Критичний дисбаланс у живій силі та техніці в протистоянні з Росією буквально змусив Україну піти шляхом інновацій і в результаті стати світовим лідером у розробці та використанні дронів, а також змінити вигляд сучасної війни.

FPV-дрони на очах перетворюються на "калашникови" XXI століття - універсальну зброю, без якої війна більше неможлива, в українській армії з'явився новий рід військ, а морські дрони України витіснили російський Чорноморський флот із Севастополя.

Справа не тільки в технологічних новаціях, а й у соціальних, зазначаєаналітичний проєкт  Re: Russia [2]. Українська дронова армія - це унікальна екосистема, що об'єднує військових, волонтерів і приватні технологічні стартапи.

Читайте також: Стіна дронів проти табунів мотоциклів: чи доб'ється Росія успіху в кампанії 2025 року, якщо перемир'я не відбудеться [3]

Змінене обличчя війни змушує військових стратегів переглядати звичні розуміння й оцінки балансу сил. Дорогі системи, що виглядали раніше гарантією переваги, оголили свою вразливість. А вертикальна закритість військових і оборонних структур є джерелом слабкості перед обличчям адаптивності, розподіленого управління і військово-цивільної співпраці. Великі держави критично вивчають досвід Росії, малі прагнуть освоїти та запозичити досвід України.

Однак слід мати на увазі, що в глобальному масштабі нова військова реальність - це не тільки інструмент вирівнювання можливостей, але й глобальна загроза. Вона ставить під сумнів багато традиційних стратегій стримування, знижує фінансовий бар'єр входу для ведення масштабних бойових дій і нищівних атак з боку нерегулярних сил, терористичних груп та інших недержавних акторів.

"Калашникови" XXI століття: дрони як військовий феномен

Україна змінила вигляд сучасної війни - сьогодні цю фразу повторюють на всі лади військові аналітики та журналісти. Значно програючи Росії в техніці та живій силі, Україна періодично демонструє здатність завдавати чутливих ударів по російських військових об'єктах і ресурсах. 

Атака на російські стратегічні бомбардувальники [4] - найгучніший приклад, але їй передували удари по військовим аеродромам, наприклад у Пскові 2023 року, удари по кораблях Чорноморського флоту, по російських нафтопереробних заводах і нафтобазах. Згідно з різними підрахунками, в зокрема Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI) [5], з ударами дронів пов'язані 70% втрат у живій силі та техніці з російського боку. 

Читайте також: СБУ поштучно показала знищення російських літаків (ВІДЕО) [6]

Операції, подібні до проведеної 1 червня, не можуть переламати хід військової кампанії, але завдають болючої шкоди і демонструють можливості асиметричної війни. Українські дрони стали символом цієї війни як поєдинку Давида і Голіафа. 

За два роки повномасштабної війни Україна побудувала масштабну, гнучку і значною мірою децентралізовану інфраструктуру дронів, що охоплює виробництво, тестування, логістику і навчання операторів. За заявами української влади, країна стала найбільшим у світі користувачем, розробником і виробником бойових дронів. 

За твердженням директора Департаменту закупівельної політики Міністерства оборони України Гліба Канєвського [7], торік Україна закупила понад 1,5 млн дронів, у більшості - FPV-дронів; 96% з них - в українських виробників і постачальників. Цього року, за словами Канєвського, українська промисловість може поставити до 4,5 млн бойових дронів;

За даними Statista Market Insights, на які посилається Business Insider [8], найбільшим у світі виробником безпілотників у 2024 році став Китай із 2,9 млн апаратів. Але китайська статистика не дає розбивки на дрони для цивільного і військового використання. Втім, китайські цивільні безпілотники в масових кількостях перепрофілюються для військових цілей в Україні та Росії.

 Згідно з квітневою заявою Путіна [9], у Росії до 2024 року буде вироблено 1,5 млн безпілотних апаратів, включно з приблизно 4 тис. FPV-дронів, проте російська влада відома вільним поводженням зі статистикою та фактами щодо своїх військових можливостей. За даними Washington Post [10], Росія сьогодні може виробляти від 300 до 500 дронів на день на основі іранської технології в Єлабузі, тобто близько 150 тис. на рік. Цілком очевидно, що в Росії немає ще дев'яти заводів такого масштабу. Найімовірніше, російська влада зараховує дрони, закуплені в Ірані та Китаї.

Атаки, подібні до проведеної 1 червня, підривають упевненість у невразливості сильної держави перед слабшою. Традиційні моделі військової переваги, забезпечені дорогими озброєннями, вже не вперше під час цієї війни стають уразливими перед простими, недорогими, мобільними технологіями. FPV-безпілотники і мережі, які забезпечують їхнє управління, являють собою не просто тактичні інновації, а початок системної трансформації, пишуть військові дослідники Антоніо Салінас і Джейсон Лівей у статті для War on the Rocks [11]. 

Домінування провідних армій світу довгий час ґрунтувалося на складних і дорогих платформах - танках, винищувачах, авіаносцях, будівництво і обслуговування яких обходилося в мільйони і мільярди доларів. FPV-безпілотники перевернули цю модель. Дрони, які колись були інструментом висококваліфікованих військових пілотів, що діють із захищених баз, стали тепер зброєю піхоти, FPV-дрон (First Person View - "від першої особи") - це "калашников" XXI століття.

Читайте також: Стратегічна авіація рашистів зустрілася з українською реальністю, а Z-блогери – з істерикою [12]

Масштабування: дронова армія як соціальне явище

[13]

Нові збройові технології рідко самі по собі трансформують військові дії; це відбувається тільки, якщо змінюється військова організація навколо них, стверджують Майкл Хоровіц і Стівен Розен у книзі "Поширення військової могутності" (The Diffusion of Military Power: Causes and Consequences for International Politics [14]). Салінас і Лівей наводять як приклад трансформацію характеру війни з появою гладкоствольних рушниць (аркебуз та ін.) і іспанської терції - тактичної одиниці, що домінувала в європейських війнах XVI-XVII століття. 

Аркебузи не були надійною зброєю, вимагали часу для перезаряджання і стрільби, але в комбінованому формуванні з пікінерами і мечниками виявилися смертельною силою. Так само і FPV-безпілотники, не будучи "диво-зброєю" самі по собі, вимагають, на думку авторів War on the Rocks, нових оперативних концепцій і нових військових структур.

Така нова структура, по суті, вже існує і діє, вважають автори дослідження Лондонської школи економіки (LSE) "Українська екосистема дронів і оборона Європи" [15]. Вирішальну роль в операціях з використанням FPV-дронів відіграють не потужність носіїв і не рівень технологічної новизни, а доступ до точних розвідданих, злагодженість логістики, висока швидкість ухвалення рішень і здатність інтегрувати цивільні та військові ресурси. Справа тут не "в" технологічному прориві, а "в" формуванні унікальної суспільної екосистеми - гнучкої та "горизонтальної", стверджують експерти LSE. 

Це децентралізована взаємодія Міноборони, інженерів, фронтових операторів, програмістів, волонтерів і тренінгових центрів, які налагодили зворотний зв'язок, що дає змогу швидко адаптувати дрони до умов поля бою.

Читайте також: Кримський міст: третій підхід до снаряда, або Як СБУ "Трійцю" полюбила (під водою) [16]

По суті, новий рід військ - Сили безпілотних систем України - був створений указом президента Зеленського 6 лютого 2024 року [17], а 3 червня 2025 року їхнім командувачем було призначено Роберта Бровді з позивним Мадяр. Бровді, який до вторгнення був процвітаючим бізнесменом, починав командиром взводу, а наприкінці весни 2022 року створив один із перших підрозділів безпілотної аеророзвідки ("Птахи Мадяра"), що в січні 2024 року перетворився на окрему бригаду "безпілотних систем". 

Його стрімка кар'єра - демонстрація того, що успішне просування інновацій невіддільне від просування організаторів інновацій, які розуміють можливості та складнощі їхнього масштабування. "Ми можемо ненавидіти, критикувати [українців], але от чи може у нас лейтенант, мобілізований у 2022 році, стати у 2025-му командувачем цілого роду військ? Причому заслужено за свої результати роботи? Ні", - журиться автор російського військово-пропагандистського Telegram-каналу "Два майори" [18].

Читайте також: Новий командувач анонсував зміни в Силах безпілотних систем [19]

"Українська адаптивність сьогодні стає новим орієнтиром у стратегії оборони - як для самої України, так і для її союзників", - пише Тім Джуда у великому нарисі про українську інфраструктуру безпілотних апаратів в The New York Review. Брак живої сили змушує Україну робити ставку на інноваційні безпілотні системи, а оборонну галузь - перетворюватися на екосистему стартапів. Такі інвестиційні форуми, як некомерційна організація Invest in Bravery, об'єднують військових, розробників і підприємців. 

Як уже зазначалося, переважна більшість пристроїв, вироблених сьогодні в Україні, - це FPV-дрони, але там також ведуться роботи над масовим виробництвом автономних повітряних і наземних апаратів, що можуть встановлювати міни, доставляти боєприпаси або евакуювати поранених. Десятки тисяч малих наземних дронів (UGV) уже працюють у "зонах смерті" - у просторах біля лінії фронту, куди неможливо проникнути без ризику для життя;

Екзистенціальна необхідність і суспільна екосистема, що склалася навколо дронів, і стали справжньою зброєю Давида в поєдинку з Голіафом. Фахівці великих військових держав ведуть свої спостереження з ситуації стратегічного планування і зростаючих оборонних бюджетів. Вони можуть вибирати стратегії з практично необмеженого каталогу. Чого вони не можуть, так це поставити себе в ситуацію виживання, в якій народжуються українські стратегічні й тактичні знахідки.

Виклики для військових держав 

Утім, український досвід уже впливає на стратегічне планування країн НАТО і змушує переосмислювати колишні уявлення та стратегії. Україна стала "лабораторією для майбутніх війн", де на практиці перевіряються і обкатуються нові моделі взаємодії армії, технологій і цивільного сектору, констатують фахівці Об'єднаного центру аналізу та вилучення уроків НАТО (JALLC) [20]. 

Судячи з Стратегічного огляду оборони [21], презентованого нещодавно урядом Британії, Лондон витратить додаткові £2 млрд на безпілотники і займеться впровадженням оперативного досвіду війни в Україні. Країни східного флангу НАТО [22], Норвегія [23] і США переглядають свої оборонні бюджети і починають створювати підрозділи, орієнтовані не на купівлю дорогих платформ, а на адаптивність, навчання і масове виробництво "інтелектуальних бойових систем";

З точки зору дій великої військової держави вивчають українську війну і в Китаї. У гіпотетичній війні за Тайвань Китай буде Голіафом. Китайські військові експерти дійшли висновку, що російська ставка на стримування через гібридні методи (інформаційні операції, політичний тиск) не виправдала себе, йдеться в нещодавній доповіді RAND "Які уроки Китай витягує з російсько-української війни" [24]. 

Бліцкриг не вдався, а затяжний характер війни поставив під сумнів здатність Росії впоратися з мобілізацією і логістикою. Усвідомивши це, керівництво китайської Народно-визвольної армії (НВАК) готується, за даними RAND, до тривалих, виснажливих воєн, а не до швидкого примусу до капітуляції.

Читайте також: Операція «Павутина»: Як українські дрони сплели кошмар для російської стратегічної авіації [25]

 При цьому, на думку китайських експертів, однією з ключових вразливостей Росії стало надмірне покладання надій на централізоване ухвалення рішень і нездатність адаптуватися до мінливих умов, що швидко змінюються на полі бою. У відповідь на це НВАК, зазначає RAND, прагне розвивати ініціативу на тактичному рівні, а також посилює цивільно-військову взаємодію і логістичну стійкість - усе те, чого не вистачає російській армії в Україні.

Інші фахівці відзначають проблеми, які поширення дешевих безпілотних літальних апаратів створює для традиційних стратегій стримування, оскільки дрони ускладнюють атрибуцію та контроль ескалації. (Яскравий приклад - атака 1 червня, коли дешеві українські дрони напали на частину сил російської ядерної тріади). 

При цьому використання дорогих систем ППО проти дешевих безпілотників вкрай неефективне і небезпечне, оскільки може призвести до напруження оборонних ресурсів і ускладнити стратегії стримування, йдеться в матеріалі американського Національного університету оборони (NDU) [26];

Дрони не замінять великі системи, але можуть змінити їхню роль і конфігурацію. Питання не в тому, щоб замінити дорогі ракетні системи FPV-безпілотниками, а в тому, як правильно їх поєднувати. Україна, не маючи формальних гарантій безпеки і не будучи членом НАТО, змогла перебудувати свою оборону за рахунок гнучкості, винахідливості та інтеграції цивільного і військового потенціалу. Ця здатність до швидкої адаптації та взаємодії різних секторів суспільства стає головним уроком для майбутніх конфліктів;

Технологія звільнення чи джерело нестабільності?

Утім, "технології звільнення" без зусиль перетворюються на свою протилежність. Розвиток дешевих і мобільних військових технологій в Україні відбувається в контексті оборони слабкішої держави від агресії сильнішої, що робить їх морально прийнятними і навіть такими, що викликають співчуття. Однак саме через це вони можуть з легкістю вийти з-під державного контролю. Їхня простота і доступність роблять їх особливо привабливими для недержавних акторів - озброєних груп, терористичних організацій, приватних військових компаній.

Доступність і дешевизна безпілотників вирівнюють умови гри між дрібними гравцями і могутніми державами, тим самим кидаючи виклик традиційним моделям стримування, підкреслюється в звіті "Безпілотники в руках недержавних акторів: зростаючі ризики і нові виклики" [27] центру Trends Research & Advisory в Абу-Дабі. Це створює якісно нове стратегічне середовище, в якому межа між державним і недержавним насильством розмивається. 

Конфлікти, ініційовані не арміями, а мережами акторів з власними політичними та економічними інтересами, можуть стати повсякденністю. Те, що виглядає сьогодні як "технологія звільнення" в одному контексті, завтра стане джерелом нестабільності в іншому.

Читайте також: "На нас полюють": звіт ООН розкриває систематичні атаки російських дронів на цивільних у Херсоні [28]

Терористичні та повстанські групи вже виявляють інтерес до комерційно доступних дронів, адаптуючи їх для нанесення ударів по військовим і цивільним цілям. Це знижує поріг для участі в збройних конфліктах і ускладнює реагування з боку регулярних армій. На думку експертів RAND [29], дрони стають зброєю не тільки для асиметричної війни між державами, а й для "війни всіх проти всіх". Таким чином, поширення безпілотних технологій не просто змінює способи ведення бойових дій - воно трансформує умови глобальної безпеки. І крім освоєння можливостей безпілотних війн, країнам доведеться з ще більшою швидкістю винаходити способи протидії їм.

—

Максим Трудолюбов, опубліковано у виданні Re: Russia [2]

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270 [30]
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [31]
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [32]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [33]
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну [34]
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази) [35]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [33]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [36]
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити [37]
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [38]
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста [39]