Про корупційні скандали в Міноборони і відставку Резнікова: «В Україні ведеться дві війни одночасно»

1.00

Нет

Фото: Про корупційні скандали в Міноборони і відставку Резнікова: «В Україні ве

Обшуки, затримки, вручення підозр, резонансні звільнення, гучні заяви посадовців на всіх рівнях — у ці тижні Україна переживає один із найбільших внутрішніх скандалів від початку широкомасштабного вторгнення.

Найбільшу увагу привертають події у, мабуть, найголовнішній структурі в умовах війни — Міністерстві оборони. Про проблеми у Міноборони, виправдані та не дуже звільнення, та про те, хто може замінити Резнікова, у виданні ҐРУНТ [2]говорили із першим заступником голови комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Ярославом Юрчишиним.

Фото з фейсбук-сторінки Ярослава

«Аудит по закупівлях — одна з найперших обіцянок Резнікова на посаді»

— Ярославе, почнемо розмову з останніх подій у Міністерстві оборони. Зрозуміло, що тема військовослужбовців і їхнього забезпечення дуже чутлива для українців. Чому це вийшло назовні тільки зараз?

— Проблема не нова і обговорюється давно. Але детонатором, скажімо так, подій стала власне публікація у ЗМІ додатків до контрактів, які показували, що по певних позиціях ціни на закупівлю харчів у Міноборони є суттєво завищеними. Якщо винести за дужки те, що виникли питання до самого трактування даних журналістами, то міністерство визнало, що в контрактах є помилки і вони будуть переукладені, оскільки постачання ще не почалося.

Сама проблема росте взагалі з 2016 року. Намагаючись спростити систему закупівлі харчів, впровадили технологію закупівлі фактично калорій для військових, коли закуповувалися не конкретні продукти, а укладалися угоди з фірмами, які забезпечували і складування, і логістику поставки харчів у відповідності з певними стравописами за конкретними цінами.

Ціни на солдата, за словами міністра, в цьому році розраховуються — приблизно 145 гривень в день. Відповідно, військова частина та постачальник між собою домовляються, що саме в цю суму входить. Війна ускладнила цей і без того проблемний процес. Бо за таких умов Міноборони не контактує із виробниками, а з посередниками між виробниками і замовниками. І, відповідно, не дуже багато фірм готові були заходити в цю процедуру. Звідси виникло звуження ринку, звуження конкуренції. З’явився ризик корупції.

У 2018-му чи 2017-му році був великий скандал, що чотири фірми поділили між собою всю Україну, було кримінальне провадження по цих підприємствах. Ці фірми зараз не беруть участі [у торгах], але люди, пов’язані з ними, далі в процесі. Тобто перш за все проблема не в міністерстві, не в людях — а саме в системі.

— Але у міністра був час цю систему змінити?

— Резніков, коли призначався на посаду, авжеж, знав про проблему. Ще в грудні 2021 року Рахункова палата дала аналіз, де чітко вказала, що є проблеми у зменшенні конкуренції, пов’язаності осіб, можливості зловживань, і що це може вести до неефективного використання коштів. Це був грудень 2021 року. У лютому 2022-го почався повномасштабний наступ Росії, і стало не до цього.

Проведення аудиту по закупівлях — це одна з найперших обіцянок Резнікова на посаді. Він прекрасно знав, що в так званій «речовці» є величезна проблема. На жаль, він не здійснив цей достатньо сміливий крок, щоб розсекретити закупівлі, принаймні за фактом.

У Державну аудиторську службу Резніков звернувся, якщо я не помиляюсь, влітку 2022 року. Це було пов’язано з першими обшуками в Міноборони, у департаменті закупівель. Тоді у пана Хмельницького (Богдан Хмельницький — ексдиректор департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони, — Ред.) знайшли велику суму грошей у кабінеті, походження яких він не зміг пояснити.

Це вже був тривожний дзвіночок. Резніков розумів це, усунув Хмельницького від виконання обов’язків, а звільнив його вже в січні, коли цей скандал обріс увагою. Це зі слів міністра. Бо документи так і не показують, за винятком контрактів. Це, до речі, теж проблема. Бо якщо є документи, то чому б не показати і не закрити рота всім критикам?

Читайте також: Скандал у Міноборони: по-тихому звільнено закупівельника Хмельницького [3]

Тобто те, що проблема в «речовці» існує, знав міністр, знало суспільство, знали й міжнародні партнери, і сигналізували, що цю проблему треба вирішувати. Така не дуже активна позиція міністра зіграла з ним погану роль.

— Чому така пасивна реакція? Не вистачило рук?

— З одного боку, я можу припустити, що міністерство — це величезний апарат, і він має багато пріоритетів. Коли йдеться про «Рамштайн» (контактна група з військової допомоги Україні, — Ред.), зброю, танки, літаки – і про харчування солдат… Чи є там проблеми? Є. Але менші, ніж коли у нас солдати не будуть мати чим воювати. Концентрація міністра власне на отриманні озброєння — це, мабуть, було правильно.

Але з іншого боку, міністерство взагалі може не займатися закупівлями. Можна зробити централізовану закупівельну організацію, як свого часу у Міністерстві охорони здоров’я. Тобто окрему структуру, яка займається тільки закупівлями, працює з закупівельниками, посередниками, шукає механізми, обирає найкращий, співпрацюючи з Prozorro, а міністерство здійснює лише загальне політичне керівництво.

Насправді, Резніков, звітуючи в кінці 2022 року у Верховній Раді, сказав, що в нас створено дві закупівельні організації. Одна — по стандартах НАТО, і створена для закупівлі зброї. Друга — для закупівлі товарів невійськового призначення. Але навіть якщо перша, за словами міністра, вже працювала і мала перші контакти, і департамент, який донедавна очолював Лієв (департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони, — Ред.), поступово передавав повноваження цій структурі — то в другому вони зареєстрували юридичну структуру, але нічого зробити не встигли. А тут раптом інформація про корупційні схеми в харчуванні виходить назовні

«Особисте включення — це проблема для неупередженості»

— Чи ви вбачаєте у цьому зливі інформації політичне замовлення на міністра оборони чи конкретних осіб?

— Я далекий від думки про якісь масонські змови про те, що це було злито спеціально під «Рамштайн». Але не секрет, що в Офісі Президента вже давно критикують Резнікова за його, скажімо так, публічну активність і за те, що він набуває власного авторитету. Свого часу Резнікову значно урізали присутність на єдиному телемарафоні. Для публічних чиновників зараз це найбільше покарання, на думку Офісу [Президента].

Резніков, можливо, навіть і радів цьому. Бо він, як і Залужний, не прагне додаткової публічності. Є велика ймовірність, що журналістам підказали, куди подивитись, конкуренти у владі. Навіть за останніми звільненнями ми можемо побачити, що певні групи посилюються, певні послаблюються.

— А реакція Резнікова на розслідування, на вашу думку, була адекватною?

— З одного боку, він зробив дуже правильний джентльменський крок, але з іншого — в неправильному місці і з невірним посилом. Замість того, аби подякувати журналістам, хай навіть він вважав інформацію маніпулятивною, Резніков вийшов із швидкою заявою, звинуватив ЗМІ у маніпуляції і написав, що передав матеріали в СБУ. Він не сказав, що натравив СБУ на журналістів, але читалось саме так.

— А навіщо він це зробив?

— Потім він пояснював на [парламентському] комітеті, то в нього є витік інформації з міністерства. Добре що по яйцях, а не по «Леопардах» — але витік є. І він справді був змушений звернутися до СБУ для з’ясування, звідки витік інформації. Але це не треба було публічно комунікувати так. Можна було сказати: «Друзі, нам здається, що не все те, що написали журналісти, відповідає дійсності. Але дуже їм дякую за те, що звернули увагу на проблему. Розбираємося». Міністр поспішив, не дуже вдало прокомунікував цю тему.

Читайте також: Тилові щури Міноборони під час війни розкрадають на харчах для ЗСУ більше, ніж за мирного життя [4]

— Тобто це була радше емоційна реакція?

— Припускаю, що так. Уявімо: ти перебуваєш під тиском і ззовні, і зсередини, повертаєшся з «Рамштайну», можливо, ще навіть не в курсі, що сталося. «Рамштайн» пройшов складно, на момент закінчення не було рішення по танкам… А тут вдома тебе починають пресувати.

Є підозра, що, скоріш за все, комунікаційники Офісу [Президента] виставили претензії — мовляв, «дивись, у твоїй сфері величезна корупція, а ти мовчиш». У команді Резнікова дуже багато людей, які непогано вміють комунікувати з суспільством ще з часів роботи на київському рівні. Він сам, зрештою, юрист і розуміє, що будь-яке слово може бути використане проти нього. Але це створило враження, що міністр покриває корупцію. І зараз це проблема, бо саме з цієї позиції це комунікують деякі журналісти і частина громадський активістів, зокрема, Віталій Шабунін. При тому, що в нього давня суперечка з міністром по багатьох напрямках, і це не може не відігравати роль. Особисте включення — це завжди проблема для неупередженості.

Як би це не прикро було, я не бачу тут сторони, яка не діє емоційно. Якщо читати пости Ніколова (редактор проєкту «Наші гроші», — Ред.) — вони завжди вирізняються емоційністю. Пости Шабуніна так само. Резніков — так само. Шаповалова (В’ячеслав Шаповалов — колишній заступник міністра оборони, — Ред.) і його заяву всі бачили. Заяву Лієва — теж. Багато чого емоційного і особистого. Тут має балансувати система.

Заява Шаповалова

Правоохоронні органи мають дати свою оцінку, контролюючі — дати рекомендації, як поправити. Структури, які відповідають за систему закупівель, такі, як Prozorro, — мають порекомендувати, як можна зробити краще. Кабмін має все розглянути і дати остаточну відповідь.

— Суспільству не дуже зрозумілою була емоційна реакція Резнікова, ще й із закидом на журналістів, бо в підсумку все одно почались звільнення.

— Власне. Навіть якщо йти за логікою, що це сакральні звільнення невинних людей.

«Комунікація громадських активістів з урядом часом виглядає на шантаж»

— Поговоримо детальніше про звільнення. Чи всі вони справедливі?

— По Хмельницькому — запитань немає. Це підтвердив сам міністр. НАЗК неодноразово зверталося в його департамент із проханням надати матеріали для того, щоб вивчити, як здійснюють державні закупівлі, і порекомендувати, як уникнути корупційних ризиків. Він писав відписки і не надавав матеріали. Тому НАЗК відкрило адміністративне провадження, звернулося в суд, щоб визнати дії Хмельницького адміністративним порушенням і тим самим чітко показати, що посадовець заважав цю роботу виконувати.

— А щодо Олександра Лієва?

— Лієв пішов, скоріше, щоб не кидати тінь на Міноборони. Його звинувачують за минулі гріхи, за те, як він себе позиціонував у Криму. Це, скоріше, мало бути питання до СБУ — як вони дозволили призначити таку людину?

Але якщо подивитися, чи висловлювались зауваження до роботи Лієва в Міноборони, то їх немає. Може, вони мали би з’явитися з часом. Хоча комунікація громадських активістів з урядом у форматі: «Ми зараз здаємо частину інформації і даємо вам можливість звільнитися і уникнути подальшого висвітлення» — це трохи виглядає на шантаж.

Не аналізуючи етичні кроки Лієва — думок про «кримський референдум» і тому подібне — зокрема, Зураб Аласанія характеризує його як дуже хорошого бюрократа, який може налагодити процеси (Олександр Лієв працював першим заступником директора Національної телекомпанії України, а згодом — виконавчим директором НСТУ, — Ред.). Але є етична сторона питання. І люди, до яких є питання, не мали би призначатися на чутливі позиції. Невідомо, чому Лієв поїхав із Криму — чи його там насправді переслідували, чи насправді йому просто не знайшлося місця в адміністрації… Оцінку загроз з точки зору безпеки має давати перевірка СБУ, обов’язкова для всіх чиновників. Напевне, Лієв її теж проходив. І пройшов.

Читайте також: Лієва звільнили з Міноборони і натякають, що в усьому винна СБУ, яка провалила спецперевірку [5]

— Останні повідомлення, які з’являються в ЗМІ, вказують на те, що крісло хитається і під самим Резніковим. Наскільки реальною є його відставка?

— Є кілька моментів, які можуть викликати підозру, що за хитанням Резнікова стоїть хтось із центру прийняття рішень, тобто з Офісу [Президента]. Бо незважаючи на те, що розслідування по Міноборони — це повністю юрисдикція НАБУ, Державне бюро розслідувань оперативно починає відкривати справи проти фігурантів цієї схеми — проти Хмельницького, Шаповалова і так далі.

У чому тут цікавий нюанс? У тому, що справа ведеться не за підслідністю. Ідеться про державні кошти, публічні закупівлі, великі об’єми. Тобто це точно НАБУ, це не ДБР. У нас є практика Верховного Суду, який закривав справи, якщо вони велися не за підслідністю. Якщо боротьбу з росіянами має вести СБУ, то туди НАБУ не лізе. Якщо НАБУ контролює високопосадовців і державні кошти — то туди не лізуть інші структури.

Є спосіб, який дозволяє злити справу в унітаз — коли справи відкриваються не за підслідністю. Остання з таких справ — це коли НАБУ почало перевіряти Татарова (Олег Татаров — заступник керівника ОП, колишній посадовець МВС часів Віктора Януковича, певний час опікувався кримінальними справами проти Майдану, — Ред.) — тут же цю справу Генпрокурор перекинув на СБУ. І в часи Баканова ця справа дуже швидко була розвалена.

На якому рівні це зараз? Є неофіційна інформація з Офісу, що Резніков виявив готовність піти, якщо його присутність кидає тінь на Президента та команду. ОП думає, наскільки я розумію.

Але ми бачимо що міністерство реагує, ми бачимо, що обвинувачені йдуть з посад. Це новий підхід. Міністерство готове переглядати систему закупівель, де недосконала форма породжує корупцію як таку.

— Чи відомо, кого розглядають на заміну Резнікову?

— Звучить прізвище Валерія Залужного. І це, як на мене, величезна помилка. Залужний не бюрократ. А тут треба бюрократа.

Розглядають Буданова (Кирило Буданов — керівник Головного управління розвідки Міноборони, — Ред.). Він кращий бюрократ. Проте ГУР із ним чи не вперше почало виконувати свої прямі функції і має ефективні показники діяльності. Забирати людину з дієвої структури, ставити на структуру, яка потребує оновлення, чекати, поки людина втягнеться під час війни — не найкраща ідея.

Третя кандидатура, яка звучала — це заступник керівника Офісу з питань військового напрямку пан Машовець. Теж бюрократ, непоганий виконавець, має тотальну довіру в ОП. Але треба подивитися на можливість на рівних комунікувати на «Рамштайні», наприклад. Або можливість оперативно увійти і вирішувати проблеми в такій складній структурі. Тут у мене виникають питання.

З Резніковим повезло. Він насправді цивільний, але зумів увійти в нормальну співпрацю із Залужним, військовими, не перетягнути на себе якісь військові питання. Зараз я не бачу таких людей. В чутках звучать прізвища Малюськи (Денис Малюська — міністр юстиції, — Ред.), ще когось. Але, на мою думку, це дим в очі, важко собі таке уявити.

«Чи можливо зняти когось із Міноборони, не послабивши обороноздатність? Я в це не вірю»

— Після спалаху скандалу відбулися засідання профільних комітетів Верховної Ради. Що там обговорювалось? Що можна озвучити?

— Так, Резніков був на двох засіданнях. Він продемонстрував готовність до парламентського контролю, визнав проблеми. На цей час уже відбувались звільнення — Хмельницький, Шаповалов. Контракти перевірялись.

Резніков сказав, що міністерство вже працює над більшою варіантивністю стравоописів — 52 замість 18, що дає більшу конкуренцію. Міністр розповідав про різні рівні зловживань — і на рівні військових частин, і посередників. Банально, прописали, що постачали ананаси — а, реально, калорійність забита картоплею, і [учасники схеми] різницю в ціні ділили між собою. При цьому він виявив готовність працювати разом, розглядати будь-які пропозиції. Комітети спільно зареєстрували законопроєкт, який зобов’язує впродовж десяти днів після укладання контракту друкувати інформацію по угоді — хто, що, про ціну за одиницю продукції.

Уряд ініціював створення робочої групи, куди включили і Мінекономіки, і Міністерство оборони, і ряд інших структур, з метою знайти найкращі механізми забезпечення «речовки». Насправді, якщо йти за стандартами НАТО, то це не засекречена інформація і вона має бути публічною. І з цим Резніков погоджується.

— Звільнення Резнікова в часи повномасштабної війни зіграє на руку Україні?

— Оце теж важливо. Чому він сам не йде у відставку? Бо це буде розглядатися як дезертирство.

Чи комунікували би з Резніковим наші закордонні партнери, якби бачили тотальну корупцію в його сфері? Ні, не комунікували б. Вони посилали би вербальні і невербальні сигнали, що його треба міняти, як було свого часу з Тараном (Андрій Таран — міністр оборони у 2020-2021 роках, — Ред.).

Читайте також: Рада звільнила міністра оборони Тарана [6]

Чи можливо зараз зняти когось із Міноборони, не послабивши обороноздатність? Я в це не вірю. Чи Резніков провалив певний етап комунікацій, але проявляє готовність міняти ситуацію? Так. Чи нам треба міняти систему закупівель? Однозначно.

Дуже важливо приймати такі рішення — і особливо кадрові рішення на рівні міністерств — не за принципом: «Пішов хайп — давайте реагувати». Треба користуватися принципом холодного розуму, зважувати всі «за» і «проти».

Резніков не заходить у систему захисту своїх працівників будь-якою ціною. Є критика на Лієва — з Лієвим поговороли, він подав у відставку. Якщо є до нього якісь зауваження — будь ласка, заява про злочин, розслідування. Аналогічна ситуація і з Шаповаловим.

Комунікація з міністром зовсім інакша, ніж була з попередніми.

— Чи такі гучні скандали не відвернуть від нас союзників? Як нам зберегти цю межу між тверезою оцінкою дій посадовця і емоційністю?

— Зараз будь-який крок будь-якої людини в Україні мав би виходити з позиції самоцензури чи самоконтролю. Чи мої дії посилюють Україну в боротьбі з рашизмом чи послаблюють?

Щодо цього випадку, то мені теж відомо, що розмови про необхідність зміни ситуації в структурі велися досить тривалий період часу. Невелика активність міністерства в напрямку вдосконалення систем закупівель створила умови, коли не можна було не виносити цю ситуацію в публічність. Як її виносити — питання до журналістів, громадських активістів, політиків.

Західні партнери пильно контролюють те, що відбувається в Міноборони. Так само як і Мінвідбудови. Бо це ключові реципієнти отримання допомоги. Не реагувати було би неправильно.

Те, як зараз реагує влада — це радше для нас позитивно. Західні партнери прекрасно розуміють, що проблеми з корупцією є. Як би там не заявляв Президент, що всі корупціонери втекли в Монако — не втекли. Переважно корупція будується на середній ланці державного управління, просто бонуси передаються вгору. І чистити їх треба дуже системно.

У нас в країні ведеться дві війни одночасно — з рашистами і за побудову демократичної України. Якщо ми, банально, не звернемо увагу на другий виклик, то, звісно, можемо перемогти Росію — але якщо ціною буде створення в Україні «маленької Росії», то воно нікуди не призведе. Навряд чи за це готові гинути наші хлопці і дівчата.

Якщо дивитися в корінь, то всім міністрам, держслужбовцям у тім’ячко має бути вбито, що жодної корупції існувати не може. Бо це мародерство, це теж допомога Росії. І за це буде відповідальність. І якщо нам вдасться вибудувати таку система, то взагалі зникне питання, чи варто чи не варто говорити про корупцію.

Я дуже хочу вірити в те, що стверджують представники Центру протидії корупції — про те, що [перед публічним розголосом] була проведена вся робота непублічного впливу. На жаль, чи то не було з боку Міноборони розуміння глибини проблеми, чи вирішили просто проігнорувати непублічні посили — і власне витік інформації, який спричинив до конфлікту, стався як наслідок, що всі інші методи не дали результату.

«Нам треба будувати екокультуру взаємодовіри»

— Який ідеальний вихід із ситуації ви бачите?

— Проактивна позиція міністерства, постійна комунікація про вирішення цих питань. Паралельно, правоохоронні структури за підслідністю (тобто НАБУ) оперативно комунікують про хід розслідування. Ми, Верховна Рада, виходимо на певні рішення щодо зміни системи закупівель й інформуємо про них. Розсекречується те, що не потребує секретності під час війни. Бо, умовно, інформація про те, скільки коштує яйце для Міноборони — взагалі ніяк не впливає на обороноздатність.

Кабмін за поданням Президента України мав би розглянути питання стосовно Резнікова. Бо якщо є запит непублічний, це треба артикулювати. Як свого часу Президент підтримав Залужного в питанні впровадження кримінальної відповідальності військових — я думаю, що тут, якщо Резніков є членом команди влади, незважаючи на те, що є підстави думати, що хтось серйозно грає проти нього в команді, то було би добре його підтримати.

— Розблокування електронного декларування зменшило б ризики таких ситуацій?

— Однозначно, так. Критично важливо їх розблокувати. Нехай навіть не всіх, але для топ-чиновників, які сидять на критично важливих потоках, народних депутатів. Це не дасть відповіді на всі питання, але допоможе правоохоронцям випереджати проблеми.

Я дуже сподіваюся, що це питання двох найбільших місяців. Є велика кількість справ проти нардепів через декларації ще навіть 2020 року, які зараз розслідує НАБУ та САП — чи то через помилки [при заповненні декларацій], чи то зі злого умислу. Виникає проблема. Частина з депутатів — це представники більшості. І тут уже виникає приватний інтерес. Переконувати колег дуже складно.

З позитиву — цей законопроєкт зареєстрований головою більшості — Давидом Арахамією. З негативу — ми не бачимо активної включеності в це питання наших міжнародних партнерів. Якби питання декларацій пролунало на саміті ЄС від наших союзників чи у МВФ, це б суттєво пришвидшило процес.

Тішить, що петиція, запущена Олексієм Гриценком, щодо повернення декларування, вже набрала необхідну кількість підписів. Це має ще раз привернути увагу Офісу Президента до цього.

Читайте також: У владі розглядають варіант переходу міністра оборони Резнікова у Мін’юст [7]

— Вам як народному депутату достатньо відкритості уряду? Бо суспільству закритість подають як цінність.

— Закритість — це, скоріше, виклик безпеки. Коли ми закривали максимальну кількість інформації у момент, коли ворог стояв під Києвом — це було цілком логічно. Тоді не було можливості проаналізувати, що варто, а що не варто закривати. Якщо фізичні сервери можуть опинитись у руках ворога — закривати треба все. Але коли ЗСУ відкинули ворога, влада мала би активно починати відкриватись.

Як нардепу мені легше отримати якусь інформацію через запити, але це не той канал, який може задовольнити суспільство для відчуття контролю влади і піднесення довіри. Ми маємо природне піднесення довіри до своєї влади в умовах, коли чужа намагається знищити державу. Але питання довіри — вкрай чутливе. Все міняється. Тому треба відкриватся.

Я закликаю владу до цього максимально. Наприклад, партійні фінанси — чому вони закриті? Суспільство має бачити, на що витрачають кошти і як працюють партії під час воєнного стану, чи не отримують вони «ліві» кошти і чи не діють в інтересах невідомо кого? Мені як нардепу не вистачає відкритості, бо якщо суспільство має можливість бачити інформацію тільки від нас як їхніх обранців, то це дуже тоненька цівочка, і вона напоїти довіру не може.

Нам треба будувати екокультуру взаємодовіри. Об’єднаність будується на довірі. Ми віримо в ЗСУ, ми віримо Президенту, віримо владі багато в чому — але певні негативні речі цю довіру починають хитати. І щоб цю довіру втримати, треба показувати, що влада підконтрольна й підзвітна суспільству.

—

Інна Зелена [8], опубліковано у виданні Ґрунт [9]

P.S. Олексій Резніков поки залишиться міністром оборони. Одна з імовірних причин — те, що 14 лютого має відбутися чергове засідання у форматі «Рамштайн». Про це розповіли народні депутати.

В тему: