Поки увагу українців прикуто до південного фронту, де точаться жорстокі бої, Збройні Сили України досягають успіху на Бахмутському напрямку. Чому це важливо?

Спробували з’ясувати у виданні ТЕКСТИ [2].

Бої за Бахмут, що тривали взимку 2022—2023-го й навесні 2023 року, мали на меті зупинити наступ російської армії та знекровити її. І ЗСУ вдалося цього досягти: зараз російську армію, без підтримки ПВК “Вагнера”, затиснуто в Бахмуті й вона не може маневрувати.

Натомість український контрнаступ на півдні відвертає на себе увагу, сили й забезпечення ворога.

Читайте також: Експерти радять НАТО посилювати східний фланг і вчитися у українців [3]

Чому так сталося?

Росіяни намагалися захопити місто, застосувавши кілька стратегій. Найбільш кривава — з лобовими атаками на місто. У такі атаки, з мінімальним шансом вижити, відправляли найманців-зеків, про що багато писали й говорили.

Також Росія намагалась обійти Бахмут і оточити його. Часткового успіху вона змогла досягти, коли перерізала майже всі шляхи постачання в місто. Проте остаточно оточити Бахмут не вдалося.

З півночі російська армія намагалася в обхід міста просунутися в напрямку Краматорська — через Оріхово-Василівку. А на півдні росіяни атакували в напрямку Кліщіївка — Іванівське, Кліщіївка — Часів Яр і Курдюмівка — Часів Яр.

Затискаючи місто у кліщі та порушуючи нормальну логістику, росіянам вдалося “витиснути” українські війська із міста. Проте дорога на Бахмут з Іванівського залишалася під контролем української армії.

Але ось уже від травня 2023 року почалися зворотні процеси. ЗСУ вдалося поступово розтиснути кліщі й почати тиснути на фланги навколо міста.

Зараз росіяни перебувають під загрозою потрапити в пастку. Проте фланги навколо Бахмута ще тримаються — і це нині основне завдання Сил оборони України: обрізати фланги навколо міста й перерізати логістику. Щоб не штурмувати місто "в лоб", як це робив ворог.

Читайте також:Тімоті Снайдер: “Чому свобода значить більше за все” [4]

Якою є ситуація зараз і як можуть розвиватися події далі

За два останні тижні (від 26 червня) українські війська перетнули канал Сіверський Донець — Донбас і сформували плацдарм на його східному березі. А вже цього тижня серед так званих російських військкорів ширяться чутки, що Кліщіївка стала сірою зоною — за неї зараз точаться бої. Якщо це правда й українські війська зможуть звільнити Кліщіївку, то це створить значні проблеми для російської логістики.

Водночас на півночі ЗСУ “підточили” північну клешню навколо міста та просунулись у напрямку Берхівки, яка є опорним пунктом і через яку разом з Парасковіївкою (по трасі Бахмут — Словʼянськ) налагоджено постачання російського угрупування “в полях”.

На самі війська “північної клешні” тиснуть також українські війська в напрямках Оріхово-Василівка — Берхівка й Бондарне — Берхівка. Тобто росіян атакують фактично з трьох сторін.

Піхота виграє битви, логістика виграє війни

Якщо динаміка й успіхи ЗСУ під Бахмутом триватимуть, то російські війська у самому місті опиняться в дуже скрутному становищі. І ось чому.

Бахмут має кілька шляхів постачання, найбільший і найбезпечніший для росіян — траса Попасна — Бахмут. З півдня місто живиться через Опитне, з півночі — через Соледар.

Просування українських військ біля Кліщіївки, а тим паче вихід до рокадної дороги Горлівка — Бахмут, повністю переріже південні комунікації міста.

А звільнення Берхівки — північні.

Проте крім логістики, це також дасть українській артилерії змогу більше знищувати ворога у самому місті: створить для нього вогняний мішок, тобто наша арта зможе прострілювати всі позиції росіян у місті. Тактику заманювання у вогняні мішки, коли частина російських військ опинялася на добре прострілюваній нашою артою території, ЗСУ використовували й раніше.

Читайте також: Чи спраді повільний контрнаступ та коли ми отримаємо F-16 [5]

Постачанню росіян також заважає те, що саме місто розділене рікою Бахмуткою. І тим, хто в умовах вогняного мішка опиниться на її західному березі, буде дуже важко.

На супутникових знімках від 22 червня помітно, що через Бахмутку функціонує дві переправи. Перша — дамба на півдні, а також нашвидкуруч наведений підвісний інженерний міст у центрі міста. А залізничний міст на півночі — не відновлено. Тому найімовірніше, що вся логістика йде через дамбу — як найбільш цілу споруду.

До цього можна додати те, що місто вщент зруйноване. Якщо раніше в ньому можна було знаходити якесь укриття в будівлях, то зараз деякі частини міста вщент стерто — росіяни так жадали захопити Бахмут, що опинилися замкненими у випаленій пустелі, яку самі й створили.

Читайте також: Три фактори, що стануть запорукою реального шляху України до членства в НАТО [6]

Супутникові знімки надано Planet [7].

Прогнозувати бойові дії важко

Проте можна звернути увагу на кілька факторів, які відіграють свою роль у майбутньому.

Від Кліщіївки до найближчої логічної лінії оборони — дороги Горлівка — Бахмут та річки Бахмутки — близько 4 км. Якщо російські війська будуть змушені відступати — це наступний логічний рубіж оборони.

А на півночі вихід українських військ до Берхівки та Парасковіївки гарантовано змушує російську армію відступити з території на захід від цих населених пунктів і створює плацдарми для наступу на Соледар.

Якщо ж українським військам вдасться вклинитися в оборону між Бахмутом і Соледаром, це поставить російські війська тут у скрутне становище, адже загрожуватиме логістиці з Попасної.

Читайте також: Як воїни ЗСУ намагаються зберегти природу навіть на передовій [8]

Бої на сході України не менш важливі, ніж на півдні. Адже саме тут, завдяки близькості до російської території та розгалуженій залізниці, російська армія має найкращі позиції й логістику. І поразка на цій території може завдати серйозної шкоди залишкам авторитету російського командування, бо російська пропаганда змальовувала битву за Бахмут як ледь не вирішальну подію війни.

Якщо ж аналізувати російські укріплення, виявлені на супутникових знімках OSINT-спільнотою, то їх розміщено на захід від Попасної й на північ від Світлодарська — тобто вони є наступним укріпленим рубежем оборони.

Тому вірмо в нашу перемогу й підтримуймо ЗСУ!

Читайте також: Сергій Рахманін: «Все, що відбувається зараз – це підготовка до реально наступальних дій»  [9]

—

Денис Губашов [10] , опубліковано у виданні ТЕКСТИ [2]

---

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270 [11]
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [12]
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [13]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [14]
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну [15]
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази) [16]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [14]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [17]
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити [18]
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [19]
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста [20]