кейсів проти окремих людей, до законодавчих ініціатив", - написав Шабунін.

Він закликав ОП негайно зупинитися, оскільки такі дії, на його думку, дають ворогам залізобетонні аргументи проти західної допомоги Україні.

Читайте також: Боротьба проти спільноти хапуг [6]

Схожим методом відомий антикорупційний активіст організації StateWhatch Олександр Леменов також нещодавно був атакований медійно з залученням начебто ТЦК та поліції, через ресурси наближеного й досі до ОП втікача-зрадника Потрнова. Про це вказує Олександр Лємєнов у своєму пості на ФБ. [7] Також він зазначив [8] що "адмініструє" ці напади начебто СБУ:

Черговий меседж від Офісу Президента, цього разу по журналісту Юрію Ніколову. Ой вей, що там, критики знову скептично скажуть «кого тут утискають»?

На сьогодні знаю вже 6 повноцінних спланованих випадків. По досить яскравим особистостям з громадського сектору. Задіюють поліцію, ТЦК, нині вже і гопоту.

Хто «адмініструє»? СБУ. Мені звідтіля телефонували, вибачались за колег з сусіднього підрозділу.

Дуже цікаво, як зараз буде змінюватись позиція окремих учасників циркової трупи «Шапіто».

Реакції

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк вимагає від влади відреагувати на системний тиск, який чиниться на українських журналістів. Таку заяву [9] вона зробила у відповідь на атаки, яким протягом двох останніх днів були піддані розслідувачі, зазначає "Детектор медіа" [10].

«Якщо сьогодні до вечора не буде жорсткої реакції влади на системний тиск на журналістів, буде дуже і дуже погано для України як для демократичної держави. Вчора — атака на журналіста-розслідувача Юрія Ніколова, сьогодні — на Bihus.Info. До того був системний тиск на “Детектор медіа” і Севгіль Мусаєву (головну редакторку видання “Українська правда”. — “ДМ”), “Бабель” та інші медіа», — йдеться у заяві керівниці ІМІ.

За словами Романюк, цілеспрямоване полювання на медіа, стеження, запис прихованого відео — неприпустимі в демократичній країні.

«І мені дуже шкода спостерігати приклади, які нагадують часи Януковича. І яким у 2024 році точно не місце», — сказала директорка ІМІ.

У коментарі «Детектору медіа» Оксана Романюк додала, що випадки тиску на журналістів пов'язані між собою принаймні тим, що залишаються безкарними і провокують наступні:

«Все, що ми бачимо на оприлюдненому записі стосовно співробітників Bihus.Info, однозначно є порушенням закону. Потрібно лише з’ясувати, з боку кого, — і це мають оперативно розслідувати правоохоронні органи, які мають порушити кримінальне провадження. І потрібна політична реакція влади на системний тиск на медіа. Наразі жодної реакції від Офісу Президента немає, не було засудження цього тиску. Я вважаю, що ці випадки можуть бути пов’язані — принаймні тим, що ці випадки не отримують відповідної реакції, і навпаки, їх поширюють провладні телеграм-канали. Очевидно, ті, хто тисне на журналістів, вирішили, що в них є на це картбланш».

Юрист ІМІ Володимир Зеленчук зазначає:

«Головне в цій ситуації — це те, що відбулося порушення права на приватне життя працівників медіа з імовірною метою тиску на це медіа. Тут два варіанти: це або законне втручання (на підставі ухвали суду) — з подальшим незаконним розголошенням таємниці досудового розслідування, або незаконне втручання (сторонніми особами чи працівниками правоохоронного органу). В будь-якому разі, всі ці дії є злочинами, на відміну від вживання наркотиків працівниками медіа».

На інциденти тиску на журналістів також відреагував керівник парламентського Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин [11].

«Упродовж цього тижня ми вже дізналися про два випадки атак на медійників — спершу несподіваний візит людей у формі до Юрія Ніколова, тепер цілеспрямована робота проти Bihus.info. Очікую, що правоохоронні органи відреагують на це свавілля щодо ЗМІ», — написав у фейсбуку Ярослав Юрчишин.

На його думку, необхідно з’ясувати, хто і з якою метою шпигував за працівниками Bihus.Info та завдяки кому матеріали потрапили у публічний доступ. Коментуючи раніше погрози на адресу Юрія Ніколова, Юрчишин заявив [12] про те, що провокація біля його квартири чітко вкладається у перешкоджання діяльності журналіста.

Читайте також: В розпіареному Реєстрі корупціонерів чомусь відсутні найбільші корупціонери [13]

Головна редакторка видання "Детектор медія" Наталя Лігачова наголосила [14] про велеку небезпеку таких процесів:

Директорка ІМІ Oksana Romaniuk розставила абсолютно правильні акценти щодо війни з журналістами, яка розпочалася в Україні. Якщо б мені хтось ще в 2014 році, а тим більше після 24 лютого 2022 року сказав, що на другому році великої війни з зовнішнім ворогом в українських журналістів з'явиться ще один спільний майже ворожий опонент (жах!) - і це буде ПРОукраїнська влада, я би плюнула йому в очі. Таке здавалося неможливим.

Але, великий сум, такий час, на жаль, настав. Аналогії з часами Кучми, Януковича вже лунають зі всіх боків, в тому числі з боку представників західних партнерів.

Про те, яка це велика небезпека, я вже казала, і не один раз. Останні соцопитування свідчать про різке падіння довіри до медіа та зростання довіри до ТГ. А це й треба тим, хто розгорнув війну з медіа. Падіння довіри до медіа буде означати падіння довіри до розслідувань незаангажованих та аналітики незаангажованої.

Для Заходу це загроза того, що нікому буде контролювати величезні кошти, які вони в нас вливають!

Зате у влади або наближених до неї персонажів, або просто пройдисвітів, які прикриваються любов'ю до України президента - буде контрольований інструмент брехливого призначення ворогами України, корупціонерами, агентами Росії тощо тих, хто їм самим не подобається. Хто заважає схематозу... Хто просто посмів щось сказати не сервільне...

І суспільство, яке підсажене на Телеграм, може на цю маніпуляцію вестися.

Журналістка Тетяна Даниленко прямо заявила [15] що такі атаки на демократію в Україні - це завжди посилення Росії:

«Ви нас не роздавите. Вам не вистачить куль і не вистачить КАМАЗів. В Україні будуть зʼявлятися не сотні і не тисячі, а сотні тисяч і мільйони нових вадимів гетьманів, вячеславів чорноволів, гій ґонґадзе…», - казав Ющенко на знаковому передвиборному мітингу на Європейській площі. Це був 2004-ий і головний опонент влади вже був отруєний російськими спецслужбами. За ключовими журналістами була встановлена наружка і прослушка, опозиція піддавалася переслідуванням.

Перед наступним раундом битви за Україну, в 2013-му, влада також переслідувала опозицію та журналістів, закривала роти каналам.

І перед повномасштабним вторгненням за антикорупціонерами бігали провокатори, парламент остаточно перестав бути місцем для дискусій, а інфопростір системно скуповувався росіянами.

Атаки на демократію в Україні - це завжди до посилення Росії. Так історично склалося. І головне - вони ще нікому ні в чому не допомогли. Документування редакції Бігуса, провокатори вдома в Юрій Ніколов - погані симптоми. Погані не тільки для демократії, чи держави, але й для влади.

Не кажучи про те, що вся ця українська політика ез южуал - танці на кістках полеглих за Україну.

Редакторка видання "Бабель" Катерина Коберник нагадала [16] про часи Януковича, і як тоді слідкували за журналістами:

На цьому фото зірки журналістики (ніде правду діти))) і одна перша замміністерка. А тоді ми всі були просто журналістами, яких пресувала влада Януковича. Рівно 10 років тому. Це коли нас всіх вже вигнали з УМХ, а мене планували саджати (чи забирати посвідчення) за поїздку в Межигірʼя. Я памаʼятаю, останні розмови з менеджерами Курченка — вони натякнули, що про нас можна багато розказати цікавого. Тоді саме квітла «Українська кривда», де зливали компромати на журналістів. Скажу чесно, ці погрози були неприємні. Коли лізуть в приватне і вивалюють на загал — це огидно і іноді ламає життя, відносини, сімʼї, дружбу.

Не праві ті, хто думають, що після Януковича все стало добре. За часів Порошенка силовики журналістів теж прослуховували — кілька разів я ці прослушки читала. Впевнена, слухали і пізніше, але їх не вивалювали в соцмережі.

Дарма писати, як це страшенно не на часі — історія з Бігусами і Ніколовим. Як грає проти України. Просто дуже хотілось би, щоб влада не мала до цього стосунку. А якщо має, щоб зрозуміла, що це колись війна з журналістами була про показати, хто в домі хазяїн. А зараз це може закінчитись дуже погано. От прям дуже.

І так, на цьому фото шестеро безробітних. А зараз це пара головредів, кілька дуже крутих журналістів і одна замміністерка. А як там Янукович?

Автор та ведуча проєкту Схеми: корупція в деталях - RFERL Наталя Сідлецька, зазначила [17] що такі дії влади - згубне явище для всього суспільства, бо веде країну до авторитаризму та шкодить нашим шансам виграти війну:

Стеження за журналістами, перешкоджання їхній роботі шляхом тиску, залякування, візити додому з погрозами, прослуховування телефонів, фізичне спостереження з відеофіксацією з метою подальшої дискредитації - це не просто кримінальні злочини за букетом статтей кримінального кодексу України.

Це згубне явище для всього суспільства, бо веде країну до авторитаризму та шкодить нашим шансам виграти війну.

По-перше, тиск на Юрія Ніколова, на редакцію BIHUS.Info запускає охолоджувальний ефект (chilling effect) на загальний стан свободи слова в Україні, може викликати сплеск самоцензури. Особливо в регіонах.

Це запрошення до активізації клептократів, криміналу, фігурантів суспільно-важливих розслідувань, які прагнуть помсти за журналістські викриття їхніх оборудок.

По-друге, у час війни наші західні партнери ретельно стежать за станом свободи слова в Україні. Бо окрім історії про демократичні цінності, це ще й цілком практична і прагматична історія.

Адже мова про суспільний інструмент контролю і нагляду за витрачанням величезних ресурсів, які надходять в Україну.

Це про сили балансу. Якщо під час війни стільки влади та грошей сконцентровано в одних руках, то окрім правоохоронної системи, саме наявність активного громадянського суспільства, до якого належить вільна преса - це те, що може цю владу балансувати.

Восени я була на конференції в Лондоні.

Захід був зовсім не журналістський.

Конференцію організували найбільші світові інвестиційні банки, які вливають гроші в нашу економіку та проєкти її відновлення.

Два дні поспіль вони говорили на свої профільні фінансові теми - про запобігання відмиванню грошей у всьому світі, тощо.

Але українська панель була сформована саме таким чином: окрім представників влади вони запросили НАБУ, та мене, журналістку-розслідувачку.

Тому що приблизно саме в такій конфігурації наші західні партнери представляють цей баланс сил для формування сприятливого середовища для своїх інвестицій: влада - незалежна правоохоронна/судова система - сильне громадянське суспільство.

Виходить, ще восени я розповідала топовим західним інвестиційним банкірам, що хоч і з нюансами, але все ж журналісти-розслідувачі можуть вільно продовжувати свою роботу в Україні.

Наводила приклади роботи і «Схем», і Юрія Ніколова, й багатьох інших редакцій, як докази, що інститут свободи преси в нас все ж існує.

А сьогодні другий день поспіль ми всі спостерігаємо геть зворотні явища.

Погоджуюсь, що окрім негайного всебічного офіційного розслідування фактів тиску, погроз та стеження за журналістами, має бути і реакція політичного керівництва країни.

Вкрай важливо почути цей сигнал від президента - про засудження атак на незалежні медіа.

В умовах війни цей сигнал потрібен навіть не тільки, і не стільки для журналістського цеху, але для численних партнерів України на Заході, які допомагають пройти важкі випробування, але вкрай потребують свідчень, що наша держава рухається у правильному, демократичному напрямку.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов аналізуючи [18] такі випади влади каже про те що на таке в Україні здатні не багато служб, і всі вони підконтрольні Татарову:

Я і BIHUS.Info по замовчанню не є друзями будь-якої владної еліти. Ми стародавні пси демократії, гавкаємо на негаразди, які загрожують нашому стилю життя – вільному і без страху. Ми частина екосистеми, яка йде геть від Роіссі.

Це у Путєна карають викривачів корупції, а не корупціонерів. В Україні має бути рівно навпаки.

Але Офіс президента мовчить щодо утисків журналістів. Вочевидь це влаштовує соратників Володимира Зеленського. Штош.

Важливо. Судячи зі зливу, за бігусами слідкували з прослушкою не менше року. На таке в Україні здатні не багато служб, і всі вони підконтрольні Татарову. І от виявилось, що за рік копанини вони змогли нарити лише дитячі виходки кількох операторів. Тобто ви уявляєте наскільки кришталеві українські розслідувачі, що по ним тільки таке гамно вдається назбирати?))

І да. Дегенерати, які штовхнули Офіс президента на шлях війни з журналістами, забули, що в демократіях журналісти завжди виграють. Єдиний варіант - це похоронити в Україні демократію з усіма її плюшками: можливістю встановлювати Дію чи ні, можливість обирати президента чи платіжну систему, бути квадратним або трикутним. Щось мені здається, що це не наш варіант)))

Резюмує цю дичину в розгар протистояння з російським агресором екс-міністр, а нині військовослужбовець ЗСУ Володимир Омелян [19]:

Після орлів Кравченка і тітушок Януковича настав час клоунів Татарова.

Це теж ненадовго.

І відповідальність за це буде

—

«Аргумент» [20]

На цю тему: