Їх називають "кіборгами". Вони билися за Піски та відвойовували Слов'янськ. Визволяли Київщину, Харківщину та Донеччину. Їхнє гасло – "Ніхто, крім нас" – відповідає діям. Одна з найбоєздатніших бригад ЗСУ – легендарна 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада.

 80-та бригада завжди була там, де гаряче, страшно та смертельно небезпечно

ПОЧАТОК ШЛЯХУ

Історія легендарної вісімдесятки розпочалася в далекому 1955 році. Тоді бригада називалася 80-й парашутно-десантний полк. Перші бойові завдання десантники виконувати під час військового вторгнення СРСР в Афганістан. Пізніше бійці 80-ки брали участь у Карабаському конфлікті, Югославській війні, в операціях в Іраку, Сьєрра-Леоне та Косово як миротворці.

Гасло бригади: "Ніхто, крім нас!" та "Завжди перші!". На бригадному шевроні – срібний лев як приналежність до Львова – міста, де дислокується бригада. Крила – приналежність до десантно-штурмових військ і меч – зброя архистратига Михаїла – покровителя десантників. 21 листопада 2023 року президент України Володимир Зеленський присвоїв 80-ці нове почесне найменування. Тепер вона має назву "80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада". І її неодноразово визнавали найкращим підрозділом ЗСУ.

У 2014-му, тільки-но росія розпочала агресію, десантники 80-ки одразу поїхали захищати територію України. На початку АТО бригада виконувала завдання із прикриття державного кордону в Полтавській і Сумській областях.

Читайте також: Залізні піхотинці. Славнозвісна 24 окрема механізована бригада, де служив Залужний [2]

ПЕРІОД АТО/ООС

Перший бій підрозділів десантно-штурмової бригади відбувся 13 квітня 2014 року біля селища Семенівка під Слов'янськом. І це загалом був перший бій між російськими військами та українською армією на Донбасі.

"Це були наші перші бойові дії. Були близькі контакти з ворогом. Ворог постійно намагався захопити цей блокпост, бо він перекривав усі дороги і вони постійно робили вилазки, проводили обстріл блокпоста. Спочатку це була стрілкотня, а потім із сильнішої зброї – міномети, гранатомети", – пригадує командир гармати 80 ОДШБр Олександр Атаманчук.

80-та бригада завжди була там, де гаряче, страшно та смертельно небезпечно. Вони воювали в найзапекліших боях із противником. Десантники визволяли Слов'янськ. Воювали у Пісках, біля Георгіївки, Хрящуватого, Новосвітлівки та Переможного. Там були важкі протистояння з російськими військами та бої просто посеред вулиць.

Місця боїв 80-ї бригади / 5 канал [3]

Найбільшим подвигом за час АТО була оборона Луганського аеропорту. Військовослужбовці, серед яких і бійці 80-ї, 146 днів героїчно тримали оборону летовища. З них понад 30 днів – у цілковитому оточенні, без наземного сполучення, їжі та боєприпасів і під постійними обстрілами ворога.

"Спочатку це було повне оточення, коли ми туди прорвалися колоною, все замкнулося. Продовжували скидати з вантажно-транспортних літаків контейнери з боєприпасами і їжею, все, що треба для ведення бойових дій. Вже пізніше була зроблена "дорога життя", по якій було можливе підвезення боєприпасів і вивезення поранених", – розповідає Олександр Атаманчук.

Свій героїзм бригада проявила і під час оборони Донецького аеропорту. Бої за ДАП тривали від вересня 2014 року до 23 січня 2015-го і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. 242 дні "кіборги" демонстрували свою відвагу та незламність.

На війну 80-ка поїхала під керівництвом Героя України, генерал-майора Андрія Ковальчука. Нині він командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ "Олександрія". Разом влітку 2014-го вони визволяли Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Згодом комбригом став бригадний генерал Володимир Шворак, який відзначився у боях за Луганський аеропорт. Повномасштабне вторгнення 80-ка зустріла на чолі з Героєм України Ігорем Скибюком. Нині воюють під командування Еміля Ішкулова.

Читайте також: Офіцер батальйону “Свобода” 4-ї бригади НГУ: “Війна працює, яка “бритва Оккама”, – відсікає усе зайве” [4]

ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА

Коли росія розпочала повномасштабну війну, 80-та бригада знову однією з перших вступила у бій. Підрозділи зупиняли ворога довкола столиці, билися з москолотою за Гостомельський аеропорт та Ірпінь.

Поки одні підрозділи львівських десантників обороняли столицю, інші "палко" зустрічали окупантів під Вознесенськом, на півдні України. Бійці зупинили там ворога і не допустили прориву на Миколаїв і до Південноукраїнської АЕС. А згодом і відкинули окупантів з території Миколаївської області.

"Перший такий в нас бій був з противником аж за визволення Вознесенська... Коли противник підходив до самого міста Миколаїв – відганяли противника, знищили їхню техніку, їхній особовий склад. І загнали їх аж до Снігурівки", – розповідає головний сержант 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Олександр Кліщ.

"Ми знищували техніку противника біля станції Березнегувате, там ми знищили загалом десь близько 50 одиниць техніки, буквально за тиждень часу. Була історія, що нас висікли, російська аеророзвідка над нами висить, хотіли нас знищити, всіма наявними засобами вели по нас огонь", – додає Олександр Атаманчук.

Читайте також: Відомий тренер Ахмад Ахмедов воює за Україну в добробаті ЗСУ: “Для нас теж не буває “хороших рускіх” [5]

Далі 80-ка підсилила підрозділи в наступальній операції на Слобожанщині. Разом з армійцями інших бригад десантники прорвали лінію оборони ворога і визволили Харківщину. 8 вересня 2022 року президент Володимир Зеленський відзначив заслуги бригади під час контрнаступу поблизу Балаклії на Харківщині.

"Ізюмська операція, де були там кілька бригад, у тому числі 80-та. Ми вже визволяли від окупанта Слобожанщину, частину Харківській області, майже вийшли на кордон з Луганською. Там теж було дуже-дуже важко. Ми пішли з такою силою, що противник не очікував, і потім ми навіть не очікували, що він так сильно відходитиме назад. Ми не встигали за ним у деяких місцях просто гнатися", – пригадує Олександр Кліщ.

Після Харківщини бійці рушили на Донеччину. Там теж було нелегко. 

"Після Святогірська вже почалися виконання бойових завдань поблизу Бахмута, поблизу населених пунктів Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Це були бої, коли противник робив переправу і плацдарм для наступу, то ми там зупинили цілу батальйонно-тактичну групу противника. Все було знищено, буквально за чотири дні. Більш як 100 одиниць техніки, потоплені танки в Сіверському Донцю, знищена піхота... Далі були бої на бахмутській трасі", – розповідає Олександр Атаманчук.

Читайте також: Історії молодих героїв на службі в українській армії [6]

На Бахмутському напрямку у вересні разом із бригадою наступу "Лють" та 5-ю штурмовою з тяжкими боями та втратами 80-ка визволяла Кліщіівку.

Нині бригада і далі стримує ворога на Донеччині, не даючи можливості захопити українську землю.

"Ситуація важка, ворог не залишає можливості захопити позиції, вони постійно лізуть. Кожен день лізе піхота. Техніки зараз менше, бо вона зразу знищується", – каже командир гармати Олександр Атаманчук.

"Наразі в цьому районі, де ми стоїмо, нас не хочуть передавати на інші напрямки, бо ми тут приносимо результат. Ми тут знищуємо живу силу противника, їхню техніку і не даємо противнику просунутися", – запевнив головний сержант Олександр Кліщ.

ВІДЗНАКИ

На День Незалежності у 2015 році президент України Петро Порошенко вручив командиру бригади Андрію Ковальчуку бойовий прапор 80-ї десантно-штурмової бригади зі стрічкою "За мужність та відвагу!" – за героїзм особового складу при виконанні бойових завдань. Вдруге таку ж стрічку Галицькій бригаді вручив уже Володимир Зеленський у серпні 2022-го. За те, що воїни-десантники не допустили оточення міста Вознесенськ на Миколаївщині, у місті одну з вулиць переназвали на честь 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Читайте також: Історії семи добровольців Інтернаціонального легіону, які б'ються за Україну [7]

Нині тисячі військовослужбовців бригади мають державні нагороди за те, що кожного дня ризикують життям, обороняючи українські землі. На жаль, частина з них – посмертно. Сім військовослужбовців відзначені найвищою державною нагородою Герой України.

Джерело:  5 канал [8]

Читайте також: 

• Генерал Марченко: «Миру будь-яким шляхом не буде. Точку неповернення пройдено» [9]
• Парамедик Юлія Паєвська «Тайра»: «Після перемоги я сяду і розплачусь» [10]
• Історії молодих героїв на службі в українській армії [6]
• Марія Берлінська: Українське суспільство зараз — про свободу [11]
• Три історії про людяність українців під час війни: «Якщо ми виїдемо, хто допомагатиме немічним?» [12]
• Герої Майдану, яких убила путінська росія [13]
• «У нас є історична місія: розвалити останню недоімперію в Євразії» [14]
• Як офіцер ЦАХАЛу Максиму П воює за Україну: "Я тут за виконання дуже специфічної роботи" [15]
• Как украинские историки воюют, помогают фронту и работают. "Открытые архивы и декоммунизация очень злят Путина" [16]