Залізні піхотинці. Славнозвісна 24 окрема механізована бригада, де служив Залужний

Версия для печати

24 окрема механізована бригада імені Данила Галицького входить до складу Сухопутних військ Збройних сил України. Ця бригада брала участь у миротворчих місіях та міжнародних натівських навчаннях. Ще далеко до війни, у 2005-му, тодішній міністр оборони Анатолій Гриценко назвав бригаду "найкращим підрозділом Сухопутних військ ЗСУ".

Бригада носить ім‘я видатного державного діяча та першого короля в національній історії Данила Романовича. Символіка Галицько-Волинської держави короля Данила – Галицький лев, що спинається на скелю, нині є головним у символіці 24-ки. Це символ хоробрості та могутності.

У лавах Королівської бригади служили: герой України, генерал–лейтенант Олександр Павлюк, головнокомандувач Збройних сил України – Валерій Залужний, Командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв, а також колишній головнокомандувач Руслан Хомчак.

Читайте також: Офіцер батальйону “Свобода” 4-ї бригади НГУ: “Війна працює, яка “бритва Оккама”, – відсікає усе зайве”

ІСТОРІЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ПІХОТИ

24 бригада одна із перших вирушила на фронт, у березні 2014, коли росія розпочала агресію проти України. Автобуси з кадровими та мобілізованими військовослужбовцями один за одним виїжджали з ППД військової частини, розташованої на Львівщині.

8 березня перша розвідувальна рота, танкова рота та дві артилерійські батареї вирушили прикривати небезпечний напрямок – Суми та Чернігів. Тим часом інші батальйони поїхали на схід. Підрозділи 24-ки були розкидані по всій лінії фронту.

У травні підрозділи бригади були задіяні в районі Слов'янська, Красного Лиману і Краматорська. Бої за Слов'янськ стали одними із перших для бригади. Там підрозділи 24-ки зазнали і перших втрат. Багато своїх бригада втратила через атаку російських військ під Зеленопіллям. Тоді терористи обстріляли градами позиції сил АТО. Загинуло понад 20 військових. Боєприпаси теж були знищені.

Після масованих артилерійських обстрілів по наших армійцях підрозділи ворожих десантників 76-ї десантно-штурмової псковської дивізії з танками пішли в атаку. Але окупантів зупинили. Королевичі, так часто називають бійців 24-ки, фактично повністю знищили роту російського десанту.

"Три дні йшли до 10 км … вогнем з флангів…. Ми не мали достатньо засобів артилеристської розвідки …. Зберегли життя наших військовослужбовців", – розповів командир 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила 2010-2015 років, заступник міністра оборони України Олександр Павлюк.

Бригада брала участь у так званому "Ізваринському прориві" – виведенні українських підрозділів із часткового напівоточення. Воювали у важких боях у районі 32-го блокпосту, який неофіційно називають "долиною смерті".

У 2014 році під керівництвом тодішнього командира бригади – Олександра Павлюка, бригада визволила Красний Лиман, Ямпіль, Сіверськ, Зарічне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Билися за Бахмутку. Мужньо тримали оборону Кримського, Новотошківського, Золотого, Новозванівки та Попасної. У 2019 під командуванням Героя України (посмертно) Валерія Гудзя звільнили Мар'їнку, Красногорівку та інші населені пункти. У 2020 тримали оборону Світлодарської дуги.

"Мар'їнка. Там проходила лінія розмежування і була вона прямо по населеному пункту, дуже велика кількість цивільних, але відбувалися бойові дії", – каже командир батальйону 24-ї ОМБр імені Данила Галицького Андрій Дзюба.

Читайте також: Відомий тренер Ахмад Ахмедов воює за Україну в добробаті ЗСУ: “Для нас теж не буває “хороших рускіх”

КОМАНДИРИ 24-Ї БРИГАДИ

Першим бойовим командиром, з яким бригада вирушила на справжню війну, був генерал-лейтенант, Герой України Олександр Павлюк, який нині є заступником міністра оборони. Під його командуванням бригада визволяла і брала участь у боях за десятки міст Донецької та Луганської областей.

Пізніше бригадою командував генерал Анатолій Шевченко. У 2020 року його замінив Валерій Гудзь. Маючи шалений бойовий досвід та командирський талант, своїми рішеннями він неодноразово рятував життя особового складу. 12 березня 2022 року героїчно загинув на Луганщині.

Під час повномасштабного вторгнення командирами 24-ї були полковник Сергій Поступальський, Герой України Роман Мамавко. Нині королівська піхота воює під керівництвом ще одного Героя України – Івана Голішевського.

Читайте також: Історії молодих героїв на службі в українській армії

НЕ ВСТИГЛИ ПОВЕРНУТИСЯ ДОДОМУ. ПОЧАЛАСЯ ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА

Початок повномасштабного вторгнення залізна бригада зустріла на Луганщині. Там, у складі об'єднаних сил, 24-ка тримала оборону більш як 8 місяців і якраз мала повертатися на ротацію. Але треба було продовжувати бій.

На підрозділи 24-ї бригади випала місія тримати оборону Попасної. Це місто на Луганщині, яке дуже хотіли захопити росіяни. Туди ворог кинув велику кількість бійців своєї армії, безперервно обстрілював наші позиції артилерією та авіацією, йшли тяжкі наземні бої, які не могли уявити навіть найдосвідченіші воїни.

"Дуже важко було стримувати наступ противника, який фактично ішов навалою 24 на 7, що просто не встигали. Хлопці працювали, ми як артилерія вели вогневе ураження, а противник, – в мене таке враження, – по-любому чимось обкурені чи щось таке, вони йшли, їхні побратими падали, вони переступали, ішли далі. Дуже багато бійців наших полягло, це ні для кого не секрет, і якщо згадувати ті всі бої, було дуже важко. Багато зниклих безвісти", – розповідає заступник командира артдивізіону 24-ї ОМБр імені Д. Галицького Микола Янчій.

Читайте також: Історії семи добровольців Інтернаціонального легіону, які б'ються за Україну

ПОПАСНА – ЧОРНА СТОРІНКА 24-Ї БРИГАДИ

Героїчна оборона Попасної тривала майже три місяці. У квітні українські військові вийшли, щоб зберегти життя особового складу. Тим часом росіяни перетворили місто на руїну. Але пекло влаштовували не лише окупанти, українські армійці теж добряче насолили ворогу.

Андрій Дзюба, командир батальйону 24-ї ОМБр імені Данила Галицького.

Таких бойових дій за період Операції Об’єднаних сил ми не проводили. Тобто для нас це не те що щось нове, але ми завжди говорили, що в Попасній ми такого не очікували. Ми думали, що так будуть використовуватися. Ми не бачили таких "м’ясних штурмів", застосування артилерії, авіації, не тільки по військових об’єктах, а й по цивільних. Просто стиралися квартали. Квартал за кварталом, там бігла піхота, без бронежилетів з автоматами.

У Попасній 24-та втратила велику кількість своїх військовослужбовців. Багатьох досі вважають зниклими безвісти, хтось уже другий рік у полоні. Після трагічної Попасної воїни 24-ї тримали оборону Золотого, Сєвєродонецька та Лисичанська. А після невеликої відпустки почали деокупацію Херсонщини.

"Південь – це зовсім інший вид бойових дій, там степова місцевість. Це для нас нове, бо завжди бригада виконувала завдання на Донбасі. Місцевість впливає на будь-які бойові дії, це безкінечні херсонські поля по 5-7 кілометрів, воно впливало", – розповідає командир батальйону 24-ї ОМБр імені Данила Галицького Андрій Дзюба.

"Дуже багато ворожої авіації в нас працювало, було важче і в тому плані, що не можна забувати, що це річка, потрібно було ставити переправи для продуктів підвезення, боєприпасів, що дуже все ускладнювало, тому що противник, фактично ми хоч і ставили ті переправи, але противник їх знищував", – каже заступник командира самохідного артилерійського дивізіону 24-ї ОМБр імені Данила Галицького Микола Янчій.

Читайте також: Як служать у ЗСУ українські капелани: "Сьогодні він хоче прийняти Бога, а завтра йому йти у бій"

ОБОРОНА БАХМУТУ

Після півдня 24-та повернулася знову на Донеччину та героїчно обороняла Соледар і Бахмут.

"Наш підрозділ у Бахмуті виконував завдання. В якійсь мірі навіть мене вражає, тому що це не молоді хлопці, немає тут хлопців, які ходять у спортзал, в звичайному житті. Це звичайні мужики. Таксисти, які працювали на заводі, водіями маршруток, яким уже 50 років, 40. Але за півтора місяця оборони вони не здали жодного сантиметру землі, це мене вражає. Місто Бахмат вони не уступили ні на метр", – кажуть у бригаді.

ГЕРОЇ БРИГАДИ

У 24-ці 11 Героїв України. Вісім із них почесне звання за те, що захищали Україну, отримали посмертно. Лише офіційно станом на 1 лютого 2021 року Книга Пам'яті бригади містила 158 імен загиблих бійців у сучасній війні з росією. Повномасштабка принесла ще більше нових втрат. Але бригада своїх пам'ятає.

У 24-й започаткували нагороду "Хрест Героя", щоб ушанувати пам'ять і подвиг усіх загиблих бійців. Орден "Хрест Героя" запозичили з часів Української Народної Республіки. Нагорода дуже схожа на орден "Хрест Петлюри".

Вперше таке нагородження бригада провела у березні минулого року, у День добровольця. Пам'ятні ордена вручають рідним та дітям полеглих героїв. Загалом 24-та ОМБр імені короля Данила посмертно відзначила вже з пів тисячі бійців.

Читайте також: Генерал Марченко: «Миру будь-яким шляхом не буде. Точку неповернення пройдено»

ДЕ НИНІ ВОЮЮТЬ ВОЇНИ 24-Ї БРИГАДИ

Воїни королівської бригади завжди стояли і продовжують тримати оборону в найгарячіших точках фронту. Нині 24-та бригада воює на Донеччині на Горлівському напрямку. Залізні піхотинці беруть ворожі посадки, накривають ворога артилерією, танками, знищують ворожі колони. Атакують росіян безпілотниками, збивають усе, що летить, та ціною власного життя і здоров'я роблять усе, щоби прапор України якнайшвидше замайорів над Донецьком.

"Мужність кожного дня особовий склад, який мені підпорядковується, він проявляє, це щоденна робота, яку вони виконують, пишатися можна кожного дня, кожної хвилини. Цю роботу, яку вони роблять, – це дуже складна робота, будь-які завдання, які вони виконують, ці завдання становлять загрозу їхньому життю, здоров’ю, але я пишаюся тим, що вони виявляють мужність захищати Батьківщину, а сьогодні це важливо", – переконаний командир батальйону 24-ї ОМБр імені Данила Галицького Андрій Дзюба.

"Я не знаю таких бригад, які б тримали так, як тримала наша. Попри те, що людям важко, в них є розуміння, що ніхто інший не зробить цю справу за нас і ми мусимо тут виконувати свою роботу", – вважає заступник командира самохідного артилерійського дивізіону 24-ї ОМБр імені Данила Галицького Микола Янчій.

—

Джерело:  5 канал

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази)
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни?
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста