Грузія повторює шлях Киргизстану в реекспорті автомобілів, але тепер у стратегічній енергетичній сфері. Перетворення порту Кулеві на хаб для «тіньового флоту» РФ ставить країну перед загрозою повної економічної ізоляції від ЄС, попри опір проросійських лобістів усередині Європи

У січні 2026 року Грузія експортувала нібито власні нафтопродукти на $56 млн — на 3300% більше порівняно з минулим роком. Нафтопродукти опинилися на другому місці за обсягом експорту. Небувалі торговельні успіхи пов’язують з відкриттям нового НПЗ в Кулеві, який прийняв перший танкер з нафтою в жовтні 2025 року.

Сім’я, що володіє НПЗ, пов’язана з Росією, нафту на нього поставляють судна «тіньового флоту». Однак доказів того, що переробка нафти на НПЗ дійсно почалася, у відкритих джерелах немає. Експерти припускають, що НПЗ у Кулеві продає російські нафтопродукти під виглядом власних. Все це поставило грузинський порт під загрозу санкцій ЄС, які поки блокують Угорщина і Словаччина, зазначає видання The Insider. [2]

Екс-модель з нафтовим заводом

Виступаючи на презентації проекту нафтопереробного заводу в Кулеві на березі Чорного моря в жовтні 2024 року, прем’єр-міністр Грузії Іраклі Кобахідзе пообіцяв [3], що завдяки новому НПЗ Грузія збільшить свій експортний потенціал, поліпшить зовнішній торговельний баланс і стабілізує валюту.

У першому ряду разом з Кобахідзе сиділа Мака Асатіані, власниця компанії Black Sea Petroleum, яка взялася за будівництво заводу. Асатіані часто називають дизайнером, але в ЗМІ інформації про її дизайнерську діяльність з початку нульових [4] практично немає. Колишня модель [5], дочка відомого грузинського футболіста Кахі Асатіані та дружина грузинського футболіста Мераба Жорданії, довгі роки вона була героїнею світської хроніки, а не бізнес-новин.

Читайте також: Привиди в Чорному морі: як грузинські порти стали «тихою гаванню» для нафтового флоту Путіна [6]

Після розлучення з Жорданією Асатіані вийшла заміж за російського бізнесмена грузинського походження Коте Гогелію. Пара та їхні троє дітей (у Асатіані двоє синів від першого шлюбу і один у шлюбі з Гогелією) жили у Швейцарії та Іспанії. У 2009 році Асатіані, приїхавши до Грузії, розповідала [7], що веде спосіб життя домогосподарки і вирощує огірки на своєму городі.

Співвласниця нафтопереробного заводу в Грузії Мака Асатіані в молодості

Після шлюбу з Гогелією Асатіані нечасто з’являлася на публіці, але зайнялася [8] бізнесом, в тому числі і медійним. Правда, її компанія AKA, дилер Mercedes в Грузії, числилася [9] сімейним підприємством, а часткою в телеканалі Maestro більше цікавився [10] її чоловік. У 2019 році «найкрасивіша жінка Грузії», як її часто називали таблоїди, разом з дизайнером Джабою Діассамідзе відкрила [11] в Барселоні концепт-стор Darial. Але в березні 2022 року магазин оголосив [12] про закриття у зв’язку зі «складною ситуацією в світі». Через півроку після цього Асатіані заснувала в Грузії Black Sea Petroleum для будівництва заводу в Кулеві, який належить азербайджанській нафтовій компанії SOCAR.

На презентації проекту заводу в 2024 році виступи Кобахідзе і Асатіані в першому ряду слухали члени сім’ї бізнесвумен — старший син Кахі Жорданія і чоловік Коте Гогелія. Саме Гогелія вважають [13] фактичним власником Black Sea Petrolium. У Росії він був [14] засновником компаній «Нефтересурс» і «Арктик бункер», що займалися транспортуванням палива.

Саме «Русснефть» стала першою компанією, яка поставила нафту в Кулеві в жовтні 2025 року.

З російським нафтовим бізнесом пов’язаний і син Асатіані — Кахі Жорданія. Як пише [15] «Агентство», з 2016 по 2023 рік Кахі володів російським нафтотрейдером Oil Energy Group, а з 2018 року — 25-відсотковою часткою в «СДО-Логістик». 51% акцій в останній володіє Сергій Алексєєв, син генерал-лейтенанта Володимира Алексєєва [16], першого заступника начальника Головного управління Генштабу російської армії (ГРУ). На Володимира Алексєєва нещодавно було скоєно замах [17]. Алексєєв-молодший до відкриття власної компанії працював у «Русснефті», заснованій у 2002 році бізнесменом Михайлом Гуцерієвим. І саме «Русснефть» стала [18] першою компанією, яка поставила нафту в Кулеві в жовтні 2025 року.

Читайте також: Рашисти нищать все: як розлив російської нафти біля Керчі змінив Чорне море [19]

Досягнення за підтримки уряду

Дослідник корупції Бесік Донадзе в розмові з The Insider підкреслює, що власники Black Sea Petroleum представляють скоріше російський бізнес, ніж грузинський:

«Вони не заробили гроші в Грузії. Вони заробили їх у Росії, привезли до Грузії і почали бізнес». Експерт зазначає, що реалізація проекту НПЗ, який залишався [20] у планах близько десяти років, почалася стрімко: «Отримання ліцензій, дозволів на будівництво — все пройшло дуже швидко».

«Це досягнення було б неможливим без ефективної роботи та значної підтримки уряду, а також без участі державних і місцевих установ», — зізналася Мака Асатіані на презентації проекту НПЗ.

Дослідники корупції в Грузії підтверджують, що в будівництві НПЗ Black Sea Petroleum є явні інтереси грузинської правлячої еліти. Обсяг інвестицій, необхідний для першої черги будівництва, оцінювався [21] в $110 млн (весь бюджет проекту оцінювався в $700 млн). У фінансуванні проекту брали участь «Фонд розвитку Грузії» і кілька комерційних банків, включаючи Cartu Bank, який раніше належав засновнику партії «Грузинська мрія» Бідзіні Іванішвілі.

«„Фонд розвитку Грузії“ — приватний фонд, контрольований урядом. Він інвестує в сектори, які, на думку уряду, потребують стимулювання. Це означає, що прем’єр-міністр підписав рішення про інвестиції в Кулеві. Тобто уряд не може сказати, що це виключно приватна ініціатива», — пояснює The Insider програмний менеджер Transparency International (TI) Грузія Сандро Кевхішвілі.

Коментуючи участь у проекті Cartu Bank, Кевхішвілі нагадує, що після введення американських санкцій проти Іванішвілі в 2024 році акції банку були перерозподілені. Формально син мільярдера Ута Іванішвілі залишився [22] власником 35% акцій (інші власники не розголошуються). Але, на думку експерта, «контроль над брендом зберігається», а «враховуючи фактичний контроль над правлячою партією, можна сказати, що Іванішвілі має особистий інтерес в успіху проекту».

Бесік Донадзе також звертає увагу на те, що міністр економіки та сталого розвитку Леван Давіташвілі, який брав участь в узгодженні проекту НПЗ, у 2025 році пішов у відставку. І вже незабаром став головою наглядової ради Black Sea Petroleum.

Донадзе впевнений, що будівництво НПЗ в Кулеві в першу чергу відповідає інтересам Росії, але проведення подібних операцій в Грузії неможливо, «якщо немає інтересу команди Іванішвілі».

Читайте також: Чим є російсько-українська війна у глобальному контексті [23]

«Грузинська» нафта до Кулеві

Грузія почала нарощувати імпорт нафти та нафтопродуктів з Росії після початку російського вторгнення в Україну. Офіційний Тбілісі не приєднався до санкцій — для грузинських імпортерів купівля російської нафти була вигідною на тлі зростання цін у світі.

За даними [24] Національної служби статистики Грузії (Геостат), у 2021 році Грузія імпортувала з Росії 225 тисяч тонн нафтопродуктів на суму $135 млн США. У 2022 році обсяг зріс майже втричі — до 658 тисяч тонн на суму $622 млн. У 2023 році загальний обсяг склав 771 тисячу тонн, а в 2024 році — 699 тисяч тонн. Таким чином, частка російських нафтопродуктів у грузинському імпорті зросла з 16,4% у 2021 році до 47% у 2022 році, а потім знизилася до 40% у 2024 році.

На думку грузинських журналістів-розслідувачів, офіційні дані відображають неповну картину. Видання IFact на початку 2025 року проаналізувало [25] інформацію з міжнародних торгових баз і виявило, що з початку війни в Україні експорт нафти з Грузії до європейських країн збільшився майже в 15 разів. При цьому в даних Геостату цей імпорт був відображений далеко не повністю. Наприклад, за офіційною інформацією, в 2023–2024 роках нафта з Грузії до Іспанії не експортувалася, але, згідно з міжнародними базами, з Грузії до Іспанії було імпортовано 99 тисяч тонн нафти на суму 49 млн євро.

Схожі розбіжності слідчі помітили в цифрах по Греції, Італії, Бельгії та Нідерландах. У Геостаті розбіжності пояснювали можливою тристоронньою торгівлею з перепродажем, коли, наприклад, Грузія купує нафту в Росії і продає іншій країні, а вантаж не заходить в грузинський порт (і не потрапляє в грузинську статистику). Але за міжнародними стандартами країною походження повинна вказуватися країна, де нафта була або видобута, або перероблена, а не країна, з якої нафта була доставлена в країну призначення. Якщо вірити даним торгових баз, в Європі продається набагато більше «грузинської» нафти і нафтопродуктів, ніж Грузія здатна виробити.

Російська нафта може «грузинізуватися» різними способами. Для частини товару, за інформацією слідчих, просто виготовляються нові документи. Ще одна частина змішується з нафтою від інших постачальників, щоб її походження було неможливо встановити. А ще частина переробляється і експортується як грузинський нафтопродукт. IFact проаналізувала [26] грузинські поставки до Швейцарії та Греції від компаній ZD Oil Company і Rustavoil, які також купують російську сировину.

Втім, відкриття нафтопереробного заводу Кулеві може кардинально змінити ситуацію. Цей НПЗ — єдиний об’єкт повного циклу переробки сирої нафти в країні. На першому етапі потужність заводу повинна становити 1,2 млн тонн сирої нафти на рік, а далі — до 3 млн тонн (потужність ZD Oil Company — 130 тисяч тонн [27], Rustavoil — 180 тисяч тонн [28]).

Зростання експорту на 3300%

6 жовтня 2025 року, менше ніж через рік після презентації проекту НПЗ, танкер Kayseri вперше доставив до Кулеві 105 тисяч тонн нафти російської компанії «Русснефть». Грузинська влада не заперечувала цього факту, посилаючись на те, що ні «Русснефть», ні Kayseri не перебувають під санкціями. Лише через три тижні після заходу в Кулеві танкер потрапив до санкційних списків [29] ЄС як частина «тіньового флоту», а 25 лютого 2026 року — до списків [30] Великої Британії. Також через два місяці після поставки Велика Британія ввела [31] санкції проти «Русснефти».

У той самий період, у жовтні 2025 року, почалося стрімке зростання імпорту сирої нафти з Росії, про що активно повідомляли [32] російські державні ЗМІ. У 2024 році Грузія імпортувала з Росії всього лише 10,5 тонни сирої нафти на суму $6 млн. А в 2025 році Грузія ввезла з Росії 225 тисяч тонн сирої нафти на суму $96 млн. Причому ці 225 тисяч тонн припали на три останні місяці, коли почав працювати Кулівський НПЗ.

Зростання поставок з Росії

На початку 2026 року вибухове зростання показав експорт нафтопродуктів вже з Грузії. 19 лютого Геостат опублікував дані [33] про зовнішню торгівлю за січень. Нафта і нафтопродукти опинилися на другому місці за обсягом експорту. За перший місяць 2026 року Грузія вивезла нафтопродуктів на $58,7 млн, що становить 12,2% від усього експорту. У порівнянні з січнем 2025 року це зростання на 400% (тоді Грузія продала за кордон нафтопродуктів на $11,71 млн, 2,9% від загального експорту).

При цьому на 95% ($56 млн) це був [34] експорт нафтопродуктів, вироблених в країні. Цей показник також почав збільшуватися в останньому кварталі 2025 року, а в порівнянні з січнем 2025 року зростання склало понад 3300%.

Експерти відзначають, що різке зростання показників хронологічно збігається з можливим початком роботи НПЗ Black Sea Petroleum в Кулеві. Крім того, порівнянних за потужністю НПЗ в країні більше немає. Але в цій історії успіху є підводні камені.

Привід для санкцій

Після того як Reuters повідомило про прибуття першого танкера Kayseri до кулевського терміналу, дослідники з IFact проаналізували [35] інформацію про інші судна, що заходили до грузинських портів у 2024–2025 роках. Виявилося, що щонайменше 19 суден за цілою низкою ознак можна вважати частиною «тіньового флоту»: це старі судна з непрозорою структурою власності, без західної страховки, які часто змінюють прапор, помічені в маніпуляціях AIS, фальсифікації координат і перевантаженні в нейтральних водах.

«Тіньовий флот» використовується і для доставки сирої нафти на НПЗ Кулеві. 8 січня побудований у 2003 році танкер NOSTOS доставив партію сирої нафти в порт Кулеві з Новоросійська. За даними [36] ГУР України, судно використовується для обходу санкцій. Грузинська влада підтвердила [37] виданню Batumelebi, що вантаж з NOSTOS призначався для НПЗ в Кулеві, підкресливши, що на момент поставки ні судно, ні його власник або оператор не перебували під міжнародними санкціями.

За участь у перевезеннях сирої нафти та нафтопродуктів, вироблених у Росії або експортованих російськими суднами, що практикують нерегулярні та високоризикові схеми транспортування, порт Кулеві ледь не потрапив до 20-го пакету санкцій Євросоюзу. Грузинська влада запевняла [38], що в Кулеві не відбувається нічого «суперечливого санкційній політиці». Включення Кулеві до санкційного списку ЄС може стати першим випадком санкціонування інфраструктурного об’єкта Грузії, але цю пропозицію поки що блокують [39] Угорщина і Словаччина.

Введення санкцій може загрожувати інтересам не тільки Грузії, але й Азербайджану, оскільки термінал у Кулеві належить компанії SOCAR. За інформацією агентства Bloomberg [40], проти санкціонування Кулеві також виступала Італія, яка отримує азербайджанський газ через цей термінал.

Втім, використання «тіньового флоту» не єдиний привід для підозр щодо Кулеві. «Тепер стає зрозуміліше, чому Європейський союз включив порт Кулеві до санкційного списку. Країна опинилася втягнутою у великий скандал», — написав [41] у Facebook економіст і колишній президент Нацбанку Грузії Роман Гоцирідзе. Незважаючи на рекордні дані, у Грузії є сумніви в тому, що кулевський НПЗ дійсно працює.

Питання про це виникли відразу ж після першої поставки нафти з Росії, але представники Black Sea Petroleum не відповіли на запити журналістів. А в муніципалітеті Хобі, де знаходиться Кулеві, виданню Batumelebi в листопаді 2025 року повідомили [42], що на НПЗ «проводяться роботи тестового характеру, офіційно об’єкт поки не відкритий». На сайті [43] компанії також є тільки фотографії фази будівництва. «Якби ми змогли зараз зайти і подивитися своїми очима на НПЗ, ми б побачили, що переробка такої кількості нафти там неможлива», — припускає Бесік Донадзе.

Невідомо, чи працює взагалі завод у Кулеві

Сандро Кевхішвілі з TI пояснює, що Black Sea Petroleum «завжди заявляли, що почнуть з малого, а потім збільшать обсяги»:

Є кілька можливих пояснень дивовижної статистики експорту, пише Роман Гоцирідзе: «Замість зазначеної в документах сирої нафти було ввезено вироблене в Росії дизельне паливо або бензин, а потім експортовано під виглядом грузинської продукції» або ж «було ввезено напівфабрикат для виробництва дизельного палива (хоча на митниці він був зафіксований як сира нафта), до якого в невеликому обсязі були додані інші речовини, тобто проведено «коригування» якості добавками». І те, і інше є фальсифікацією митних документів, кримінальним злочином і порушенням санкцій, оскільки нафтопродукти продавалися в країну ЄС (Мальту).

Ще одним можливим поясненням, на думку Гоцирідзе, може бути варіант, за якого «до терміналу Кулеві надійшла російська сира нафта, а на експорт пішли азербайджанські готові нафтопродукти», оформлені як вироблені в Грузії. Але в цьому випадку в скандал виявляється втягнутий і SOCAR, якому належить термінал в Кулеві.

Бесік Донадзе підкреслює, що в умовах, коли «державні інститути захоплені <промосковською партією „Грузинська мрія“ — The Insider>, ніхто не зможе зрозуміти, яка нафта надійшла в термінал, сира чи вже перероблена. Те, що було написано на папері — це одне, а реальність — інше».

У разі якщо санкції все-таки будуть введені, це ще сильніше зашкодить репутації Грузії, вважає Кевхішвілі, в тому числі «це може стати додатковою проблемою у відносинах із США, які не так жорстко налаштовані щодо Росії, але використовують нафтові санкції як інструмент тиску».

За даними Геостату, за якими нафтопродукти опинилися на другому місці за обсягом експорту, на першому місці вже кілька років перебувають легкові автомобілі. Їх у Грузії теж не виробляють. Найбільшим ринком для реекспорту залишається Киргизстан, де реєструється лише 2% автомобілів, що відправляються з Грузії. Решта, ймовірно, йдуть до Росії.

У розмові з The Insider Донадзе наводить реекспорт автомобілів як приклад обходу санкцій. Але він не вважає, що введення обмежувальних заходів проти Кулеві не матиме ефекту: «Санкції — це процес. Неможливо закрити одні двері, і все. З того боку постійно шукають дірки, і потрібно поступово закривати кожну лазівку». Тож Грузія, швидше за все, на самому початку свого санкційного шляху.

—

Ольга Дмитрієва [44], опубліковано у виданні  The Insider [45]

Читайте також: 

• Грузинський поворот від воріт Європи [46]
• Проросійські дії влади поставили Грузію на поріг революції [47]
• Президентка Грузії назвала причини відмови правлячої партії від від зближення із Заходом [48]
• В Грузії правляча партія рекламує себе плакатами зруйнованих Росією українських міст [49]
• Грузія програла черговий раунд протистояння Росії. Урок повоєнній Україні [50]
• «Грузинская мечта» может стать трагедией Грузии [51]
• Чому народ в Грузії підтримує Україну, а влада - ні [52]
• РФ розігрує «абхазький сценарій» для окупованих територій Сходу України? [53]
• Донбасс и Абхазия: параллели и отличия [54]
• Суд в Гааге начал расследование военных преступлений в Грузии в 2008 году [55]
• Як Тбілісі знищує стратегічне партнерство з Києвом [56]
• Уроки для України: чому Грузія здається Путіну і які неочевидні зараз проблеми постануть перед нами після війни [57]