Поле бою каже: ми відступаємо

1.00

Нет

Відступ ЗСУ на Донеччині, роль військових КНДР на полі бою та наслідки обрання президентом США Дональда Трампа для України

Голова фонду "Повернись живим" відповідає на запитання видання DW [2] про майбутнє війни.

Фонд компетентної допомоги "Повернись живим" з 2022 року зібрав понад 1,3 млрд гривень донатів на зброю для ЗСУ. Зараз запитів від військових значно більше, ніж грошей, каже голова організації та військовий аналітик Тарас Чмут у розмові з DW. Ситуацію на фронті нині він називає найскладнішою після початку повномасштабного вторгнення РФ.

Тарас Чмут

Тарас Чмут

— Тарасе, за даними агентства "Bloomberg", лише за останній тиждень жовтня Росії вдалося окупувати понад 200 квадратних кілометрів. Це більше, ніж за весь 2023 рік. Генерал Дмитро Марченко, який керував обороною Миколаєва у 2022 році, навіть назвав це, цитую, "фронт посипався". Чи дійсно це можна так називати?

— На мою думку, не посипався. Але фронт переживає найгірший період після весни 2022 року. І та ситуація, яка в нас є, вона була наслідком купи різних процесів - внутрішніх, зовнішніх - у Збройних силах, в державі, в країнах-партнерах, які маленькими кроками призвели й продовжують призводити до поганих, негативних сценаріїв розвитку подальших подій.

— Головнокомандувач Олександр Сирський визнав, що це дійсно один з найпотужніших наступів росіян від початку повномасштабного вторгнення. Чому у росіян зараз є така потужність, якої не було, наприклад, рік тому?

— Не в росіян потужність, а у нас слабкість. Чому слабкість? Нема людей, недостатня кількість боєприпасів, немає стратегічної підтримки партнерів щодо нелінійної протидії Російській Федерації. Банально (відсутній. - Ред.) дозвіл на удари американською зброєю або інших країн по російських аеродромах і так далі. Це не тільки про це, але й про це. І рік тому в нас було більше людей, зараз менше людей.

Мобілізація, на жаль, відбувається ніяк. Втрати - вони були, вони є, ми, на жаль, з ними нічого не зробимо, тому що це війна. Але втрати України і Росії неспівмірні. Людський потенціал у нас теж неспівмірний, на жаль. Тобто наших, скільки? 25 мільйонів, 30 мільйонів. І їх - 140-150. Плюс КНДР як важливий фактор у цій війні.

— Наскільки важливий? Вони днями вже вступили в бойові зіткнення.

— Дуже важливий. Це як для нас підтримка США десь. Це боєприпаси, можливо, 70 відсотків усього, що Росія залучає, низької якості, але у величезній кількості. Це люди зараз, це балістичні ракети перед цим і, можливо, зараз. Це потенціал до величезної кількості іншої техніки.

— Кажуть, що і техніка КНДР стара, і сам особовий склад не дуже підготовлений, тобто це не вишколені якісь спецпризначенці.

— А в нас в окопах сидять прямо ССО? От рівень базової загальної військової підготовки в одному з навчальних центрів - 53 плюс роки, не краще здоров'я… А в нас суперкласні люди сидять, так? Чи як? Це не я кажу, це поле бою каже: ми відступаємо. Якби не впливало, ми б не відступали. Якби це взагалі нічого не вартувало, то ми б не відступали. Але чомусь ми відступаємо весь останній рік.

— А після того, як у Білий Дім прийде Дональд Трамп, щось зміниться, якою буде подальша підтримка України?

— Велика позиція Америки, не конкретно Трампа, а великої кількості американців, що дійсно наша війна - це війна Європи. Що Америка допомагала багато, допомагає багато, буде допомагати багато, але Європа має включитися, бо ми в Європі, це війна Європи. Ця позиція - вона не безглузда, називаємо це так. Але Америка не зможе одномоментно зупинити все фінансування.

Є великі контракти, багаторічні для її промисловості. Є різні програми допомоги, є різні взаємодії. Плюс це все ж таки країна інституцій, правил, і дуже швидко це не можна так скасувати з того, що ми хотіли встигнути з попередньою владою. Ми не знаємо, що буде. Треба думати і перейматися тим, де ми можемо щось зробити або на що вплинути. А не сидіти і страждати, бо в Америці якісь вибори.

— А якщо ми говоримо не про озброєння, а про людський ресурс. Наразі секретар РНБО Литвиненко заявляв, що аби доукомплектувати бригади до 85%, потрібна ще мобілізація 160 тисяч українців. Чи реально це?

— У вас бригада може бути укомплектована на 50%, а якщо запитати у комбата, скільки у тебе у ВОС-100, стрілків і безпосередньо піхоти, то у роті може бути 15 людей, 20 людей, 25 людей. Але на паперах у вас людей ніби багато. У вас укомплектований штаб, тил, зв'язок, безпілотники, якісь снайпери, розвідники, трохи там в артилерії, мінометники і так далі. Але піхоти нема. І ми не говоримо про якість, ми вже давно не говоримо про якість людей. Ми просто говоримо про якихось людей. І оці цифри - вони просто цифри. Вони дуже відірвані від реальності. 500 тисяч - це адекватна цифра.

— Закон про мобілізацію запрацював у травні. Є дані, що дійсно було пожвавлення в 2,5 рази, але за серпень-вересень показники просідають. Чому мобілізація знову просіла?

— Бо є дуже багато проблем внутрішніх, комунікаційних насамперед. Бо ми повністю програємо в інформаційному полі росіянам і тим, хто їм підіграє всередині країни.

— Наприклад?

— Українські патріотичні медіа і українські патріотичні політики. Зайдіть в YouTube, просто подивіться новинні канали. Абсолютна маніпуляція, перекручування фактів, гіперболізація проблем, нівелювання позитиву, робота на розкол суспільства і так далі, і так далі. І це все спирається на великі глибинні проблеми в країні, які, на жаль, чомусь не вирішуються.

Роками, десятиліттями. І в умовах війни це загострює суспільство. Бо коли ви бачите, як у директора ТЦК або МСЕКу якісь там колосальні суми, Одеський воєнком звільняється по ВЛК, маючи десятки мільйонів гривень, доларів, ще якихось валют, дачу в Іспанії і так далі, і так далі, і з цим нічого не відбувається, то це злить суспільство, це всіх злить.

У нас величезна криза державного управління. У нас ніхто не хоче йти в державу працювати. У нас держава за багато років вибудовувала таку систему, що там або ті, хто вже там, і ті, хто знає, як там бути, або дуже сміливі люди, яким я не заздрю, які приходять, їх там обнуляють, і вони йдуть подалі від цього всього.

— Нещодавно в інтерв'ю DW виконавча директорка Центру протидії корупції Дар'я Каленюк назвала міноборони "міністерством хаосу". Ваша команда і ви відчуваєте цей "хаос", про який каже пані Каленюк?

— Наша команда не відчуває якогось більшого або меншого хаосу, ніж на тому рівні, як у нас працює держава. Чи погане міністерство оборони зараз? Я не вважаю, що погане. Чи воно чудове? Ні, очевидно, там багато проблем. Чи можна його змінити? Міністра прізвище завжди можна міняти. Хоч кожен місяць ставте нового. Чи буде щось від того краще? Ні, не буде. Чи бачу я позитивні зміни в цьому міністерстві відносно попереднього? Так, бачу. І це для мене така заявка на успіх у перспективі. Але ця перспектива неможлива, якщо кожного місяця, кварталу, півріччя або року постійно міняти команди.

Люди тільки зайшли, розібралися, де вони сидять, куди йти, де лишати машину, що робити. Починають щось робити - їх міняють. І це постійний процес. Неможливо стало досягнути результату. Є декілька хороших команд у міністерстві, які, наприклад, виходять на гарну роботу.

— Які це напрямки?

— Це закупівлі, "Агентство оборонних закупівель", "Державний оператор тилу". Це все, що пов'язане з диджиталізацією і цей департамент. "Резерв+ ", "Армія+", інші продукти, "Оберіг". Це така заявка на успіх.

— Корупційні скандали, які випливають, зокрема, ми говоримо і про проєкт "Армія дронів", який стосується мінцифри і Держспецзв'язку, де відбулася переплата на дронах, за даними hromadske. Наскільки такі кейси є показовими? У сенсі, що ми боремося з корупцією. Чи корупції стає більше?

— Хороше питання. Я мав нещодавно зустріч з американськими колегами і теж говорили про цю історію. Ну, мені як людині, яка з командою 140 людей щодня шукає, працює 24/7, щоб зібрати кошти, а потім бачить 600 мільйонів - ну, це болісно. Бо для нас це 650 пікапів нових, це 600 мінометів, це багато всього. Це колосальні гроші для нас, це два великих місячних бюджети фонду "Повернись живим".

Таких історій не має бути. Але заокеанські колеги, наприклад, кажуть "так це ж капіталізм". "Отака ціна, ви купили, окей, чого ні?" І це про різні бачення. Не ок, щоб Україна купувала за такими цінами. Не ок, щоб це було в таких форматах. Не ок. І для мене запобіжник тут - це публічність.

— Улітку 2022-го ви казали в одному з інтерв'ю, що напівперемоги у війні з Росією України бути не може, були проти перемовин з РФ. Ми тоді були в трохи іншій оперативній ситуації на фронті. Ваша цитата: "Всі пішли ва-банк, то давайте стояти до кінця на своєму і або повністю все програємо, або повністю все виграємо". На якому ми зараз етапі у цій боротьбі "до кінця"?

— На тому, що продовжуємо боротьбу і стояти за своє. І це правильно. Хто перший "посипиться", той і програє. Треба дотискати. От ми в цій війні маємо дотискати до кінця.

— А якщо ресурсу не буде, це буде все ще "війна до кінця" чи поступки, про які кажуть деякі партнери?

— Замороження війни з Росією означатиме наступну велику війну. Ми це проходили. Чи допускаю я варіант якогось перемир'я? Абсолютно, очевидно, про це всі говорять. Чи подобається мені такий варіант? Ні, не подобається. Чому? Бо перемир'я з Росією дорівнює новій великій війні. І я не вірю, що ми прямо от супер будемо класно до неї готуватися. На другий день після перемир'я ми погрузнемо у величезних внутрішніх проблемах, виборах, популізмі, звинуваченнях, пошуку крайніх і так далі, і так далі. Як тільки відкриються кордони, величезна якихось людей захоче виїхати. Нас чекають погані часи.

— Які конкретні речі мають статися, аби Україна таки перемогла в цій війні на виснаження?

— Більша включеність суспільства, більша відповідальність влади і партнери. Без них нічого не буде. Ми тримаємося тільки за рахунок підтримки.

—

Вікторія Покатілова [3], опубліковано у виданні Deutsche Welle [4]

В тему: